03 червня 2015 року м. Київ К/800/35506/14
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
головуючого суддів Зайця В.С. (суддя-доповідач), Голяшкіна О.В., Стрелець Т.Г.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 на постанову Яворівського районного суду Львівської області від 28 лютого 2013 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 05 червня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_4 до Новояворівської міської ради, третя особа правління автогаражного кооперативу «Янтар» про скасування рішення та зобов'язання надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою для передачі земельної ділянки у власність, -
ОСОБА_4 пред'явила позов до Новояворівської міської ради, третя особа Правління автогаражного кооперативу «Янтар» про скасування рішення відповідача № 419 від 20 грудня 2011 року та зобов'язання надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою для передачі їй земельної ділянки площею 0,005837 га, розташованої в м. Новояворівську, для будівництва індивідуального гаража у власність.
Постановою Яворівського районного суду Львівської області від 28 лютого 2013 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 05 червня 2014 року, в задоволенні позову відмовлено повністю.
Не погоджуючись із прийнятими рішеннями судів, скаржник оскаржив їх.
У касаційній скарзі ОСОБА_4, посилаючись на порушення судами норм матеріального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.
Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає.
Судами встановлено, що 24 листопада 1998 року Новояворівська міська рада Яворівського району Львівської області прийняла рішення № 444, яким вирішила з метою впорядкування території гаражного кооперативу «Янтар» надати дозвіл правлінню кооперативу на добудову ряду гаражів в західній частині кооперативу та затвердити список забудовників додаткового рядку гаражів згідно додатку № 1 і включити їх в списки членів автогаражного кооперативу «Янтар».
В 2006 році гаражний кооператив «Янтар» здійснив перереєстрацію Статуту, розробив технічну документацію по інвентаризації земельної ділянки по АДРЕСА_1 для обслуговування автогаражів і відповідно до рішення сесії міської ради № 806 від 16 березня 2006 року отримав в оренду терміном на п'ять років земельну ділянку площею 4,0849 га. На підставі рішення сесії було укладено договори оренди землі № 133 від 17 травня 2006 року та № 376 від 11 травня 2012 року.
При розробці технічної документації по інвентаризації земельної ділянки гаражним кооперативом «Янтар» по АДРЕСА_1 три ряди гаражів не увійшли до земельної ділянки гаражного кооперативу «Янтар», в тому числі гараж ОСОБА_4
В зв'язку із цим забудовниками трьох рядів гаражів по вул. Зеленій у м. Новояворівську було створено гаражний кооператив «Новояворівськ-Юність», який було зареєстровано 30 липня 2007 року.
08 квітня 2011 року позивач звернулася до Новояворівської міської ради Яворівського району Львівської області із заявою, в якій просила передати їй безоплатно земельну ділянку площею 58,3 мІ для гаражного будівництва.
20 грудня 2011 року Новояворівська міська рада Яворівського району Львівської області прийняла рішення № 419 про відмову ОСОБА_4 в задоволенні заяви від 11 квітня 2011 року про передачу безоплатно у власність земельної ділянки площею 58,37 мІ для гаражного будівництва.
Дане рішення обґрунтоване тим, що відповідно до рішення виконавчого комітету № 444 від 24 листопада 1998 року дозвіл на добудову гаражів в західній частині кооперативу «Янтар» надавався правлінню кооперативу «Янтар», а не ОСОБА_4, яка відповідно до пункту 2 даного рішення була включена до списку членів гаражного кооперативу «Янтар».
Суд першої інстанції, розглянувши справу по суті, прийшов до висновку про безпідставність позовних вимог, в зв'язку із чим в задоволенні позовних вимог було відмовлено.
Суд апеляційної інстанції із висновками суду першої інстанції погодився та залишив рішення суду першої інстанції без змін.
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України із правовою позицією судів першої та апеляційної інстанції погоджується з огляду на наступне.
Відповідно до статті 40 Земельного кодексу України громадянам України за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування можуть передаватися безоплатно у власність або надаватися в оренду земельні ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і гаражного будівництва в межах норм, визначених цим Кодексом. Понад норму безоплатної передачі громадяни можуть набувати у власність земельні ділянки для зазначених потреб за цивільно-правовими угодами.
Згідно частини 1 статті 41 Земельного кодексу України житлово-будівельним (житловим) та гаражно-будівельним кооперативам за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування земельні ділянки для житлового і гаражного будівництва передаються безоплатно у власність або надаються в оренду у розмірі, який встановлюється відповідно до затвердженої містобудівної документації.
Згідно частини 1 статті 118 Земельного кодексу України громадянин, зацікавлений у приватизації земельної ділянки, яка перебуває у його користуванні, подає заяву до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.
Частиною 6 статті 118 Земельного кодексу України передбачено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри.
До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства).
Частиною 7 статті 118 Земельного кодексу України передбачено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Як вбачається із матеріалів справи позивач 08 квітня 2011 року звернулася до Новояворівської міської ради Яворівського району Львівської області із заявою про надання їй безоплатно земельної ділянки площею 58,3 мІ для гаражного будівництва.
20 грудня 2011 року Новояворівська міська рада Яворівського району Львівської області відмовила ОСОБА_4 в задоволенні вказаної заяви.
Рішенням сесії Новояворівської міської ради від 29 березня 2012 року № 500 гаражному кооперативу «Новояворівськ-Юність» надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтованою площею 0,48 га по АДРЕСА_1 для передачі її в оренду строком на п'ять років для обслуговування гаражів. Згідно плану земельної ділянки збудований гараж позивача знаходиться на зазначеній земельній ділянці, а тому Новояворівська міська рада Яворівського району Львівської області, приймаючи 20 грудня 2011 року оскаржуване рішення № 419 про відмову ОСОБА_4 в задоволенні заяви від 11 квітня 2011 року про передачу безоплатно у власність земельної ділянки площею 58,37 мІ для гаражного будівництва, діяла на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Враховуючи зазначене, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що суди першої та апеляційної інстанції повно і всебічно встановили обставини справи, дали їм належну юридичну оцінку, правильно застосували норми матеріального і процесуального права та прийшли до правильного висновку про правомірність рішення відповідача про відмову в задоволенні заяви ОСОБА_4 про надання їй безоплатно земельної ділянки площею 58,3 мІ для гаражного будівництва.
Доводи, викладені в касаційній скарзі, не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанції та встановлених обставин справи.
Відповідно до частини 1 статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Оскільки суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій, підстав для задоволення касаційної скарги немає.
Керуючись статтями 220, 222, 223, 224, 230, 231 КАС України, -
Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення, а постанову Яворівського районного суду Львівської області від 28 лютого 2013 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 05 червня 2014 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеними статтями 237, 238, 239-1 КАС України.
Судді: