04 червня 2015 р. Справа № 876/2840/15
Львівський апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:
головуючого судді: Матковської З.М.,
суддів: Затолочного В.С., Каралюса В.М.
розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Сихівського відділу соціального захисту управління соціального захисту департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради на постанову Сихівського районного суду м. Львова від 03 листопада 2014 року у адміністративній справі №464/9763/14-а, 2-а/464/219/14 за позовом ОСОБА_1 до Сихівського відділу соціального захисту управління соціального захисту департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити дії,-
ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Сихівського відділу соціального захисту управління соціального захисту департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради, в якому просить визнати дії в частині недонарахування та недоплати разової щорічної допомоги на оздоровлення за 2014 р. протиправними; зобов'язати провести перерахунок щорічної допомоги на оздоровлення за 2014 р. відповідно до ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», виходячи з того, що її розмір повинен становити чотири мінімальні заробітні плати.
Постановою Сихівського районного суду м. Львова від 03 листопада 2014 року позов задоволено частково. Визнано протиправними дії Сихівського відділу соціального захисту управління соціального захисту департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради в частині не донарахування та недоплати ОСОБА_1 щорічної допомоги на оздоровлення за 2014 рік у відповідності до ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Зобов'язано Сихівський відділ соціального захисту управління соціального захисту департаменту гуманітарної політики Львівської міської провести перерахунок та виплату ОСОБА_1 щорічної допомоги на оздоровлення за 2014 рік у відповідності до ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у розмірі чотирьох мінімальних заробітних плат, з врахуванням виплачених сум. В решті позову відмовлено.
Не погоджуючись із постановою суду першої інстанції, відповідачем подана апеляційна скарга, в якій вказує на те, що постанова суду першої інстанції є незаконною та необґрунтованою, прийнятою з порушенням норм матеріального та процесуального права. Просить постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нову постанову про відмову в задоволені позову.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 197 КАС України суд апеляційної інстанції прийшов до висновку про можливість розгляду справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, оскільки апеляційну скаргу подано на рішення суду першої інстанції, яке прийнято у порядку скороченого провадження за результатами розгляду справ, передбачених пунктами 1,2 ч.1 ст. 183-2 цього Кодексу.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджується наступне. ОСОБА_1 є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії, що підтверджується копією посвідчення серії НОМЕР_1, та має право на пільги, передбачені Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
ОСОБА_1 звернувся до Сихівського відділу соціального захисту управління соціального захисту департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради із заявою з приводу виплати щорічної допомоги на оздоровлення.
Сихівський відділ соціального захисту управління соціального захисту департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради 22.09.2014 року надав позивачу відповідь №2605/10-7237, з якої встановлено, що в березні 2014 року йому виплачена щорічна допомога на оздоровлення за 2014 рік у розмірі 90 грн. відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 12.07.2005 року №562 «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Суд першої інстанції позов задовольнив частково з тих підстав, що на момент виплати позивачу щорічної допомоги на оздоровлення за 2014 рік обмеження на виплату такої допомоги у розмірі, встановленому Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», були відсутні.
Колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновками суду першої інстанції, вважає їх вірними, такими що відповідають нормам матеріального права та обставинам справи з огляду на наступне.
Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» передбачено, що щорічна допомога на оздоровлення виплачується інвалідам ІІІ групи у розмірі 4 мінімальних заробітних плат.
У Рішенні №3-рп від 25.01.2012р. Конституційний суд України зазначив, що надання Верховною Радою України права Кабінету Міністрів України встановлювати у випадках, передбачених законом, порядок та розміри соціальних виплат та допомоги, які фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України, пов'язується з його функціями, визначеними в пунктах 2, 3 статті 116 Конституції України.
Отже, Кабінет Міністрів України регулює порядок та розміри соціальних виплат та допомоги, які фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України, відповідно до Конституції та законів України.
