20 травня 2015 року м. Київ К/9991/78240/12
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді-доповідача:Усенко Є.А.,
суддів: Веденяпіна О.А., Зайцева М.П.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні
касаційну скаргу Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Волинської області Державної податкової служби
на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 18.07.2012
та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 15.10.2012
у справі № 2а/0370/1644/12 Волинського окружного адміністративного суду
за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_4
до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Волинської області Державної податкової служби
про визнання дій неправомірними, визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 18.07.2012, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 15.10.2012, позов задоволено частково: визнані протиправними та скасовані податкові повідомлення-рішення Луцької ОДПІ від 13.04.2012 № 0000321701, 0000311701; у задоволенні іншої частини позову відмовлено.
У касаційній скарзі Луцька ОДПІ просить скасувати ухвалені у справі судові рішення з підстав порушення судами норм матеріального та процесуального права та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову повністю.
Позивач не реалізував своє процесуальне право надати заперечення проти касаційної скарги.
Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.
Фактичною підставою для збільшення у податковому обліку позивача сум грошового зобов'язання із податку з доходів фізичних осіб, податку на додану вартість згідно з податковими повідомленнями-рішеннями, з приводу правомірності яких виник спір, став висновок контролюючого органу, викладений в акті перевірки від 20.03.2012 № 236/17-2/НОМЕР_3. Згідно висновків цього акту позивач порушив норми пунктів 138.1 ст. 138, пункту 163.1 ст. 163, підпункту 164.2.7 пункту 164.2. пункту 164.1 ст. 164, пункту 177.4 ст. 177, Податкового кодексу України (ПК), ст. 13 Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян» (Декрет № 13-92), підпункту 5.3.9 пункту 5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (Закон № 334/94-ВР): занижено валовий доход на 11398,17 грн. у податковому обліку за 2011 рік у зв'язку з не включенням заборгованості, за якою минув строк позовної давності; завищено витрати у податковій декларації за 2010 рік на 243113,72 грн. та за 2011 рік на 269154,00 грн. за наслідками нікчемних правочинів з поставки позивачу від СПД ОСОБА_5, СПД ОСОБА_6, СПД ОСОБА_7, СПД ОСОБА_8, СПД ОСОБА_9, віднесення до витрат не сплаченої вартості послуг із оренди від ТОВ «Шанс Вік», у результаті чого занижено податок з доходів фізичних осіб у податковому обліку за 2010 рік на 365117,06 грн. та за 2011 рік на 42082,82 грн. Крім того, за висновком акту перевірки, позивач порушив норми пункту 185.1 ст. 185, пункту 201.10 ст. 201 ПК, підпункту 7.4.5 пункту 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (Закон №168/97-ВР), а саме: завищено податкові зобов'язання із податку на додану вартість на 7420,00 грн. у податковому обліку за грудень 2011 року за операцією з утилізації ягід, яка не підтверджена; завищено податковий кредит у податковому обліку за липень 2010 року на 2634,00 грн. за операцією з придбання товару від ПП «Едель», яка (сума ПДВ) не підтверджена оригіналом податкової накладної, у результаті чого занижено грошове зобов'язання з податку на додану вартість у податковому обліку за 2011 рік на 4227,00 грн.
За наслідками перевірки ДПІ прийняті податкові повідомлення-рішення від 13.04.2012: № 0000321701 про збільшення грошового зобов'язання із податку з доходів фізичних осіб на 407199,88 грн. за основним платежем та 10520,70 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями; № 0000311701 про збільшення грошового зобов'язання із податку з податку на додану вартість на 4227,00 грн. за основним платежем та 1056,75 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.
Частиною 2 ст. 13 Декрету № 13-92 визначено, що оподатковуваним доходом вважається сукупний чистий доход, тобто різниця між валовим доходом (виручки у грошовій та натуральній формі) i документально підтвердженими витратами, безпосередньо пов'язаними з одержанням доходу. Якщо ці витрати не можуть бути підтверджені документально, то вони враховуються податковими органами при проведенні остаточних розрахунків за нормами, визначеними Головною державною податковою інспекцією України за погодженням з Міністерством економіки України та Державним комітетом України по сприянню малим підприємствам та підприємництву.
До складу витрат, безпосередньо пов'язаних з одержанням доходів, належать витрати, які включаються до складу валових витрат виробництва (обігу) або підлягають амортизації згідно з Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств» (частина 3 цієї статті).
Відповідно до пункту 5.1 ст.5 Закону № 334/94-ВР валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.
Підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 цієї ж статті встановлено, що до складу валових витрат включаються: суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.
Не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку (підпункт 5.3.9 пункту 5.3 ст.5 цього Закону).
Відповідно до пункту 138.1 ст. 138 ПК (у редакції чинній на момент виникнення відносин, з приводу прав і обов'язків в яких виник спір) витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, 138.11 цієї статті, інших витрат, визначених згідно з пунктами 138.5, 138.10 - 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.
До переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать документально підтверджені витрати, що включаються до витрат виробництва (обігу) згідно з розділом III цього Кодексу (пункту 177.4 ст. 177 ПК).
