27 травня 2015 року Справа № 876/9665/14
Львівський апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:
головуючого судді Судової-Хомюк Н.М.,
суддів Гуляка В.В.,Коваля Р.Й.
за участі секретаря судового засідання Малетич М.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Ковелі та Ковельському районі Волинської області на постанову Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 29.09.2014 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м. Ковелі та Ковельському районі Волинської області про зобов'язання вчинити певні дії на захист порушених прав, -
17.09.2014 року позивач звернулася до суду із вищезазначеним позовом та просила визнати дії Управління ПФУ в м. Ковелі та Ковельському районі в частині проведення перерахунку пенсії, як державному службовцю в розмірі 80 відсотків на виконання постанови Ковельського міськрайонного суду від 08 квітня 2014 року, незаконними. Скасувати розпорядження Управління ПФУ в м. Ковелі та Ковельському районі від 05.09.2014 року про проведення перерахунку пенсії, як державному службовцю в розмірі 80 відсотків заробітної плати. Зобов'язати Управління ПФУ в м. Ковелі та Ковельському районі здійснити перерахунок та виплату пенсії на виконання постанови Ковельського міськрайонного суду від 08 квітня 2014 року відповідно до ст. 37 Закону України «Про державну службу» в редакції, яка діяла на момент призначення пенсії, виходячи з розміру 90 відсотків заробітної плати.
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що на виконання рішення суду розпорядженням по Управлінню ПФУ їй було проведено перерахунок пенсії з 17 липня 2013 року по 19 січня 2014р. за нормами Закону України «Про державну службу» в розмірі 80 відсотків (а не 90 відсотків як було при первинному призначенні) від суми місячної заробітної плати з урахуванням фактично отримуваних виплат. З отриманого листа ПФУ, вона дізналася, що їй було проведено перерахунок пенсії у розмірі нижчому, ніж встановлено законодавством України, фактично у бік зменшення при цьому без жодних на те причин та пояснень. Позивач вважає дії відповідача протиправними та таким, що суперечать Конституції та законам України, та звужують її конституційне право на пенсійне забезпечення згідно стажу та заробітку
Постановою Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 29.09.2014 року позов задоволено. Визнано дії Управління ПФУ в м. Ковелі та Ковельському районі в частині проведення перерахунку пенсії як державному службовцю в розмірі 80 відсотків на виконання постанови Ковельського міськрайонного суду від 08 квітня 2014 року незаконним. Скасовано розпорядження Управління ПФУ в м. Ковелі та Ковельському районі від 05.09.2014 року про проведення перерахунку пенсії як державному службовцю в розмірі 80 відсотків заробітної плати. Зобов'язано Управління ПФУ в м. Ковелі та Ковельському районі здійснити перерахунок та виплату пенсії на виконання Постанови Ковельського міськрайонного суду від 08 квітня 2014 року відповідно до ст. 37 Закону України «Про державну службу» в редакції, яка діяла на момент призначення пенсії, виходячи з розміру 90 відсотків заробітної плати.
Не погодившись із постановою суду Управлінням Пенсійного фонду України в м. Ковелі та Ковельському районі Волинської області подано апеляційну скаргу. Вважає, що судом першої інстанції не повно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог.
Сторони в судове засідання апеляційного суду не з'явились, що не перешкоджає розгляду справи за їх відсутності. В силу вимог ч.1ст.41 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, судова колегія приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення. При цьому колегія суддів зазначає наступне.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, обставини справи наступні.
Згідно Закону України «Про державну службу» в редакції, яка діяла на момент призначення позивачу пенсії (15.07.2010 року), на одержання пенсії державних службовців мали право особи, які досягли встановленого законодавством пенсійного віку, за наявності страхового стажу для чоловіків - не менше 25 років, для жінок - не менше 20 років, у тому числі стажу державної служби - не менше 10 років, та які на час досягнення пенсійного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менше 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців - незалежно від місця роботи на час досягнення пенсійного віку. Пенсія призначалась в розмірі 80 відсотків від сум їх заробітної плати, на які нараховуються страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а особам, на які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями - у розмірі 80 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі. За кожний повний рік роботи понад 10 років на державній службі пенсія збільшувалась на один відсоток заробітку, але не більше 90 відсотків заробітної плати.
01.10.2011 року набрав чинності Закон України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» № 3668-VІ, яким внесено зміни до статті 37 Закону України «Про державну службу», та визначено, що пенсія призначається у розмірі 80 відсотків від суми заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а до 01 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Згідно ст.37 Закону України «Про державну службу» пенсія державним службовцям призначається в розмірі 80 відсотків від сум їх заробітної плати, на які нараховуються страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування; за кожний повний рік роботи понад 10 років на державній службі пенсія збільшується на один відсоток заробітку, але не більше 90 відсотків заробітної плати.
Згідно ст.37-1 вищевказаного Закону (в редакції, чинній на момент звернення щодо перерахунку пенсії) в разі підвищення розміру заробітної плати працюючим державним службовцям, а також у зв'язку із набуттям особою права на пенсійне забезпечення державного службовця за цим Законом відповідно здійснюється перерахунок раніше призначених пенсій. Перерахунок пенсії здійснюється виходячи із сум заробітної плати, на які нараховуються страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування працюючого державного службовця відповідної посади та рангу на момент виникнення права на перерахунок пенсії.
Суд апеляційної інстанції звертає увагу відповідача на те, що відповідно до ст.ст. 22, 64 Конституції України право на пенсійне забезпечення відповідних категорій громадян, встановлене законами України, є таким, що не підлягає звуженню та обмеженню.
Таким чином, під час перерахунку пенсії державним службовцям має застосовуватися норма, що визначає розмір пенсії у відсотках, яка діяла на момент призначення пенсії, а не під час проведення перерахунку вже призначеної пенсії.
Також згідно п.2 розділу ІІ «Прикінцевих та перехідних положень» Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» обмеження пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) максимальним розміром, встановленим цим Законом, не поширюється на пенсіонерів, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом.
За наведених обставин суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про наявність правових підстав для задоволення заявленого позову.
Враховуючи викладене, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду, а тому підстав для скасування постанови колегія суддів не вбачає і вважає, що апеляційну скаргу на неї слід залишити без задоволення.
Керуючись ст.ст. 41, 160, 195, 196, п.1 ч.1 ст.198, ст. 200, 205, 206, 254 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Ковелі та Ковельському районі Волинської області залишити без задоволення, а постанову Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 29.09.2014 року у справі № 159/221/14-а - без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя Н.М. Судова-Хомюк
Судді В.В. Гуляк
Р.Й. Коваль