01032, м. Київ - 32, вул. С. Петлюри 16тел. 235-24-26
"02" червня 2015 р. Справа № 911/1499/15
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Ніко-Тайс», м. Київ,
до відповідачів: 1) товариства з обмеженою відповідальністю «ПК Трейдсервісгруп», с. Мархалівка Васильківського району Київської області,
2) фермерського господарства «Віра», с. Мар'ївка Новомиргородського району Кіровоградської області,
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача товариства з обмеженою відповідальністю «Технік Енерджі», м. Київ,
про стягнення 249,96 грн.
Суддя О.В. Конюх;
представники сторін:
від позивача: Грищенко О.М., уповноважений, довіреність від 02.06.2014р. б/н;
від відповідача 1: не з'явився;
від відповідача 2: не з'явився;
від третьої особи: не з'явився;
позивач - товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія «Ніко-Тайс», м. Київ, звернулось до господарського суду Київської області з позовною заявою від 20.03.2015р. №20-1/03 до відповідачів: 1) товариства з обмеженою відповідальністю «ПК Трейдсервісгруп», с. Мархалівка Васильківського району, 2) фермерського господарства «Віра», село Маїр'вка Новомиргородського району Кіровоградської області, в якій просить суд: 1) солідарно стягнути із фермерського господарства «Віра» та товариства з обмеженою відповідальністю «ПК Трейдсервісгруп» на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Ніко-Тайс» 96,00 грн. інфляційних втрат, 78,35 грн. пені та 75,61 грн. 28% річних, нарахованих у зв'язку із неналежним виконанням грошових зобов'язань за договором № 31 купівлі-продажу сільськогосподарської техніки від 08.05.2009р. на умовах угоди № 82/07-12 про заміну кредитора у зобов'язанні (відступлення права вимоги в порядку ст. ст. 512-519 ЦК України) від 02.07.2012р. та на підставі договору поруки від 07.04.2014р. №07-04-2014-82; 2) солідарно стягнути з відповідачів на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Ніко-Тайс» витрати, пов'язані зі сплатою судового збору.
Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що первісним кредитором - товариством з обмеженою відповідальністю «Технік Енерджі» було поставлено відповідачу 2 - фермерському господарству «Віра» причіпний обприскувач Prestige TBR 24 GASPARDO за договором №31 купівлі-продажу сільськогосподарської техніки від 08.05.2009р. У зв'язку із неналежною несвоєчасною оплатою отриманого товару товариство з обмеженою відповідальністю «Технік Енерджі» зверталось з позовом до господарського суду Кіровоградської області про стягнення заборгованості із фермерського господарства «Віра». Рішенням господарського суду Кіровоградської області від 16.03.2010р. у справі № 16/24 позов задоволено частково та з відповідача 2 стягнуто на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Технік Енерджі» основну заборгованість, пеню, штраф, проценти річних, інфляційні втрати (за період з 21.11.2009р. по 15.02.2010р.), державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та витрати на послуги адвоката.
Відповідно до Угоди від 24.01.2011р. №1-ТЕ про заміну кредитора у зобов'язанні (відступлення права вимоги в порядку ст. ст. 512-519 ЦК України) первісний кредитор - товариство з обмеженою відповідальністю «Технік Енерджі» відступило новому кредитору - фізичній особі - підприємцю Грищенку Олександру Миколайовичу право вимоги виконання фермерським господарством «Віра» зобов'язань перед первісним кредитором за договором №31 купівлі-продажу сільськогосподарської техніки від 08.05.2009р. Вартість зобов'язання, що відступлено за від 24.01.2011р. №1-ТЕ, становила 32149,96 грн. Крім того, за додатковою угодою №1 від 31.01.2011р. до Угоди від 24.01.2011р. №1-ТЕ про заміну кредитора у зобов'язанні новий кредитор фізична особа - підприємець Грищенко Олександр Миколайович набув право замість первісного кредитора вимагати від боржника сплати дооцінки вартості товару (курсової різниці), пені, штрафу, 28% річних, інфляційних втрат згідно договору №31 купівлі-продажу сільськогосподарської техніки від 08.05.2009р.
