20 травня 2015 року м. Київ К/800/46939/13
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді-доповідача Усенко Є.А.,
суддів: Веденяпіна О.А., Зайцева М.П.,
розглянувши у письмовому провадженні
касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області
на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02.11.2011
та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 18.12.2012
у справі № 2а/0470/7228/11 Дніпропетровського окружного адміністративного суду
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгпромплюс»
до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Дніпропетроська
про визнання дій протиправними,
Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02.11.2011, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 18.12.2012, позов задоволено: визнано протиправними дії ДПІ у Ленінському районі м. Дніпропетровська щодо проведення перевірки ТОВ «Торгпромплюс» з питань дотримання вимог податкового законодавства, своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на додану вартість, а також дотримання іншого законодавства за період з 01.02.2011 по 28.02.2011 та проведення 26.04.2011 р. документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Торгпромплюс»; визнано протиправними дії ДПІ у Ленінському районі м. Дніпропетровська щодо висновків, викладених в акті перевірки № 500/233-37150623 від 26.04.2011 про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Торгпромплюс» з питань дотримання вимог податкового законодавства, своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на додану вартість, а також дотримання іншого законодавства за період з 01.02.2011 р. по 28.02.2011 р.
У касаційній скарзі ДПІ у Ленінському районі м. Дніпропетровська просить скасувати ухвалені у справі судові рішення, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.
Позивач не реалізував своє процесуальне право подати заперечення проти касаційної скарги.
Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.
На підставі наказу від 22.04.2011 № 470 посадовими особами ДПІ проведено позапланову невиїзну документальну перевірку позивача в частині правомірності дотримання вимог податкового законодавства, своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на додану вартість, а також дотримання іншого законодавства за період з 01.02.2011 по 28.02.2011, за результатами якої складено акт від 26.04.2011 № 500/233-37150623.
Згідно з пунктом 75.1 ст.75 Податкового кодексу України (ПК) органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Камеральні та документальні перевірки проводяться органами державної податкової служби в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на органи державної податкової служби..
Підпунктом 78.1.1 пункту 78.1 ст.78 ПК встановлено, що документальна позапланова виїзна перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких обставин: за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.
Згідно з пунктом 79.1 ст. 79 цього Кодексу документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником органу державної податкової служби рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.
Документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби виключно на підставі рішення керівника органу державної податкової служби, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки (пункту 79.2 цієї статті).
Встановивши у судовому процесі факт направлення на адресу позивача наказу про призначення документальної позапланової невиїзної перевірки від 22.04.2011 № 470, яка була проведена з 22.04.2011 по 26.04.2011, лише 22.04.2011 (а.с. 77-79), суди попередніх інстанцій зробили правильний висновок про недотримання податковим органом норми пункту 79.2 ст. 79 ПК. За змістом цієї норми направлення на адресу платника податків копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки повинно бути здійснено контролюючим органом з метою забезпечити обізнаність платника податків щодо проведення перевірки, забезпечити його право на всебічність та об'єктивність перевірки, зокрема і через можливість платника податків бути присутнім під час перевірки, надати документи тощо. Інше тлумачення норми пункту 79.2 ст. 79 ПК нівелювало б значення встановленого нею припису щодо порядку проведення перевірки контролюючим органом та не відповідало б цілі запровадженого нею правового регулювання.
Суди попередніх інстанцій, даючи оцінку доказам у справі, обґрунтовано не взяли до уваги як доказ завчасного повідомлення позивача про дату, час та місце проведення перевірки копію листа, супровідного листа, повідомлення від 11.04.2011 № 9143, реєстру поштових відправлень (а.с. 80-83) з огляду на їх направлення на адресу позивача до дати прийняття наказу про призначення документальної позапланової невиїзної перевірки від 22.04.2011 № 470, який був підставою для проведення перевірки, за результатами якої складено акт від 26.04.2011 № 500/233-37150623.
Разом із тим, не можна погодитись із рішенням судів попередніх інстанцій про задоволення позовних вимог про визнання протиправними дії у Ленінському районі м. Дніпропетровська щодо висновків, викладених в акті перевірки від 26.04.2011 № 500/233-37150623.
Частиною 1 ст. 2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Відповідно до пункту 1 частини 2 ст. 17 цього Кодексу юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема: спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
Обов'язковою ознакою рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, як правового акта індивідуальної дії є прямий (безпосередній) вплив рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень на правовий статус фізичної чи юридичної особи, зокрема обмеження її прав, свобод, покладення на неї обов'язків. Прийняття суб'єктом владних повноважень рішення, як правило, є результатом вчинення ряду дій, зокрема щодо складання акта (довідки, протоколу тощо) за результатами проведеної перевірки, викладення відповідних висновків у цьому акті, які стали підставою для збільшення у податковому обліку платника податків грошового зобов'язання із податкових зобов'язань. З огляду на те, що в правовому регулюванні приймає участь саме рішення суб'єкта владних повноважень, а не окремі дії, вчинені в процесі здійснення владних повноважень, за результатами яких прийнято рішення, зокрема щодо викладення висновків перевіряючих, викладені в акті перевірки не можуть бути предметом оскарження до адміністративного суду окремо від оскарження рішення. Обставини щодо вчинення цих дій входять до предмету доведення у справі за позовом про скасування рішення суб'єкта владних повноважень, а їх правова оцінка судом на відповідність встановлених законом компетенції суб'єкта владних повноважень та порядку їх вчинення може бути підставою для скасування рішення як протиправного внаслідок вчинення посадовими особами суб'єкта владних повноважень дій не у спосіб та не у порядку, встановлених законом.
Визнання неправомірними дій ДПІ щодо проведення документальної невиїзної перевірки позивача, за результатами якої складений акт від 26.04.2011 № 500/233-37150623, є достатнім способом захисту порушеного права позивача. Визнання протиправними дій щодо проведення перевірки нівелює будь-які наслідки останньої.
Суди попередніх інстанцій не звернули увагу на такий зміст правового регулювання вищенаведених правових норм та зробили помилковий висновок про задоволення позову у вказаній частині .
Відповідно до ст. 225 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції має право змінити судове рішення, якщо у справі немає необхідності досліджувати нові докази або встановлювати обставини, а судове рішення, яке змінюється, є помилковим тільки в частині.
Керуючись ст.ст. 220, 222, 223, 225, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі
м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області задовольнити частково, змінити постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02.11.2011 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 18.12.2012, позов задовольнити частково: визнати протиправними дії Державної податкової інспекції у Ленінському районі
м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області щодо проведення позапланової невиїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгпромплюс» з питань дотримання вимог податкового законодавства, своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на додану вартість, а також дотримання іншого законодавства за період з 01.02.2011 по 28.02.2011, результати якої оформлені актом перевірки від 26.04.2011 № 500/233-37150623.
У позові про визнання протиправними дій Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Дніпропетровська щодо висновків, викладених в акті перевірки від 26.04.2011 № 500/233-37150623 про результати документальної позапланової невиїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгпромплюс» з питань дотримання вимог податкового законодавства, своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на додану вартість, а також дотримання іншого законодавства за період з 01.02.2011 по 28.02.2011 відмовити.
Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які приймають участь у справі, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя: ПідписЄ.А. Усенко
Судді ПідписО.А. Веденяпін
ПідписМ.П. Зайцев