02 червня 2015 року Справа № 876/511/15
Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді: Гудима Л.Я.
суддів: Довгополова О.М., Святецького В.В.,
за участю секретаря судового засідання: Прокопенко О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 24 грудня 2014 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Реєстраційної служби Головного управління юстиції у Волинській області про визнання неправомірними дій та зобов»язання вчинити певні дії,-
В грудні 2014 року позивач - ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Реєстраційної служби Головного управління юстиції у Волинській області (далі - РС ГУЮ у Волинській області), в якому просив визнати протиправною бездіяльність Реєстраційної служби Головного управління юстиції у Волинській області щодо неприйняття рішення про звільнення його із займаної посади, згідно поданої заяви за власним бажанням, на підставі ст. 38 КЗпП України з 02.10.2014 року; визнати протиправним та скасувати п. 1 наказу Реєстраційної служби Головного управління юстиції у Волинській області від 27.11.2014 року №1104/3 «Про звільнення» в частині зазначення дати та формулювання підстави звільнення позивача із займаної посади на підставі п. 7-1 ч. 1 ст. 36 КЗпП України з 27.11.2014 року, змінивши на наступне: «згідно поданої заяви за власним бажанням на підставі ст.. 38 КЗпП України з 02.10.2014 року; зобов»язати відповідача внести зміни до трудової книжки ОСОБА_1, згідної поданої заяви за власним бажанням на підставі ст. 38 КЗпП України з 02.10.2014 року; та стягнути з відповідача на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 5 000 грн.
В обґрунтування своїх вимог покликається на те, що з 03 квітня 2003 року перебував на державній службі працюючи у Ківерцівському районному управлінні юстиції, в тому числі з 10 листопада 2011 року головним спеціалістом реєстраційної служби Ківерцівського районного управління юстиції, з 04 вересня 2014 року - завідувачем сектору державної реєстрації речових прав на нерухоме майно реєстраційної служби Ківерцівського районного управління юстиції.
Ухвалою Луцького міськрайонного суду від 17 вересня 2014 року його відсторонено від займаної посади на час досудового розслідування та судового провадження строком на два місяці.
18 вересня 2014 року ним до Головного управління юстиції у Волинській області подано заяву про звільнення з роботи за власним бажанням з 02 жовтня 2014 року.
Однак, наказом Головного управління юстиції у Волинській області від 26 вересня 2014 року № 229/7 його відсторонено від виконання службових обов»язків без збереження заробітної плати на період проведення службового розслідування з 26 вересня по 26 листопада 2014 року, а 02 жовтня 2014 року листом начальника Реєстраційної служби Головного управління юстиції у Волинській області роз»яснено неможливість задоволення заяви про звільнення за власним бажанням з 02 жовтня 2014 року, оскільки його з 26 вересня 2014 року відсторонено від посади у зв»язку з проведенням досудового розслідування і службового розслідування.
Наказом Реєстраційної служби Головного управління юстиції у Волинській області від 27 листопада 2014 року № 1104/3 його: 1. звільнено з посади завідувача сектору державної реєстрації речових прав на нерухоме майно реєстраційної служби Ківерцівського районного управління юстиції Волинської області у зв»язку із набранням законної сили судовим рішенням, відповідно до якого працівника притягнуто до відповідальності за корупційне правопорушення, на підставі пункту 7-1 частини першої статті 36 Кодексу законів про працю України (КЗпП України); 2. позбавлено 12 рангу державного службовця.
Позивач вважає протиправною бездіяльність відповідача щодо не звільнення його з роботи за власним бажанням, оскільки звільнення працівника з роботи після закінчення двотижневого строку письмового попередження є обов»язком відповідача.
Крім того, позивач вважає протиправним і просить скасувати пункт 1 наказу про звільнення, оскільки звільнення проведено без дотримання порядку звільнення у разі набрання законної сили вироком суду, яким працівника засуджено (крім випадків звільнення від відбування покарання з випробуванням) до позбавлення волі або до іншого покарання, яке виключає можливість продовження даної роботи.
Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 24 грудня 2014 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено в повному обсязі.
Не погоджуючись з вищезазначеною постановою суду першої інстанції, ОСОБА_1 оскаржив її в апеляційному порядку, який, покликаючись на неповне з»ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими, порушення судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою адміністративний позов задовольнити в повному обсязі.
Свої апеляційні вимоги мотивує тим, що у зв»язку із написанням заяви 18.09.2014 року про звільнення за власним бажанням у РС ГУЮ у Волинській області виник обов»язок щодо звільнення позивача через два тижні від дати подачі такої заяви. Як видно із наказу РС ГУЮ у Волинській області від 27.11.2014 року №1104/3 позивача звільнено лише 27.11.2014 року, а не у відповідності до ст. 38 КЗпП України з 02.10.2014 року. Однак, у своїй постанові, суд першої інстанції не зазначає з яких мотивів не було прийнято до уваги доводи позивача щодо необхідності звільнення ОСОБА_1 на підставі поданої заяви про звільнення за власним бажанням, а самій заяві від 18.09.2014 року не надано оцінки.
Заслухавши суддю-доповідача у справі, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає до задоволення, а оскаржувана постанова суду першої інстанції скасуванню. При цьому суд виходить з наступних підстав.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, позивач ОСОБА_1 з 03 квітня 2003 року перебував на державній службі, працюючи у Ківерцівському районному управлінні юстиції, в тому числі з 10 листопада 2011 року головним спеціалістом реєстраційної служби Ківерцівського районного управління юстиції, з 04 вересня 2014 року - завідувачем сектору державної реєстрації речових прав на нерухоме майно реєстраційної служби Ківерцівського районного управління юстиції; йому присвоєно 12 ранг державного службовця; 09 квітня 2003 року прийняв присягу державного службовця, що підтверджується трудовою книжкою серії НОМЕР_1 (а.с. 9-11).
12 вересня 2014 року відповідача було повідомлено слідчим управлінням Управління Міністерства внутрішніх справ України у Волинській області про проведення досудового розслідування щодо вчинення позивачем кримінального правопорушення передбаченого частиною третьою статті 368 КК України (а.с. 33).
Ухвалою Луцького міськрайонного суду від 17 вересня 2014 року у справі № 161/15062/14-к у зв»язку із внесенням 27 червня 2014 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомостей за № 12014030000000280 про вчинення позивачем правопорушення передбаченого частиною третьою статті 368 КК України, по якому 12 вересня 2014 року позивача повідомлено про підозру у вчиненні даного злочину, ОСОБА_1 відсторонено від посади завідувача сектору державної реєстрації речових прав на нерухоме майно реєстраційної служби Ківерцівського районного управління юстиції на час досудового розслідування та судового провадження строком на два місяці (а.с.34). Ухвалу суду вручено відповідачеві слідчим 26 вересня 2014 року.
18 вересня 2014 року позивачем до Головного управління юстиції у Волинській області подано заяву про звільнення з роботи за власним бажанням з 02 жовтня 2014 року (а.с. 12).
У зв»язку з внесенням 27 червня 2014 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомостей за № 12014030000000280 про вчинення позивачем правопорушення передбаченого частиною третьою статті 368 КК України, та у зв»язку із відстороненням позивача від посади судовим рішенням від 17 вересня 2014 року, наказом Головного управління юстиції у Волинській області від 26 вересня 2014 року № 228/7 призначене службове розслідування відносно позивача з 26 вересня по 26 листопада 2014 року відповідно до Порядку проведення службового розслідування стосовно державних службовців, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 червня 2000 року № 950 (а.с. 40, 41), а наказом від 26 вересня 2014 року № 229/7 на виконання ухвали слідчого судді від 17 вересня 2014 року та у зв»язку з проведенням службового розслідування - позивача відсторонено від виконання службових обов»язків без збереження заробітної плати на період проведення службового розслідування з 26 вересня по 26 листопада 2014 року (а.с. 42, 43).
Листом начальника Реєстраційної служби Головного управління юстиції у Волинській області від 02 жовтня 2014 року № 07-25/3664 роз»яснено позивачеві неможливість задоволення заяви про звільнення за власним бажанням з 02 жовтня 2014 року, оскільки його з 26 вересня 2014 року по 26 листопада відсторонено від посади у зв»язку з проведенням досудового розслідування і службового розслідування з приводу вчинення правопорушення передбаченого частиною третьою статті 368 КК України (а.с. 46).
Вироком Ківерцівського районного суду від 23 жовтня 2014 року, який набрав законної сили 24 листопада 2014 року, ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого частиною третьою статті 368 КК України, і призначено узгоджене покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років із позбавленням права обіймати посади у державних органах та їх апараті строком на 3 роки без конфіскації майна, з позбавленням відповідно до вимог статті 54 КК України рангу державного службовця. На підставі статті 75 КК України звільнено від відбування призначеного основного покарання, якщо він протягом 3 років іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов»язки (а.с. 58-61).
Наказом Реєстраційної служби Головного управління юстиції у Волинській області від 27 листопада 2014 року № 1104/3 позивача: 1. звільнено з посади завідувача сектору державної реєстрації речових прав на нерухоме майно реєстраційної служби Ківерцівського районного управління юстиції Волинської області у зв»язку із набранням законної сили судовим рішенням, відповідно до якого працівника притягнуто до відповідальності за корупційне правопорушення, на підставі пункту 7-1 частини першої статті 36 Кодексу законів про працю України (КЗпП України); 2. позбавлено 12 рангу державного службовця (а.с. 54).
Розглядаючи даний спір суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем правомірно припинено трудовий договір з позивачем на підставі пункту 7-1 частини першої статті 36 КЗпП України.
З таким висновком колегія суддів апеляційної інстанції не погоджується, з наступних підстав.
Суспільні відносини, які охоплюють діяльність держави щодо створення правових, організаційних, економічних та соціальних умов реалізації громадянами України права на державну службу регулює Закон України «Про державну службу» (далі - Закон). Він визначає загальні засади діяльності, а також статус державних службовців, які працюють в державних органах та їх апараті.
Відповідно до частини 1 статті 30 Закону крім загальних підстав, передбачених Кодексом законів про працю України, державна служба припиняється у разі: порушення умов реалізації права на державну службу; недотримання пов»язаних із проходженням державної служби вимог, передбачених статтями 16 і 16-1 цього Закону; досягнення державним службовцем граничного віку проходження державної служби (стаття 23 цього Закону); відставки державних службовців, які займають посади першої або другої категорії (стаття 31 цього Закону); виявлення або виникнення обставин, що перешкоджають перебуванню державного службовця на державній службі (стаття 12 цього Закону); відмови державного службовця від прийняття або порушення Присяги, передбаченої статтею 17 цього Закону; притягнення державного службовця до кримінальної або адміністративної відповідальності за корупційні правопорушення, пов»язані з порушенням обмежень, передбачених Законом України «Про засади запобігання і протидії корупції».
Згідно зі статтею 38 Кодексу законів про працю (далі - КЗпП) працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні. У разі, коли заява працівника про звільнення з роботи за власним бажанням зумовлена неможливістю продовжувати роботу (переїзд на нове місце проживання; переведення чоловіка або дружини на роботу в іншу місцевість; вступ до навчального закладу; неможливість проживання у даній місцевості, підтверджена медичним висновком; вагітність; догляд за дитиною до досягнення нею чотирнадцятирічного віку або дитиною-інвалідом; догляд за хворим членом сім»ї відповідно до медичного висновку або інвалідом I групи; вихід на пенсію; прийняття на роботу за конкурсом, а також з інших поважних причин), власник або уповноважений ним орган повинен розірвати трудовий договір у строк, про який просить працівник.
Якщо працівник після закінчення строку попередження про звільнення не залишив роботи і не вимагає розірвання трудового договору, власник або уповноважений ним орган не вправі звільнити його за поданою раніше заявою, крім випадків, коли на його місце запрошено іншого працівника, якому відповідно до законодавства не може бути відмовлено в укладенні трудового договору.
У зв»язку із написанням заяви позивачем про звільнення за власним бажанням, у Реєстраційної служби Головного управління юстиції Волинської області виник обов»язок щодо звільнення (розірвання трудового договору) його через два тижні від подачі такої заяви.
Однак з матеріалів справи видно, що наказом Реєстраційної служби Головного управління юстиції у Волинській області від 27 листопада 2014 року № 1104/3 позивача звільнено з посади у зв»язку із набранням законної сили судовим рішенням, відповідно до якого працівника притягнуто до відповідальності за корупційне правопорушення, на підставі пункту 7-1 частини першої статті 36 Кодексу законів про працю України.
Так, наказом Головного управління юстиції у Волинській області від 26.09.2014 року №229/7 ОСОБА_1 у період з 26.09.2014 року по 26.11.2014 року відсторонено від виконання обов»язків завідувача сектору державної реєстрації прав на нерухоме майно реєстраційної служби по Ківерцівському районі без збереження заробітної плати.
Відсторонення працівників від роботи власником або уповноваженим ним органом допускається у разі: появи на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп»яніння; відмови або ухилення від обов»язкових медичних оглядів, навчання, інструктажу і перевірки знань з охорони праці та протипожежної охорони; в інших випадках, передбачених законодавством визначено статтею 46 КЗпП.
При відстороненні трудові відносини не припиняються, також не припиняється і дія трудового договору, але працівник тимчасово до роботи не допускається.
Як встановлено в судовому засіданні, позивач після подання заяви про звільнення його за власним бажанням 18.09.2014 року продовжував трудові відносини з відповідачем до 02.10.2014 року, а з 03.10.2014 року залишив роботу і вимагав розірвання трудового договору.
Отже, у відповідності до ст. 38 КЗпП 03.10.2014 року власник або уповноважений ним орган зобов»язаний видати наказ про звільнення працівника за поданою раніше заявою, чого зроблено не було та порушено норми чинного законодавства.
А тому наказ Реєстраційної служби Головного управління юстиції у Волинській області від 27 листопада 2014 року № 1104/3 в частині зазначення дати та формулювання підстави звільнення позивача підлягає зміні.
Також слід зазначити, що у відповідності до п. 2.4 Інструкції про ведення трудових книжок працівників, затвердженим наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 року №58, усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).
Оскільки суд дійшов висновку про внесення змін до наказу Реєстраційної служби Головного управління юстиції у Волинській області від 27 листопада 2014 року № 1104/3 в частині зазначення дати та формулювання підстави звільнення позивача, то й запис у його трудовій книжці підлягає зміні в частині зазначення дати та формулювання підстави звільнення .
Щодо позовної вимоги про стягнення моральної шкоди колегія суддів зазначає наступне.
Згідно з абзацом 2 частини 5 постанови Пленуму Верховного суду України №4 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов»язковому з»ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв»язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з»ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку, що вірним є висновок суду першої інстанції про відмову в задоволенні вимог позивача про стягнення моральної шкоди, оскільки не доведено наявність і заподіяння такої позивачу з боку відповідача.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Виходячи з вищенаведеного, колегія суддів приходить до висновку щодо неправомірності дій відповідача при винесенні наказу про звільнення позивача з роботи в частині зазначення дати та формулювання підстави звільнення, тому такий наказ слід змінити разом із внесенням змін до трудової книжки, а тому позовні вимоги в цій частині є підставними та обґрунтованими, через що підлягають задоволенню.
З огляду на вищевикладене, доводи апеляційної скарги є суттєвими і складають підстави для висновку про порушення судом норм матеріального права, суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору помилково встановив фактичні обставини справи та надав їм неналежну правову оцінку через що постанова суду підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови.
Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 254 КАС України, суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково, постанову Волинського окружного адміністративного суду від 24 грудня 2014 року у справі №803/2626/14 - скасувати та прийняти нову постанову, якою адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати неправомірними дії Реєстраційної служби Головного управління юстиції у Волинській області щодо звільнення ОСОБА_1 з посади завідувача сектора державної реєстрації речових прав на нерухоме майно реєстраційної служби Ківерцівського районного управління юстиції Волинської області на підставі пункту 7-1 частини 1 статті 36 Кодексу законів про працю України.
Зобов»язати Реєстраційну службу Головного управління юстиції у Волинській області внести зміни до наказу Реєстраційної служби Головного управління юстиції у Волинській області від 27 листопада 2014 року № 1104/3 «Про звільнення ОСОБА_1.» в частині дати та формулювання звільнення, а саме: «з 27 листопада 2014 року з займаної посади на підставі пункту 7-1 частини 1 статті 36 Кодексу законів про працю України» на «з 03 жовтня 2014 року згідно з поданою заявою про звільнення за власним бажанням, на підставі статті 38 Кодексу законів про працю України».
Зобов»язати Реєстраційну службу Головного управління юстиції у Волинській області внести зміни до трудової книжки ОСОБА_1 щодо дати та формулювання причини звільнення вказавши: «з 03 жовтня 2014 року згідно з поданою заявою про звільнення за власним бажанням, на підставі статті 38 Кодексу законів про працю України».
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання постановою законної сили, а у разі складення постанови в повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України - з дня складення постанови в повному обсязі.
Головуючий суддя : Л.Я. Гудим
Судді: О.М. Довгополов
В.В. Святецький
Повний текст постанови виготовлено та підписано 03.06.2015 року.