04 червня 2015 р.Справа № 592/104/15-а
Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі
Головуючого судді: П'янової Я.В.
Суддів: Чалого І.С. , Зеленського В.В.
за участю секретаря судового засідання Городової А.О. Касян В. Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Ковпаківського районного суду м. Суми від 07.04.2015р. по справі № 592/104/15-а
за позовом ОСОБА_1
до Другого міського відділу Державної виконавчої служби Хмельницького міськрайонного управління юстиції
про скасування постанови про арешт майна,
Позивач, ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1, позивач), звернувся з позовом до Другого міського відділу Державної виконавчої служби Хмельницького міськрайонного управління юстиції (далі - Другий міський відділ ДВС Хмельницького МУЮ, відповідач) про скасування постанови державного виконавця від 22.10.2014 р. ВП №41910911 про арешт майна (всього нерухомого майна) боржника та оголошення заборони на його відчуження.
Постановою Ковпаківського районного суду м. Суми від 07.04.2015 р. у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 - відмовлено.
Не погодившись з прийнятою постановою, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову про задоволення позовних вимог, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин, які мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, невідповідність висновків суду обставинам справи.
Відповідно до ч. 6 ст. 12 та ч. 1 ст. 41 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) фіксування судового засідання 04.06.2015 року за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснювалось.
Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.
Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до постанови ВП №36335933 від 22.10.2014р. державного виконавця Другого міського відділу Державної виконавчої служби Хмельницького міськрайонного управління юстиції Круць О.Л. у межах виконавчого провадження з виконання постанови Ковпаківськьго районного суду м. Суми №3/592/3000/13 про стягнення штрафу за порушення митних правил в сумі 36000 грн. було накладено арешт на все нерухоме майно позивача лише в межах суми боргу (а.с.5).
Не погодившись із вказаною постановою державного виконавця, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що в судовому засіданні не встановлено будь-яких порушень з боку відповідача законних прав позивача, підстави для скасування судом постанови державного виконавця від 22.10.2014 р. ВП №41910911 «Про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження" немає, а тому в задоволенні позову має бути відмовлено.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на таке.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Частиною 1 статті 181 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.
Правовідносини з приводу примусового виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб) врегульовані нормами Закону України "Про виконавче провадження".
Положеннями ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження визначено як завершальну стадію судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).
Відповідно до частини 1 статті 17 Закону України "Про виконавче провадження" примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом.
Статтею 11 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії, у тому числі здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.
Згідно з ч. 2 ст. 57 Закону України "Про виконавче провадження" арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом: винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах; винесення постанови про арешт коштів, що перебувають у касі боржника або надходять до неї; винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження; проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено при розгляді апеляційної скарги, що на виконання положень Закону України "Про виконавче провадження" постановою ВП №41910911 від 22.10.2014р. державного виконавця Другого міського відділу Державної виконавчої служби Хмельницького міськрайонного управління юстиції Круць О.Л. у межах виконавчого провадження з виконання постанови Ковпаківськьго районного суду м. Суми №3/592/3000/13 про стягнення штрафу за порушення митних правил в сумі 36000 грн. було накладено арешт на все нерухоме майно позивача лише в межах суми боргу (а.с.5).
Посилання позивача на той факт, що зазначена постанова про накладення арешту та заборони відчуження порушує права та інтереси інших осіб (дружини), оскільки арештоване майно належить саме їй, не підтверджується ніякими доказами.
Крім того, відповідно до ч. 1 статті 60 Закону України «Про виконавче провадження» - особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.
Згідно з ч.2 вказаної статті Закону у разі прийняття судом рішення про зняття арешту з майна арешт з майна знімається за постановою державного виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини.
З огляду на викладене, інша особа, в даному випадку дружина позивача, не позбавлена права звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.
Щодо наявності іншої постанови від 22.10.2014 р. про накладення арешту на транспортний засіб Хонда Шатл,1998 р.в., державний номер 78008ХМ, що належить боржнику, колегія суддів зауважує на таке.
Відповідно до ч. 2 ст. 11 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог.
Згідно з ч. 1 ст. 195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Як вбачається з прохальної частини позовної заяви, ОСОБА_1 оскаржує лише постанову державного виконавця від 22.10.2014 р. ВП №41910911 про арешт майна (всього нерухомого майна) боржника та оголошення заборони на його відчуження.
З огляду на викладені норми законодавства, правомірність винесення постанови від 22.10.2014 р. про накладення арешту на транспортний засіб Хонда Шатл,1998 р.в., державний номер 78008ХМ, що належить боржнику, не може бути предметом розгляду зазначеної справи.
Крім того, з надісланих відповідачем матеріалів виконавчого провадження ВП № 41910911 вбачається, що 11.02.2015 року постановою державного виконавця Другого міського відділу Державної виконавчої служби Хмельницького міськрайонного управління юстиції Круць О.Л. було накладено арешт та оголошено в розшук майна, з вилученням ключів та технічної документації на транспортний засіб: Хонда Шатл,1998 р.в., державний номер 78008ХМ, що належить боржнику.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про те, що в ході розгляду справи не встановлено будь-яких порушень з боку відповідача законних прав позивача, підстави для скасування судом постанови державного виконавця від 22.10.2014 р. ВП №41910911 «Про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження" немає, а тому в задоволенні позову має бути відмовлено.
Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують з підстав, наведених вище.
З огляду на викладене, колегія суддів апеляційної інстанції підтверджує, що постанова суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеній постанові, у зв'язку з чим підстав для її скасування не вбачається.
Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, п. 1 ч. 1 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Постанову Ковпаківського районного суду м. Суми від 07.04.2015р. по справі № 592/104/15-а залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя П'янова Я.В.
Судді Чалий І.С. Зеленський В.В.
Повний текст ухвали виготовлений 09.06.2015 р.