19 травня 2015 р. Справа № 816/3198/14
Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі
Головуючого судді: Присяжнюк О.В.
Суддів: Курило Л.В. , Русанової В.Б.
за участю секретаря судового засідання - Дудки О.А.,
за участю: представника відповідача - Діденко І.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 25.03.2015р. по справі № 816/3198/14
за позовом ОСОБА_2
до Київського відділу державної виконавчої служби Полтавського міського управління юстиції
про визнання неправомірними та скасування постанов,
ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Київського відділу державної виконавчої служби Полтавського міського управління юстиції (в подальшому - Київський ВДВС Полтавського МУЮ) про визнання неправомірними та скасування постанов відповідача про відкриття виконавчого провадження ВП№30553996 від 21 лютого 2011 року та про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження ВП№30553996 від 18 червня 2014 року.
Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 25 березня 2015 року відмовлено в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Позивач не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати постановуПолтавського окружного адміністративного суду від 25 березня 2015 року та прийняти нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а саме: вимог Закону України «Про виконавче провадження», КАС України та невідповідність висновків суду першої інстанції матеріалам справи.
Колегія суддів, заслухавши доповідь обставин справи, перевіривши рішення суду першої інстанції, заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, вважає, що вимоги апеляційної скарги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 195 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Судовим розглядом встановлено, що постановою Ленінського районного суду м. Полтави від 11 травня 2010 року по справі №3-592/10 накладено на ОСОБА_2 адміністративне стягнення у вигляді конфіскації транспортного засобу MERCEDESSPRINTER, номерний знак НОМЕР_1, ідентифікаційний номер (номер кузова) НОМЕР_2 в дохід держави, в разі відсутності даного транспортного засобу - стягнути в дохід держави його вартість, з урахуванням внесеної ОСОБА_2 застави для вивезення вказаного транспортного засобу у розмірі - 16279, 56 грн. (т. 1 а.с. 22-24).
10 червня 2010 року постанову №3-592/10 від 11 травня 2010 року подано до примусового виконання до Київського ВДВС Полтавського МУЮ, проте постановою державного виконавця Київського ВДВС Полтавського МУЮ Щерби Д.М.ВП № 20219171 від 11 червня 2010 року відмовлено у відкритті виконавчого провадження (т. 1 а.с. 96).
17 лютого 2011 року постанова Ленінського районного суду м. Полтави від 11 травня 2010 року по справі №3-592/10 повторно подана до виконання до Київського ВДВС Полтавського МУЮ та 21 лютого 2011 року державним виконавцем Київського ВДВС Полтавського МУЮ Щербою Д.М. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП№30553996 (т. 1 а.с. 21).
18 червня 2014 року державним виконавцем Київського ВДВС Полтавського МУЮ Діденко І.О. винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження ВП№30553996 (т. 1 а.с. 47).
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не надано належних та обґрунтованих доказів, які б підтвердили протиправність оскаржуваних постанов, оскільки постанова про відкриття виконавчого провадження ВП № 30553996 від 21 лютого 2011 року винесена відповідачем з дотриманням строку встановленого ст. 22 Закону України «Про виконавче провадження», а постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження ВП № 30553996 від 18 червня 2014 року винесена відповідачем, у зв'язку з відсутністю в нього інформації про добровільне виконання судового рішення.
Судом першої інстанції поновлено ОСОБА_2 строк звернення до суду, оскільки цей строк пропущено позивачем з поважних причин, а саме: згідно копії заяви ОСОБА_2 від 08 липня 2014 року, позивач дізнався про існування оскаржуваних ним постанов Київського ВДВС Полтвського МУЮ 08 липня 2014 року, після ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження та отримання копій матеріалів цього виконавчого провадження. ( т. 1 а. с. 68);
18 липня 2014 року ОСОБА_2 до Ленінського районного суду м. Полтави подана скарга на дії державного виконавця про визнання неправомірними та скасування постанов Київського ВДВС Полтавського МУЮ про відкриття виконавчого провадження від 21 лютого 2011 року та про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 18 червня 2014 року (т. 2 а. с. 21-22);
вищезазначену скаргу повернуто позивачу ухвалою Ленінського районного суду м. Полтави від 22 липня 2014 року, після отримання якої позивач звернувся із даним позовом до Полтавського окружного адміністративного суду (т. 2 а. с. 16-18).
Колегія суддів вважає обґрунтованим рішення суду першої інстанції про поновлення ОСОБА_2 строку звернення до суду, оскільки відсутні будь-які дані, що спростовують вищевикладені обставини, або підтверджують обізнаність позивача про наявність оскаржуваних ним постанов державного виконавця раніше ніж 08 липня 2014 року.
Проте, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову в задоволенні позову з наступних підстав.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно вимог ч. ч. 1, 2 ст. 22 Закону України «Про виконавче провадження», постанови судів у справах про адміністративні правопорушення повинні бути пред'явленні до виконання протягом трьох місяців. Строки, зазначені у частині першій цієї статті, встановлюються для: виконання судових рішень - з наступного дня після набрання рішенням законної сили чи закінчення строку, встановленого у разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а в разі якщо судове рішення підлягає негайномувиконанню, - з наступного дня після його постановлення.
