Провадження № 11кп/774/739/13 Головуючий в 1 інстанції Овчаренко Н.Г.
Категорія ч.1 ст.286 КК України Доповідач суддя Дігтярь Н.В
Іменем України
19 грудня 2013 року колегія суддів Судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді - Дігтярь Н.В.
суддів - Руських К.Г., Мудрецького Р.В.
при секретарі - Дерев'янко І.О.
за участю прокурора - Харів Н.А.
потерпілого - ОСОБА_1
представника потерпілого - ОСОБА_2
захисника - ОСОБА_3
обвинуваченого - ОСОБА_4
розглянула у відкритому судовому засіданні в м.Дніпропетровськ кримінальне провадження за апеляційними скаргами прокурора, який приймав участь у розгляді кримінального провадження судом першої інстанції, та представника потерпілого ОСОБА_1 на вирок Кіровського районного суду м.Дніпропетровська від 03 жовтня 2013 року відносно ОСОБА_4.
Цим вироком
ОСОБА_4,
ІНФОРМАЦІЯ_1,
уродженця м.Уссурійськ, Приморського краю Російської
Федерації, громадянина України, який мешкає за адресою
АДРЕСА_1, працює водієм ДСМЧС-3
м.Дніпропетровська, раніше не судимого,
засуджено за ч.1 ст.286 КК України до двох років обмеження волі, без позбавленням права керування транспортними засобами.
На підставі ст.75 КК України ОСОБА_4 від відбування основного покарання звільнено, з випробуванням строком на 2 роки.
На підставі ст.76 КК України покладено на нього обов'язки: не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції; повідомляти органи кримінально-виконавчої інспекції про зміну місця проживання, роботи.
Стягнуто з ОСОБА_4 на користь потерпілого ОСОБА_1 в рахунок відшкодування майнової шкоди 4949грн. 69коп. та моральної шкоди 4000грн.
Згідно вироку суду ОСОБА_4 визнано винним та засуджено за те, що він 03 листопада 2012 року близько 03 години 40 хвилин, керуючи власним технічно справним автомобілем "Деу Ланос", реєстраційний номер НОМЕР_1, рухаючись по вулиці Свердлова з боку пр.Кірова в напрямку вул.Робочої в місті Дніпропетровськ, проявляючи крайню неуважність до дорожньої обстановки і її змінам, наближаючись до нерегульованого перехрестя вул.Свердлова та вул.Шмідта порушив вимоги п.16.11 Правил дорожнього руху України, не надав переваги у русі автомобілю "ГАЗ - 2410" д/н НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_1, який рухався по головній дорозі в наслідок чого на вищезазначеному перехресті відбулось зіткнення автомобіля обвинуваченого з вищезазначеним автомобілем під керуванням водія ОСОБА_1
В результаті дорожньо-транспортної події потерпілому ОСОБА_1 заподіяні тілесні ушкодження, які згідно висновку судово-медичної експертизи № 1805е від 08.05.2013, відносяться до ушкоджень середньої тяжкості, як такі що викликали тривалий розлад здоров'я.
В апеляційних скаргах:
- прокурор, який приймав участь у розгляді кримінального провадження судом першої інстанції просить вирок суду скасувати та постановити свій вирок, яким призначити обвинуваченому покарання за ч.1 ст.286 КК України у виді 2 років обмеження волі з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 2 роки, на підставі ст.75 КК України звільнити обвинуваченого від відбування основного покарання з іспитовим строком 2 роки, поклавши на нього обов'язки передбачені п.п.2,3 ст.76 КК України; стягнути з обвинуваченого на користь потерпілого в рахунок відшкодування майнової шкоди 4449,69 гривень, моральної 20 000 гривень. В своїх доводах посилається на те, що суд при призначенні покарання не врахував ступінь тяжкості скоєного злочину, який згідно ст.12 КК України є злочином невеликої тяжкості, проте за вказаний злочин передбачено додаткове покарання у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами строком на 3 роки, також судом не взято до уваги думку потерпілого ОСОБА_1 та його представника, які в судових дебатах наполягали на суворому покаранні та позбавленні обвинуваченого права керування транспортним засобом на максимальний термін, передбачений санкцією ст.286 КК України. Також вважає, що судом не повному обсязі досліджено позовні вимоги в частині моральної шкоди потерпілого ОСОБА_1, оскільки суд, задовольнивши їх частково в розмірі 4000грн., своє рішення не вмотивував.
