Справа: № 826/13526/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Федорчук А.Б. Суддя-доповідач: Ганечко О.М.
Іменем України
04 червня 2015 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді: Ганечко О.М.,
суддів: Коротких А.Ю., Хрімлі О.Г.,
при секретарі Біднячук Ю.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «АТ Каргілл» на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 12.12.2013 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АТ Каргілл» до Міжрегіонального головного управління ДФС - Центральний офіс з обслуговування великих платників про скасування податкового повідомлення-рішення, -
Позивач звернувся з позовом до Міжрегіонального головного управління ДФС - Центральний офіс з обслуговування великих платників про скасування податкового повідомлення-рішення.
Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 12.12.2013 року в задоволені позову відмовлено.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою задовольнити позов в повному обсязі, посилаючись на незаконність, необ'єктивність, необґрунтованість рішення, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.
Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 24.04.2014 року постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 12.12.2013 року залишено без змін.
Ухвалою Вищого адміністративного суд України від 24.03.2015 року задоволено касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «АТ Каргілл». Ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 24.04.2014 року скасовано. Справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
В вищевказаній ухвалі колегія суддів Вищого адміністративного суду України звертає увагу на те, що позивачем оскаржується податкове повідомлення-рішення про нарахування суми грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств, однак судом апеляційної інстанції було досліджено порядок формування позивачем податкового кредиту у спірному періоді та застосовано до спірних правовідносин норми матеріального права, що регулюють правовідносини у сфері податку на додану вартість.
Представник позивача підтримав свою апеляційну скаргу в повному обсязі та просив її задовольнити, постанову суду першої інстанції скасувати та постановити нову, якою відмовити в задоволені позову в повному обсязі.
Представник відповідача заперечував проти задоволення апеляційної скарги, просив залишити постанову суду першої інстанції без змін.
Заслухавши суддю-доповідача, учасників процесу, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200 КАС України - за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.
Як вбачається з матеріалів справи, Співробітниками Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центральний офіс з обслуговування великих платників податків було проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "АТ Каргілл" з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ПП "777 Наталі" за період з 01.01.2012 р. по 31.05.2013 р. За результатами перевірки складено Акт від 29.07.2013 року №29/40-50/20010397 (надалі - Акт перевірки).
В Акті перевірки зазначено наступні порушення: п. 135.1, п. 135.2 ст. 135, п. 137.1, п. 137.1, ст. 137 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-УІ (із змінами та доповненнями), включено до складу валових доходів доходи отримані від операцій з продажу, які не спричиняють реального настання правових наслідків, в результаті чого підприємством було завищено валові доходи за період, що перевірявся на загальну суму 83 759 грн. в т. ч. за 3 квартал 2012 року -57 583 грн., за 4 квартал 2012 р. -26 176 грн. та п. 138.2, ст. 138, пп. 139.1.9, п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-УІ (із змінами та доповненнями), включено до складу валових доходів доходи отримані від операцій з продажу, які не спричиняють реального настання правових наслідків, в результаті чого підприємством було завищено витрати на загальну суму 7 739 660 грн., в т. ч за 3 квартал 2012 р. в сумі 4 657 073 грн., за 4 квартал 2012 р. в сумі - 3 082 587 грн.
Податковим органом на підставі Акту перевірки прийняте податкове повідомлення-рішення від 08.08.2013 р. року №0000444050, яким за позивачем визначено податкове зобов'язання, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 2 411 609 грн. (за основним платежем +1 607 740 грн. та штрафні (фінансові) санкції 803 870 грн.).
Судом встановлено, що між Позивачем (Покупець), з одного боку, та ТОВ "777 Наталі" (Продавець), з іншого боку, було укладено ряд Договорів на придбання насіння соняшника.
Як встановлено колегією суддів, сторонами не було належним чином виконано умови договору, оскільки не було надано до перевірки, суду першої інстанції, апеляційної та касаційної інстанції, товарно-транспортні накладні, довіреності на отримання товару, банківські виписки, докази поставки товару, докази відвантаження товару, книги обліку виданих довіреностей, реєстри продажу товарів та інші документи, які підтверджують реальність виконання послуг.
Крім того, колегія суддів критично ставиться до наданих представником позивача документів, які підтверджуються реальність господарських операцій, оскільки такі документи не були подані відповідачу під час до перевірки, до суду першої, апеляційної та касаційної інстанції.
Як вбачається з даних єдиного реєстру податкових накладних та податкових накладних, отриманих від ГВПМ Кіровоградської ОДПІ Кіровоградської області ДПС ПП „777-Наталі" реалізовано в серпні - грудні 2012 р. та в березні 2013 р. соняшника та сої у загальній кількості 18 643,26 т., в т.ч. соняшника у кількості 18 587,02 т. та сої 56,24 т.
Згідно з оперативними даними Головного управління статистики у Кіровоградській області урожайність соняшника по Компаніївському району у 2012 р. становила 1,6 т./га. Отже, максимально можлива урожайність ПП „777- Наталі" у 2012 р. могла бути лише 471,904 т. (294,94га * 1,6 т./га), але підприємство реалізувало 18 587,02 т. соняшника (урожайність 63,02 т./га), що перевищує середню урожайність за 2012 р. в 39,4 рази. Для того, щоб виростити 18 587,02 т. соняшника на земельних площах 294,94 га ПП „777- Наталі" потрібно було його вирощувати протягом 39 років (18 587,02 т. / 471,904 т.) і, щоб його продати у 2012 р., протягом 39 років цей соняшник не повинен був реалізовуватись. Крім того, для накопичення та зберігання такої кількості соняшника необхідно мати відповідні місця зберігання (по місткості та умовам зберігання).
Враховуючи вищевикладене, для вирощування сої у кількості 56,24 т. у ПП „777- Наталі" взагалі відсутні земельні площі (рілля).
Між тим, листом ГУ Міндоходів у Кіровоградській області від 16.07.2013 №5921/10/09- 020 повідомлено, що в користуванні ПП „777-Наталі" в період 2012 року перебувало лише 294,94 га ріллі, тобто 33 земельні частки паї на яких підприємством було вирощено 793 ц - кукурудзи, 336 ц - соняшнику та 650 ц - сої (копія додається).
Таким чином, обсяг постачання сільськогосподарської продукції за серпень - грудень 2012 р. та березень 2013 р. неадекватний тим земельними площам, які використовуються для вирощування сільськогосподарської продукції.
Також, з повідомлення від Відділу Держкомзему у Компаніївському районі Головному управлінню Держкомзему у Кіровоградській області вих. 1690/01/01-11 від 01.11.2013 р. (вх. 03-4/77458/13 від 08.11.2013 р.), вбачається, що Довідка від 04.09.2012 р. за підписом начальника Відділу Держкомзему у Компаніївському районі Головному управлінню Держкомзему у Кіровоградській області С. Капінос видавалася ПП "777 Наталі" та станом на 01.01.2012 р. у користуванні ТОВ "777 Наталі" перебуває земельна ділянка площею 294,94 га ріллі.
Враховуючи викладене вище, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що сторонами не було належним чином виконано умови договорів в повному обсязі, а тому, посилання Позивача на виконання сторонами всіх умов договорів не підтверджується належними доказами.
Відповідно абз. 11 ст.1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Згідно ч. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.
Відповідно до абзацу 2 п.2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 року № 88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за № 168/704, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів. Первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити; назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.
Відповідно до п. 2.15 та п.2.16 вищевказаного Положення, забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.
Таким чином, в межах даного спору слід встановити факт здійснення (реальність) господарських операцій між Позивачем та його контрагентом, обставини використання придбаного товару у власній господарській діяльності позивача та встановити спеціальну податкову правосуб'єктність учасників господарської операції (чи були платниками податку на додану вартість).
Згідно п.9.1, п. 9.2, ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та п. 2.4 Положення «Про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку», затвердженого наказом Міністерства фінансів України №88 від 24.05.95 р. первинні документи для надання їм юридичної сили та доказовості повинні мати обов'язкові реквізити, у тому числі посада, прізвище і підписи осіб, відповідальних за дозвіл на здійснення господарської операції і складання первинного документу.
Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.
З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.
Підпункт 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, визначає витрати як суму будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).
Відповідно до пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України, витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.
Згідно з підпунктом 138.1.1 пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України, витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.
Відповідно до пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України, визначено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.
Відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, встановлено, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.
Враховуючи викладене, судом не встановлено, а позивачем не доведено, що здійснені ним господарські операції з контрагентом носять реальний характер, а отримані послуги (товар) використані в межах господарської діяльності.
Наведені правові норми свідчать, що визначальною умовою правомірності формування витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, є їх здійснення для провадження господарської діяльності платника податку, та підтвердження первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку.
Разом з тим, неможливо встановити порядок, строки, час здійснення сторонами робіт (послуг) та оплати за надані послуги (поставка товару), з огляду на відсутність банківських виписок, виставлених виконавцями рахунків чи будь-яких інших документів.
Крім того, колегія суддів враховує, що ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 25.03.2014 року, залишено без змін постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 07.10.2013 року у справі № 826/13527/13а, якою в задоволені позову ТОВ « АТ Каргіл» до Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників податків про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0000454050 від 08.08.2013 року, яким, позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість - відмовлено.
На підставі, викладеного вище, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що податкове повідомлення-рішення від 08.08.2013 р. року № 0000444050 прийняте з відповідно до вимог чинного законодавства.
За таких обставин, апеляційна скарга є необґрунтованою, її доводи не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду, не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому у її задоволенні необхідно відмовити, а рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без змін.
Керуючись ст. ст. 160, 167, 195, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «АТ Каргілл» - залишити без задоволення.
Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 12.12.2013 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст. 212 КАС України.
Головуючий суддя: О.М. Ганечко
Судді: А.Ю. Коротких
О.Г. Хрімлі
Повний текст ухвали виготовлено 10.06.2015 року.
Головуючий суддя Ганечко О.М.
Судді: Коротких А. Ю.
Хрімлі О.Г.