03 червня 2015 року Справа № 876/918/13
Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Онишкевича Т.В.,
суддів Попка Я.С., Іщук Л.П.,
розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 05 грудня 2012 року у справі за позовом інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Львівській області до ОСОБА_1 про зобов'язання вчинити дії,
У грудні 2010 року інспекція державного архітектурно-будівельного контролю у Львівській області (далі - Інспекція) звернулася до суду з адміністративним позовом, у якому просила зобов'язати ОСОБА_1 виконати вимоги припису № 8/1 від 19.03.2010 року і демонтувати самочинну прибудову до багатоквартирного житлового будинку по АДРЕСА_2 в м. Трускавці Львівської області.
Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 05 грудня 2012 року у справі № 2а-12020/10/1370 позов було задоволено.
У поданій апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_1 просить скасувати вказану постанову суду та прийняти нову про відмову у задоволенні позову Інспекції. Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що власником земельної ділянки - прибудинкової території, на котрій відповідач здійснив розширення своєї квартири шляхом добудови, є орган місцевого самоврядування в особі Трускавецької міської ради та виконавчого комітету. Балансоутримувачем будинку та землекористувачем прибудинкової території на той час було комунальне підприємство Трускавецької міської ради «Наше місто» (далі - КП «Наше місто») на підставі рішення Трускавецької міської ради № 290 від 18.02.2004 року, чинного на даний час. КП «Наше місто» погодило відведення земельної ділянки для експлуатації прибудови до квартири АДРЕСА_1.
Рішенням виконавчого комітету № 186 від 05.07.2010 року затверджено рішення міжвідомчої комісії № 9 від 30.06.2010 року та надано відповідачу дозвіл на влаштування прибудови до квартири АДРЕСА_3. Цим рішенням зобов'язано ОСОБА_1 виготовити проектно-технічну документацію на влаштування прибудови. Термін виготовлення та погодження проектно-технічної документації - 2 роки. Робочий проект влаштування прибудови до квартири виготовлено КПВП «Капітоль» та погоджено з експлуатуючими службами.
Апелянт, посилаючись на ст. 383 Цивільного кодексу України, зазначає, що власник квартири на свій розсуд може здійснювати ремонт і зміни у квартирі, наданій йому для використання як єдиного цілого, - за умови, що ці зміни не призведуть до порушень прав власників інших квартир у багатоквартирному житловому будинку та не порушать санітарно-технічних вимог і правил експлуатації будинку.
Підписи власників квартир підтверджують, що проведена відповідачем прибудова не порушує їхніх прав. Рішення виконавчого комітету Трускавецької міської ради № 186 від 05.07.2010 року підтверджує відсутність порушення суспільного інтересу та інтересів власника земельної ділянки.
Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання апеляційного суду не з'явилися, а відтак на підставі п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, апеляційний суд приходить до переконання, що подана апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких мотивів.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із того, що 18.03.2010 року Інспекцією проведено перевірку з приводу самовільної прибудови до багатоквартирного житлового будинку АДРЕСА_1 в м. Трускавці. Даною перевіркою було встановлено, що ОСОБА_1 здійснив самовільно прибудову до багатоквартирного житлового будинку АДРЕСА_1. Будівельні роботи з будівництва прибудови до багатоквартирного житлового будинку без погодженої та затвердженої проектної документації, без правовстановлюючого документа на земельну ділянку. За наслідками проведеної перевірки складено акт № 8/2 від 18.03.2010 року.
18.03.2010 року Інспекцією складено протокол № 8/1 та винесено постанову від 22.03.2010 № 8/1 по справі про адміністративне правопорушення.
На підставі встановленого порушення позивачем винесено припис від 19.03.2010 року № 8/1, яким запропоновано демонтувати самочинну прибудову та до 24.04.2010 року письмово повідомити Інспекцію про виконання вимог припису.
Постановою заступника начальника Інспекції № 8/1 від 22.03.2010 року ОСОБА_1 за порушення ч. 3 ст. 96 КУпАП притягнуто до адміністративної відповідальності та накладено штраф в розмірі 340 грн. Постанову Інспекції гр. ОСОБА_1 виконав, що підтверджується копією квитанції від 21.04.2010 року.
27.07.2010 року Інспекцією було проведено перевірку виконання вимог припису від 19.03.2010 року № 8/1, за наслідками якої складено акт № 8/7.
З огляду на те, що станом на день розгляду справи в суді вимоги припису Інспекції, які є обов'язковими до виконання, ОСОБА_1 не виконав, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими, а відтак підлягають до задоволення.
