14 квітня 2009 р.
Справа № 22-а-4911/09
Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді - Мельнікової Л.В.
суддів: - Подобайло З.Г., Григорова А.М.
при секретарі -Касян В.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Харкові апеляційну скаргу виконавчого комітету Сумської міської ради на постанову Зарічного районного суду м. Суми від 12 листопада 2008 року по справі за адміністративним позовом Виконавчого комітету Сумської міської ради до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1про розірвання адміністративного договору, -
У березня 2008 року позивач виконавчий комітет Сумської міської ради звернувся до Зарічного районного суду м. Суми з адміністративним позовом до ФОП ОСОБА_1., яким просить достроково розірвати договори на перевезення пасажирів на постійних міських маршрутах автобусами в режимі маршрутного таксі № 32-1 від 19 жовтня 2006 року та № 36-6 від 19 лютого 2007 року, укладених між Виконавчим комітетом Сумської міської ради та ФОП ОСОБА_1., з 11 лютого 2008 року.
В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що за результатами конкурсу на перевезення пасажирів на міських маршрутах м. Суми за 2006 рік із відповідачем були укладені договори на перевезення пасажирів на постійних міських маршрутах автобусами в режимі маршрутного таксі, відповідно до яких відповідач отримав право здійснювати транспортні послуги у вигляді перевезення пасажирів та багажу на маршруті загального користування № 32 та № 36 в м. Суми.
11 лютого 2008 року відповідачем не було здійснено надання послуг по перевезенню згідно вищезазначених договорів, оскільки зазначені в договорах автобуси не виїхали на свої маршрути, що є порушенням умов укладених договорів, та відповідно до ст. 7 Закону України «Про автомобільний транспорт»та умов договорів є підставою для розірвання цих договорів достроково.
У зв'язку з цим, позивачем на адресу відповідача було надіслано повідомлення про дострокове розірвання договорів, проте ФОП ОСОБА_1 відповіді на дане повідомлення не надав.
Оскільки одностороння відмова від виконання умов договору або їх зміна неможливі, позивач просить суд розірвати ці договори достроково.
Постановою Зарічного районного суду м. Суми від 12 листопада 2008 року в задоволенні позовних вимог відмовлено за необґрунтованістю.
Прийняте рішення суд першої інстанції обґрунтовує тим, що в факт неналежного виконання відповідачем умов укладених договорів позивачем, як суб'єктом владних повноважень, не підтверджений, зі змісту дорожніх листів вбачається, що 11 лютого 2008 року транспортні засоби, зазначені в договорах на перевезення, знаходились на маршруті та здійснювали перевезення пасажирів.
Будучи незгодним з вказаною постановою суду, позивач виконавчий комітет Сумської міської ради в своїй апеляційній скарзі просить скасувати постанову суду першої інстанції, вважаючи її незаконною та необґрунтованою у зв'язку з порушенням норм матеріального права, невідповідністю висновків суду обставинам справи, та прийняти нову, якою позовні вимоги задовольнити.
В засіданні колегії суддів представник апелянта підтримав вимоги та обґрунтування апеляційної скарги, відповідач вважав апеляційну скаргу безпідставною, просив відмовити в її задоволенні.
Заслухавши доповідь судді Харківського апеляційного адміністративного суду, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені в скарзі доводи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанову Зарічного районного суду м. Суми від 12 листопада 2008 року слід скасувати відповідно до пункту 4 частини 1 статті 202 Кодексу адміністративного судочинства України, з наступних підстав.
Відповідно до п. 3 ч.1 ст. 17 Кодексу адміністративного судочинства України компетенція адміністративних судів поширюється на спори, які виникають з приводу укладання та виконання адміністративних договорів.
Відповідно до п. 14 ч.1 ст. 3 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративний договір -це дво- або багатостороння угода, зміст якої складають права та обов'язки сторін, що випливають із владних управлінських функцій суб'єкта владних повноважень, який є однією із сторін угоди.
Адміністративний договір є різновидом публічно-правового договору, один із договорів, за допомогою якого державна адміністрація здійснює управлінські функції.
