Провадження №22-ц/774/8238/13 Головуючий 1-ої інстанції - Березюк В.В.
Категорія - 27 Доповідач - Макаров М.О.
28 листопада 2013 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:
головуючого - судді Макарова М.О.,
суддів - Красвітної Т.П., Міхеєвої В.Ю.,
при секретарі - Завідоновій К.Д.,
розглянувши в відкритому судовому засіданні в м.Дніпропетровську цивільну справу
за апеляційною скаргою ОСОБА_1, ОСОБА_2
на рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 18 квітня 2013 року по справі
за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства комерційний банк "Надра", третя особа - Приватний нотаріус Спіренкова Наталія Володимирівна про визнання кредитного договору, договору іпотеки та договору поруки недійсним ,-
У лютому 2011 року позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до суду із позовом до ПАТ КБ "Надра" про визнання кредитного договору, договору іпотеки та договору поруки недійсним, в якому просили визнати недійсними: кредитний договір № 8/2007/840-К/1042-Н від 06 червня 2007 року, укладеного між ВАТ КБ "Надра" та ОСОБА_2; договір іпотеки № 8/2007/840-К/1042-Н/2 від 06 червня 2007 року, укладеного між позивачем та ОСОБА_2; договір поруки № 8/2007/840-К/1042-Н/3 від 06 червня 2007 року, укладеного між ВАТ КБ "Надра" та ОСОБА_1, а також просили зобов'язати приватного нотаріуса Спіренкову Н.В. виключити з реєстру застав та заборон відчуження запису про майно, яке було передано в іпотеку за договором іпотеки № 8/2007/840-К/1042-Н/2 та припинити виконання кредитного договору № 8/2007/840-К/1042-Н від 06 червні 2007 року в частині нарахування відсотків та штрафних санкцій.
Рішенням Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 18 квітня 2013 року в задоволенні позову відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 просять рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити їх позов у повному обсязі, посилаючись на те, що рішення суду ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.
Судом встановлено, що 06 червня 2007 року між ВАТ КБ "Надра" (правонаступником якого є ПАТ КБ "Надра") та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір №8/2007/840-К/1042-Н, за умовами якого позивач надав ОСОБА_2 кредит в сумі 150319,24 доларів США зі сплатою процентів 12.4% річних та кінцевим терміном повернення кредиту до 20 травня 2036 року (а.с.16-17).
В забезпечення вищевказаного кредитного договору між позивачем та ОСОБА_2 було укладено договір іпотеки № 8/2007/840-К/1042-Н/2 від 06 червня 2007 року, згідно якого в іпотеку банку було передано дачний будинок АДРЕСА_1 (а.с.14-15).
Крім того, в забезпечення виконання зобов'язань за вищевказаним кредитним договором 06 червня 2007 року між ВАТ КБ "Надра" та ОСОБА_1 було укладено договір поруки №8/2007/840-К/1042-Н/3, згідно якого остання поручилась перед кредитором за належне виконання боржником основного зобов'язання за кредитним договором, в тому числі повернути до 20 травня 2036 року кредит в сумі 150319,24 доларів США, сплати відсотків за користування кредитом та штравших санкцій (а.с.18).
Відповідно до ч.1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання сторонами вимог, які встановлені статтею 203 ЦК України.
Згідно ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно із умовами зазначеного кредитного договору сплата основної суми кредиту здійснюється щомісячно рівними частинами, сплата процентів за користування кредитом здійснюється щомісячно, протягом дії договору до виконання сторонами своїх зобов'язань у повному обсязі.
Відповідно до ч.2 ст.1050 ЦК України, якщо договором установлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати належних йому процентів.
Зобов'язання, згідно із ст.526 ЦК України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі. Поручителем може бути одна особа або кілька осіб., а згідно ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.
Крім того, згідно ст. 99 Конституції України грошовою одиницею України є гривня. При цьому Основний закон держави не встановлює якихось обмежень щодо можливості використання в Україні грошових одиниць іноземних держав.
При цьому згідно зі ст.2 Закону України "Про банки та банківську діяльність" кошти - це гроші у національній або іноземній валюті чи їх еквівалент, а відповідно до ст. 5 Декрету Кабінету Міністрів "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" операції з валютними цінностями здійснюються на підставі генеральних та індивідуальних ліцензій Національного Банку України.
Відповідно до п.2.3. Положення про порядок видачі банкам банківських ліцензій, письмових дозволів та ліцензій на виконання окремих операцій, затвердженого постановою Правління НБУ №275 від 17.07.2001 року, за наявності банківської ліцензії та за умови отримання письмового дозволу Національного Банку України банки мають право здійснювати операції з валютними цінностями.
Таким чином, за відсутності нормативних умов для застосування індивідуального ліцензування щодо вказаних операцій, єдиною правовою підставою для здійснення банками кредитування в іноземній валюті згідно з вимогами ст. 5 Декрету КМУ є наявність у банку генеральної ліцензії на здійснення валютних операцій, отриманих у встановленому порядку.
Як вбачається з матеріалів справи, Національний Банк України видав 23 серпня 2002 року ВАТ "Надра" банківську ліцензію, дозвіл № 21-2 від 23 грудня 2002 року на право здійснювати банківські операції з валютними цінностями (а.с. 34-36).
Оскільки відповідач отримав банківську ліцензію та дозвіл Національного банку на здійснення операцій з валютними цінностями, він має право на постійній основі здійснювати операції щодо розміщення іноземної валюти.
Таким чином, на момент укладення кредитного договору (06.06.2007 року) банк мав право на здійснення валютних операцій, що спростовує доводи позивачів в частині відсутності у відповідача права на проведення валютних операцій.
Крім того, відповідно до ст.3 ЦПК України та ч.1 ст. 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Згідно ч.1 ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, а відповідно до ст.ст. 10, 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звертаючись до суду із зазначеним позовом вказували на те, що умови кредитного договору є несправедливими, а також відповідачем були порушені вимоги кредитного договору, надавши кредит у іноземній валюті, чим були порушені їх права у зв'зку з підвищенням курсу доларіа та негативними наслідками фінансової кризи, проте колегія суддів не погоджується з такими вимогами, оскільки укладаючи спірний кредитний договір та договори іпотеки і поруки позивачі погодилася на умови цих договорів, а також при укладенні цих договорів було дотримано всі передбачені законом істотні умови договору, які були узгоджені сторонами, на момент укладення вказаних договорів обидві сторони мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, волевиявлення учасників було вільним та відповідало їхній внутрішній волі, що підтверджено власноручними підписами та печатками сторін, а також частковим виконанням зобов'язань за кредитним договором.
На підставі викладеного, колегія суддів вважає, що з'ясувавши в достатньо повному об'ємі права та обов'язки сторін, обставини справи, перевіривши доводи та давши їм правову оцінку, суд першої інстанції постановив рішення, що відповідає вимогам закону. Висновки суду достатньо обґрунтовані і підтверджені наявними в матеріалах справи письмовими доказами, а приведені в апеляційній скарзі доводи зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду по їх оцінці.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що судове рішення ухвалене з додержанням норм процесуального права та у відповідності з нормами матеріального права і відсутні передбачені ст.309 ЦПК України підстави для скасування або його зміни.
Керуючись ст.ст. 209, 218, 307, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1, ОСОБА_2 відхилити.
Рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 18 квітня 2013 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту оголошення і протягом двадцяти днів може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Судді