Провадження № 22-ц/774/1243/14 Справа № 185/10860/13-ц Головуючий у 1 й інстанції - Болдирєва У. М. Доповідач - Ткаченко І.Ю.
Категорія 45
25 березня 2014 року Апеляційний суд Дніпропетровської області в складі :
Головуючого судді - Ткаченко І.Ю.
суддів - Рудь В.В., Повєткіна В.В.
при секретарі - Видюковій Ю.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську цивільну справу
за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, третя особа: Відділ містобудування та архітектури Павлоградської міської ради про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою
за апеляційною скаргою ОСОБА_4
на рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 05 грудня 2013 року, -
23 жовтня 2013 року позивач звернувся з позовом до відповідачів про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою за адресою АДРЕСА_1 шляхом спилу дерев, які розташовані за адресою АДРЕСА_2, посилаючись на те, що стіна його жилого будинку АДРЕСА_1 знаходиться на відстані 1 м від межі із земельною ділянкою відповідачів, яка знаходиться за адресою АДРЕСА_2. Відповідачами посаджені вздовж межі дерева на відстані 1,8 м від межі. Гілки дерев б'ються об стіну його будинку, через те, що дерева постійно поливають, вода потрапляє на його земельну ділянку, що створює йому великі незручності у користуванні його майном. Відділом містобудування та архітектури Павлоградської міської ради було надано припис відповідачам на спил дерев вздовж його жилого будинку, але цей припис відповідачі не виконують, тому він вимушений звернутися до суду (а.с. 1-3).
Рішенням Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 05 грудня 2013 року позовні вимоги ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою - задоволені частково. Зобов'язано ОСОБА_4 усунути перешкоди у здійсненні ОСОБА_2 права користування земельною ділянкою за адресою АДРЕСА_1 шляхом видалення дерев, які знаходяться на земельній ділянці АДРЕСА_2 на відстані, меншій ніж 5,0 м від стіни будинку АДРЕСА_1. В іншій частині позову - відмовлено. Також вирішено питання щодо судових витрат (а.с.75-77).
В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_4, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду в частині задоволених позовних вимог та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволені позовних вимог до нього в повному обсязі (а.с. 82-84).
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити, а рішення суду в частині задоволення позовних вимог - скасувати, ухваливши в цій частині нове рішення, з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 303 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Враховуючи, що апелянт оскаржує рішення суду в частині задоволених позовних вимог, то апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість вищевказаного рішення суду першої інстанції в цих межах.
Судом 1 інстанції встановлено, що згідно державного акту на право приватної власності на землю (а.с.5) ОСОБА_2 передана у приватну власність земельна ділянка, розташована за адресою АДРЕСА_1 для обслуговування жилого будинку та ведення особистого селянського господарства. Право власності на жилий будинок АДРЕСА_2 та земельну ділянку за зазначеною адресою зареєстровано за ОСОБА_4 (а.с.46-48). 30 вересня 2013 року на звернення позивача виконавчим комітетом Павлоградської міської ради було повідомлено, що у зв'язку з порушенням Земельного кодексу України та Державних будівельних норм ОСОБА_5 відділом містобудування та архітектури надано припис на спил дерев вздовж будинку ОСОБА_2 (а.с.11) На звернення представника відповідача ОСОБА_6 (а.с.49) відділ містобудування та архітектури Павлоградської міської ради рекомендував згідно ст.103, 105 Земельного кодексу України дійти згоди з власником домоволодіння НОМЕР_1 ОСОБА_2 щодо відрізу гілок дерев, які проникають на його територію та являються перепоною для обслуговування жилого будинку. В іншому випадку необхідно видалити дерева.
Задовольняючи позовні вимоги частково, суд 1 інстанції виходив із того, що власником земельної ділянки й будинку за адресою: АДРЕСА_2 є ОСОБА_4, тому у задоволенні позовних вимог до ОСОБА_3 слід відмовити, а задовольнити їх відносно ОСОБА_4, виходячи з наступного. Дерева, які висаджені вздовж стіни будинку позивача на даний час підрізані таким чином, що їхні гілки не виходять за межу, але сторони не дійшли згоди з цього питання як було рекомендовано відділом містобудування та архітектури, позивач наполягає на видаленні дерев, які знаходяться на земельній ділянці ОСОБА_4 на відстані, меншій ніж 5 метрів від стіни його будинку. При цьому суд посилався на лист відділу містобудування та архітектури Павлоградської міської ради № 323 від 14 жовтня 2013 року (а.с.49) при проведенні обстеження домоволодінь АДРЕСА_1 щодо дотримання вимог містобудівного та земельного законодавства власниками зазначених домоволодінь, під час якого виявлено, що на території домоволодіння АДРЕСА_2 висаджені дерева на відстані 3,2 м від стіни сусіднього жилого будинку, що є порушенням державних будівельних норм. Відповідно до Державних будівельних норм України «Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень» ДБН 360-92** таблиця 5.2 - відстань від зовнішньої стіни будинку до осі стовбура дерева повинна становити 5,0 м.