Учасники адміністративного договору «перебувають не в однаковому стані», адже орган управління зберігає владні повноваження адміністративного характеру і водночас несе певні зобов'язання перед другою стороною.
На відміну від нього цивільно-правовий договір є актом, заснованим на угоді сторін. При цьому права і обов'язки учасників договору регулюються нормами цивільного права. Жодна сторона цивільно-правової о договору не має владних повноважень щодо другої.
Орган виконавчої влади в адміністративному договорі виступає як суб'єкт публічного права, його статус визначається його компетенцією.
В адміністративному договорі обов'язково визначено, коли, і ким і на яких умовах він може бути укладений.
Метою адміністративних договорів є головним чином реалізація публічних інтересів (договори в сфері управління державною власністю, договори, що забезпечують державні потреби та податкові угоди, і т. ін.), в той час як метою більшості приватноправових договорів виступає індивідуальний інтерес.
Особливість адміністративних договорів полягає і в тому, що вони є договорами організаційного характеру, як і сама діяльність виконавчої влади. Для сторін адміністративного договору свобода вступати чи не вступати в договірні відносини не має характеру абсолютного принципу, що властиве приватному праву.
Укладення адміністративного договору з боку державного органу є одночасно правом і обов'язком (предметна компетенція). Можливість за власним розсудом при укладенні адміністративних договорів самостійно обирати певний варіант поведінки є більш обмеженою, ніж при укладенні цивільних чи трудових договорів. Це обумовлено імперативним характером адміністративно-правових норм.
Правом контролювати виконання адміністративних договорів наділені органи виконавчої влади. Спірні питання, що пов'язуються з укладенням та виконанням адміністративних договорів, вирішуються в адміністративному порядку або шляхом розгляду в судах.
Таким чином, колегія суддів вважає, що дану справу належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.
Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Виконавчого комітету Сумської міської ради № 7 від 24 січня 2006 року було оголошено конкурс по наданню дозволів на перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування, за результатами якого між Виконавчим комітетом Сумської міської ради та ФОП ОСОБА_1. було укладено договір № 32-1 від 19 жовтня 2006 року на перевезення пасажирів на постійних міських маршрутах автобусами в режимі маршрутного таксі на маршруті № 32 та договір № 36-6 від 19 жовтня 2006 року на перевезення пасажирів на постійних міських маршрутах автобусами в режимі маршрутного таксі на маршруті № 36.
Строк дії цих договорів з 21 жовтня 2006 року по 20 жовтня 2011 року.
Пункт 4.2. цих договорів передбачає, що договори можуть бути розірвані достроково у разі порушення умов цих Договорів а також у інших випадках, про дострокове розірвання Договору одна сторона повідомляє іншу сторону письмово за 20 днів.
З акту про відсутність маршрутних таксі на маршруті від 11 лютого 2008 року вбачається, що на підставі телефонних звернень громадян була проведена перевірка наявності маршрутних таксі на маршрутах міста, за результатами якої встановлено відсутність автомобілів, зокрема, на маршрутах № 32 та № 36.
На підставі зазначеного акту, позивачем на адресу відповідача були направлені відповідні повідомлення № 172/05-26 від 11 лютого 2008 року про дострокове розірвання з 03 березня 2008 року договору № 32-1 від 19 жовтня 2006 року у зв'язку з невиконанням п.п.1.2, 2.2.2, 2.2.11, 2.2.13 договору, а також повідомлення № 226/05-26 від 14 лютого 2008 року про дострокове розірвання з 06 березня 2008 року договору № 36-6 від 19 жовтня 2006 року у зв'язку з невиконанням п.п.1.2, 2.2.2, 2.2.11, 2.2.13 договору, та зазначено про необхідність припинення з вказаної дати руху автомобілів на відповідному постійному маршруті.
Відповідач, заперечуючи проти задоволення позовних вимог, надав копії дорожніх листів №№ 000489, 031628, 000487, 000672, 000490, 000488 від 11 лютого 2008 по маршруту № 32.
Суд першої інстанції зазначив, що, оскільки з даних дорожніх листів вбачається, що транспортні засоби, зазначені в договорах на перевезення пасажирів на постійних міських маршрутах автобусами в режимі маршрутного таксі, 11 лютого 2008 року виїхали на маршрут, водії пройшли медичний огляд, показники спідометру на початок та на кінець зміни мають значні розбіжності, суд вважає, що вказані транспортні засоби знаходились на маршруті та здійснювали перевезення пасажирів.
Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції та зазначає наступне.
Відповідно до пункту 1.2. договорів на перевезення пасажирів на постійних міських маршрутах автобусами в режимі маршрутного таксі № 32-1 та № 36-6 від 19 жовтня 2006 року, перевізних зобов'язується надавати транспортні послуги на умовах, передбачених договором.
Пункт 2.2 розділу 2 цих договорів визначає обов'язки перевізника, зокрема:
пп.2.2.1 - забезпечувати дотримання вимог Закону України «Про автомобільний транспорт», правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту, умов чинного Договору та інших нормативно-правових актів;
пп.2.2.2 - виконувати затверджений розклад руху з регулярністю не нижче 95 % та вести облік виконання рейсів;
пп.2.2.3 -здійснювати в повному обсязі збір плати за проїзд відповідно з діючим законодавством;
пп.2.2.11 - попереджувати про припинення роботи на маршруті не пізніше за добу або в той день;
пп.2.2.12 -перед виїздом на лінію водій повинен мати посвідчення водія, що підтверджує його право керувати транспортним засобом, дозвіл виконавчого комітету для роботи на маршруті, встановлений на лобовому склі автобусу в верхній частині справа, погоджену схему маршруту, дорожній лист, квитки, квитково-обліковий лист або товарно-касову книгу, паспорт маршруту;
пп.2.2.13 -на час проведення ремонту автомобіля прийняти необхідні заходи по недопущенню зриву перевезень пасажирів шляхом постановки на маршрут іншої машини відповідного технічного стану, яка не працює на іншому маршруті, погодивши це з Замовником за один день письмово.
Міністерством автомобільного транспорту України 17 червня 1980 року за № 285 затверджено форму № 1-АП дорожнього листа.
Дорожні листи, наданих позивачем, не містять відомостей щодо часу перебування транспортного засобу на лінії, розміру фактично отриманої виручки за здійснені перевезення, пробігу автомобіля, відміток автостанції про фактично виконаний маршрут по змінах тощо, що спростовує твердження відповідача щодо здійснення 11 лютого 2008 року транспортними засобами маршрутів № 32 та № 36 перевезення пасажирів та фактичного перебування автомобіля на маршруті.
Таким чином, колегія суддів дійшла висновку про те, що відповідачем було порушено умови договорів на перевезення пасажирів на постійних міських маршрутах автобусами в режимі маршрутного таксі № 32-1 та № 36-6 від 19 жовтня 2006 року, що є підставою для їх дострокового припинення, та про необхідність задоволення позовних вимог.
Відповідно до п.4 ч.1 ст. 202 Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.
На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 185, 195, 196, 198 ч. 1 п. 3, 202 ч. 1 п. 4, 205, 207, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Виконавчого комітету Сумської міської ради - задовольнити.
Постанову Зарічного районного суду м. Суми від 12 листопада 2008 року -скасувати.
Позовні вимоги Виконавчого комітету Сумської міської ради -задовольнити.
Достроково розірвати договори на перевезення пасажирів на постійних міських маршрутах автобусами в режимі маршрутного таксі № 32-1 від 19 жовтня 2006 року та № 36-6 від 19 жовтня 2006 року, укладених між Виконавчим комітетом Сумської міської ради та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1, з 11 лютого 2008 року.
Постанова апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту її оголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом місяця.
Головуючий суддя - (підпис) Л.В. Мельнікова
Судді - (підпис) З.Г. Подобайло
(підпис) А.М. Григоров
Повний текст постанови виготовлений та підписаний 21 квітня 2009 року.
Згідно з оригіналом
Суддя Л.В. Мельнікова