- представник потерпілого, адвокат ОСОБА_2, просить вирок суду скасувати та ухвалити свій вирок, яким призначити ОСОБА_4 за ч.1 ст.286 КК України покарання у виді 2 років обмеження волі, стягнути з обвинуваченого на користь потерпілого в рахунок відшкодування майнової шкоди 5549, 69 гривень, моральної 40 000 гривень. Посилається на те, що під час ухвалення рішення судом не було враховано позицію потерпілого та прокурора, які зазначали, що призначення додаткового покарання є необхідним для виправлення обвинуваченого. Автомобіль потерпілого під час дорожньо-транспортної пригоди було повністю знищено, і він позбувся основного заробітку, працюючи водієм таксі, тому хоче щоб і обвинувачений, який також займається приватними перевозами, відчув таке ж безпомічне становище. Вважає, що обвинувачений щиросердечно не розкаявся в скоєному, оскільки під час проведення судового слідства він послався, що надасть 4000 гривень для проведення операції потерплому, але тільки за умови написання потерпілим розписки про примирення, що свідчить про наявність у обвинуваченого грошей, але небажання відшкодувати завдану шкоду. Крім того, представник потерпілого вважає, що призначений судом розмір моральної шкоди не відповідає тим стражданням, які переживав потерпілий та на даний час переживає в зв'язку зі спричиненням йому тілесних ушкоджень, перенесеної операції, необхідності постійно відчувати в тілі металеву пластину, якою скріплено ключицю, що завдає фізичного болю. Звертає увагу на те, що у зв'язку з фізичним знищенням автомобіля потерпілого, повністю змінився уклад життя потерпілого, він змушений користуватися громадським транспортом, що менш комфортно. Тому задоволена сума в 4000грн. на рахунок відшкодування майнової шкоди, не співвідноситься з тією моральною шкодою, яка спричинена потерплому.
Представник потерпілого посилається на те, що судом не було враховано оплату потерпілим за проведення судово-товарознавчої експертизи №013/13 від 30 квітня 2013 року в сумі 600грн.
Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, який підтримав апеляційну скаргу державного обвинувача, в дебатах підтримав таку ж позицію, потерпілого, який підтримав апеляційну скаргу свого представника частково, прохав задовольнити її в частині вимог щодо цивільного позову, не підтримав вимоги щодо призначення обвинуваченому покарання у вигляді двох років обмеження волі, але підтримав апеляцію прокурора в частині вимог про призначення обвинуваченому додаткового покарання, представника потерпілого, який підтримав позицію потерпілого, обвинуваченого та його захисника, які прохали відмовити в задоволенні апеляційних скарг прокурора та представника потерпілого, врахувати, що обвинувачений працює водієм і це є основним заробітком його та доходу його сім'ї, дослідивши матеріали кримінального провадження у сукупності з доводами апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що вирок суду підлягає зміні, а апеляційні скарги частковому задоволенню з наступних підстав.
Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_4 у вчиненні злочину, за який його засуджено, та правильність кваліфікації його дій за ч.1 ст.286 КК України, відповідають фактичним обставинам справи, обґрунтовані сукупністю розглянутих у судовому засіданні та наведених у вироку доказів.
Встановлені судом фактичні обставини скоєного злочину, винуватість ОСОБА_4 в його скоєнні та кваліфікація його дій в апеляціях не оскаржуються, а тому відповідно до вимог ст.404 КПК України, апеляційним судом не перевіряються.
Відповідно до ст.ст.50, 65 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів якщо обвинуваченим, так і іншими особами. Суд, при призначенні покарання враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначення покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.
На думку колегії, при призначенні покарання ОСОБА_4 суд відповідно до вимог ст.65 КК України врахував характер, ступінь суспільної небезпеки та тяжкість вчиненого ним злочину, пом'якшуючи та обтяжуючі покарання обставини, дані про його особу.
Призначене обвинуваченому покарання у виді обмеження волі із застосуванням ст.75 КК України є необхідним і достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів.
На час розгляду апеляційної скарги представника потерпілого - потерпілий ОСОБА_1 відмовився від вимог апеляції в частині призначення обвинуваченому покарання у вигляді 2 років обмеження волі без застосування ст.75 КК України.
В той же час колегія суддів вважає, що доводи прокурора щодо призначення обвинуваченому додаткового покарання у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами є необґрунтованими і такими, що задоволенню не підлягають.
Так, санкцією ч.1 ст.286 КК України передбачено призначення додаткового покарання у виді позбавлення керувати транспортними засобами.
Враховуючи те, що злочин, передбачений ч.1 ст.286 КК України законодавець відповідно до ст.12 КК України відносить до злочину невеликої тяжкості, а також зважуючи на особу обвинуваченого, а саме, що він свою вину визнав повністю, щиросердно розкаявся, за місцем проживання характеризується позитивно, має малолітню дитину та є єдиним утриманцем сім'ї, враховуючи те, що частково завдана майнова шкода потерпілому відшкодована, як зазначив обвинувачений в судовому засіданні в першій інстанції, що з водійським посвідченням він матиме змогу працювати та відшкодовувати в повному обсязі суму завданої шкоди, враховуючи, що посада водія, на якій обвинувачений працює, та отримує заробітну плату, є єдиним джерелом матеріального існування та забезпечення його сім'ї, в тому числі малолітньої дитини, суд перших інстанції з урахування обставин та наслідків злочину, в результаті якого потерпілому було завдано середньої тяжкості тілесні ушкодження, прийняв правильне рішення про незастосування до обвинуваченого додаткового покарання.
