Справа: № 826/20157/14 Головуючий у 1-й інстанції: Кузьменко В.А. Суддя-доповідач: Бистрик Г.М.
Іменем України
04 червня 2015 року м. Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді: Бистрик Г.М.,
суддів: Желтобрюх І.Л., Мамчура Я.С.,
при секретарі: Гуменюк Т.В.,
розглянувши у судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою позивача ОСОБА_2 на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 березня 2015 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Київської міської ради про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії, -
Позивач ОСОБА_2 звернувся в суд з позовом до Київської міської ради про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії.
Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 16 березня 2015 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Не погоджуючись з вищезазначеним судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального права, та ухвалити нове рішення про задоволення його позовних вимог.
Представники сторін в судове засідання не з'явились, про дату, час і місце розгляду справи повідомлені належним чином.
Неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, відповідно до ч. 4 ст. 196 Кодексу адміністративного судочинства України не перешкоджає судовому розгляду справи. У зв'язку з цим, відповідно до ч. 1 ст. 41 Кодексу адміністративного судочинства України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Заслухавши в судовому засіданні суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанову суду - без змін.
Відповідно до ч. 1 ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 1, 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Суд першої інстанції всебічно, повно та об'єктивно розглянув справу, правильно встановив обставини, наданим доказам дав правильну правову оцінку і прийшов до обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні вимог позивача.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 19.06.2014 року позивач звернувся до відповідача із заявою щодо визначення без його погодження та виділення йому земельної ділянки орієнтовним розміром до 0,10 га в межах міста Києва з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд та надання йому дозволу на розробку проекту землеустрою. До заяви позивачем додано копії: паспорта та ідентифікаційного коду; графічних матеріалів, на яких позначене бажане місце розташування земельної ділянки; договору доручення від 19 червня 2014 року №30/06/14.
Листом від 01 вересня 2014 року №05702-08/Г-2102-4430 відповідачем повідомлено позивача про те, що його звернення не підлягає розгляду по суті, у зв'язку із невідповідністю його вимогам статті 118 Земельного кодексу України, а саме відсутні графічні матеріали із зазначеною конкретною земельною ділянкою.
Відповідно до частини першої статті 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.
Згідно з частиною шостою статті 118 Земельного кодексу України, громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.
Відповідно до частини сьомої статті 118 Земельного кодексу України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян особами, які мають відповідні дозволи (ліцензії) на виконання цих видів робіт, у строки, що обумовлюються угодою сторін.
Виходячи з наведених правових норм вбачається, що право отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою, може бути реалізовано громадянами у встановленому законом порядку, зокрема необхідним є подання відповідного клопотання, у якому зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри, додавши до нього графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки та інші документи, визначені Земельним кодексом України.
З огляду на вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що законодавством визначено чіткий, вичерпний перелік документів необхідних для отримання бажаної земельної ділянки. Проте, як правильно встановлено судом першої інстанції, до в доданих до заяви позивач графічних матеріалів, на них не зазначено бажаного місця розташування та розміру земельної ділянки, а відображено частково карту міста Києва та Київської області.
Крім того, слід зазначити, що законодавством не передбачено обов'язку органу місцевого самоврядування самостійно здійснювати пошук земельної ділянки в межах міста Києва за відсутності погодження заявника.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно застосував норми матеріального права, правову позицію з приводу яких аргументовано виклав в мотивувальній частині оскаржуваного позивачем рішенні.
Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи допущені порушення норм матеріального чи процесуального права.
Оскаржуване судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Керуючись ст. ст. 41, 158, 160, 167, 195, 196, 198, 199, 200, 205, 206, 212, 254, КАС України, колегія суддів
Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_2 - залишити без задоволення.
Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 березня 2015 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки передбаченні ст. 212 КАС України.
Повний текст ухвали суду виготовлено 09.06.2015 року.
Головуючий суддя: Бистрик Г.М.
Судді: Желтобрюх І.Л.
Мамчур Я.С.
.
Головуючий суддя Бистрик Г.М.
Судді: Мамчур Я.С
Желтобрюх І.Л.