Справа № 161/7214/15-а
Провадження № 2-а/161/256/15
04 червня 2015 року суддя Луцького міськрайонного суду Кирилюк В.Ф., розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до управління пенсійного фонду України в місті Луцьку про визнання дій неправомірними та повернення незаконно утриманих сум,-
ОСОБА_1 звернулася в суд з адміністративним позовом до управління пенсійного фонду України в місті Луцьку про визнання дій неправомірними та повернення незаконно утриманих сум.
Позовні вимоги обґрунтовує тим, що вона перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного Фонду України м. Луцька з 01.08.2006 року та отримує пенсію відповідно до ст. 37 Закону України «Про державну службу». В лютому 2015 року при отриманні пенсії виявила зменшення її розміру. Як з'ясувалося згодом при нарахуванні та виплаті пенсії відповідач утримав з належної до виплати суми податок на доходи фізичних осіб у розмірі 269,32 грн. (15 %) та військовий збір у розмірі 26,93 грн. (1,5 %). Аналогічні утримання з її пенсії були здійснені у березні та квітні поточного року. Вважаючи такі дії незаконними вона звернулась до управління пенсійного фонду України в м. Луцьку, просила припинити утримання вище вказаних обов'язкових платежів та повернути суми, утримані раніше. Проте у задоволенні її заяви відповідачем було відмовлено, про що відповідач повідомив листом від 05.05.2015 року № 266/М-01. Вважає дії відповідача по утриманню податку та військового збору з його пенсії незаконними, такими, що суперечать Конституції України. Просить суд визнати протиправними дії Управління Пенсійного фонду України в м. Луцьку щодо утримання з її пенсії сум податку на доходи фізичних осіб та військового збору; зобов'язати відповідача повернути незаконно утримані суми вказаних вище обов'язкових платежів та припинити їх подальше утримання.
Відповідно до ухвали Луцького міськрайонного суду Волинської області від 14.05.2015 року судовий розгляд даної адміністративної справи здійснюється в порядку скороченого провадження.
Дослідивши письмові докази по справі, суд приходить до висновку, що позов до задоволення не підлягає з наступних підстав.
З матеріалів справи судом встановлено, що ОСОБА_1 з 01.08.2006 року перебуває на обліку в управлінні пенсійного фонду України в м. Луцьку та отримує пенсію відповідно до ст. 37 Закону України «Про державну службу».
З наданої управлінням пенсійного фонду України в м. Луцьку довідки від 15.04.2015 року № 3822 вбачається, що у лютому та березні 2015 року позивачу було нараховано пенсію у розмірі 5449,49 грн. на місяць, утримано податок на доходи фізичних осіб у розмірі 269,32 грн. та військовий збір у розмірі 26,93 грн.
21.04.2015 року позивач звернулась до Управління Пенсійного фонду України в м. Луцьку Волинської області з заявою, в якій просила припинити утримання вище вказаних обов'язкових платежів та повернути суми, утримані раніше, однак у задоволенні заяви їй було відмовлено.
Податковим кодексом України та Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи № 71 -VIII від 28.12.2014 року (надалі Закон № 71) встановлені особи, з яких утримується податок на доходи фізичних осіб, визначені п. 162.1 ст. 162 Податкового кодексу України, тобто фізичні особи - резиденти, які отримують доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи. Об'єктом оподаткування збору є доходи, визначені п. 162.1 ст. 163 Податкового кодексу України, тобто доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання).
Відповідно до п. п. 164.2.19 п. 164.2 ст. 164 Податкового кодексу України та Закону №71, до загального місячного (річного) оподаткованого доходу платника податку включаються, суми пенсій (включаючи суму їх індексації, нараховану відповідно до закону) або щомісячного довічного грошового утримання, отримуваних платником податку з Пенсійного фонду України чи бюджету згідно із законом, якщо їх розмір перевищує три розміри мінімальної заробітної плати (у розрахунку на місяць), встановленої на 1 січня звітного податкового року, у частині такого перевищення, а також пенсій з іноземних джерел, якщо згідно з міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, такі пенсії підлягають оподаткуванню чи не оподатковуються в країні їх виплати.
Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет на 2015 рік» № 80 від 28.12.2014 року, встановлено, що у 2015 році мінімальна заробітна плата у місячному розмірі складає з 1 січня -1218 грн.
Таким чином, відповідно до положень Податкового кодексу України та Закону № 71, базою оподаткування у 2015 році, є суми пенсій або щомісячного довічного грошового утримання у частині, що перевищує 3654 грн. на місяць (1218,00 грн. х 3).
