02 червня 2015 р.Справа № 820/1488/15
Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі
Головуючого судді: Катунова В.В.
Суддів: Бершова Г.Є. , Ральченка І.М.
за участю секретаря судового засідання Кудіної Я.Г.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Нововодолазької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів України у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 03.04.2015р. по справі № 820/1488/15
за позовом Товариства з додатковою відповідальністю "Новоіванівський цукровий завод"
до Нововодолазької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів України у Харківській області
про скасування податкового повідомлення - рішення,
Позивач- товариство з додатковою відповідальністю "Новоіванівський цукровий завод", звернувся до суду з позовом, у якому просив скасувати податкове повідомлення - рішення 24.09.2014 року №0001602200 Нововодолазької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області.
Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 03.04.2015 року адміністративний позов задоволено частково.
Скасовано податкове повідомлення - рішення від 24.09.2014 року №0001602200 Нововодолазької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області в частині збільшення грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 2115991,50 грн., з яких основний платіж: 1410661 грн., штрафні (фінансові) санкції (штрафи) 705330,50 грн.
У задоволенні решти позовних решти відмовлено.
Не погоджуючись з зазначеним вище судовим рішенням відповідач звернувся із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувану постанову в частині задоволених позовних вимог, як таку, що постановлена із порушенням норм матеріального і процесуального права, та ухвалити нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити повністю.
Апеляційна скарга позивача мотивована тим, що оскаржуване рішення ухвалено судом першої інстанції з ненаданням належної оцінки нормам чинного законодавства, що призвело до прийняття невірного рішення, судом порушено правильність застосування норм матеріального та процесуального права та правової оцінки обставин у справі.
Позивач подав до Харківського апеляційного адміністративного суду письмові заперечення на апеляційну скаргу, в яких вважає вимоги відповідача безпідставними, незаконними та такими, що не підлягають задоволенню. Просить залишити постанову суду першої інстанції без змін, як таку, що прийнята відповідно до норм діючого законодавства.
Відповідно до ч. 6 ст. 12 та ч. 1 ст. 41 Кодексу адміністративного судочинства України фіксування судового засідання 02.06.2015 року за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснювалось.
Виходячи з приписів ч. 1 ст. 195 КАС України, колегія суддів вважає за можливе переглянути постанову Харківського окружного адміністративного суду від 03 квітня 2015 року в частині задоволення позовних вимог, оскільки ТОВ "Новоіванівський цукровий завод" апеляційна скарга не подавалася.
Перевіривши правову оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, проаналізувавши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Судом першої інстанції встановлено, що фахівцем Нововодолазької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області проведена документальна позапланова виїзна перевірка товариства з додатковою відповідальністю "Новоіванівський цукровий завод" (код ЄДРПОУ 00373178) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2013 року по 30.06.2014 року.
За результатами вказаної перевірки було складено акт від 10.09.2014 року №682/20-20-0-22-08/00373178, яким зафіксовано порушення позивачем: п.п.135.5.4 п.135.5 ст. 135, п.138.8 ст. 138, п.146.2 ст. 146 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся на загальну суму 720808 грн., в т.ч. за 2013 рік в сумі 720808 грн.; п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, внаслідок чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся на загальну суму 1445759 грн.; п.п. б п. 176.2 ст. 176 Податкового кодексу України, в результаті чого платником податків в податковий розрахунок Ф№1-ДФ за 3 квартал 2013 року не включено доходи виплачені ФОП ОСОБА_1 Податковий розрахунок за 3-4 квартал 2013 року, 1-2 квартал 2014 року поданий з недостовірними відомостями, а саме: по працівнику ОСОБА_2.в розрахунках указаний невірний код (т. 1 а.с.18-74).
Позивач не погодившись з висновками акту перевірки подав на них свої заперечення №401 від 16.09.2014 року до Нововодолазької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області (т. 1 а.с. 106-112).
Листом від 23.09.2014 року №3144/10/20-20-22-19, відповідач зазначив, що доводи наведені в запереченнях не спростовують висновок акту перевірки від 10.09.2014 року №682/20-20-22-08/00373178 (т. 1 а.с. 118-121).
На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення: від 24.09.2014 року №0001582200, від 24.09.2014 року №001602200 (т. 1 а.с. 123-124).
Позивач не погодившись з винесеними податковими повідомленнями-рішеннями оскаржив їх до головного управління Міндоходів у Харківській області.
Рішенням від 28.11.2014 року №7994/10/20-40-10-04-17 головного управління Міндоходів у Харківській області скасовано податкове повідомлення - рішення №0001582200 від 24.09.2014 року (т. 1 а.с. 127-133).
03.02.2015 року рішенням №2063/6/09-99-10-01-15 державної фіскальної служби України скаргу позивача залишено без задоволення, а податкове повідомлення-рішення від 24.09.2014 року №001602200 без змін (т. 1 а.с. 135-138).
Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач ні документально, а ні нормативно не довів правомірності прийнятого податкового повідомлення - рішення від 24.09.2014 року №0001602200 в частині збільшення позивачу грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 2115991,50 грн., з яких основний платіж: 1410661 грн., штрафні (фінансові) санкції (штрафи) 705330,50 грн.
Колегія суддів вважає, що наведені висновки суду першої інстанції є правильними, оскільки вони ґрунтуються на фактичних обставинах справи та відповідають приписам чинного законодавства, з огляду на наступне.