Даючи правову оцінку доводам апелянта та висновкам суду, що викладені у оскаржуваному судовому рішення, апеляційний суд виходить із таких міркувань.
Відповідно до ст. 31 Закону України «Про планування і забудову територій» державний контроль за плануванням, забудовою та іншим використанням територій здійснюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань містобудування та архітектури, Державною архітектурно-будівельною інспекцією України та її територіальними органами, а також іншими спеціально уповноваженими органами виконавчої влади.
Відповідно до Положення «Про інспекцію архітектурно-будівельного контролю у Львівській області» інспекція державного архітектурно-будівельного контролю у Львівській області є територіальним органом Державної архітектурно-будівельної інспекції, утворена відповідно до наказу Держархбудінспекції від 26.10.2007 року № 69, входить до сфери її управління, підзвітна і підконтрольна їй.
Згідно п. 16 ст. 29 Закону України «Про планування і забудову територій» здійснення будівельних робіт на об'єктах містобудування без дозволу на виконання будівельних робіт або його перереєстрації, а також здійснення не зазначених у дозволі будівельних робіт вважається самовільним будівництвом і тягне за собою відповідальність згідно з законодавством.
Відповідно до ст. 9 Закону України «Про архітектурну діяльність» будівництво (нове будівництво, реконструкція, реставрація, капітальний ремонт) об'єкта архітектури здійснюється відповідно до затвердженої проектної документації, державних стандартів, норм і правил, місцевих правил забудови населених пунктів у порядку визначеному ст. 24 Закону України «Про планування і забудову територій».
З огляду на п.1.1 Положення «Про порядок надання дозволу на виконання будівельних робіт» дозвіл на виконання будівельних робіт з нового будівництва, реконструкції, реставрації та капітального ремонту будинків, споруд та інших об'єктів, розширення і технічного переоснащення (далі - роботи з будівництва) є документом, що посвідчує право забудовника (замовника) та генерального підрядника на виконання будівельних робіт, у відповідності до затвердженої проектної документації.
Дозвіл на виконання будівельних робіт надається інспекціями державного архітектурно-будівельного контролю на основі поданих замовником документів, передбачених ст. 29 Закону України про «Планування і забудову території».
18 березня 2010 року Інспекцією було проведено перевірку з приводу самовільної прибудови до багатоквартирного житлового будинку по АДРЕСА_2 в м. Трускавці Львівської області, за результатами якої складено акт № 8/2 від 18.03.2010 року та винесено припис від 19.03.2010 року № 8/1, яким зобов'язано відповідача демонтувати самочинну прибудову.
Відповідно до абз. 2 пп. 13 п. 5 Положення «Про інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Львівській області, начальник інспекції та його заступники мають право розглядати справи про правопорушення і накладати стягнення від імені інспекцій державного архітектурно-будівельного контролю.
Постановою заступника начальника Інспекції № 8/1 від 22.03.2010 року ОСОБА_1 за порушення ч. 3 ст. 96 КУпАП притягнуто до адміністративної відповідальності на накладено штраф в розмірі 340 грн. Постанову Інспекції ОСОБА_1 виконав, що підтверджується копією квитанції від 21.04.2010 року.
27 липня 2010 року позивачем було проведено перевірку виконання вимог вказаного припису від 19.03.2010 року № 8/1 та встановлено, що він відповідачем не виконаний.
У відповідності до п. 8 ст. 7 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», припис це обов'язкова для виконання у визначені строки письмова вимога посадової особи органу державного нагляду (контролю) щодо усунення порушень вимог законодавства.
Основним законом, який регулює вказані правовідносини є Закон України «Про регулювання містобудівної діяльності» (далі - Закон № 3038-VI) та Закон України «Про архітектурну діяльність» (далі - Закон № 687-ХIV).
Відповідно до ст. 10 Закону № 687-ХIV для забезпечення під час забудови територій, розміщення і будівництва об'єктів архітектури додержання суб'єктами архітектурної діяльності затвердженої містобудівної та іншої проектної документації, вимог вихідних даних, а також з метою захисту державою прав споживачів будівельної продукції здійснюється в установленому законодавством порядку державний архітектурно-будівельний контроль та нагляд.
Державний архітектурно-будівельний контроль та нагляд здійснює центральний орган виконавчої влади з питань будівництва, містобудування та архітектури. Державний контроль та нагляд у системі центрального органу виконавчої влади з питань будівництва, містобудування та архітектури здійснює Державна архітектурно-будівельна інспекція України та її територіальні органи.