Однак, колегія суддів в частині задоволених позовних вимог не погоджується з висновками суду.
Відповідно до ст. 103 ЗК України, власники та землекористувачі земельних ділянок повинні обирати такі способи використання земельних ділянок відповідно до їх цільового призначення, при яких власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок завдається найменше незручностей (затінення, задимлення, неприємні запахи, шумове забруднення тощо). Власники та землекористувачі земельних ділянок зобов'язані не використовувати земельні ділянки способами, які не дозволяють власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок використовувати їх за цільовим призначенням (неприпустимий вплив). Власники та землекористувачі земельних ділянок зобов'язані співпрацювати при вчиненні дій, спрямованих на забезпечення прав на землю кожного з них та використання цих ділянок із запровадженням і додержанням прогресивних технологій вирощування сільськогосподарських культур та охорони земель (обмін земельних ділянок, раціональна організація територій, дотримання сівозмін, встановлення, зберігання межових знаків тощо).
Згідно ст. 104 ЗК України, власники та землекористувачі земельних ділянок можуть вимагати припинення діяльності на сусідній земельній ділянці, здійснення якої може призвести до шкідливого впливу на здоров'я людей, тварин, на повітря, земельні ділянки та інше.
Стаття 105 ЗК України передбачає, що у випадку проникнення коренів і гілок дерев з однієї земельної ділянки на іншу власники та землекористувачі земельних ділянок мають право відрізати корені дерев і кущів, які проникають із сусідньої земельної ділянки, якщо таке проникнення є перепоною у використанні земельної ділянки за цільовим призначенням.
Позивач, звертаючись до суду, просить усунути йому перешкоди у користуванні власністю, посилаючись на те, що гілки від дерев відповідача заходять на його земельну ділянку та б'ються о стіни його будинку, також через полив дерев вода потрапляє на його земельну ділянку, що створює незручності у користуванні майном та від чого на куті його будинку з'явилися тріщини.
Однак, позивачем не надано суду належних доказів на підтвердження свої позовних вимог щодо порушення його права власності, оскільки з матеріалів справи вбачається та підтверджується поясненнями сторін, наданими в суді апеляційної інстанції, що гілки дерев відповідачем спиляні і на час розгляду справи в суді 1 інстанції вже не заходять на земельну ділянку відповідача й не б'ються о стіни його будинку. Також не надано належних доказів на підтвердження факту пошкодження кута будинку через потрапляння вологи саме через полив дерев відповідача.
Крім того, саме по собі порушення Державних будівельних норм України «Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень» ДБН 360-92** таблиця 5.2, відповідно до яких відстань від зовнішньої стіни будинку до осі стовбура дерева повинна становити 5,0 м, не є доказом наявності перешкод у користуванні власністю, оскільки як в суді 1 інстанції та і в суді апеляційної інстанції не встановлено які саме перешкоди чиняться позивачу наявними на земельній ділянці відповідача деревами.
Статею 57 ЦПК України встановлено, що доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Згідно до ст. 58 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета. Позивач не скористався наданими йому правами, не обґрунтував свої позовні вимоги та не надав суду доказів на їх підтвердження, а згідно із ч.1 ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше, як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, наданих сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, а відповідно до ч.3 ст.10, ч.1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана надати суду докази на підтвердження своїх вимог або заперечень.
Також, колегія суддів звертає увагу на те, що відповідно до ст. 105 ЗК України, у випадку проникнення коренів і гілок дерев з однієї земельної ділянки на іншу власники та землекористувачі земельних ділянок мають право відрізати корені дерев і кущів, які проникають із сусідньої земельної ділянки, якщо таке проникнення є перепоною у використанні земельної ділянки за цільовим призначенням.
За таких обставин висновки суду про те, що вищевказані дерева відповідача порушують право власності позивача та чинять йому перешкоди у користуванні власністю, не відповідають фактичним обставинам справи, а рішення в цій частині ухвалено з порушенням норм матеріального і процесуального права. Тому рішення суду згідно із п. 3, 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України підлягає скасуванню в частині задоволених позовних вимог щодо зобов'язання відповідача усунути перешкоди у здійсненні позивачем права користування земельною ділянкою за адресою АДРЕСА_1 шляхом видалення дерев, які знаходяться на земельній ділянці АДРЕСА_2 на відстані, меншій ніж 5,0 м від стіни будинку АДРЕСА_1, з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою.
Керуючись ст. 307, 309 ЦПК України, апеляційний суд, -
Рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 05 грудня 2013 року в частині задоволених позовних вимог - скасувати.
У задоволені позову ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою - відмовити.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржено до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Судді: