03 червня 2015 року Справа № 876/5461/15
Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого-судді Сапіги В.П.,
суддів: Левицької Н.Г., Обрізка І.М.,
розглянувши у порядку письмового провадження у м. Львові апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в м. Луцьку на постанову Луцького міськрайонного суду Волинської області від 19.03.2015 року у справі за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в м. Луцьку про визнання протиправними дій та зобов'язання здійснити перерахунок та виплату пенсії,-
30.01.2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до управління Пенсійного фонду України в м. Луцьку про визнання дій протиправними, зобов'язання провести перерахунок його пенсії в розмірі 90% від заробітної плати з 01.07.2012 року в зв'язку з підвищенням заробітної плати працівникам прокуратури згідно Постанови КМУ від 31.05.2012 року №505 «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників органів прокуратури», яка зазначена в довідці прокуратури Волинської області №18/236 від 17.07.2012 року та виплатити різницю недоплаченої пенсії, починаючи з 01.07.2012 року або з іншої дати за 12 місяців з часу звернення до Пенсійного фонду України в м. Луцьку.
Позов обґрунтовано тим, що з 12.09.1996 року відповідно до заяви йому було призначено пенсію за вислугу років, виходячи з розрахунку 90% від розміру середньомісячної заробітної плати прокурорсько-слідчих працівників. Після призначення пенсії відповідно до чинного законодавства, йому проводились перерахунки пенсії з врахуванням середньомісячної заробітної плати в розмірі 90%. Останній перерахунок пенсії проведено в липні 2012 року у зв'язку із підвищенням заробітної плати. У зв'язку із підвищенням заробітної плати прокурорсько-слідчим працівникам відповідно до постанови КМУ № 505 від 31.05.2012 року "Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників органів прокуратури" 29.12.2014 року він звернувся в управління Пенсійного фонду України в м. Луцьку із заявою щодо перерахунку пенсії. Однак, листом № 622/Г-01 від 16.01.2015 року йому було відмовлено в перерахунку пенсії оскільки відсутні правові підстави для проведення такого перерахунку.
Постановою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 19.03.2015 року позов частково задоволено. Визнано неправомірними дії відповідача щодо відмови у перерахунку пенсії позивача. Зобов'язано управління Пенсійного фонду України в м. Луцьку здійснити на користь ОСОБА_1 перерахунок та виплату пенсії у відповідності до довідки прокуратури Волинської області №18/236 від 17.07.2012 року відповідно до ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» (в редакції від 11.03.2002 року), виходячи з розрахунку 90% від середнього заробітку, починаючи з 01.01.2015 року та з врахуванням виплачених сум.
Не погодившись з постановою суду першої інстанції, вважаючи її винесеною з порушенням норм матеріального та процесуального права, управління Пенсійного фонду України в м. Луцьку оскаржило її, подавши апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду та прийняти нову про відмову в задоволенні позовних вимог.
Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги апелянт зазначає, що перерахунки пенсії позивачу проводяться з розрахунку 70% місячного заробітку на підставі Закону України «Про прокуратуру», в редакції, на час набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України від 31 травня 2012 року № 505 «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників органів прокуратури» та з урахуванням Закону України № 3668-VІ від 8 липня 2011 року «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи», а з 01.01.2015 року відповідно до Закону України «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» від 28.12.2014 року №76 у статтю 50-1 Закону України «Про прокуратуру» зменшено відсоток від заробітної плати для обчислення пенсії з 70% до 60%.
Відповідно до п.3 ч.1 ст.197 КАС України суд апеляційної інстанції прийшов до висновку про можливість розгляду справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, оскільки апеляційну скаргу подано на рішення суду першої інстанції, яке прийнято у порядку скороченого провадження за результатами розгляду справ, передбачених пунктами 1,2 ч.1 ст.183-2 цього Кодексу.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши повноту встановлення обставин справи, правильність їх юридичної оцінки, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступних мотивів.
Із змісту ст. 19 Конституції України вбачається, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Судом встановлено, підтверджено матеріалами справи, що позивач перебуває на обліку в управлінні Пенсійного фонду України в місті Луцьку, де отримує пенсію, призначену на підставі ст. 50-1 Закону України "Про прокуратуру" за вислугу років. Розмір пенсії позивача з моменту виходу на пенсію становить 90% від заробітку прокурорсько-слідчих працівників.