В подальшому за угодою № 82/07-12 про заміну кредитора у зобов'язанні від 02.07.2012р. в редакції додаткової угоди №1 від 11.03.2013р. фізична особа - підприємець Грищенко Олександр Миколайович передав, а новий кредитор товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія «Ніко-Тайс» набув право вимоги до боржника фермерського господарства «Віра» за договором №31 купівлі-продажу сільськогосподарської техніки від 08.05.2009р., в тому числі набув право вимагати на умовах основного договору сплати дооцінки вартості товару (курсової різниці), пені, штрафу, 28% річних, інфляційних втрат.
З метою забезпечення виконання зобов'язань фермерського господарства «Віра» (боржник), 07.04.2014р. між позивачем (кредитор) та товариством з обмеженою відповідальністю «ПК Трейдсервісгруп» (поручитель) було укладено договір поруки №07-04-2014-82, за яким відповідач 1 взяв на себе зобов'язання солідарно відповідати перед кредитором за невиконання або неналежне виконання боржником своїх зобов'язань за договором №31 купівлі-продажу сільськогосподарської техніки від 08.05.2009р., щодо сплати 28% річних, інфляційних втрат та пені в загальному розмірі 7000,00 грн.
Рішенням господарського суду Київської області від 30.10.2013р. у справі № 911/3488/13 встановлено факт переходу права вимоги від первісного кредитора товариства з обмеженою відповідальністю «Технік Енерджі» до нового кредитора товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Ніко-Тайс», та стягнуто з відповідачів на користь позивача інфляційні втрати, пеню, проценти річних (за період з 16.02.2010р. по 23.09.2010р.) та судові витрати - судовий збір та витрати на послуги адвоката.
У даній позовній заяві позивач просить суд стягнути з відповідачів солідарно 96,00 грн. інфляційних втрат, 78,35 грн. пені та 75,61 грн. 28% річних за період прострочення основного грошового зобов'язання за договором №31 купівлі-продажу сільськогосподарської техніки від 08.05.2009р. не охоплений судовими рішеннями, а саме з 16.05.2009р. по 25.09.2009р.
Ухвалою господарського суду Київської області від 08.04.2015р. позовну заяву товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Ніко-Тайс» прийнято до розгляду, порушено провадження у справі №911/1499/15 та призначено справу до розгляду в засіданні господарського суду Київської області на 05.05.2015р. Цією ж ухвалою суд залучив до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача, первісного кредитора товариство з обмеженою відповідальністю «Технік Енерджі».
17.04.2015р. до господарського суду від представника позивача надійшли витребувані судом додаткові документи та докази. Ухвалою від 05.05.2015р. розгляд справи було відкладено на 02.06.2015р.
20.05.2015р. позивач подав заяву від 06.05.2015р. № 06-1/05 про уточнення позовних вимог, в якій збільшує свої позовні вимоги та просить суд солідарно стягнути з відповідачів 815,30 грн. інфляційних втрат (за травень та вересень 2009р.), 2051,30 грн. пені (з 16.05.2009р. по 25.09.2009р.) та 2759,11 грн. 28% річних ( з 16.05.2009р. по 25.09.2009р.). Заява обґрунтована виявленням в первісно поданій позовній заяві помилок та неточностей. Заява належним чином 06.05.2015р. направлена позивачем відповідачам листами з описом (оригінали описів вкладення в лист та фіскальних чеків «Укрпошти» додані до заяви).
Розглянувши подану заяву, суд встановив наступне.
Відповідно до ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.
Статтею 22 ГПК України не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про про "доповнення" або "уточнення" позовних вимог, або заявлення "додаткових" позовних вимог і т.п. Тому в разі надходження до господарського суду однієї із зазначених заяв (клопотань) останній, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як:
- подання іншого (ще одного) позову, чи
- збільшення або зменшення розміру позовних вимог, чи
- об'єднання позовних вимог, чи
- зміну предмета або підстав позову.
У будь-якому з таких випадків позивачем має бути додержано правил вчинення відповідної процесуальної дії, а недотримання ним таких правил тягне за собою процесуальні наслідки, передбачені ГПК України.
Збільшено (чи зменшено) може бути лише розмір вимог майнового характеру. Якщо в заяві позивача йдеться про збільшення розміру немайнових вимог (наприклад, про визнання недійсним ще одного акта крім того, стосовно якого відповідну вимогу вже заявлено), то фактично також йдеться про подання іншого позову.
Зазначена позиція викладена в пункті 3.11 Постанови Пленуму ВГСУ від 26.12.2011р. №18 «Про деякі питання практики застосування господарсько-процесуального кодексу України судами першої інстанції».
Суд, приймаючи рішення, розглядає спір у справі в межах предмету позову на підставах, які визначає позивач на власний розсуд згідно частини 1 ст. 12, ст. 20 ЦК України. Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу. Відтак, зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача. Одночасна зміна і предмета, і підстав позову не допускається.
Дослідивши заяву про уточнення позовних вимог, з врахуванням первісно поданої позовної заяви, суд встановив, що позивач не змінює предмету або підстав позову, не заявляє нових вимог, не змінює періоду нарахування заявлених санкцій, відповідно за змістом зазначена заява є заявою про збільшення позовних вимог. За таких обставин, суд в порядку ст. 22 ГПК України приймає вказану заяву до розгляду.
Справа розглядатиметься в редакції позовних вимог відповідно до заяви позивача від 06.05.2015р. № 06-1/05 про солідарне стягнення з фермерського господарства «Віра» та товариства з обмеженою відповідальністю «ПК Трейдсервісгруп» 815,30 грн. інфляційних втрат, 2051,30 грн. пені та 2759,11 грн. 28% річних та судового збору.
Відповідачі та третя особа в судові засідання 05.05.2015р. та 02.06.2015р. не з'явились, відзив на позов та витребувані судом документи не подали, про причини нез'явлення суд належним чином не повідомили. Залучені до матеріалів справи повідомлення про вручення поштових відправлень свідчать про те, що відповідачі були належним чином повідомлені судом про дату, час та місце проведення судових засідань. Поштові відправлення, якими суд направляв копії ухвал третій особі, повернуті підприємством зв'язку з посиланням на відсутність адресата.
Відповідно до пункту 3.9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №18 "Про деякі питання практики застосування господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час та місце розгляду справи у разі виконання судом вимог частини першої ст. ст. 87, 64 ГПК України.
За змістом зазначених статей, зокрема, в разі якщо ухвалу було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.
Відповідно до пункту 3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №18 "Про деякі питання практики застосування господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
Враховуючи вищевикладене, відповідно до права суду, передбаченого ст. 75 ГПК України, справа розглянута за наявними матеріалами.
Розглянувши позов товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Ніко-Тайс», м. Київ (далі по тексту - ТОВ «Компанія «Ніко-Тайс»), до відповідачів: 1) товариства з обмеженою відповідальністю «ПК Трейдсервісгруп», с. Мархалівка Васильківського району Київської області (далі по тексту - ТОВ «ПК Трейдсервісгруп»), 2) фермерського господарства «Віра», с. Мар'ївка Новомиргородського району Кіровоградської області (далі по тексту - ФГ «Віра»), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача, товариства з обмеженою відповідальністю «Технік Енерджі», м. Київ (далі по тексту - ТОВ «Технік Енерджі»), вислухавши пояснення представника позивача, всебічно та повно вивчивши зібрані у справі докази, господарський суд
відповідно до ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, зокрема з правочинів.
Майново-господарські зобов'язання між суб'єктами господарювання виникають на підставі договорів (стаття 179 ЦК України) і сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначені умов договору (стаття 627 ЦК України).
08.05.2009р. між ТОВ «Технік Енерджі» (продавець) та ФГ «Віра» (покупець) укладено договір №31 купівлі-продажу сільськогосподарської техніки (далі - Основний договір), відповідно до якого:
- продавець зобов'язується передати у власність покупця сільськогосподарську техніку (причіпний обприскувач Prestige TBR 24 GASPARDO) вартістю 267250,00 грн. з ПДВ (пункти 1.1, 1.3 Основного договору, додаток №1 (специфікація);
- покупець зобов'язується оплатити товар в сумі 13362,50 грн. - до 15.05.2009р., в сумі 133625,00 грн. - до 21.08.2009р., в сумі 120262,50 грн. - до 20.11.2009р. (пункти 3.3.1, 3.3.2, 3.3.3 Основного договору);
- за прострочення виконання зобов'язань покупець сплачує на користь продавця пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості неоплаченого товару за кожний день прострочення (пункт 7.2 Основного договору);
- сторони згідно п.2 ст. 625 ЦК України домовились, що у випадку прострочення оплати товару покупець сплачує на користь продавця 28% річних (пункт 7.7 Основного договору);
- сторони домовились, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання грошових зобов'язань здійснюється протягом п'яти років, строк позовної давності щодо стягнення штрафних санкцій становить п'ять років (пункт 7.3 Основного договору).
Відповідно до частини 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до статей 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
На виконання зобов'язань за Основним договором ТОВ «Технік Енерджі» поставив, а відповідач 2 ФГ «Віра» прийняв обумовлений договором товар за накладною від 08.05.2009р. № ТЕ-0000123, про що сторонами було підписано Акт приймання-передачі техніки від 08.05.2009р. (копії накладної та акту подані до матеріалів справи).
Згідно до частини 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Пунктами 3.3.1 - 3.3.3 Основного договору сторонами передбачено графік оплати отриманої сільськогосподарської техніки. В порушення взятих на себе зобов'язань відповідач 2 здійснював оплату несвоєчасно. З доданих до матеріалів справи копій банківських виписок судом встановлено, що відповідачем здійснювалась оплата наступним чином:
платіжним дорученням №63 від 09.06.2009р. сплачено 13 362,50 грн.;
платіжним дорученням №15 від 03.08.2009р. сплачено 20 000,00 грн.;
платіжним дорученням №18 від 05.08.2009р. сплачено 20 000,00 грн.;
платіжним дорученням №158 від 25.09.2009р. сплачено 93625,00 грн.;
платіжним дорученням №110 від 17.12.2009р. сплачено 5000,00 грн.;
платіжним дорученням №25 від 30.03.2010р. сплачено 5000,00 грн.;
платіжним дорученням №16 від 13.04.2010р. сплачено 5000,00 грн.;
платіжним дорученням №152 від 02.08.2010р. сплачено 30417,33 грн.;
платіжним дорученням №220 від 24.09.2010р. сплачено 90262,50 грн.
У зв'язку із простроченням грошового зобов'язання за Основним договором у ТОВ «Технік Енерджі» виникло право на нарахування передбаченої договором пені та згідно ст. 625 ЦК України процентів річних та інфляційних втрат, виходячи з наступного.
Відповідно до частини 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
Відповідно до частини 3 ст. 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Пунктом 7.2. Основного договору поставки встановлено, що за прострочення виконання зобов'язань покупець сплачує на користь продавця пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості неоплаченого товару за кожний день прострочення. При цьому пунктом 7.3 Основного договору сторони погодились, що нарахування штрафних санкцій здійснюється протягом п'яти років.
Положеннями частини 2 ст. 625 ЦК України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Інший розмір процентів річних встановлений сторонами у пункті 7.7 Основного договору, в якому сторони прийшли до згоди щодо зміни розміру процентної ставки, передбаченої частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, і встановлюють її в розмірі 28% річних.
За таких обставин, виходячи з наступного розрахунку:
Належить до сплатиДата оплатиФактично сплачено, грн.Основний боргПеріод прострочення28% річних, грн.Пеня, грн.
13392,50до 15.05.09 13392,5016.05 - 08.06.09246,57211,34
09.06.0913362,50-
03.08.0920000,00-
05.08.0920000,00-
133625,00до 21.08.09 93625,0022.08 - 24.09.092441,951787,85
25.09.0993625,00
120262,50до 20.11.09
всього 2688,521999,19
судом встановлено, що за заявлений період з 16.05.2009 по 25.09.2009р. належна до стягнення з відповідача 2 на користь продавця ТОВ «Технік Енерджі» пені складає 1999,19 грн., 28 процентів річних складають 2688,52 грн.
Інфляційні втрати позивачем у позові розраховано невірно.
Згідно п. 3.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. р. № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.
Відповідно до абзаців 2, 3 п. 3.2. вказаної Постанови, індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
За таких обставин, нарахування позивачем інфляційних втрат на суму основного боргу 13392,50 грн. за травень 2009р. є неправомірним, оскільки фактично прострочення боржника склало період з 16.05.2009р. по 08.06.2009р., який менше місяця. Інфляційні втрати за період з 22.08.2009р. по 24.09.2009р. розраховані судом на суму боргу 93625,00 грн., складають 749,00 грн.
Таким чином, судом встановлено наявність права продавця ТОВ «Технік Енерджі» нараховувати та стягувати з покупця ФГ «Віра» за заявлений в позові період з 16.05.2009р. по 25.09.2009р. 1999,19 грн. пені, 2688,52 грн. процентів річних та 749,00 грн. інфляційних втрат.
Відповідно до Угоди від 24.01.2011р. №1-ТЕ про заміну кредитора у зобов'язанні (відступлення права вимоги в порядку ст. ст. 512-519 ЦК України) первісний кредитор - товариство з обмеженою відповідальністю «Технік Енерджі» відступило новому кредитору - фізичній особі - підприємцю Грищенку Олександру Миколайовичу право вимоги виконання фермерським господарством «Віра» зобов'язань перед первісним кредитором за договором №31 купівлі-продажу сільськогосподарської техніки від 08.05.2009р. Вартість зобов'язання, що відступлено за від 24.01.2011р. №1-ТЕ, становила 32149,96 грн. Крім того, за додатковою угодою №1 від 31.01.2011р. до Угоди від 24.01.2011р. №1-ТЕ про заміну кредитора у зобов'язанні новий кредитор фізична особа - підприємець Грищенко Олександр Миколайович набув право замість первісного кредитора вимагати від боржника сплати дооцінки вартості товару (курсової різниці), пені, штрафу, 28% річних, інфляційних втрат згідно договору №31 купівлі-продажу сільськогосподарської техніки від 08.05.2009р.
В подальшому за угодою № 82/07-12 про заміну кредитора у зобов'язанні від 02.07.2012р. в редакції додаткової угоди №1 від 11.03.2013р. фізична особа - підприємець Грищенко Олександр Миколайович передав, а новий кредитор товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія «Ніко-Тайс» набув право вимоги до боржника фермерського господарства «Віра» за договором №31 купівлі-продажу сільськогосподарської техніки від 08.05.2009р., в тому числі набув право вимагати на умовах основного договору сплати дооцінки вартості товару (курсової різниці), пені, штрафу, 28% річних, інфляційних втрат.
Відповідно до частини третьої ст. 35 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи, або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Так, рішенням господарського суду Київської області від 30.10.2013р. у справі № 911/3488/13 встановлено факт переходу права вимоги від первісного кредитора ТОВ «Технік Енерджі» до фізичної особи - підприємця Грищенка О.М. а потім до ТОВ «Компанія «Ніко-Тайс», відповідно право позивача нараховувати та стягувати з покупця ФГ «Віра» пеню, проценти річних та інфляційні втрати в тій самій мірі, як це право належало первісному кредитору на умовах, передбачених Основним договором №31 купівлі-продажу сільськогосподарської техніки від 08.05.2009р.
Відповідно до частини 1 статті 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
Згідно зі статтею 547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється в письмовій формі.
Відповідно до статті 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.
07.04.2014р. між ТОВ «Компанія «Ніко-Тайс» (кредитор) та ТОВ «ПК Трейдсервісгруп» (поручитель) укладено Договір поруки №07-04-2014-82 (далі - Договір поруки), згідно якого поручитель поручається перед кредитором за виконання обов'язку ФГ «Віра» (боржник) щодо виконання грошового зобов'язання щодо сплати розміру пені, 28% річних, інфляційних втрат у зв'язку із неналежним, несвоєчасним та неповним виконанням боржником грошового зобов'язання згідно договору №31 купівлі-продажу сільськогосподарської техніки від 08.05.2009р. та за угодою № 82/07-12 про заміну кредитора у зобов'язанні від 02.07.2012р. Відповідно до умов Договору поруки:
- відповідальність поручителя перед кредитором обмежується сплатою розміру пені, річних, інфляційних втрат у сумі 7000,00 грн. (пункт 3.1 Договору поруки);
- у разі порушення (невиконання чи неналежного виконання) боржником обов'язку за Основним договором, кредитор вправі звернутися із вимогою про виконання як до боржника, так і до поручителя, які несуть солідарну відповідальність перед кредитором (пункт 4.1 Договору поруки);
- порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання, а також у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності (пункт 6.2 Договору поруки).
Приписами статті 541 ЦК України встановлено, що солідарний обов'язок або солідарна вимога виникають у випадках, визначених договором або законом.
Згідно положень ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. Особи, які спільно дали поруку, відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.
Пунктами 1.1., 3.1., 4.1. Договору поруки встановлено, що боржник та поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники в межах обсягу відповідальності поручителя у сумі 7000,00 грн.
У суду відсутні правові підстави вважати припиненим зобов'язання поручителя солідарно відповідати перед кредитором за своєчасне та повне виконання боржником зобов'язання в межах обсягу відповідальності, тобто судом встановлено факт наявності солідарного боргу ТОВ «ПК Трейдсервісгруп» (поручителя) та ФГ «Віра» (боржника) перед ТОВ «Компанія «Ніко-Тайс» щодо сплати пені, 28% річних та інфляційних втрат.
Частиною 1 ст. 543 ЦК України передбачено, що у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо. Кредитор, який одержав виконання обов'язку не в повному обсязі від одного із солідарних боржників, має право вимагати недоодержане від решти солідарних боржників. Солідарні боржники залишаються зобов'язаними доти, доки їхній обов'язок не буде виконаний у повному обсязі.
Враховуючи вищевикладене та встановлення судом факту солідарного обов'язку ТОВ «ПК Трейдсервісгруп» та ФГ «Віра» перед ТОВ «Компанія «Ніко-Тайс», вимоги позивача про солідарне стягнення з відповідача 1 та відповідача процентів річних, пені та інфляційних втрат за період з 16.05.2009р. по 25.09.2009р. є обґрунтованими, законними, матеріалами справи підтверджуються та підлягають задоволенню частково.
У зв'язку з тим, що спір виник в результаті неправомірної поведінки відповідачів які неналежно виконували свої грошові зобов'язання, суд відповідно до свого права, передбаченого ст. 49 ГПК України покладає відшкодування судового збору позивачу в повному обсязі на відповідачів порівну з кожного із солідарних боржників.
Враховуючи вищевикладене та керуючись частиною 1 ст. 11, частиною 3 ст. 6, ст. ст. 256, 257, частиною 1 ст. 259, частиною 1 ст. 261, ст. 262, частинами 1, 3 ст. 264, частинами 3, 4, 5 ст. 267, пунктом 1 частини 1 ст. 512, частиною 1 ст. 513, ст. ст. 516, 517, частиною 2 ст. 524, ст. ст. 525, 526, частиною 2 ст. 533, ст. 541, частиною 1 ст. 543, частиною 1 ст. 546, ст. ст. 547, 553, 554, частиною 1 ст. 559, частиною 1 ст. 598, ст. 599, 610, частиною 1 ст. 612, частиною 2 ст. 614, ст. 629, частинами 1, 2 ст. 632, ст. 712 Цивільного кодексу України, частинами 3, 4, ст. 181 Господарського кодексу України, ст. ст. 33, 49, 69, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Ніко-Тайс» задовольнити частково.
2. Стягнути солідарно
з товариства з обмеженою відповідальністю «ПК Трейдсервісгруп» (08633, Київська обл., Васильківський район, с. Мархалівка, вул. Комсомольська, буд. 22, код ЄДРПОУ 38267861) та
фермерського господарства «Віра» (26041, Кіровоградська обл., Новомиргородський район, с. Мар'ївка, код ЄДРПОУ 31446456)
на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Ніко-Тайс» (03187, м. Київ, вул. Академіка Заболотного, буд. 38, кв. 23, код ЄДРПОУ 38039872)
1999,19 грн. (одну тисячу дев'ятсот дев'яносто дев'ять гривень дев'ятнадцять копійок) пені;
749,00 грн. (сімсот сорок дев'ять гривень нуль копійок) інфляційних втрат;
2688,52 грн. (дві тисячі шістсот вісімдесят вісім гривень п'ятдесят дві копійки) процентів річних;
3. Стягнути з фермерського господарства «Віра» (26041, Кіровоградська обл., Новомиргородський район, с. Мар'ївка, код ЄДРПОУ 31446456)
на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Ніко-Тайс» (03187, м. Київ, вул. Академіка Заболотного, буд. 38, кв. 23, код ЄДРПОУ 38039872)
913,50 грн. (дев'ятсот тринадцять гривень п'ятдесят копійок) судового збору,
4. Стягнути з обмеженою відповідальністю «ПК Трейдсервісгруп» (08633, Київська обл., Васильківський район, с. Мархалівка, вул. Комсомольська, буд. 22, код ЄДРПОУ 38267861)
на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Ніко-Тайс» (03187, м. Київ, вул. Академіка Заболотного, буд. 38, кв. 23, код ЄДРПОУ 38039872)
913,50 грн. (дев'ятсот тринадцять гривень п'ятдесят копійок) судового збору.
Накази видати після набрання рішенням законної сили.
5. В іншій частині вимог відмовити.
Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не було скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом. Апеляційна скарга може бути подана протягом десяти днів з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 ГПК України.
Повний текст рішення підписано 10.06.2015р.
Суддя О.В. Конюх