04 червня 2015 р.Справа № 820/2371/15
Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі
Головуючого судді: П'янової Я.В.
Суддів: Чалого І.С. , Зеленського В.В.
за участю секретаря судового засідання Городової А.О. Касян В. Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Лисичанського комунального автотранспортного підприємства 032806 на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 27.03.2015р. по справі № 820/2371/15
за позовом Державної податкової інспекції у м. Лисичанську Головного управління Міндоходів у Луганській області
до Лисичанського комунального автотранспортного підприємства 032806
про стягнення податкового боргу,
Позивач, Державна податкова інспекція у м. Лисичанську Головного управління Міндоходів у Луганській області (далі - ДПІ у м. Лисичанську Головного управління Міндоходів у Луганській області, позивач), звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Лисичанського комунального автотранспортного підприємства 032806 (далі - відповідач) про стягнення податкового боргу в розмірі 399 374,86 грн., що виник внаслідок несплати узгоджених податкових зобов'язань та на підставі податкових вимог № 6535/1-17 від 08.10.2001 р. та №8565 від 10.12.2001 р., який станом на теперішній час є не погашеним.
Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 27.03.2015 р. адміністративний позов Державної податкової інспекції у м. Лисичанську Головного управління Міндоходів у Луганській області - задоволено.
Стягнуто з Лисичанського комунального автотранспортного підприємства 032806 (юридична адреса: 93120, Луганська область, м. Лисичанськ, Ісаєва балка, код ЄДРПОУ: 03328008) на користь Державного бюджету України податковий борг у розмірі 399 374,86 (триста дев'яносто дев'ять триста сімдесят чотири) грн. 86 коп., за рахунок коштів, які перебувають у власності, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника податків.
Не погодившись з прийнятою постановою, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить постанову суду першої інстанції змінити, ухваливши рішення про розстрочення виконання вказаної постанови суду.
Відповідно до ч. 6 ст. 12 та ч. 1 ст. 41 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) фіксування судового засідання 04.06.2015 року за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснювалось.
Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.
Судом першої інстанції встановлено, що Лисичанське комунальне автотранспортне підприємство 032806 взято на облік, як платника податків, до органів податкової служби з 29.01.1996 року (код ЄДРПОУ: 03328008).
Як свідчать матеріали справи, у відповідача мається податковий борг з ПДВ (в тому числі пеня) у розмірі 399374,86 грн., який складається з самостійно узгодженої суми податкового боргу відповідно до наданих відповідачем податкових декларацій з ПДВ до ДПІ у м. Лисичанську, сум нарахованої пені та процентів за користування розстроченим податковим боргом, а саме:
1. Декларація №9041168790 від 18.07.2014 року на загальну суму 49 974,00 грн. (залишок несплаченого боргу по даній декларації складає 15 224,02 грн.).
2. Декларація №9047516508 від 18.08.2014 року на загальну суму 29 124,00 грн.
3. Декларація №9053427795 від 18.09.2014 року на загальну суму 41 892,00 грн.
4. Уточнений розрахунок по Декларації №9056101361 від 01.07.2014 року на загальну суму 13,00 грн.
5. Уточнений розрахунок по Декларації №9056101526 від 01.08.2014 року на загальну суму 05,00 грн.
6. Декларація №9059703783 від 17.10.2014 року на загальну суму 112 364,00 грн.
7. Декларація №9073934923 від 22.12.2014 року на загальну суму 38 547,00 грн.
8. Декларація №9078297183 від 19.01.2015 року на загальну суму 61 005,00 грн.
Загальна сума заборгованості з самостійно узгодженої суми податкового боргу за податковим деклараціями складає 298 174,02 грн. (15 224,02 грн. + 29 124,00 грн. + 41 892,00 грн. + 13,00 грн. + 05,00 грн. + 112 364,00 грн. + 38 547,00 грн. + 61 005,00 грн.).
З метою захисту своїх прав та інтересів позивач звернувся до суду з вказаним позовом.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що матеріалами справи підтверджено наявність у відповідача податкового боргу у розмірі 399374,86 грн., доказів його погашення не надано, а тому вимоги даного адміністративного позову є обґрунтованими.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на таке.
Відповідно до п. 95.1. ст. 95 Податкового кодексу України (далі - ПКУ) орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.
Крім того, право керівника державної податкової служби щодо стягнення до бюджетів та державних цільових фондів суми грошових зобов'язань та/або податкового боргу передбачено в пп. 20.1.18 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України, тобто шляхом звернення до суду про стягнення цих коштів.
Відповідно до пункту 54.1 статті 54 ПКУ, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій декларації, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.
Згідно з п. 56.11 статті 56 ПКУ - не підлягає оскарженню грошове зобов'язання, самостійно визначене платником податків.
Відповідно до пункту 57.1 статті 57 ПКУ платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації.
Крім того, відповідно до заяви відповідача, контролюючим органом було прийнято рішення про розстрочення грошового зобов'язання.
Згідно з п. 100.2 ст. 100 ПКУ платник податків, який звертається до контролюючого органу із заявою про розстрочення, відстрочення грошових зобов'язань, вважається таким, що узгодив суму такого грошового зобов'язання.
Так, відповідно до прийнятого ДПІ у м. Лисичанську 30.06.2014 року рішення, відповідачем повинно було бути сплачено 98 094,00 грн. узгодженого податкового зобов'язання, починаючи з 21.07.2014 року рівними частками щомісяця на протязі 6 місяців в розмірі 16 349,00 грн.
Проте, відповідачем дані умови договору в повному обсязі виконано не було, залишок несплаченого боргу за даним рішенням складає 81 745,00 грн. (16 349,00 грн. * 5 місяців).
Відповідно до п. 100.1 ст. 100 ПКУ розстроченням, відстроченням грошових зобов'язань або податкового боргу є перенесення строків сплати платником податків його грошових зобов'язань або податкового боргу під проценти, розмір яких дорівнює розміру пені, визначеному пунктом 129.4 статті 129 цього Кодексу.
Таким чином, сума несплачених процентів за користування розстроченим грошовим зобов'язань складає 7 395,92 грн.
Крім того, відповідно до п.п. 129.1.1 п. 129.1 ст. 129 ПКУ відповідачеві після закінчення встановлених цим Кодексом строків погашення узгодженого грошового зобов'язання і податкового боргу була нарахована пеня в розмірі 12 059.92 грн.
Загальна сума недоїмки з податку на додану вартість складає 399 374,86 грн., з яких:
- основний борг - 387 314,94 грн. (298 174,02 грн. - борг по податковим деклараціям, 81 745,00 грн. - залишок не сплаченого податкового боргу, відповідно до договору про розстрочення та 7 395,92 грн. - проценти за користування розстроченим грошовим зобов'язанням);
- пеня - 12 059,92 грн.
Відповідно до п. 59.1 ст. 59 ПКУ, у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу.
На виконання вимог зазначеної норми законодавства податковою інспекцією було складено податкові вимоги №6535/1-17 від 08.10.2001 р. та № 8565 від 10.12.2001 р., які були направлені на адресу відповідача, але сума податкового боргу відповідачем самостійно не була сплачена та рішення суб'єкта владних повноважень не були оскаржені у визначений законом спосіб, а тому сума боргу вважається узгодженою.
Наведені обставини свідчать про невиконання відповідачем свого податкового обов'язку щодо сплати податків та зборів в строки та у розмірах, встановлених Податковим кодексом України (п. п. 16.1.4 п. 16.1 ст. 16, ст. 36 Податкового кодексу України).
З огляду на той факт, що матеріалами справи підтверджена наявність у відповідача податкового боргу у розмірі 399374,86 грн., доказів його погашення на час розгляду справи не надано, як і доказів оскарження рішень, а тому суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про те, що вимоги даного адміністративного позову є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Доводи апеляційної скарги про порушення судом норм процесуального права, а саме: ігнорування вимог про розгляд справи у відкритому судовому засіданні за особистої участі відповідача та нерозгляд заяви про розстрочення виконання судового рішення на певних умовах, колегією суддів не приймаються до уваги, оскільки порушення судом першої інстанції норм процесуального права не впливають на правильно вирішену справу по суті.
Крім того, колегія суддів апеляційної інстанції вважає за необхідне зауважити на те, що ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 07.05.2015 року задоволено заяву відповідача про розстрочення виконання постанови Харківського окружного адміністративного суду від 27.03.2015 року по вказаній справі терміном на 7 років, а саме: починаючи з квітня 2015 року по березень 2022 року, включно, зі сплатою суми боргу рівними частинами щомісяця по 3328, 12 грн., за винятком березня 2022 року, де сума сплати складе 4754, 68 грн. (а.с. 80-81).
Таким чином, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що постанова суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеній постанові, у зв'язку з чим підстав для її зміни не вбачається.
Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, п. 1 ч. 1 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Лисичанського комунального автотранспортного підприємства 032806 залишити без задоволення.
Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 27.03.2015р. по справі № 820/2371/15 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя П'янова Я.В.
Судді Чалий І.С. Зеленський В.В.
Повний текст ухвали виготовлений 08.06.2015 р.