10 червня 2015 року м. Київ
Колегія суддів Судової палати у цивільних справах
Верховного Суду України в складі:
Лященко Н.П.,
Гуменюка В.І.,
Охрімчук Л.І.,
розглянувши заяву ОСОБА_4, ОСОБА_5 про перегляд Верховним Судом України ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 1 квітня 2015 року в справі за позовом державного закладу «Дитячий спеціалізований (спеціальний) санаторій Затока» до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про відшкодування витрат вартості спожитих комунальних послуг
У серпні 2014 року державний заклад «Дитячий спеціалізований (спеціальний) санаторій Затока» (далі ДП «ДССС «Затока») звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про стягнення в солідарному порядку заборгованості за комунальні послуги за період опалювального сезону з 2009 року по 2014 рік у сумі 20 726 грн 75 коп.
Зазначав, що відповідачі проживають у кімнаті АДРЕСА_1, що є гуртожитком та належить ДП «ДССС «Затока» на праві оперативного управління. З 2009 року відповідачі не сплачують комунальні послуги з теплопостачання, які розраховуються пропорційно займаній площі з урахуванням сукупності витрат на забезпечення мешканців гуртожитку опаленням у холодну пору року.
Рішенням Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 22 жовтня 2014 року у задоволенні позову ДП «ДССС «Затока» відмовлено.
Рішенням апеляційного суду Одеської області від 19 січня 2015 року вказане рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення, яким позов ДП «ДССС «Затока» задоволено частково: стягнуто з ОСОБА_4, ОСОБА_5 в рівних частках на користь ДП«ДССС «Затока» заборгованість за комунальні платежі у сумі 14 365 грн 2 коп.; вирішено питання про розподіл судових витрат.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 1 квітня 2015 року касаційну скаргу ОСОБА_4, ОСОБА_5 відхилено, рішення апеляційного суду Одеської області від 19 січня 2015 року залишено без змін.
У поданій до Верховного Суду України заяві про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 1 квітня 2015 року ОСОБА_4, ОСОБА_5 порушують питання про скасування ухвалених у справі рішень судів апеляційної та касаційної інстанцій та залишення в силі рішення суду першої інстанції з підстав, передбачених пунктами першим та четвертим частини 1 статті 355 ЦПК України, - неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах, та невідповідності судового рішення суду касаційної інстанції викладеному у постанові Верховного Суду України висновку щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права, а саме статей 16, 202, 205 та 509 ЦК України, статей 19-21 Закону України «Про житлово-комунальні послуги».
Для прикладу наявності зазначених підстав подання заяви про перегляд судового рішення ОСОБА_4, ОСОБА_5 посилаються на постанову Верховного Суду України 10 жовтня 2012 року, ухвалу Верховного Суду України від 24 вересня 2008 року, постанову Вищого господарського суду України від 8 травня 2012 року.
Перевіривши наведені в заяві доводи, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України вважає, що у допуску справи до провадження слід відмовити з таких підстав.
Відповідно до статті 353 ЦПК України Верховний Суд України переглядає судові рішення у цивільних справах виключно з підстав і в порядку, встановлених цим Кодексом.
За положеннями пункту 1 частини першої статті 355 ЦПК України підставами для подання заяви про перегляд судових рішень у цивільних справах є неоднакове застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.
При цьому під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі, де тотожними є предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних відносин.
Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову ДП«ДССС «Затока» суд апеляційної інстанції, з висновками якого погодився й суд касаційної інстанції, виходив із того, що у відповідачів наявна заборгованість за послуги з теплопостачання, яка підлягає стягненню на користь позивача в межах строку позовної давності.
Надана заявником як приклад невідповідності судового рішення суду касаційної інстанції викладеному у постанові Верховного Суду України висновку щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права постанова Верховного Суду України не може бути підставою для задоволення заяви, оскільки правовідносини у справі яка переглядається та у постанові Верховного Суду України не є подібними.
Ухвала Верховного Суду України від 24 вересня 2008 року та постанова Вищого господарського суду України від 8 травня 2012 року не можуть бути зразками неоднакового застосування судами касаційної інстанції норм матеріального права, оскільки цими судовими рішеннями скасовані рішення судів першої та апеляційної інстанцій у зв'язку з порушенням норм процесуального права, що призвело до неможливості встановити та перевірити фактичні обставини, які мають значення для правильного вирішення справи.
За викладених обставин вважати заяву ОСОБА_4, ОСОБА_5 обґрунтованою немає підстав.
Відповідно до статті 360 ЦПК України Верховний Суд України відмовляє в допуску справи до провадження, якщо подана заява є необґрунтованою.
Керуючись статтями 353, 355, 356, 360 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України
У допуску справи за позовом державного закладу «Дитячий спеціалізований (спеціальний) санаторій Затока» до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про відшкодування витрат вартості спожитих комунальних послуг до провадження Верховного Суду України відмовити.
Ухвала Верховного Суду України є остаточною і може бути оскаржена тільки на підставі, встановленій пунктом 3 частини першої статті 355 ЦПК України.
Судді:Н.П. Лященко
В.І. Гуменюк
Л.І. Охрімчук