"04" червня 2015 р. м. Київ К/800/8308/14
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі
головуючого: Мороз Л.Л.,
суддів: Горбатюка С.А.,
Шведа Е.Ю.,
розглянула в порядку письмового провадження касаційні скарги Київської міжрегіональної митниці Міндоходів та Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 29.10.2013 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 28.01.2014 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Гласс-Альянс" до Київської міжрегіональної митниці Міндоходів, Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві про визнання протиправним та скасування рішення, картки відмови та повернення суми переплати,
Товариство з обмеженою відповідальністю "Гласс-Альянс" звернулося до суду з позовом до Київської міжрегіональної митниці Міністерства доходів і зборів України та Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів від 18.06.2013 р. № 100270000/2013/300070/2 та картки відмови в прийняті митної декларації від 18.06.2013 р. № 100270000/2013/01189; стягнення з Державного бюджету суми надмірно сплаченого ПДВ та мита на загальну суму 129050,92 грн.
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 29.10.2013 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 28.01.2014 року, позовні вимоги задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення Київської міжрегіональної митниці Міністерства доходів і зборів України про коригування митної вартості товарів від 18.06.2013 р. № 100270000/2013/300070/2. Визнано протиправною та скасовано картку відмови Київської міжрегіональної митниці Міністерства доходів і зборів України в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів. Постановлено стягнути з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Гласс-Альянс» суми надмірно сплаченого ПДВ та мита в загальному розмірі 129050,92 грн.
Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Київська міжрегіональна митниця Міндоходів та Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві подали до Вищого адміністративного суду України касаційні скарги у яких, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просять скасувати вказані судові рішення та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.
Розгляд касаційної скарги здійснено у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами відповідно до пункту 2 частини 1 статті 222 Кодексу адміністративного судочинства України у зв'язку з неприбуттям сторін у судове засідання.
Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України стосовно обставин, необхідних для прийняття рішення судом касаційної інстанції, перевіривши і обговоривши доводи касаційних скарг, проаналізувавши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційні скарги підлягають частковому задоволенню з таких підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що 12.01.2012 року Фірмою "TRADIUM GmbX" (Німеччина) (Продавець) і ТОВ "Гласс-Альянс" (Покупець) укладено контракт №12012012, згідно з яким Продавець зобов'язується продати, а Покупець зобов'язується оплатити та прийняти у власність селен технічний у кількості 5.000 кг за ціною, вказаною в інвойсах, суми яких складають загальну вартість контракту. Відповідно до умов Контракту оплата здійснюється Покупцем у доларах США або Євро на розрахунковий рахунок Продавця на умовах 100% передоплати.
На підставі вказаного Контракту та відповідно до комерційного інвойсу №RЕ 13003505 від 03.06.2013 позивачем придбано партію товару зазначеного найменування в кількості 300.000 кг. по ціні 71 дол. США/кг, на загальну вартість 21300,00 дол. США.
Відповідно до платіжних доручень №16 від 23.05.2013 року позивачем було здійснено передоплату на суму 21300,00 дол. США.
Даний товар та товаросупровідні документи до нього було подано позивачем до митного оформлення за ВМД № 100270000/2013/166923 від 18.06.2013 р., та задекларовано його митну вартість згідно із ст. 58 МКУ за першим методом (за ціною договору) у розмірі 21300,00 дол. США.
Для підтвердження заявленої митної вартості товару Товариством з обмеженою відповідальністю "Гласс-Альянс" було подано до митного органу всі обов'язкові та передбачені митним законодавством документи, а саме: зовнішньоекономічний контракт № 12012012 від 12.01.2012 р., інвойс № RE 13003505 від 03.06.2013 р., СМR б/н від 11.06.2013 року, довідку про транспортні втрати № 04/06 від 13.06.2013 року, експортну декларацію країни відправлення від 05.06.2013 року № 13DE335877929626E1 (відмітка в графі 44 ВМД), яка відображає поставку товару від відправника до українського отримувача.
Однак, митним органом додатково витребувано у декларанта виписку з бухгалтерської документації; прайс-листи виробника товарів; договір (угоду, контракт) з третіми особами пов'язаний з договором про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами визначеними договором; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями.
На вимогу митного органу про надання додаткових документів на підтвердження заявленої митної вартості товару за митною декларацією від 18.06.2013 року № 100270000/2013/166023, ТОВ "Гласс-Альянс" було надано додаткові документи, які були в наявності, а саме: калькуляцію та прайс-листи продавця; комерційний інвойс продавця; замовлення на закупку; графік коливання ціни на селен технічний на біржі; видаткові накладні для підтвердження ціни, яка зазначена в контракті/інвойсі; платіжні банківські документи.
Однак, Київська регіональна митниця (Київська міжрегіональна митниця Міністерства доходів і зборів України) відмовила позивачу в прийнятті митної декларації ДМВ-1 № 100270000/2013/166923 від 18.06.2013 року, вказуючи на невірно розраховану митну вартість товару та невірно вибраний метод її розрахунку.
18 червня 2013 року Київською регіональною митницею прийнято рішення № 100270000/2013/300070/2 про коригування митної вартості товарів, із застосуванням шостого (резервного) методу визначення митної вартості, та складено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 18.06.2013 року № 100270000/2013/01189.
Відповідно положень ст.53 Кодексу у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:
1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах 5 і 6 ст. 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;
2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;
3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);
4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;
5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;
6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;
7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;
8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
У разі якщо документи, зазначені у ч. 2 цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи.
Статтею 54 Кодексу визначено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій ст. 58 цього Кодексу.
За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень ст. 55 цього Кодексу.
Відповідно положень ст.57 Кодексу визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:
1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);
2) другорядні:
а) за ціною договору щодо ідентичних товарів;
б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів;
в) на основі віднімання вартості;
г) на основі додавання вартості (обчислена вартість);
ґ) резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Частинами 4 та 5 статті 58 Кодексу передбачено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.
Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.
Відповідно ч.1 ст.55 Кодексу рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених ч. 6 ст. 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Частиною 6 статті 54 Кодексу встановлено, що митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:
1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;
2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах 2-4 ст. 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;
3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;
4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
Під час митного оформлення товару та визначення митної вартості товару приводом для висновку митного органу про те, що митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору щодо товарів, які імпортуються та витребування від декларанта додаткових документів і, як наслідок, прийняття рішення про коригування митної вартості стало те, що в поданих декларантом документах містяться розбіжності, та такі документи не базуються на об'єктивних даних.
На думку колегії суддів, встановлені судами попередніх інстанцій обставини свідчать про те, що Товариством з обмеженою відповідальністю "Гласс-Альянс" було подано до митного органу всі обов'язкові та передбачені ст. 53 Кодексу документи для підтвердження заявленої митної вартості товару.
При цьому, Київською міжрегіональною митницею Міндоходів не було обґрунтовано, що документи, подані декларантом для митного оформлення, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Отже, враховуючи положення ст. 53 Кодексу, у митного органу не було правових підстав для витребування додаткових документів у декларанта.
Колегія суддів погоджується із висновками суду першої та апеляційної інстанцій, що митним органом не доведено недостовірність поданих до митного оформлення документів, не спростовано контрактну ціну оцінюваних товарів в розмірі 21300,00 дол. США, об'єктивну можливість і спроможність перевірити згідно ч.ч.1, 2 ст.54 Кодексу вартість операції на підставі наданих позивачем документів та рівень митної вартості товарів за ціною договору за правилами, визначеними ст.58 Кодексу.
За таких обставин, позовні вимог у частині визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів від 18.06.2013 р. № 100270000/2013/300070/2 та картки відмови в прийняті митної декларації від 18.06.2013 р. № 100270000/2013/01189 є обґрунтованими.
При цьому, суди попередніх інстанцій також дійшли висновку, що у зв'язку з тим, що рішення відповідача про коригування митної вартості товарів є протиправним, позовна вимога про поверненню позивачу сплачених митних платежів підлягає задоволенню.
Колегія суддів не погоджується з такими висновками судів першої та апеляційної інстанції з огляду на таке.
Аналіз положень Митного кодексу України дає колегії суддів підстави для висновку, що питання контролю правильності обчислення декларантом митної вартості в разі виникнення обґрунтованого сумніву, відносяться до виключної компетенції митних органів. Тому суди, встановивши протиправність рішень митного органу про визначення митної вартості товару за тим чи іншим методом, не вправі підміняти митний орган, стягуючи з державного бюджету надмірно сплачену з такої вартості суму ввізного мита, фактично визначаючи при цьому інший метод обчислення митної вартості.
Таким чином, суди першої та апеляційної інстанції, постановляючи у цій справі рішення щодо стягнення з державного бюджету на користь позивача суми надмірно сплаченого ввізного мита, фактично визначив митну вартість ввезеного ним товару за першим методом, чим підмінив митний орган.
Отже, рішення судів попередніх інстанцій у частині стягнення з Державного бюджету України надмірно сплаченої суми митних платежів належить скасувати та ухвалити нове рішення у цій частині про відмову у позові.
Відповідно до ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.
Доводи касаційних скарг дають підстави для висновку, що при розгляді справи судами допущено неправильне застосування норм матеріального права при прийнятті рішення щодо стягнення з Державного бюджету України коштів, що є підставою для ухвалення нового рішення у справі у цій частині.
Керуючись ст. 220, 222, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів
Касаційні скарги Київської міжрегіональної митниці Міндоходів та Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві задовольнити частково.
Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 29.10.2013 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 28.01.2014 року скасувати в частині задоволення позовних вимог щодо стягнення з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Гласс-Альянс» суми надмірно сплаченого ПДВ та мита в загальному розмірі 129050,92 грн.
У задоволенні позовних вимог в частині стягнення з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Гласс-Альянс» суми надмірно сплаченого ПДВ та мита в загальному розмірі 129050,92 грн. відмовити.
В іншій частині постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 29.10.2013 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 28.01.2014 року у цій справі залишити без змін.
Ухвала є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді: