21 травня 2015 року Справа № 876/5953/13
Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого судді - Носа С. П.,
суддів - Яворського І. О., Кухтея Р. В.;
за участю:
секретаря судового засідання - Мартинишина Р. С.;
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Сихівському районі м. Львова Львівської області державної податкової служби на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 26 лютого 2013 року в справі за позовом Державної податкової інспекції у Сихівському районі м. Львова Львівської області державної податкової служби до товариства з обмеженою відповідальністю «Едемс» про стягнення коштів, -
27 серпня 2012 року Львівським окружним адміністративним судом зареєстровано позовну заяву Державної податкової інспекції у Сихівському районі м. Львова Львівської області державної податкової служби до товариства з обмеженою відповідальністю «Едемс» про стягнення коштів в сумі 125097 грн 36 коп.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що у відповідача наявний податковий борг перед бюджетом.
Постановою Львівського окружного адміністративного суд від 26 лютого 2013 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.
Зазначену постанову мотивовано тим, що відповідно до ст. 100 Кодексу адміністративного судочинства України в редакції, що діяла на час початку і закінчення строку звернення до суду, пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.
Не погоджуючись з прийнятою постановою, позивачем - Державною податковою інспекцією у Сихівському районі м. Львова Львівської області державної податкової служби, подано апеляційну скаргу до Львівського апеляційного адміністративного суду, в якій висловлено прохання скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою задовольнити позовні вимоги.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги вказано, що внаслідок оскарження в судовому порядку рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 13 липня 2009 року № 0002283311 сума коштів нарахована таким рішенням стала узгодженою з 25 жовтня 2011 року (дата прийняття рішення судом апеляційної інстанції), а тому, стягнення таких коштів здійснюється за норами Податкового кодексу України.
Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не прибули, про дату, час і місце апеляційного розгляду повідомлені належним чином, а тому, суд апеляційної інстанції, відповідно до ч. 1 ст. 41 та ч. 4 ст. 196 КАС України, вважає можливим проведення розгляду справи за їхньої відсутності без здійснення фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Судом апеляційної інстанції заслухано суддю-доповідача, досліджено матеріали справи та проаналізовано доводи апеляційної скарги, внаслідок чого зроблено висновок, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково, постанову суду першої інстанції скасувати, а адміністративний позов - залишити без розгляду.
24 червня 2009 року працівниками ДПА у Львівській області проведено перевірку товариства з обмеженою відповідальністю «Едемс» з питань дотримання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів та ліцензій та встановлено порушення п. 12 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», про що складено акт від 24 червня 2009 року.
За наслідками перевірки позивачем 13 липня 2009 року винесено рішення № 0002283311, яким до товариства з обмеженою відповідальністю «Едемс» застосовано штрафну санкцію в сумі 125 107,36 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 99 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Відповідно до частини першої статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Як випливає з Рішення Конституційного Суду України від 09 лютого 1999 року № 1-рп/99, частину першу статті 58 Конституції України щодо дії нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.
Відповідно зміст суб'єктивного права особи, у тому числі права особи на звернення до суду, слід визначати із застосуванням законодавства, яке діяло на момент виникнення відповідного права.
Водночас неприпустимість зворотної дії нормативно-правового акта полягає в тому, що запроваджені ним нові норми не можуть застосовуватися до правовідносин, які існували до набрання ним чинності. Отже, приписи нового нормативно-правового акта не можуть змінити обсяг прав, який було встановлено попередніми нормативно-правовими актами.
З огляду на викладене тривалість і правила обчислення строку звернення особи до суду визначаються за тими правилами, які були чинними на момент початку перебігу відповідного строку.
Таким чином, тривалість строку звернення до суду не змінюється в разі подальших змін законодавства, яке регулює відповідні відносини. Тому строк звернення до суду розпочинається і закінчується з урахуванням тієї тривалості, яка передбачалася на момент початку перебігу відповідного строку.
При цьому тривалість строку звернення до суду не змінюється залежно від того, коли було реалізоване право на позов. Відповідно тривалість строку звернення до адміністративного суду не залежить від того, коли було фактично пред'явлено позов.
