25 травня 2015 року Справа № 125567/12/9104
Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Обрізко І.М.
суддів Левицької Н.Г.,Сапіги В.П.
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Львові апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «ПЕРКО» на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 01 червня 2012 року по справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ПЕРКО» до державної податкової інспекції в м.Івано-Франківську Івано - Франківської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення,-
Товариство з обмеженою відповідальністю «ПЕРКО» звернулося з адміністративним позовом до державної податкової інспекції в м.Івано-Франківську Івано - Франківської області Державної податкової служби (надалі - ДПІ у м.Івано - Франківську) про скасування податкового повідомлення-рішення від 05.12.2011 року №0002942302.
В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що висновки податкового органу про порушення позивачем вимог підпункту 7.2.3 пункту 7.2, підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7, пункту 9.8 статті 9 Закону України «Про податок на додану вартість» не відповідають дійсності. Тому, оспорюване податкове повідомлення - рішення винесене неправомірно та підлягає до скасування.
Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 01 червня 2012 року відмовлено в задоволенні позову. Суд виходив з того, що позивачем у червні 2009 року не включено до податкових зобов'язань ПДВ - 1450,00 грн. (при реалізації цегли) та в листопаді 2010 року - ПДВ - 12594,16 грн. (при реалізації арматури). Також при анулюванні свідоцтва платника ПДВ (30.11.2010 року) на балансі ТзОВ «ПЕРКО» обліковувалось товарно - матеріальних цінностей на суму 1544099,31 грн., з яких товарів на 590539,84 грн.
Не погодившись із вказаним судовим рішенням, сторона позивача подала апеляційну скаргу, з якої із-за порушення норм матеріального та процесуального права, невідповідності висновків суду обставинам справи просить його скасувати та задоволити позовні вимоги.
Покликання маються на те, що висновки в акті перевірки підлягають визнанню недійсними. Невідомо, з яких підстав податковий орган встановив кількість та вартість основних засобів підприємства, в результаті чого безпідставно донараховано податкові зобов'язання по сплаті ПДВ.
У разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів (п.2 ч. 1 ст. 197 КАС України із змінами і доповненнями, внесеними згідно із Законом України від 07.07.2010 року N 2453-VI), що є достатнім для розгляду даної справи.
Судова колегія заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, вважає за необхідне її відхилити.
Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що за період з 08.11.2011 року по 14.11.2011 року ДПІ у м. Івано-Франківську проведена позапланова виїзна перевірка ТзОВ «Перко» з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на додану вартість за період з 01.10.2008 року по 30.11.2010 року, за результатами якої складений акт від 21.11.2011 року за №11028/23-2/33859841. На підставі вказаного акту податковим органом винесено податкове повідомлення - рішення від 05.12.2011 року № 0002942302, відповідно до якого позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на суму 47830,00 грн.
Правовідносини щодо сплати податку на додану вартість, які виникли у позивача протягом періоду, що перевірявся податковим органом, були регламентовані нормами чинного на той момент Закону України «Про податок на додану вартість».
Статтею 7 Закону України «Про податок на додану вартість» встановлювався порядок обчислення і сплати податку на додану вартість. Відповідно до пункту 7.1 цієї статті поставка товарів (робіт, послуг) здійснюється за договірними (контрактними) цінами з додатковим нарахуванням податку на додану вартість. Згідно пункту 7.2.1 платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну.
Для операцій, що оподатковуються і звільнені від оподаткування, складаються окремі податкові накладні.
Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.
Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). У разі коли частка товару (робіт, послуг) не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби України, та враховується у визначенні загальних податкових зобов'язань.
Підпунктом 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону встановлено, що податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.
Підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» встановлено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього Закону.
Згідно підпункту 7.5.1 пункту 7.5 Закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) -в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).
Відповідно до пункту 9.8 Закону України «Про податок на додану вартість» реєстрація платника податку на додану вартість діє до дати її анулювання. Платник податку, в обліку якого на день анулювання реєстрації знаходяться товарні залишки або основні фонди, стосовно яких був нарахований податковий кредит у минулих або поточному податкових періодах, зобов'язаний визнати умовний продаж таких товарів за звичайними цінами та відповідно збільшити суму своїх податкових зобов'язань за наслідками податкового періоду, протягом якого відбувається таке анулювання.
Як встановлено судом першої інстанції, позивачем у червні 2009 року не включено до податкових зобов'язань ПДВ на суму 1450,00 грн. при реалізації цегли (податкова накладна від 15.06.2009 року за №15/1) та в листопаді 2010 року - ПДВ на суму 12594,16 грн. при реалізації арматури (податкова накладна від 02.11.2010 року за №3) (а.с. 11).
Крім того, податковим органом у ході перевірки встановлено, що на момент анулювання позивачу свідоцтва платника податку на додану вартість (30.11.2010 року) на балансі товариства обліковувалось товарно-матеріальних цінностей на загальну суму 1544099,31 грн., з яких товарів на суму 590539,84 грн. придбано у підприємців, які не сплачують ПДВ. Залишкова вартість основних засобів на цю дату складала 218,73 грн. Тому, відповідно до вимог пункту 9.8 статті 9 Закону України «Про податок на додану вартість», внаслідок умовного продажу товарно-матеріальних цінностей товариства, підлягає нарахуванню та сплаті до бюджету податок на додану вартість в сумі 190755,64 грн.
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про заниження позивачем податкових зобов'язань з ПДВ на загальну суму 38264,00 грн. та правомірністю нарахування податковим органом штрафної санкції в розмірі 9566,00 грн.
З огляду на викладене, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не складають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи, а також відсутня невідповідність висновків суду обставинам справи.
Керуючись ст.ст. 195, 196 ч.4, 197, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, Львівський апеляційний адміністративний суд,-
Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «ПЕРКО» залишити без задоволення, постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 01 червня 2012 року по справі № 2а-1156/12/0970 - без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення копій особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена протягом двадцяти днів, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя І.М. Обрізко
Судді Н.Г. Левицька
В.П. Сапіга