Відповідно до п. 161 підрозділу 10 розділу ХХ Перехідних положень Кодексу оподаткування військовим збором подовжено до набрання чинності рішення Верховної Ради України про завершення реформи Збройних сил України.
Чинним законодавством України встановлено, що платниками військового збору є особи, визначені п. 162.1 ст.162 Податкового кодексу України, а саме - фізичні особи резиденти, які отримують доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи.
Об'єктом оподаткування військового збору є доходи, визначені ст. 163 Податкового кодексу України, тобто доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання), тобто, із сум пенсій або щомісячного довічного грошового утримання у частині, що перевищує 3654 грн. сплачується військовий збір.
Розмір пенсії позивача станом на 01.02.2015 складає 5449,49 грн.
Сума пенсії, яка підлягає оподаткуванню, становить 1795,49 грн. (5449,49 грн. -3654,00 грн.), відповідно сума утриманого податку з доходів фізичних осіб у лютому 2015 року складає 269,32 грн. (1795,49 грн. х 15%), а сума утриманого військового збору за лютий 2015 року - 26,93 грн. (1795,49 грн. х 1,5%). Аналогічні утримання були здійснені відповідачем і у березні 2015 року.
Відповідно до статті 1 Податкового кодексу України передбачено, що Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальні за порушення податкового законодавства.
Статтею 8 Податкового кодексу України передбачено, що в Україні встановлюються загальнодержавні та місцеві податки та збори. До загальнодержавних належать податки та збори, що встановлені цим Кодексом і є обов'язковими до сплати на усій території України, крім випадків, передбачених цим Кодексом. До загальнодержавних податків (стаття 9 ПКУ) належить податок на доходи фізичних осіб.
Зарахування загальнодержавних податків та зборів до державного і місцевих бюджетів здійснюється відповідно до Бюджетного кодексу України.
Статтею 18 Податкового кодексу України передбачено, що податковим агентом визнається особа, на яку цим Кодексом покладається обов'язок з обчислення, утримання з доходів, що нараховуються (виплачуються, надаються) платнику, та перерахування податків до відповідного бюджету від імені та за рахунок коштів платника податків.
Обов'язки нарахування, утримання та сплати (перерахування) податку до бюджету відповідно до пп. 168.1.1 п. 168.1 ст. 168 ПКУпокладено на податкового агента, який нараховує (виплачує) оподатковуваний дохід на користь платника податку та зобов'язаний утримувати податок із суми такого доходу, що підлягає зарахуванню до бюджету згідно з нормами Бюджетного кодексу України.
Відповідно до статті 64 Бюджетного кодексу України (із змінами та доповненнями) податок на доходи фізичних осіб, який сплачується податковим агентом - юридичною особою (її філією, відділенням, іншим відокремленим підрозділом) чи представництвом нерезидента - юридичної особи, зараховується до відповідного місцевого бюджету за її місцезнаходженням (розташуванням) в обсягах податку, нарахованого на доходи, що сплачуються фізичній особі.
Отже, з 01.01.2015 року органи Пенсійного фонду України визначені податковими агентами при нарахуванні та виплаті пенсії.
У разі наявності колізій між нормами законів, що мають однакову юридичну силу, застосуванню підлягає той із них, який прийнято пізніше.
Таким чином застосуванню підлягають норми Податкового Кодексу України в частині відрахувань з пенсії позивача, а не норми Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Згідно зі статтею 22 Конституції України права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Разом з тим, відповідно до ст. 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Згідно із ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Оскільки, положення Податкового кодексу в частині оподаткування пенсії набрали чинності 01.01.2015 року, і не визнанні такими, що не відповідають Конституції України, то Управління Пенсійного Фонду України в м. Луцьку діє відповідно до чинного законодавства.
Таким чином, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 до управління пенсійного фонду України в м. Луцьку про визнання дій неправомірними є необґрунтованими, оскільки відповідач діяв у межах своїх повноважень.
Керуючись ст.ст 9, 11, 158-163, 185, 186 КАС України, на підставі ст. 3, 8, 19, 22, 58, 67 Конституції України, Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» від 28.12.2014 року, суд, -
В задоволенні позову ОСОБА_1 до управління пенсійного фонду України в місті Луцьку про визнання дій неправомірними та повернення незаконно утриманих сум,- - відмовити.
Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Луцький міськрайонний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Суддя Луцького міськрайонного суду В.Ф.Кирилюк