Для вирішення питання про застосування строку звернення до суду необхідно з'ясувати коли розпочався перебіг цього строку.
Відповідно до частини 2 ст. 99 КАС України строк звернення до суду, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналась або повинна була дізнатись про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до статті 25 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» суми фінансових санкцій, які визначені статтями 17 - 24 цього Закону, підлягають перерахуванню суб'єктами підприємницької діяльності до Державного бюджету України в десятиденний термін з дня прийняття органами державної податкової служби України рішення про застосування таких фінансових санкцій.
Таким чином, як вірно зазначено судом першої інстанції, товариство з обмеженою відповідальністю «Едемс» повинно було сплатити штрафну (фінансову) санкцію, застосовану рішенням від 13 липня 2009 року, до 23 липня 2009 року.
З 24 липня 2009 року у позивача виникло право звернення до суду із позовом про стягнення несплаченої суми штрафу.
Згідно з ч. 2 ст. 99 КАС України (в редакції, яка діяла до 30 липня 2010 року) для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Виходячи з принципу юридичної визначеності, суд апеляційної інстанції вважає, що до спірних правовідносин слід застосовувати положення ч. 2 ст. 99 КАС України, в редакції, яка діяла до 30 липня 2010 року.
Висновок суду першої інстанції, що строк звернення до суду в даному випадку визначений ст. 250 Господарського кодексу України (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) є безпідставним, оскільки даною нормою встановлено строки застосування адміністративно-господарських санкцій.
Позивачем реалізовано право на звернення до суду з позовом про стягнення несплаченої суми штрафних санкцій 27 серпня 2012 року, тобто з пропуском річного строку звернення до суду.
Частиною 2 ст. 5 КАС України встановлено, що провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи
Частиною 1 ст. 100 КАС України передбачено, що адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала.
Підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними судом апеляційної інстанції не встановлено.
Суд апеляційної інстанції наголошує, що поважними причинами є ті обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій, а існування таких причин підтверджується достатньою кількістю належних та допустимих доказів.
Законом України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» не передбачено зупинення чи продовження строків сплати порушником штрафних (фінансових) санкцій у разі оскарження в судовому порядку рішень податкових органів про застосування таких санкцій.
Отже, виходячи із обставин справи та із змісту ст. ст. 99, 100 КАС України, суд апеляційної інстанції вважає, що адміністративний позов Державної податкової інспекції у Сихівському районі м. Львова Львівської області державної податкової служби до товариства з обмеженою відповідальністю «Едемс» про стягнення коштів слід залишити без розгляду.
Узагальнюючи викладене, суд апеляційної інстанції переконаний, що висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, постанова суду першої інстанції прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 155 КАС України суд своєю ухвалою залишає позовну заяву без розгляду, якщо позовну заяву подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до адміністративного суду і суд не знайшов підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними.
Згідно із ч. 1 ст. 203 КАС України постанова або ухвала суду першої інстанції скасовується в апеляційному порядку і позовна заява залишається без розгляду або провадження у справі закривається з підстав, встановлених відповідно статтями 155 і 157 цього Кодексу.
Керуючись ст. ст. 41, 99, 100, п. 9 ч. 1 ст. 155, ст. ст. 158-160, 195, 196, п. 4 ч. 1 ст. 198, ст. 202, ч. 1 ст. 203, п. 4 ч. 1 ст. 205, ст. 206, 254 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Сихівському районі м. Львова Львівської області державної податкової служби - задовольнити частково.
Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 26 лютого 2013 року в справі № 2а-7515/12/1370 - скасувати.
Адміністративний позов Державної податкової інспекції у Сихівському районі м. Львова Львівської області державної податкової служби до товариства з обмеженою відповідальністю «Едемс» про стягнення податкового боргу - залишити без розгляду.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.
Ухвала може бути оскаржена у касаційному порядку, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України, протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили, а у випадку коли, відповідно до частин 3 та 7 ст. 160 КАС України, складення ухвали в повному обсязі відкладено - з дня складення ухвали в повному обсязі.
Головуючий суддя: С. П. Нос
Судді: І. О. Яворський
Р. В. Кухтей