На підставі приєднаних до справи доказів, а саме: копій договорів поставки, закупівельних відомостей, закупівельних актів, лісових квитків, вантажних митних декларацій (а.с. 42-98, 168,169), договору оренди від 02.01.2009, укладеного позивачем із ТОВ «Шанс Вік» про оренду холодильного обладнання, податкових накладних, платіжних доручень (а.с.36, 37, 148-151, 170,171), пояснень постачальників позивача СПД ОСОБА_5, СПД ОСОБА_7, СПД ОСОБА_8, СПД ОСОБА_9 (а.с. 179-183), в яких ці постачальники підтверджують факт поставки позивачу товару (ягід та грибів), послуг із оренди, оцінку яким суд дав з дотриманням норм ст. 86 КАС України, суди попередніх інстанцій встановили факт поставки позивачу товарів та послуг від цих постачальників та подальшої реалізації товарів на експорт з вивезенням їх за межі митного кордону України. Відповідно до вказаних обставин суди зробили юридично правильний висновок про правомірність формування позивачем витрат за наслідками операцій з цими постачальниками.
Згідно з підпунктом 164.2.7 пункту 164.2 ст. 164 ПК до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються: сума заборгованості платника податку за укладеним ним цивільно-правовим договором, за якою минув строк позовної давності та яка перевищує суму, що становить 50 відсотків місячного прожиткового мінімуму, діючого для працездатної особи на 1 січня звітного податкового року, крім сум податкової заборгованості, за якими минув строк позовної давності згідно з розділом II цього Кодексу, що встановлює порядок стягнення заборгованості з податків, зборів і погашення податкового боргу, а також дохід, що становить позитивну різницю між сумою коштів, одержаною платником податку від фінансової установи після реалізації заставленого майна платника податку при зверненні стягнення фінансовою установою на таке майно у зв'язку з невиконанням платником податку своїх зобов'язань за договором кредиту (позики), та сумою фактично сплачених платником податку зобов'язань за таким договором кредиту (позики), і сумою, що утримана фінансовою установою в рахунок компенсації своїх витрат/втрат (включаючи залишок непогашеної платником податку суми фінансового кредиту) згідно з таким договором. Фізична особа самостійно сплачує податок з таких доходів та зазначає їх у річній податковій декларації;
Суди попередніх інстанцій, застосувавши статтю 8 Конвенції про позовну давність у міжнародній купівлі-продажу товарів (ратифікована Україною 14.07.1993), якою встановлений чотирирічний строк позовної давності, зробили правильний висновок про неправомірність збільшення у податковому обліку позивача за 2011 рік валового доходу на 11398,17 грн., що відповідає розміру заборгованості позивача перед нерезидентом фірмою «Рader Trans» за зовнішньоекономічним контрактом від 26.03.2008 № 01/03-2008, оскільки строк позовної давності щодо цієї заборгованості на час проведення перевірки позивача не сплинув.
Відповідно до частини 1 ст. 10 Цивільного кодексу України чинний міжнародний договір, який регулює цивільні відносини, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, є частиною національного цивільного законодавства України.
Якщо у чинному міжнародному договорі України, укладеному у встановленому законом порядку, містяться інші правила, ніж ті, що встановлені відповідним актом цивільного законодавства, застосовуються правила відповідного міжнародного договору України (частина 2 цієї статті).
Правильними є також висновки судів попередніх інстанцій, зроблені на підставі оцінки реєстру отриманих податкових накладних, додатку № 5 до податкової декларації з податку на додану вартість за липень 2010 року, про не відповідність доводів податкового органу щодо завищення позивачем суми податкового кредиту у податковому обліку за липень 2010 року на 2634,00 грн. за операцією з придбання товару у ПП «Едель», з огляду на відсутність вказаного постачальника у переліку контрагентів, за податковими накладними яких сформований податковий кредит за цей звітний податковий період.
Згідно з підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 ст. 7 № 168/97-ВР (втратив чинність з 1 січня 2011 року у зв'язку з набранням чинності Податковим кодексом України) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.
Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту) (абзац перший підпункту 7.4.5 пункту 7.4 цієї статті).
За визначенням підпункту 14.1.191 пункту 14.1 ст. 14 ПК постачання товарів - будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду.
Відповідно до підпункту «а» пункту 185.1 ст. 185 ПК об'єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю;
Суди попередніх інстанцій, встановивши у судовому процесі факт поломки холодильного обладнання у позивача, зробили правильний висновок, що це не є підставою для коригування суми податкового кредиту, сформованого у зв'язку з придбанням обладнання, так само як і не є операцією з поставки, а отже не є підставою для збільшення податкового зобов'язання.
Доводи касаційної скарги не спростовують правильність висновків судів попередніх інстанцій, а відтак відсутні підстави для скасування оскаржуваних судових рішень.
Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Керуючись ст. ст. 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України
Касаційну скаргу Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Волинської області Державної податкової служби залишити без задоволення.
Постанову Волинського окружного адміністративного суду від 18.07.2012 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 15.10.2012- без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя: підписЄ.А. Усенко
Судді: підписО.А. Веденяпін
підписМ.П. Зайцев