Справа № 22-а-23057/08 Головуючий у І інстанції - Маріщенко Л.О., Суддя-доповідач - Костюк Л.О.
07 липня 2009 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Костюк Л.О. ,
суддів Горяйнова А.М., Хрімлі О.Г.,
при секретарі Джуринській Н.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу державної податкової інспекції у м. Житомирі на постанову Господарського суду Житомирської області від 06 травня 2008 року у справі за позовом відкритого акціонерного товариства «Біомедскло» до державної податкової інспекції у м. Житомирі про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення №972/26-0/11788 від 09.03.2004р., -
У червні 2004 року позивач звернувся до суду з позовною заявою, у якій просив визнати недійсним податкове повідомлення-рішення №972/26-0/11788 від 09.03.2004р.
Постановою Господарського суду Житомирської області від 06 травня 2008 року вказаний позов задоволено.
Приймаючи рішення суд першої інстанції застосував до спірних правовідносин положення п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», і на підставі наведених норм права дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог.
В апеляційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, просить скасувати постанову Господарського суду Житомирської області від 06 травня 2008 року і прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позову.
Заслухавши суддю-доповідача про обставини справи, та, перевіривши доводи апеляції наявними в матеріалах справи письмовими доказами, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, ДПІ у м. Житомирі була проведена перевірка дотримання позивачем податкового законодавства при взаємовідносинах з товариством з обмеженою відповідальністю «Авантатрейд» за період з 01.07.2002р. по 01.09.2002р.
За результатами перевірки був складений Акт №6/26-2/04763746/14 від 25.02.2004р.
Як вбачається з Акту та з матеріалів справи, 16.07.2002 року між позивачем та ТОВ «Авантатрейд» було укладено договір купівлі-продажу №43 відповідно до умов якого ТОВ «Авантатрейд» зобов'язано поставити позивачу продукцію згідно Специфікації, що є невід'ємною частиною договору. Виконання умов договору підтверджується фактичною поставкою товару та виданими податковими накладними.
Відповідно до п.1.7 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.
Згідно з п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 вказаного Закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).
Відповідно до п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).
Оскільки за змістом вказаної норми витрати по сплаті податку не включаються до складу податкового кредиту лише у разі відсутності податкової накладної, інших підстав для не включення до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку цією нормою не передбачено, висновок перевірки про документальне не підтвердження сум ПДВ, що віднесені позивачем до податкового кредиту, спростовуються наданими до справи копіями документів.
Матеріалами справи встановлено, що рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 25.04.2004р. у справі №2-893/9 визнано недійсним статут ТОВ «Авантатрейд», свідоцтва платника податку на додану вартість з моменту його реєстрації, установчий договір з моменту його державної реєстрації, свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість.
Ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 25 квітня 2004 року вказане рішення скасовано та направлено справу на новий розгляд в іншому складі суду.
Рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 02 лютого 2005 року позовОСОБА_1 та ОСОБА_2 про визнання недійсними установчих документів ТОВ «Авантатрейд» задоволено. Ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 07.12.2005р., залишене без змін ухвалою Апеляційного суду Донецької області від 26 жовтня 2007 року, вказане рішення скасовано та прийнято нове, яким відмовлено у задоволенні позовних вимог.
Відповідно до ст.9 Закону України «Про податок на додану вартість» реєстр платників податку веде центральний податковий орган. Будь-якій особі, яка реєструється як платник податку на додану вартість, присвоюється індивідуальний податковий номер, який використовується для справляння цього податку.
Відповідно до ч.2 ст.18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців», якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.
Таким чином, на час здійснення господарських операцій та на момент складання податкових накладних контрагент позивача був зареєстрований як платник податку на додану вартість і внесений до реєстру платників ПДВ, а тому суб'єкт господарювання правомірно сформував податковий кредит на підставі податкових накладних, виписаних особою, яка в установленому порядку була зареєстрована як платник податку.
Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що висновок ДПІ у м. Житомирі про порушення позивачем вимог Закону України «Про податок на додану вартість» є помилковим, а тому до позивача не може бути застосована відповідальність за порушення положень ст.7 вказаного Закону.
Зважаючи на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права, а наведені в апеляційній скарзі доводи є необґрунтованими.
Відповідно до ч.1 ст.200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Зважаючи на те, що Господарський суд Житомирської області правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а постанову суду - без змін.
На підставі викладеного та, керуючись ст.ст.160, 198, 200, 205, 206 КАС України, Київський апеляційний адміністративний суд
Апеляційну скаргу державної податкової інспекції у м. Житомирі залишити без задоволення, а постанову Господарського суду Житомирської області від 06 травня 2008 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, проте на неї може бути подана касаційна скарга до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця з дня складення цієї ухвали у повному обсязі.
Головуючий суддя Л. Костюк
Судді: А.Горяйнов
О. Хрімлі