На підставі вищезазначеного колегія суддів вважає, що позбавлення обвинуваченого права керувати транспортними засобами буде суперечити меті покарання і є несправедливим, та за своєю суворістю не відповідатиме тяжкості кримінального правопорушення та собі обвинуваченого.
Відповідно вимог ч.2 ст.127 КПК України - шкода, завдана кримінальним правопорушенням або іншим суспільно-небезпечним діянням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, щодо призначеного розміру матеріальної шкоди, оскільки призначена сума ґрунтується і підтверджується наданими потерпілим доказами, а саме 138,17 гривень - вартість висновку спеціаліста СМЕ №45 від 04.01.2013, 811,92 гривень - невідшкодована сума за автомобіль, 3999,60 гривень - вартість стаціонарного лікування у відділенні травматології №1, а всього 4949,69 гривень.
Однак, судом при цьому не враховано, що під час проведення досудового розслідування потерпілим була сплачена сума у розмірі 600 гривень за проведення товарознавчої експертизи №015/13 від 20 квітня 2013 року, про це потерпілим було зазначено в цивільному позові (а.с.157), даний факт також підтверджується копією квитанції на (а.с.158).
Відповдно ч.1 ст.124 КПК України у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь потерпілого всі здійсненні ним документально підтвердженні процесуальні витрати, серед яких згідно п.3 ч.1 ст.118 КПК України є і витрати, пов'язані із залученням експертів.
На підставі зазначеного колегія вважає, що розмір сума яка підлягає стягненню з обвинуваченого на користь потерпілого, повинна складати 5549,69 гривень, тому в цій частині вирок суду підлягає зміні.
Згідно ч.3 ст.23 ЦК України розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних і душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого чи позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення.
Відповідно до п.1 ч.2 ст.1167 ЦК України моральна шкода відшкодовується незалежно від вини фізичної або юридичної особи, яка її завдала: якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.
Враховуючи вищезазначені вимоги закону, та обставини кримінального провадження, а саме те, що судом першої інстанції зовсім необґрунтовано розмір моральної шкоди, стягнутої на користь потерпілого, не вказано у чому виразились душевні страждання потерпілого у зв'язку з протиправною поведінкою обвинуваченого, не зазначено яких фізичних, душевних, емоційних страждань завдано у зв'язку з ушкодженням здоров'я, які вплинули на призначений розмір моральної шкоди, колегія суддів вважає необхідним задовольнити вимоги апеляційної скарги в частині відшкодування моральної шкоди частково.
З огляду на характер отриманих потерпілим травм, і того, що в результаті дорожньо-транспортної пригоди потерпілому ОСОБА_1 заподіяні тілесні ушкодження у вигляді закритого уламкового перелому середньої третини лівої ключиці зі зміщенням відламків, які згідно висновку судово-медичної експертизи № 1805е від 08.05.2013, відносяться до тілесних ушкоджень середньої тяжкості, як такі що викликали тривалий розлад здоров'я, враховуючи наслідки, що настали, а саме те, що у зв'язку з отриманими потерпілим тілесних ушкоджень, виниклий у нього уламковий перелом складали та зв'язували за допомогою проволоки та металевої пластини, які і досі скріплюють ключиці потерпілого, від чого він постійно відчуває наявність пластини у своєму тілі, що доставляє йому фізичний біль, також колегія бере до уваги, що у зв'язку із фізичним знищенням автомобіля потерпілого повністю змінився уклад його життя, однак в цій частині майнова шкода підлягає відшкодування страховою компанією, враховує ступінь та час фізичних страждань та душевних переживань потерпілого, та вважає, що призначена судом першої інстанції сума моральної шкоди не відповідає засадам розумності, виваженості та справедливості, тому її розмір підлягає збільшенню з врахуванням вищевказаних обставин до 15000грн, а вирок суду зміні відповідно п.3 ч.1 ст.408 КПК України, яким передбачено, що суд апеляційної інстанції змінює вирок у разі зменшення сум, які підлягають стягненню, або збільшення цих сум, якщо таке збільшення не впливає на обсяг обвинувачення та правову кваліфікацію кримінального правопорушення.
Підстав для скасування вироку суду колегія суддів не вбачає.
Керуючись ст.ст.405, 407, 419 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційні скарги прокурора, який приймав участь у розгляді кримінального провадження судом першої інстанції, та представника потерпілого ОСОБА_1 задовольнити частково.
Вирок Кіровського районного суду м.Дніпропетровська від 03 жовтня 2013 року відносно ОСОБА_4 змінити.
Збільшити розмір стягнутої з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 майнової шкоди до 5549грн.69коп. , моральної шкоди до 15000грн.
В іншій частині вирок залишити без змін.
Ухвалу суду може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом трьох місяців з дня її проголошення.
Судді