03 червня 2015 р. Справа № 876/2409/15
Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого-судді: Сапіги В.П.,
суддів: Левицької Н.Г., Обрізка І.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Підгаєцькому районі Тернопільської області на постанову Підгаєцького районного суду Тернопільської області від 18.02.2015 року у справі за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Підгаєцькому районі Тернопільської області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
12.01.2015 року ОСОБА_1 звернувся в суд з адміністративним позовом до управління Пенсійного фонду України в Підгаєцькому районі Тернопільської області про визнання дій протиправними щодо відмови в призначенні пенсії за віком, зобов'язання зарахувати до загального стажу, що дає право на отримання пенсії період роботи робітником в колгоспі, імені « Фрунзе» с. Литвинів Бережанського району Тернопільської області і період з 01.04.1980 року по 31.10.1992 року, призначивши пенсію за віком з 05.10.2014 року.
Постановою Підгаєцького районного суду Тернопільської області від 18.02.2015 року позов задоволено.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Управління подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог повністю. Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що трудова книжка та періоди роботи у трудовій книжці не завірені печаткою та підписом керівника підприємства, а також немає наказів на прийняття та звільнення з роботи та документів про встановлений та вироблений мінімум трудової участі в громадському господарстві.
У зв'язку з неявкою у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, відповідно до ч. 1 ст. 41 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється, та згідно п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України підлягає розгляду в порядку письмового провадження.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши обставини справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу необхідно відхилити, а постанову суду першої інстанції залишити без змін з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 прийнятий тимчасово на роботу 09.05.1979 року у колгосп« Зоря комунізму» Кіровської області Російської Федерації на посаду будівельник , а з 25.10.1979 року звільнений по закінченню сезонних робіт. Записи засвідчені підписами голови та скріплені печаткою Правомірність даних записів відповідачем не оспорюється.
Відповідно до записів у цій же трудовій книжці ОСОБА_3 01.04.1980 року прийняти на роботу в колгоспу ім. Фрунзе відповідно до протоколу №3 від 02.04.1980 року, 31.10.1992 року звільнений за власним бажанням відповідно до протоколу №15 від 21.12.1992 року.
Останні записи від 01.04.1980 року та 31.10.1992 року про прийняття та звільнення по роботі в колгоспі імені « Фрунзе» не засвідчений підписом відповідальної особи та не завірений печаткою підприємства.
Водночас з вказаного запису в трудовій книжці позивача видно, що записи в трудовій книжці позивача зроблено після винесення протоколу про прийняття в колгосп та протоколу про звільнення з роботи за власним бажанням.
03.10.2014 року позивач звернувся в Управління із заявою про призначення пенсії за віком, проте останнім було відмовлено в цьому.
Вказане стало підставою для звернення ОСОБА_3 із позовом до суду.
Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваної постанови суду першої інстанції, колегія суддів виходить з наступного.
Згідно із ст. 8 КАС України адміністративний суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави, та застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.
Зі змісту ч.3 ст.23 Загальної Декларації прав людини, п.4 ч.1 Європейської Соціальної хартії та ч.3 ст.46 Конституції України випливає, що кожна особа похилого віку має право на справедливу і задовільну винагороду, соціальний захист, за роки важкої праці та шкідливих робіт, - яка є основним джерелом існування для них самих та їхніх сімей.
Відповідно до ст.26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003р. № 1058-IV, особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років та наявності страхового стажу не менше 15 років.
Згідно з ч.2 ст. 24 вказаного Закону України, страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Відповідно ст. 48 Кодексу законів про працю України, положення якої кореспондують із ст. 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення», трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.
Трудові книжки ведуться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації або у фізичної особи понад п'ять днів. Трудові книжки ведуться також на позаштатних працівників при умові, якщо вони підлягають загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню.
До трудової книжки заносяться відомості про роботу, заохочення та нагороди за успіхи в роботі на підприємстві, в установі, організації; відомості про стягнення до неї не заносяться.
Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Згідно п.6 Постанови Ради Міністрів СРСР і ВЦРПС від 06.09.1973р. №656 «Про трудові книжки робітників та службовців», яка була чинна на час внесення записів у трудову книжку позивачки, до трудової книжки заносяться відомості про працівника: прізвище, ім'я, по батькові, дата народження, освіта, професія, спеціальність, відомості про роботу, переведення на іншу роботу, звільнення. Записи про найменування роботи або посади, на які прийнято працівника, провадяться: для робітників у відповідності з найменуваннями професій, вказаних у Єдиному тарифно-кваліфікованому довіднику робіт і професій робітників.
Пунктом 2.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого Постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005р. № 22-1, закріплено перелік документів, які додаються до заяви про призначення пенсії при цьому не встановлено обов'язку заявника надавати підтверджуючі довідки, чи довідки про нарахування заробітної плати у разі наявності записів, які підтверджують стаж у трудовій книжки.
Згідно п.1 «Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній», затвердженого Постановою Кабінет Міністрів України від 12.08.1993р. №637 (далі - Порядок №637), основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
У відповідності до п. 3 Порядку №637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Відповідно до п.18 «Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року №637, за відсутності документів про наявний стаж роботи і неможливості одержання їх внаслідок ліквідації підприємства, установи, організації або відсутності архівних даних з інших причин, ніж ті, що зазначені в пункті 17 цього Порядку, трудовий стаж установлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі і мали документи про свою роботу за час, стосовно якого вони підтверджують роботу заявника.
За Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців селянська спілка «Литвинівська» було припинено 12.09.2011 року. Довідка була видана до припинення підприємства.
Допитані в суді свідки ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, які працювали в колгоспі «Фрунзе» у спірний період та підтвердили факт роботи позивача в даному підприємстві.