В грудні 2014 року позивач звернувся до управління Пенсійного фонду України в м. Луцьку щодо перерахунку пенсії у зв'язку із підвищенням заробітної плати прокурорсько-слідчим працівникам відповідно до постанови КМУ № 505 від 31.05.2012 року "Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників органів прокуратури". Листом від 16.01.2015 року № 622/Г-01 ОСОБА_1 відмовлено в перерахунку пенсії, оскільки пенсія обчислюється з середньомісячної заробітної плати станом на 01.07.2012 року в розмірі 80% заробітної плати.
Умови та порядок пенсійного забезпечення прокурорів і слідчих визначено статтею 50-1 Закону України «Про прокуратуру».
Згідно з ч.1 ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» (у редакції, чинній на час призначення пенсії позивачу) прокурори і слідчі зі стажем роботи не менше 20 років, у тому числі зі стажем роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури не менше 10 років, мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку. Пенсія призначається в розмірі 80 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до котрої включаються всі види оплати праці, на які нараховуються страхові внески, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії. За кожен повний рік роботи понад 10 років на цих посадах пенсія збільшується на 2 відсотки, але не більше 90 відсотків від суми місячного (чинного) заробітку.
Законом України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» який набрав чинності з 1 жовтня 2011 року, внесено зміни до статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру», зокрема змінено у відсотках розмір пенсії за вислугу років, яка призначається прокурорам і слідчим у разі реалізації ними такого права.
Так, відповідно до статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» у редакції Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» прокурори і слідчі мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку за наявності на день звернення вислуги років. Пенсія призначається в розмірі 80 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати до якої включаються всі види оплати праці, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії.
Таким чином, з 1 жовтня 2011 року положення ч.1 ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» щодо призначення прокурорам і слідчим пенсії за вислугу років у розмірі не більше 90 відсотків від суми місячного (чинного) заробітку втратили чинність у зв'язку з внесенням змін до редакції цієї статті Законом України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи».
Разом з тим підстави та порядок перерахунку пенсії прокурорам регулюють частини тринадцята та вісімнадцята статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру», положення яких щодо перерахунку пенсії у зв'язку із прийняттям Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» не зазнали змін, змінилася лише нумерація частин цієї статті.
Так, відповідно до частини тринадцятої статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» обчислення (перерахунок) пенсій провадиться за документами пенсійної справи та документами, додатково поданими пенсіонерами, виходячи з розміру місячного заробітку за відповідною посадою, з якої особа вийшла на пенсію, станом на час звернення за призначенням або перерахунком.
Згідно з частиною вісімнадцятою статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв'язку з підвищенням заробітної плати відповідних категорій прокурорсько-слідчих працівників. Перерахунок призначених пенсій провадиться з першого числа місяця, що йде за місяцем, у якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув права на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Перерахунок пенсій провадиться з урахуванням фактично отримуваних працівником виплат і умов оплати праці, що існували на день його звільнення з роботи.
Ураховуючи наведене, апеляційний суд вважає, що при перерахунку пенсії працівникам прокуратури має застосовуватися норма, що визначає розмір пенсії у відсотках, яка діяла на момент призначення пенсії, а тому дійшов висновку, що внесені Законом № 3668-VІ зміни до статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» щодо розміру пенсії у відсотках стосуються порядку призначення пенсії прокурорам і слідчим у разі реалізації ними права на пенсійне забезпечення, а не перерахунку вже призначеної пенсії. Процедури призначення та перерахунку пенсії різні за змістом і механізмом їх проведення. Нормами, які визначають механізм проведення перерахунку пенсії за вислугу років прокурорам є частини тринадцята, вісімнадцята статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру», які змін у зв'язку із прийняттям Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» не зазнали.
Окрім того, вирішуючи питання про застосування цього Закону в часі, суд апеляційної інстанції виходить із того, що згідно зі статтею 22 Конституції України закріплені нею права і свободи не є вичерпними, гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законодавчих актів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Конституційний Суд України неодноразово розглядав питання, пов'язані з реалізацією права на соціальний захист, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція України виокремлює певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, які відповідно до статті 17 Конституції України перебувають на службі у військових формуваннях та правоохоронних органах держави, забезпечуючи суверенітет і територіальну цілісність України, її економічну та інформаційну безпеку, а саме: у Збройних Силах України, органах Служби безпеки України, міліції, прокуратури, охорони державного кордону України, податкової міліції, Управління державної охорони України, державної пожежної охорони, Державного департаменту України з питань виконання покарань тощо (рішення Конституційного Суду України від 6 липня 1999 року № 8-рп/99 у справі щодо права на пільги та від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002 у справі щодо пільг, компенсацій і гарантій). У зазначених рішеннях Конституційний Суд України вказав, що необхідність додаткових гарантій соціальної захищеності цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення зумовлена насамперед тим, що служба у Збройних Силах України, інших військових формуваннях та правоохоронних органах держави пов'язана з ризиком для життя і здоров'я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей. Це повинно компенсуватися наявністю підвищених гарантій соціальної захищеності, тобто комплексу організаційно-правових економічних заходів, спрямованих на забезпечення добробуту саме цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення.
Виходячи із висловленого у рішеннях Конституційного Суду України розуміння сутності соціальних гарантій працівників правоохоронних органів, зокрема працівників прокуратури, зміст та обсяг досягнутих ними соціальних гарантій не може бути звужено шляхом внесення змін до законодавства.
Аналогічна правова позиція була висловлена Верховним Судом України у постановах від 10.12.2013 року № 21-420а13, №21-348а13 та від 17.12.2013 року №21-445а13.
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відповідач неправомірно провів позивачу перерахунок пенсії з 01.07.2012 року в розмірі 80% від суми заробітної плати, оскільки, до спірних правовідносин підлягають застосуванню саме норми ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» в редакції чинній на момент виходу позивача на пенсію.
Крім того колегія суддів зазначає, що відповідно до ст. 99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно з ч. 1 ст. 100 КАС України адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала.
Отже, судом не враховано тієї обставини, що позивач пропустив строк звернення до суду, оскільки звернувся з позовом лише 30.01.2015 року. Разом з тим позивач не надав доказів того, що ним був пропущений строк для звернення до суду з поважних причин, тому, з огляду на наведене, позовні вимоги в частині виплат за період з 01.07.2012 року по 29.07.2014 року включно слід залишити без розгляду.
Судом першої інстанції порушено норми матеріального права та неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, що призвело до ухвалення незаконного рішення, яке підлягає скасуванню з підстав визначених ст. 202 КАС України.
Відповідно до ч. 2 ст. 205 КАС України, суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги може своєю постановою змінити постанову суду першої інстанції або прийняти нову постанову, якими суд апеляційної інстанції задовольняє або не задовольняє позовні вимоги.
З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга відповідача підлягає частковому задоволенню, постанова суду першої інстанції скасуванню та прийняття нової постанови про часткове задоволення позову з наведених вище підстав.
Керуючись ст.ст. 160, 195, 197, 198, 202, 205, 207, 254 КАС України, суд апеляційної інстанції
Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в м. Луцьку задовольнити частково.
Постанову Луцького міськрайонного суду Волинської області від 19.03.2015 року у справі №161/1431/15-а скасувати та прийняти нову постанову, якою позов задовольнити частково.
Визнати дії Управління Пенсійного фонду України м. Луцьку Волинської області щодо відмови у перерахунку пенсії ОСОБА_1 в розмірі 90% від суми місячного заробітку відповідно до ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» протиправними.
Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України м. Луцьку Волинської області провести ОСОБА_1 перерахунок та виплату пенсії починаючи з 30 липня 2014 року з розрахунку 90% від суми заробітної плати в розмірі, зазначеному в довідці прокуратури Волинської області №18/236 від 17.07.2012 року відповідно до ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру».
Позовні вимоги в частині зобов'язання управління Пенсійного фонду України м. Луцьку Волинської області провести перерахунок та виплату пенсії за період з 01.07.2012 року по 29.07.2014 року включно залишити без розгляду.
Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя В.П.Сапіга
Судді І.М.Обрізко
Н.Г.Левицька