2 червня 2015 року м. Київ
Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі:
судді-доповідача Панталієнка П.В.,
суддів: Кривенди О.В., Терлецького О.О., -
розглянувши заяву представника фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 - ОСОБА_3 про перегляд Верховним Судом України ухвали Вищого адміністративного суду України від 17 вересня 2014 року у справі за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України в м. Костянтинівці та Костянтинівському районі Донецької області
далі - управління ПФУ, ПФУ відповідно) про скасування рішення,
Донецький окружний адміністративний суд постановою від 2 серпня
2013 року в позові відмовив.
Донецький апеляційний адміністративний суд постановою від 3 жовтня
2013 року скасував рішення суду першої інстанції, ухвалив нове - про задоволення позовних вимог.
Вищий адміністративний суд України ухвалою від 17 вересня 2014 року скасував рішення суду апеляційної інстанції, а постанову Донецького окружного адміністративного суду від 2 серпня 2013 року залишив в силі.
29 квітня 2015 року, не погоджуючись із зазначеною ухвалою суду касаційної інстанції, представник фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 - ОСОБА_3 звернулась до Верховного Суду України із заявою про її перегляд з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) разом із клопотанням про поновлення строку подання цієї заяви.
Відповідно до частини п'ятої статті 238 КАС у разі пропущення строку, встановленого, зокрема, частиною першою статті 238 КАС, з причин, визнаних поважними, суд за клопотанням особи, яка подала заяву про перегляд судового рішення, може поновити цей строк у межах одного року з дня ухвалення судового рішення, про перегляд якого подається заява.
Оскільки причини пропуску процесуального строку, які викладені у клопотанні про його поновлення, на думку колегії суддів, є поважними, то цей строк підлягає поновленню.
Відповідно до частини другої статті 2392 КАС України Верховний Суд України своєю ухвалою від 5 травня 2015 року заяву залишив без руху, вказав на недоліки та надав ОСОБА_3 строк до 25 травня 2015 року для їх усунення.
29 травня 2015 року до Верховного Суду України надійшли матеріали на усунення недоліків заяви.
Подана заява відповідає вимогам, встановленим статтями 239 та 239-1 КАС.
У заяві представник фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 - ОСОБА_3 посилається на неоднакове правозастосування судом касаційної інстанції у подібних правовідносинах.
На обґрунтування заяви додано копії ухвал Вищого адміністративного суду України від 20 березня 2014 року (справа № К/800/1799/14) та 22 травня 2014 року (справа № К/800/58805/13), які на думку представника позивача, підтверджують наведені у заяві доводи. Також заявник додала копії постанов Верховного Суду України від 20 лютого 2012 року (справа № 21-430а11), 7 травня 2012 року
справа № 21-300а11), 20 листопада 2012 року (справа № 21-367а12), 10 грудня
2013 року (справа № 21-448а13) та 4 листопада 2014 року (справа № 21-311а14).
Проте, судові рішення суду Вищого адміністративного суду України, на які заявник посилається як на підставу для перегляду ухвали касаційного суду від
17 вересня 2014 року, не можна вважати такими, що дає підстави для допуску справи до провадження та перегляду її Верховним Судом України, з огляду на те, що цими судовими рішеннями не розв'язано спір по суті, а ухвалою від 22 травня 2014 року скасовано ухвалу апеляційного суду та направлено до суду апеляційної інстанції на новий апеляційний розгляд, а ухвалою від 20 березня 2014 року залишено без змін ухвалу апеляційного суду, якою апеляційну скаргу повернуто скаржнику у зв'язку із неусуненням недоліків в установлений судом строк. Таким чином, ці судові рішення касаційного суду не містить висновків щодо правомірності застосування норм матеріального права.
Разом з цим, рішення суду касаційної інстанції, про перегляд якого подано заяву відповідає правовому висновку Верховного Суду України, викладеному у спорах цієї категорії. Зокрема, у постановах від 31 березня та 12 травня 2015 року
справи №№ 21-77а15 та 21-370а15) він зазначив, що заборгованість у зв'язку з несплатою страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, яка виникла до 1 січня 2011 року, має бути стягнута і після цієї дати, оскільки зазначена заборгованість виникла в період дії статті 106 Закону України від 9 липня 2003 року № 1058-VI «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». При цьому, після набрання чинності Законом України від 8 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» за органами ПФУ збережено повноваження щодо застосування фінансових санкцій за несплату заборгованості по страхових внесках, яка виникла до
1 січня 2011 року.
За таких обставин колегія суддів не вбачає необхідності у відкритті провадження у цій справі для перегляду ухвали Вищого адміністративного суду України від 17 вересня 2014 року.
Враховуючи викладене та керуючись статтями 235-240 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України
Поновити представнику фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 - ОСОБА_3 строк на подання заяви про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 17 вересня 2014 року.
Відмовити у допуску до провадження справи за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України в
м. Костянтинівці та Костянтинівському районі Донецької області про скасування рішення за заявою представника фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 - ОСОБА_3 про перегляд Верховним Судом України ухвали Вищого адміністративного суду України від 17 вересня 2014 року.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач П.В. Панталієнко
Судді: О.В. Кривенда
О.О. Терлецький