Таким чином, в аспекті конституційного подання положення частини другої статті 96, пунктів 2, 3, 6 статті 116 Конституції України необхідно розуміти таким чином, що повноваження Кабінету Міністрів України щодо розробки проекту закону про Державний бюджет України та забезпечення виконання відповідного закону пов'язані з його функціями, в тому числі щодо реалізації політики у сфері соціального захисту та в інших сферах. Кабінет Міністрів України регулює порядок та розміри соціальних виплат та допомоги, які фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України, відповідно до Конституції та законів України.
Таким чином, Конституційний Суд України визнав конституційним регулювання Кабінетом Міністрів України розміру соціальних виплат та допомог, які фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України.
Враховуючи викладене, виключно законом про Державний бюджет України визначаються будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків, що кореспондується з положеннями ст. 95 Конституції України.
У 2012 -2013 році норми і положення статей 20,21,22,23,30,31,37,39,48,50,51,52 та 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» застосовувалися у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів Державного бюджету України та бюджету Пенсійного фонду України на відповідний рік. Вказане було закріплено Законами України «Про Державний бюджет України на 2012 рік», «Про Державний бюджет України на 2013 рік» відповідно.
Разом з тим, з 01.01.2014 року набрав чинності Закон України «Про Державний бюджет України на 2014 рік», яким і визначено, зокрема, доходи і видатки Державного бюджету України у 2014 році.
Закон України «Про Державний бюджет України на 2014 рік» в редакції від 16 січня 2014 року не містив жодної норми, яка б обмежувала у 2014 року пряме застосування Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», зокрема статті 48 даного Закону, якою визначено розмір щорічної допомоги на оздоровлення.
Зміни, зокрема, до ст. 48 Закону в частині визначення розмірів виплат одноразової допомоги на оздоровлення особам не вносилися, не делеговано права на встановлення розмірів таких виплат і Кабінету Міністрів України.
Проте, 01 липня 2014 року Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2014 рік» були внесені зміни до Закону України «Про Державний бюджет на 2014 рік» й Прикінцеві положення цього Закону доповнено п.6-7, яким установлено, що норми і положення статей 20, 21, 22, 23, 30, 31, 37, 39, 48, 50, 51, 52 та 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування на 2014 рік. Вищезазначені зміни до Закону України «Про Державний бюджет на 2014 рік» набули чинності 03 серпня 2014 року.
Тобто, починаючи з 03 серпня 2014 року, для проведення таких виплат встановлений інший порядок, визначений законодавством.
Таким чином, враховуючи, що станом на час виникненні спірних правовідносин дія ст. 48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» не призупинялась та не змінювалася, суд апеляційної інстанції вважає, що у березні 2014 році нарахування та виплата одноразової допомоги на оздоровлення повинна була здійснюватися у відповідності до ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні, не спростовуються і підстав для його скасування не вбачається.
Приведені в апеляційні скарзі доводи, висновку суду не спростовують, а зводяться до переоцінки доказів та незгоди з ними.
Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких підстав апеляційна скарга задоволенню не підлягає, підстав для скасування постанови суду першої інстанції колегія суддів не знаходить.
Керуючись статтями 160, 167, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Апеляційну скаргу Сихівського відділу соціального захисту управління соціального захисту департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради - залишити без задоволення, а постанову Сихівського районного суду м. Львова від 03 листопада 2014 року у адміністративній справі №464/9763/14-а, 2-а/464/219/14 - без змін.
Стягнути з Сихівського відділу соціального захисту управління соціального захисту департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 36 грн. 54 коп. за реквізитами: одержувач - Державний бюджет Галицького району м. Львова, код ЄДРПОУ - 38007573, рахунок - 31219206781004, банк одержувача - ГУДКУ у Львівській області, МФО банку - 825014, призначення платежу - судовий збір за подання апеляційної скарги, код - 34668371.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, що беруть участь у справі, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя З.М. Матковська
Судді В.С. Затолочний
В.М. Каралюс