Статтею 23 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що строки пред'явлення виконавчого документа до виконання перериваються: пред'явленням виконавчого документа до виконання; частковим виконанням рішення боржником; наданням судом, який видав виконавчий документ, відстрочки або розстрочки виконання рішення. Після переривання строку пред'явлення виконавчого документа до виконання перебіг строку поновлюється. Час, що минув до переривання строку, до нового строку не зараховується. У разі повернення виконавчого документа стягувачу у зв'язку з неможливістю в повному обсязі або частково виконати рішення строк пред'явлення виконавчого документа до виконання після переривання встановлюється з дня його повернення, а в разі повернення виконавчого документа у зв'язку із встановленою законом забороною щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, а також проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, - з моменту закінчення дії відповідної заборони.
Відповідно до ч. 1 ст. 25 Закону України «Про виконавче провадження», державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби.
Відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження», підставою для відмови у відкритті виконавчого провадження є пропуск встановленого строку пред'явлення документів до виконання.
Частиною 1 ст. 27 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що у разі ненадання боржником у строки, встановлені частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення.
Згідно положень ст. ст. 32, 52 Закону України «Про виконавче провадження», одним із заходів примусового виконання рішень є звернення стягнення на майно боржника, яке полягає в його арешті, вилучені та примусовій реалізації.
Таким чином, із врахуванням вищевикладеного, колегія суддів не погоджується з рішенням суду першої інстанції, що відсутні підстави для скасування постанови про відкриття виконавчого провадження ВП № 30553996 від 21 лютого 2011 року, оскільки вона винесена відповідачем з дотриманням строку встановленого ст. 22 Закону України «Про виконавче провадження».
Висновок суду першої інстанції, що строк пред'явлення до виконання постанови Ленінського районного суду м. Полтави від 11 травня 2010 року по справі № 3-592/10 не пропущено, оскільки повторне пред'явлення цього документа до виконання необхідно відраховувати з 03 лютого 2011 року колегія суддів вважає помилковим з наступних підстав.
Відповідно до приписів ст. 23 Закону України «Про виконавче провадження», перерваний строк пред'явлення виконавчого документа до виконання повинен відраховуватися з дня його повернення.
Згідно довідки Ленінського районного суду м. Полтави № 13635 від 04 вересня 2014 року, постанова державного виконавця Київського ВДВС Полтавського МУЮ Щерби Д.М. ВП № 20219171 від 11 червня 2010 року про відмову у відкритті виконавчого провадження надійшла на адресу суду 21 липня 2010 року (т. 1 а. с. 114), тобто, в даному випадку перерваний строк пред'явлення виконавчого документа до виконання повинен відраховуватися з 21 липня 2010 року.
З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів вважає, що постанова Ленінського районного суду м. Полтави від 11 травня 2010 року по справі № 3-592/10 повинна була повторно пред'явлена до виконання в термін до 22 жовтня 2010 року.
Оскільки 17 лютого 2011 року вищезазначена постанова суду подана до Київського ВДВС Полтавського МУЮ до виконання із пропуском встановленого трьохмісячного строку пред'явлення до виконання, то у відповідача не було законних підстав для відкриття виконавчого провадження.
Таким чином, із врахуванням вищевикладеного колегія суддів приходить до висновку, що оскаржувана постанова Київського ВДВС Полтавського МУЮ про відкриття виконавчого провадження ВП№30553996 від 21 лютого 2011 року необґрунтована, прийнята з порушенням діючого законодавства та підлягає скасуванню.
Постанова Київського ВДВС Полтавського МУЮ про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження ВП №30553996 від 18 червня 2014 року також підлягає скасуванню, оскільки вона похідна від постанови про відкриття виконавчого провадження, так як винесена при виконанні безпідставно відкритого виконавчого провадження.
Згідно положень ч. 1 ст. 11, ч. 1 ст. 71 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін і кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Відповідно до п. 4 ст. 202 КАС України, підставою для скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.
Таким чином, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції при вирішенні питання про відмову в задоволенні позову позивача неправильно застосовано норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, у зв'язку з чим постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню, з прийняттям нової постанови про задоволення позову ОСОБА_2
Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п. 3 ст. 198, п. 4 ч.1 ст. ст. 200, 202, 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.
Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 25.03.2015р. по справі № 816/3198/14 скасувати.
Прийняти нову постанову, якою задовольнити позов ОСОБА_2 .
Скасувати постанову Київського відділу державної виконавчої служби Полтавського міського управління юстиції про відкриття виконавчого провадження ВП№30553996 від 21 лютого 2011 року
Скасувати постанову Київського відділу державної виконавчої служби Полтавського міського управління юстиції про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження ВП №30553996 від 18 червня 2014 року.
Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання постанови у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя Присяжнюк О.В.
Судді Курило Л.В. Русанова В.Б.
Повний текст постанови виготовлений 25.05.2015 р.