04 червня 2015 року м. Київ К/800/14631/15
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі
суддів: Леонтович К.Г., Васильченко Н.В., Калашнікової О.В.,
розглянувши у попередньому розгляді справу за касаційною скаргою виконавчого комітету Житомирської міської ради на постанову Корольовського районного суду м.Житомира від 26 січня 2015 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 10 березня 2015 року у справі № 296/3696/14-а за позовом ОСОБА_1 до виконавчого комітету Житомирської міської ради, третя особа комунальне підприємство "Виробниче житлове ремонтно-експлуатаційне підприємство №9" Житомирської міської ради про визнання рішення нечинним, -
У квітні 2014 року ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до виконавчого комітету Житомирської міської ради, третя особа комунальне підприємство "Виробниче житлове ремонтно-експлуатаційне підприємство №9" Житомирської міської ради, в якому просила включити до фонду житла для тимчасового проживання громадян її кімнати АДРЕСА_1 та визнати нечинним рішення виконавчого комітету Житомирської міської ради №537 від 23.07.2008 р. "Про формування фонду житла для тимчасового проживання громадян" в частині включення до фонду житла для тимчасового проживання громадян кімнат АДРЕСА_1.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 19.08.2005 р. її сім'ї у складі 5 чоловік був наданий дозвіл на заселення кімнат № №18,19 без постійної реєстрації, тимчасово на один рік. Проте, оскаржуваним рішенням вказані кімнати включені до фонду житла для тимчасового проживання громадян.
Постановою Корольовського районного суду м.Житомира від 26 січня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 10 березня 2015 року, позовні вимоги задоволені. Визнані протиправними дії виконавчого комітету Житомирської міської ради щодо включення до фонду житла для тимчасового проживання громадян квартири (кімнати) АДРЕСА_1. Визнане нечинним рішення виконавчого комітету Житомирської міської ради № 537 від 23.07.2008 р. "Про формування фонду житла для тимчасового проживання громадян" в частині включення квартири (кімнати) АДРЕСА_1 до фонду житла для тимчасового проживання громадян.
Не погоджуючись з ухваленими по справі рішеннями виконавчий комітет Житомирської міської ради звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення судів першої і апеляційної інстанцій та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.
Перевіривши правову оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, матеріали касаційної скарги, проаналізувавши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що відсутні підстави для скасування судових рішень, а касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що на підставі листа виконавчого комітету Житомирської міської ради від 19.08.2005 р. за вих. № 18/4456 в кімнати АДРЕСА_1 тимчасово на один рік до вирішення питання постійного місця проживання без реєстрації з обов'язковим проведенням розрахунків за комунальні послуги та по квартирній платі наданий дозвіл на заселення ОСОБА_1 складом сім'ї 5 чоловік.
Позивач з 2005 року постійно проживає та користується кімнатами АДРЕСА_1.
Рішенням виконавчого комітету Житомирської міської ради від 23.07.2008 р. № 537 "Про формування фонду житла для тимчасового проживання громадян" включено до фонду житла для тимчасового проживання громадян кімнати АДРЕСА_1.
Вказані дії та рішення позивач вважає протиправними.
Задовольняючи позовні вимоги суди першої і апеляційної інстанцій виходили з того, що спірне рішення порушує житлові права позивача, а до фонду житла для тимчасового проживання можуть бути включені тільки вільні житлові приміщення.
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів першої і апеляційної інстанцій виходячи з наступного.
Статтею 47 Конституції України визначено, що кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду. Громадянам, які потребують соціального захисту, житло надається державою та органами місцевого самоврядування безоплатно або за доступну для них плату відповідно до закону. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.
Згідно ст.ст.132-1, 132-2 Житлового кодексу України, до жилих приміщень з фондів житла для тимчасового проживання відносяться жилі приміщення, пристосовані для тимчасового проживання громадян, які не мають або втратили постійне місце проживання. При цьому формування фондів житла для тимчасового проживання здійснюється у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Пункт 4 Порядку формування фондів житла для тимчасового проживання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №422 від 31.03.2004 р., містить вичерпний перелік шляхів формування фондів житла для тимчасового проживання органами місцевого самоврядування, а саме шляхом: будівництва нового житла, реконструкції існуючих житлових будинків та гуртожитків, а також переобладнання нежитлових будинків у житлові; передача житла у комунальну власність; придбання житла.
Крім того, пункт 4 Порядку формування фондів житла для тимчасового проживання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 422 від 31.03.2004 р., встановлює, що до фондів житла для тимчасового проживання можуть бути включені тільки вільні житлові приміщення.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що в кімнатах АДРЕСА_1 проживає позивач та її сім'я з2005 р.. За весь час проживання у вказаних кімнатах позивач здійснює всі зобов'язання наймача цього житла, а саме утримує це житло, здійснює його ремонт, вносить плату за користування цим житлом та сплачує комунальні послуги.
Виходячи з наведеного, підстави для включення спірних кімнат до фонду житла для тимчасового проживання відсутні, оскільки вони не були вільними.
З урахуванням наведеного колегія суддів вважає обґрунтованим висновки судів попередніх інстанцій, що рішенням виконкому Житомирської міськради від 23.07.2008 р. №537 порушуються житлові права позивача, а тому вказане рішення в частині включення кімнат АДРЕСА_1 до фонду житла для тимчасового проживання підлягає скасуванню.
Враховуючи викладене, суди першої і апеляційної інстанцій дійшли до вірного висновку про обґрунтованість позовних вимог.
Згідно ч.3 ст.220-1 КАС України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Відповідно до ст. 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Колегія суддів вважає, що доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
З урахуванням викладеного, судами першої і апеляційної інстанцій винесені законні і обґрунтовані рішення, постановлені з дотриманням норм матеріального та процесуального права і підстав для їх скасування не вбачається.
Керуючись ст.ст. 220, 220-1, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України, -
Касаційну скаргу виконавчого комітету Житомирської міської ради відхилити.
Постанову Корольовського районного суду м.Житомира від 26 січня 2015 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 10 березня 2015 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через 5 днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав передбачених ст.ст.237-239 Кодексу адміністративного судочинства України.
Судді: