5 червня 2015 року м. Київ
Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі:
судді-доповідача Прокопенка О.Б.,
суддів: Панталієнка П.В., Коротких О.А.,-
розглянувши заяву ОСОБА_2 про перегляд Верховним Судом України ухвали Вищого адміністративного суду України від 12 березня 2015 року в адміністративній справі за позовом ОСОБА_2 до відділу Білоцерківської міської ради з питань фізичної культури та спорту, треті особи: Білоцерківська міська організація профспілки працівників культури, виконавчий комітет Білоцерківської міської ради, про визнання дій протиправними, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування матеріальної та моральної шкоди,
Білоцерківський міськрайонний суд Київської області постановою від 18 вересня 2013 року, залишеною без змін ухвалами Київського апеляційного адміністративного суду від 25 лютого 2014 року та Вищого адміністративного суду України від 12 березня 2015 року, у задоволенні позову відмовив.
Не погоджуючись із зазначеною ухвалою суду касаційної інстанції, ОСОБА_2 звернулася до Верховного Суду України із заявою про її перегляд з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС).
У заяві ОСОБА_2 посилається на неоднакове застосування судом касаційної інстанції частини першої статті 40 та статті 49-2 КЗпП України.
На обґрунтування заяви додано копії рішень Вищого адміністративного суду України від 25 жовтня 2012 року (справа № К/9991/54288/12) та 26 червня 2014 року (справа № К/9991/16030/12), які, на думку заявника, підтверджують неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах. Крім того, ОСОБА_2 додає постанову Верховного Суду України від 1 квітня 2015 року № 40цс15.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 237 КАС заява про перегляд судових рішень в адміністративних справах може бути подана виключно з підстави неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.
Проте зі змісту рішення, про перегляд якого подано заяву, та рішень, наданих для порівняння не вбачається неоднакового застосування судом касаційної інстанції зазначених вище норм матеріального права, оскільки прийняття різних за змістом судових рішень зумовлено різними фактичними обставинами, які були встановлені під час розгляду цих справ, перевірка правильності встановлення яких не входить до компетенції Верховного Суду України.
Як убачається із самої заяви, наведені в ній доводи щодо помилковості висновків касаційного суду у цій справі фактично зводяться до правової оцінки обставин у справі та дослідження доказів.
За таких обставин та з урахуванням наведеного, враховуючи, що заява є необґрунтованою, колегія суддів дійшла висновку про відмову в допуску даної справи до провадження.
Керуючись статтею 240 Кодексу адміністративного судочинства України,
Відмовити у допуску до провадження справи за позовом ОСОБА_2 до відділу Білоцерківської міської ради з питань фізичної культури та спорту, треті особи: Білоцерківська міська організація профспілки працівників культури, виконавчий комітет Білоцерківської міської ради, про визнання дій протиправними, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування матеріальної та моральної шкоди, за заявою ОСОБА_2 про перегляд Верховним Судом України ухвали Вищого адміністративного суду України від 12 березня 2015 року.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідачО.Б. Прокопенко
Судді: П.В. ПанталієнкоО.А. Коротких