3 червня 2015 року м. Київ
Колегія суддів Судової палати у цивільних справах
Верховного Суду України в складі:
суддів: Григор'євої Л.І.,
Лященко Н.П., Сеніна Ю.Л. -,
розглянувши заяву ОСОБА_3, подану представником ОСОБА_5, про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 1 квітня 2015 року в справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, треті особи: служба у справах дітей Дніпровської районної у м. Києві державної адміністрації, служба у справах дітей Дарницької районної у м. Києві державної адміністрації, про надання дозволу на виїзд дитини за кордон,
встановила:
Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 24 грудня 2014 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду м. Києва від 12 березня 2015 року в задоволенні позову ОСОБА_3 відмовлено.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 1 квітня 2015 року відмовлено у відкритті провадження у справі за касаційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 24 грудня 2014 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 12 березня 2015 року.
У квітні 2015 року від ОСОБА_3 надійшла заява про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 1 квітня 2015 року з підстав неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах, а саме статей 141, 155, 157 СК України.
Для прикладу неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах, заявник додає ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 27 червня 2012 року, від 28 листопада 2012 року, від 24 грудня 2014 року, від 26 лютого 2014 року та від 22 жовтня 2014 року, в яких на його думку, зазначені норми права застосовані по-іншому.
У судовому рішенні у справі, про перегляд якої подано заяву, касаційний суд, погоджуючись з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, відмовляючи в задоволенні позову виходив з того, що позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження того, що виїзд дитини за кордон має тимчасовий характер та здійснюється в інтересах дитини, зокрема не надано достовірних відомостей про конкретне місце проживання дитини за кордоном впродовж запланованого виїзду, про можливість забезпечення матеріальних та побутових потреб дитини в цей період, а також підтвердження забезпечення дитини проїзними квитками для повернення на Україну.
У той самий час, в ухвалах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 27 червня 2012 року, від 24 грудня 2014 року, від 28 листопада 2012 року наданих для порівняння, суд касаційної інстанції у вирішенні спору про надання дозволу на тимчасовий виїзд дитини за кордон без згоди одного із батьків, виходив з того, що судами не з'ясовано всіх обставин, які мають значення для вирішення справи та на які посилались сторони, як на підставу своїх вимог та заперечень, не перевірено досліджені докази на обґрунтування позову.
В ухвалі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 26 лютого 2014 року касаційний суд скасовуючи рішення апеляційного суду про відмову в задоволенні позову про надання дозволу без згоди батька на тимчасовий багаторазовий виїзд дитини за межі України і залишаючи в силі рішення суду першої інстанції виходив з того, що позивачем надані всі належні докази щодо виїзду дитини за межі України, також встановлені конкретні строки та країни для виїзду дитини.
В ухвалі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 22 жовтня 2014 року вирішуючи спір про надання дозволу на виїзд дитини за межі України на майбутнє, суд касаційної інстанції вважав, що такий виїзд без згоди одного з батьків, без визначення при цьому конкретного часу та місця перебування суперечить положенням законодавства.
Порівняння зазначених судових рішень із судовим рішенням, про перегляд якого подано заяву, не дає підстав для висновку про те, що суд касаційної інстанції під час розгляду двох чи більше справ за тотожних предмета спору, підстав позову та за аналогічних обставин і однакового регулювання нормами матеріального права спірних правовідносин дійшов протилежних висновків щодо заявлених вимог.
Відповідно до статті 355 ЦПК України заява про перегляд судових рішень у цивільних справах може бути подана виключно з підстав: неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах; неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм процесуального права - при оскарженні судового рішення, яке перешкоджає подальшому провадженню у справі або яке прийнято з порушенням правил підсудності або встановленої законом компетенції судів щодо розгляду цивільних справ; встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов'язань при вирішенні даної справи судом; невідповідності судового рішення суду касаційної інстанції викладеному у постанові Верховного Суду України висновку щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права.
Із огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що наведені у заяві ОСОБА_3 доводи не вказують на неоднакове застосування судами касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах, а тому в допуску справи до провадження необхідно відмовити.
Керуючись статтями 355, 360 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України
ухвалила:
У допуску до провадження Верховного Суду України справи за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, треті особи: служба у справах дітей Дніпровської районної у м. Києві державної адміністрації, служба у справах дітей Дарницької районної у м. Києві державної адміністрації, про надання дозволу на виїзд дитини за кордон відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді: Л.І. Григор'єва
Н.П. Лященко
Ю.Л. Сенін