Іменем України
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:
судді - доповідача Деркач Н.М.,
суддів Коваленко Н.В., Чебикіна В.П.,
за участю: секретаря Рєхіної О.О.,
прокурора Стаценко М.А.,
слідчого Гузева І.Г.,
розглянувши 06 березня 2013 року у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську матеріали справи за апеляційною скаргою прокурора прокуратури м. Кривого Рогу Дніпропетровської області, який здійснює процесуальне керівництво у кримінальному провадженні, на ухвалу слідчого судді Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 25 лютого 2013 року про відмову в задоволенні клопотання слідчого про накладення арешту на грошові кошти, -
Ухвалою слідчого судді Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 25 лютого 2013 року було відмовлено в задоволенні клопотання заступника начальника СВ ПМ Криворізької південної МДПІ Дніпропетровської області ДПС про накладення арешту на грошові кошти в національній та іноземній валюті у видатковій частині по рахункам відкритим в АТ "СБЕРБАНК РОСІЇ" в м. Києві, що належать ПАТ "Дизельний завод".
В обґрунтування постановленої ухвали слідчий суддя районного суду вказав на відсутність необхідних підстав для задоволення клопотання слідчого, врахувавши при цьому те, що задоволення зазначеного клопотання може сприяти безпідставному порушенню законних прав та інтересів громадян України та інших осіб.
Провадження № 11 - СС/774/228/13 Слідчий суддя Валуєва В.Г.
Категорія: ст. 172 КПК України Суддя - доповідач Деркач Н.М.
Не погоджуючись з ухвалою слідчого судді місцевого суду прокурор прокуратури м. Кривого Рогу Дніпропетровської області, який здійснює процесуальне керівництво у кримінальному провадженні № 32012040230000029, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на незаконність на необґрунтованість оскаржуваної ухвали слідчого судді, просить її скасувати та постановити нову ухвалу, якою задовольнити клопотання слідчого.
В судовому засіданні апеляційного суду прокурор Стаценко М.А., підтримав в повному обсязі апеляційну скаргу, подану прокурором, котрий здійснює процесуальне керівництво у кримінальному провадженні, підтвердив викладені в ній доводи та просив апеляційну скаргу задовольнити.
Вислухавши думку прокурора, пояснення слідчого, вивчивши й проаналізувавши доводи, викладені в апеляційній скарзі, зіставивши їх з наявними матеріалами, а також дослідивши матеріали кримінального провадження № 32012040230000029, колегія суддів прийшла до висновку про необхідність залишення апеляційної скарги прокурора без задоволення, виходячи з наступного.
Доводи апеляційної скарги прокурора про незаконність та необґрунтованість ухвали слідчого судді суду першої інстанції є безпідставними.
Як встановлено апеляційним переглядом, за наслідками розгляду клопотання слідчого слідчий суддя прийшов до законного та обґрунтованого висновку про відсутність передбачених кримінальним процесуальним законом підстав для його задоволення.
Відповідно до ст. 170 КПК України, арешт може бути накладено, в тому числі, на гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковому вигляді, з метою забезпечення можливої конфіскації майна або цивільного позову; заборона на використання майна, а також заборона розпоряджатися таким майном можуть бути застосовані лише у випадках, коли їх незастосування може призвести до зникнення, втрати або пошкодження відповідного майна або настання інших наслідків, які можуть перешкоджати кримінальному провадженню.
Згідно ч. 2 ст. 171 КПК України у клопотанні слідчого, прокурора про арешт майна повинно бути зазначено, зокрема, підстави, у зв'язку з якими потрібно здійснити арешт майна.
Фактично підставою арешту майна є сукупність фактичних даних, що вказують на завдання кримінальним правопорушенням матеріальної шкоди, заявлення цивільного позову про її відшкодування або можливість заявлення такого позову та накладення майнових стягнень, конфіскації майна за вироком суду. Необхідність арешту майна зумовлюється обґрунтованою підозрою вважати, що незастосування цього заходу зумовить труднощі чи неможливість виконання вироку в частині забезпечення можливої конфіскації майна або цивільного позову чи перешкоджатиме встановленню істини внаслідок того, що таке майно може бути приховане, відчужене чи пошкоджене.
Проаналізувавши зміст клопотання слідчого про арешт майна, колегія суддів приходить до висновку, що вказане клопотання є необґрунтованим та невмотивованим належним чином, оскільки слідчий лише зробив посилання на передбачені законом загальні підстави, у зв'язку з якими застосовується арешт майна, жодним чином не вказавши, взагалі на наявність, а тим паче на обґрунтованість підозри вважати, що грошові кошти ПАТ "Дизельний завод", які знаходяться на рахунках відкритих в АТ "СБЕРБАНК РОСІЇ", можуть бути приховані та відчужені.
Отже, слідчим не доведено необхідність накладення арешту на грошові кошти ПАТ "Дизельний завод".
У відповідності до ч. 4 ст. 171 КПК України, вартість майна, яке належить арештовувати з метою забезпечення цивільного позову, повинна бути співмірною із розміром шкоди, завданої кримінальним правопорушенням.
Згідно ч. 2 ст. 173 КПК України, при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя повинен врахувати: правову підставу для арешту майна; достатність доказів, що вказують на вчинення особою кримінального правопорушення; розмір можливої конфіскації майна, можливий розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, та цивільного позову; наслідки арешту майна для інших осіб; розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального правопорушення.
Як вбачається з клопотання слідчого про накладення арешту, інкриміновані службовим особам ПАТ "Дизельний завод" дії призвели до фактичного ненадходження до бюджету коштів в сумі 14682447 грн. і на грошові кошти у вказаній сумі слідчий просить накласти арешт.
Однак, колегія суддів звертає увагу на той факт, що розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, яке інкримінується голові правління ПАТ "Дизельний завод" ОСОБА_1, органом досудового розслідування визначений виключно на підставі даних, які містяться в акті документальної позапланової перевірки від 12 грудня 2012 року, тобто в рішенні контролюючого органу, в той час як апеляційним переглядом не було встановлено інших, додатково зібраних відповідно до вимог кримінального процесуального законодавства доказів.
Крім того, у відповідності до ч. 4 ст. 173 КПК України, у разі задоволення клопотання слідчий суддя застосовує найменш обтяжливий спосіб арешту майна; слідчий суддя зобов'язаний застосувати такий спосіб арешту майна, який не призведе до зупинення або надмірного обмеження правомірної підприємницької діяльності особи, або інших наслідків, які суттєво позначаються на інтересах інших осіб.
Як встановлено в ході апеляційного розгляду, ПАТ "Дизельний завод" є досить масштабним підприємством регіонального рівня, на якому працює близько 3000 працівників і здійснюючи перегляд рішення слідчого судді, колегія суддів враховує можливі наслідки арешту майна для працівників підприємства, які можуть суттєво позначитися на їх інтересах.
Порушень вимог кримінального процесуального закону, які б були підставою для скасування оскаржуваної ухвали, апеляційним переглядом не встановлено.
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку про необхідність залишення апеляційної скарги прокурора без задоволення, а ухвали слідчого судді суду першої інстанції - без змін.
На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів, -
апеляційну скаргу прокурора прокуратури м. Кривого Рогу Дніпропетровської області залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 25 лютого 2013 року, якою відмовлено в задоволенні клопотання заступника начальника СВ ПМ Криворізької південної МДПІ Дніпропетровської області ДПС про накладення арешту на грошові кошти у видатковій частині по рахункам відкритим в АТ "СБЕРБАНК РОСІЇ" в м. Києві, що належать ПАТ "Дизельний завод", - без змін.
Судді апеляційного суду
Дніпропетровської області