Згідно ст. 9 Закону № 687-ХIV будівництво (нове будівництво, реконструкція, реставрація, капітальний ремонт) об'єкта архітектури здійснюється відповідно до затвердженої проектної документації, державних стандартів, норм і правил у порядку, визначеному Законом № 3038-VI.
Відповідно до ч. 9 ст. 37 Закону № 3038-VI виконання будівельних робіт без відповідного документа, який дає право виконувати такі роботи, вважається самочинним будівництвом і тягне за собою відповідальність згідно з законом.
Згідно ч. 1 ст. 25 Закону України «Про основи містобудування» особи винні у: виконанні будівельних робіт без дозволу та затвердженого у встановленому порядку проекту або з відхиленням від нього; недотриманні екологічних і санітарно-гігієнічних вимог, встановлених законодавством при проектуванні, розміщенні та будівництві об'єктів несуть відповідальність, передбачену чинним законодавством.
Як встановлено судом першої інстанції, прибудова до квартири здійснювалась ОСОБА_1 без погодженої та затвердженої проектної документації, без правовстановлюючого документа на земельну ділянку, без дозволу на виконання будівельних робіт.
Відповідно до ст. 38 Закону № 3038-VI у разі виявлення факту самочинного будівництва об'єкта, перебудова якого з метою усунення істотного відхилення від проекту або усунення порушень законних прав та інтересів інших осіб, істотного порушення будівельних норм є неможливою, посадова особа відповідної інспекції державного архітектурно-будівельного контролю видає особі, яка здійснила (здійснює) таке будівництво, припис про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, державних будівельних норм, стандартів і правил з визначенням строку для добровільного виконання припису.
У разі якщо особа в установлений строк добровільно не виконала вимоги, встановлені у приписі, орган державного архітектурно-будівельного контролю подає позов до суду про знесення самочинно збудованого об'єкта та компенсацію витрат, пов'язаних з таким знесенням.
Відповідно до вимог ст. 376 Цивільного кодексу України, житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.
Право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.
У разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може своїм рішенням зобов'язати особу, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову.
Якщо проведення такої перебудови є неможливим або особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від її проведення, таке нерухоме майно за рішенням суду підлягає знесенню за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) будівництво. Особа, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, зобов'язана відшкодувати витрати, пов'язані з приведенням земельної ділянки до попереднього стану.
При цьому апеляційний суд звертає увагу на те, що знесення самочинного будівництва є крайнім заходом і можливе лише тоді, коли використано усі передбачені законодавством України заходи щодо реагування та притягнення винної особи до відповідальності.
Виходячи із системного аналізу наведених правових норм, апеляційний суд приходить до переконання, що до повноважень Інспекції віднесено право приймати припис про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, державних будівельних норм, стандартів і правил. Вказане може бути здійснено шляхом визначення особі, яка вчинила виявлене інспекцією порушення, зокрема вимоги про зупинення будівництва (в разі коли таке не завершено), здійснення заходів спрямованих на отримання чи внесення змін до відповідних дозволу та проекту, отримання правовстановлюючих документів на земельну ділянку чи вчинення інших дій які усунуть такі порушення.
Однак, Інспекція не в праві приймати припис про знесення самочинно збудованого об'єкта, оскільки вказане віднесено до виключної компетенції відповідного суду.
Отже, законодавцем було запроваджено виключно судовий механізм застосування таких заходів як знесення самочинного будівництва, метою чого було недопущення зловживань у цій сфері з боку органів державної влади, а тому враховуючи наведене, суд апеляційної інстанції вважає, що звернення позивача до суду із вимогою зобов'язати виконати припис про знесення самочинно збудованого об'єкта не може підлягати до задоволення, оскільки ст. 38 Закону № 3038-VI передбачено, що знесення самочинного будівництва можливе лише за позовом про знесення самочинно збудованого об'єкта та компенсацію витрат, пов'язаних з таким знесенням, чого не дотримано Інспекцією при розглядуваній справі.
Таким чином, оскільки при вирішенні даного публічно-правового спору судом першої інстанції порушено норми матеріального права, а мотиви, з яких виходив суд під час ухвалення свого рішення, не відповідають фактичним обставинам справи, оскаржувана постанова підлягає скасуванню з прийняттям нової про відмову в задоволенні позовних вимог Інспекції.
Керуючись ст.ст. 160, 195, 197, 198, 202, 205, 207, 254 КАС України апеляційний суд,
апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 05 грудня 2012 року у справі № 2а-12020/10/1370 скасувати і прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Львівській області.
Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, що беруть участь у справі, та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя Т.В.Онишкевич
Судді Я.С.Попко
Л.П.Іщук