Також свідки ОСОБА_7, ОСОБА_8 підтвердили факт роботи позивача різноробочим у колгоспі «Фрунзе» з 1980 по 1992 роки. Свідки вказали, що працювали разом із позивачем та підтвердили, що увесь цей період ОСОБА_1 працював в цеху по виготовленню повидла, що в колгоспі імені «Фрунзе» робочим а також, виконував і іншої роботи Вказані обставини підтверджено свідком ОСОБА_9
При цьому необхідно погодитись з висновком суду першої інстанції, що записи у трудовій книжці ОСОБА_1 про його роботу, послідовні та узгоджені покази свідків та самого позивача, суд вважає доведеним факт роботи позивача на посаді різноробочого у зазначений період, в колгоспі імені Фрунзе с. Литвинів.
Оскільки, інших доказів на підтвердження трудового стажу позивача у період перебування на посаді «робочого в колгоспі ім.. Фрунзе», не надано, таким чином, суд вважає, що заявлені вимоги мають бути задоволені шляхом зобов'язання управління Пенсійного фонду України в Підгаєцькому районі зарахувати ОСОБА_1 в стаж роботи при призначенні пенсії за віком період роботи з 01.04.1980р. по 31.10.1992р.
Судом першої інстанції взято до уваги і те, що відповідальність за організацію роботи по веденню, обліку, зберіганні і видачі трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації.
Отже, з огляду на наведену норму працівник не відповідає за правильність записів у трудовій книжці та не повинен контролювати роботодавця щодо її заповнення.
Крім того, згідно з частиною 1 статті 101 Закону України «Про пенсійне забезпечення» органи, що призначають пенсії, мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі.
Перевірка достовірності виданих документів покладається на пенсійний орган, а сумніви останнього щодо обґрунтованості їх видачі, самі по собі не можуть бути підставою для відмови у призначенні пенсії.
Одночасно необхідно зазначити, що загальний трудовий стаж роботи ОСОБА_1 на день подачі заяви про призначення пенсії становить 16 років 30 днів. Стаж роботи ОСОБА_1 згідно записів у його трудовій книжці за вищезазначений період становить більше 15 років, що є достатнім для призначення йому пенсії за віком при досягненні 60 років.
З врахуванням зазначеного стажу, ОСОБА_1 набув право на пенсію за віком, відповідно до п.п.17 п.6 Прикінцевих та Перехідних положень ЗУ "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" від 08.07.2011 року, так як стаж його роботи, з врахуванням сплачених страхових внесків, становить більше 15 років і він досяг віку 60 років.
За таких обставин суд вважає, що рішення управління ПФУ в Підгаєцькому районі від 04.12.2014 року № 1913/04 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком не відповідає вимогам закону.
Стаття 8 КАС України зобов'язує суд при вирішенні справи по суті керуватися принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.
Крім того, частина 2 статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України визначає, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини
Згідно статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 року № 3477 суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду як джерело права.
Водночас, за змістом практики ЄСЗПЛ право на отримання пенсії визнає елементом «майна» відповідно до ст. 1 Протоколу № 1 до Європейської Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Так у класичній справі Mailer v. Austria (№ 5849/72 3 DR 25, 1975) Євросуд з прав людини відмітив, що законодавчо визначене право на отримання пенсії прирівнюється до права приватної власності і на нього розповсюджуються загальні національні норми, які застосовуються до «майна», «грошового зобов'язання», відповідно до національного закону, в тому числі і право на індексацію. ЄСЗПЛ у відношенні України неодноразово приймав рішення щодо відшкодування інфляційних втрат, якщо вони подані заявником в заяві (наприклад «Максиміха проти України» (Maksimikha v. Ukraine), заява № 43483/02, п. 29, рішення від 14 грудня 2006 року). Частина друга статті 87 Закону України «Про пенсійне забезпечення» передбачає, що суми пенсії, не одержані своєчасно з вини органу, що призначає або виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком.
Визначаючи момент з якого позивач має право на пенсію за віком, суд виходить з вимог позову та відповідно факту звернення позивача до Управління Пенсійного фонду, в межах трьох місячного терміну встановленого п. 1 ч. 1 ст. 45 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 45 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 року №1058-Р, пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків коли пенсія призначається з більш раннього строку: пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.
Зважаючи на наведені приписи суд першої інстанції прийшов до вірного висновку в тому, що ОСОБА_1 звернувся до пенсійного органу із заявою про призначення пенсії - 27.11.2014 року, день досягнення ним пенсійного віку - 04.10.2014 року, в тому призначення позивачу пенсії за віком необхідно встановити з 05.10.2042 року.
Аналіз норм чинного законодавства та встановлених судом першої інстанції обставин у справі, дає можливість колегії суддів прийти до переконання, що стаж роботи позивача підтверджено трудовою книжкою та показами свідків. Вказане дозволяє вважати, що оскільки позивач досяг відповідного віку, має необхідний стаж роботи, то відповідно має право на призначення пенсії за віком.
Частиною 2 ст.19 Конституції України та ч.3 ст.2 КАС України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні, не спростовуються і підстав для його скасування не вбачається.
Приведені в апеляційні скарзі доводи, висновку суду не спростовують, а зводяться до переоцінки доказів та незгоди з ними.
Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких підстав апеляційна скарга задоволенню не підлягає, підстав для скасування постанови суду першої інстанції колегія суддів не знаходить.
Керуючись статтями 160, 167, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Підгаєцькому районі Тернопільської області - залишити без задоволення.
Постанову Підгаєцького районного суду Тернопільської області від 18.02.2015 року у справі №605/11/15а - без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, що беруть участь у справі, може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя В.П.Сапіга
Судді І.М.Обрізко
Н.Г.Левицька