03 червня 2015 р. Справа № 876/10927/14
Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого-судді Сапіги В.П.,
суддів: Левицької Н.Г., Обрізка І.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Бережанському районі Тернопільської області на постанову Бережанського районного суду Тернопільської області від 21.10.2014 року у справі за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Бережанському районі Тернопільської області про визнання дій протиправними та зобов'язання призначити пенсію зі зниженням пенсійного віку,-
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до управління Пенсійного фонду України в Бережанському районі, в якому просив визнати відмову відповідача в призначенні пенсії зі зниженням пенсійного віку незаконною та зобов'язати його призначити та виплатити пенсію із зниженням пенсійного віку відповідно до ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з часу звернення, тобто з серпня 2014 року і в подальшому.
Позовну заяву обґрунтовував посиланням на те, що він має право на отримання пенсії зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», так як статус учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС і факт участі на роботах в населених пунктах м. Припять в період із 23 по 30.05.1986 року підтверджено витягом з протоколу №202 від 30.10.1997 року, виданого Комісією із спірних питань визначення статуту осіб, які брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС. Даний факт також підтверджено рішенням Бережанського районного суду Тернопільської області від 01.12.1992 року і посвідченням учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 році.
Постановою Бережанського районного суду Тернопільської області від 21.10.2014 позов задоволено. Визнано неправомірними дії відповідача щодо відмови у призначенні пенсії за віком із зниженням пенсійного віку згідно з Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Зобов'язано управління Пенсійного фонду України в Бережанському районі Тернопільської області призначити ОСОБА_1 пенсію із зниженням пенсійного віку відповідно до ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з часу її звернення до відповідача за вказаною пенсією.
Не погоджуючись із зазначеною постановою суду, відповідач подав апеляційну скаргу, у якій, з посиланням на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить її скасувати та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позову.
Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує аналогічно доводам в запереченні на позов, зазначаючи, що у позивача відсутні первинні документи за час роботи у зоні відчуження, тому він не має права на призначення пенсії із зниженням пенсійного віку, передбаченого ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
За відсутності клопотань від усіх осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю на підставі пункту 1 частини 1 статті 197 КАС України суд розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_1 (дошлюбне прізвище ОСОБА_1) є учасником ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1, виданим 29.02.2000 року Тернопільською облдержадміністрацією.
Витягом з протоколу №202 від 30.10.1997 року, виданого Комісією із спірних питань визначення статуту осіб, які брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, підтверджено ОСОБА_3 статус учасника ліквідації наслідків на Чорнобильській АЕС і факт участі на роботах в населених пунктах м. Прип'ять в період із 23 по 30.05.1986 року
Відповідно до свідоцтва про розірвання шлюбу серії НОМЕР_2, виданого 17.07.2014 року державним органом реєстрації актів цивільного стану, ОСОБА_1 до розірвання шлюбу носила прізвище - ОСОБА_1.
Згідно довідки Бережанського комбінату громадського харчування №184, виданої 19.04.1996 року позивачу про те, що під час перебування в м. Прип'яті з 23.05. по 30.05.1986 року їй нарахована заробітна плата в підвищеному розмірі в сумі 77,61 крб.
Рішенням Бережанського районного суду Тернопільської області від 01.12.1992 року, яке набрало законної сили, встановлено факт, що ОСОБА_3 з 23 по 30.05.1986 року дійсно перебувала в 30-ти кілометровій зоні відчуження в зв'язку з ліквідацією наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.
Позивач звернувся до Управління Пенсійного фонду України в Бережанському районі Тернопільської області із заявою про призначення пенсії із зменшенням пенсійного віку відповідно до ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», однак у призначенні пенсії зі зниженням пенсійного віку було відмовлено, оскільки заявником не було подано всіх документів, які б документально підтвердили перебування в зоні відчуження.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що позивач є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС (2 категорія), а також на підставі встановленого факту про те, що позивач з 23 по 30.05.1986 року приймала участь в роботах по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС в зоні відчуження в м. Прип'ять, працювала там протягом вказаного періоду часу кухарем, що підтверджено рішенням Бережанського районного суду Тернопільської області від 01.12.1992 року, яке набрало законної сили. Додатково вказані обставини підтверджені витягом з протоколу № 202 Комісії із спірних питань визначення статуту осіб, які брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та довідкою Бережанського комбінату громадського харчування №184 від 19.04.1996 року, завірену головним спеціалістом відділу соціального захисту постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Суд апеляційної інстанції погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
Право на пільгове зниження пенсійного віку встановлено статтею 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», згідно з положеннями якої особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», зокрема, учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які працювали у зоні відчуження з моменту аварії до 01 липня 1986 року незалежно від кількості робочих днів - 10 років.
В даній справі спір зводиться до встановлення права позивача на таку пільгу за відсутності первинних документів, які безпосередньо підтверджують його роботу у зоні відчуження.
Суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що право на отримання пенсії зі зниженням віку не може ставитись в залежність від наявності конкретного документу. Збереження таких відомостей не може контролюватись пенсіонером, а відповідно на нього не може покладатись відповідальність за їх відсутність.
З матеріалів справи видно, що робота позивача у зоні відчуження в період з 23 по 30.05.1986 року підтверджується посвідченням учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 році; довідкою Бережанського комбінату громадського харчування №184 від 19.04.1996 року; витягом із протоколу Комісії із спірних питань визначення статусу осіб, які брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС № 202 від 30.10.1997 року.
Об'єктивна неможливість дослідження будь-яких інших документів не може бути підставою для відмови у задоволенні позову за обставин, коли право на пільгове зниження пенсійного віку підтверджується сукупністю зібраних у справі доказів.
Враховуючи викладене суд апеляційної інстанції вважає, що доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку про порушення судом першої інстанції норм матеріального або процесуального права, що відповідно до частини 1 ст. 200 КАС України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а постанови суду - без змін.
Керуючись статтями 160, 195, 196, 197, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд апеляційної інстанції
Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Бережанському районі Тернопільської області залишити без задоволення.
Постанову Бережанського районного суду Тернопільської області від 21.10.2014 року по справі № 593/1252/14-а - без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя В.П.Сапіга
Судді І.М.Обрізко
Н.Г.Левицька