Згідно пункту 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.
Відповідно до п.198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати податку за податковими зобов'язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 цього Кодексу, а для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України - дата сплати (нарахування) податку за податковими зобов'язаннями, що були включені отримувачем таких послуг до податкової декларації попереднього періоду.
Датою виникнення права орендаря (лізингоотримувача) на збільшення податкового кредиту для операцій фінансової оренди (лізингу) є дата фактичного отримання об'єкта фінансового лізингу таким орендарем.
Датою виникнення права замовника на віднесення сум до податкового кредиту з договорів (контрактів), визначених довгостроковими відповідно до пункту 187.9 статті 187 цього Кодексу, є дата фактичного отримання замовником результатів робіт (оформлених актами виконаних робіт) за такими договорами (контрактами).
Для товарів/послуг, постачання (придбання) яких контролюється приладами обліку, факт постачання (придбання) таких товарів/послуг засвідчується даними обліку.
За правилами пункту 198.3 статті 198 вищевказаного кодексу податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу (п.198.6 ст. 198 Податкового кодексу України).
Встановлені обставини справи, які не спростовуються доводами апеляційної скарги, свідчать про те, 20.08.2012 року між позивачем (споживач) та товариством з обмеженою відповідальністю "Українська нафто-газова компанія" (постачальник) укладено договір купівлі - продажу природного газу №П/12-156, за умовами якого постачальник зобов'язується передати покупцю у власність природний газ, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити газ на умовах даного Договору. Відповідно до п.1.2 даного Договору газ, що постачається за цим Договором, використовується покупцем включно для власних потреб (т. 3 а.с. 12-15).
Реальність виконання зазначеного договору підтверджується документами первинного та бухгалтерського обліку, а саме: податковою накладною № 3 від 06.11.2012 року на загальну суму 235286,42 грн., в т.ч. ПДВ 39214,40 грн., №5 від 07.11.2012 року на загальну суму 620000,00 грн., в т.ч. ПДВ у розмірі 103333,33 грн., №350 від15.11.2012 року на загальну суму 1620000,00 грн., в т. ч. ПДВ у розмірі 270000,00 грн., №515 від 21.11.2012 року на загальну суму 1000000,00 грн., в т.ч. ПДВ у розмірі 166666,67 грн., № 565 від 22.11.2012 року на загальну суму 1098000,00 грн., в т.ч. ПДВ у розмірі 183000,00 грн., № 615 від 23.11.2012 року на загальну суму 1902000,00 грн., в т.ч. ПДВ у розмірі 317000,00 грн., №1002 від 30.11.2012 року на загальну суму 1115646,44 грн., в т.ч. ПДВ у розмірі 185941,07 грн., №66 від 06.12.2012 року на загальну суму 54353,55 грн., в т.ч. ПДВ у розмірі 9058,92 грн., №555 від 25.12.2012 року на загальну суму 818682,82 грн., в т.ч. ПДВ у розмірі 136447,14 грн. (т. 3 а.с. 37-45), актом прийому -передачі №09/П/12-156, №10/П/12-156, №11/П/12-156, №12/П/12-156 (а.с. 49, 51, 53, 55).
Факт одержання товару за вищевказаним Договором підтверджується двосторонніми актами передачі-приймання природного газу: від 30.09.2012 року, від 31.10.2012 року, від 30.11.2012 року, від 31.12.2012 року (т. 3 а.с. 47, 50, 52, 54).
Оплата за вказаним договором здійснена у повному обсязі, що підтверджується виписками з банку (т. 3 а.с. 18-36).
Також, судовим розглядом встановлено, що між ДК "Укртрансгаз" НАК "Нафтогаз Україна" (газотранспортне підприємство) та позивачем (замовник) 30.12.2011 року укладено договір №ДІК/2012/0036 на транспортування природного газу магістральними трубопроводами, за умовами якого, одержаний від постачальника природний газ магістральними трубопроводами транспортувався від пунктів приймання-передачі газу в магістральні трубопроводи до пунктів призначення - газорозподільних станцій (т. 3 а.с. 82-87).
Факт надання послуг з транспортування підтверджується двосторонніми актами-рахунками про надання послуг з транспортування природного газу (т. 3 а.с. 92-95).
З метою одержання послуг з транспортування природного газу газорозподільними мережами безпосередньо до об'єктів, що належать позивачу, товариством з додатковою відповідальністю "Новоіванівський цукровий завод" (замовник) 31.08.2012 року укладено Договір № 12РГП-357 з публічним акціонерним товариством "Харківгаз" (газорозподільне підприємство), за умовами якого, замовник замовляє в газорозподільного підприємства послуги з транспортування газу газорозподільними мережами до межі балансової належності об'єктів замовника або його споживача. Відповідно до п.1.1 даного Договору газорозподільне підприємство зобов'язується надати замовнику послугу з транспортування природного газу газорозподільними мережами до межі балансової належності об'єктів замовника або його споживачів відповідно до актів розмежування балансової належності газопроводів та експлуатаційної відповідальності сторін (т. 3 а.с. 56-62).
У п. 3.4 наявного у матеріалах справи Договору № 12РГП-357 на розподіл природного газу від 31.08.2012 року вказано, що кількість протранспортованого газу визначається за допомогою вузлів обліку газу газорозподільного підприємства, у разі відсутності вузла обліку газу газорозподільного підприємства приймаються дані комерційного вузла обліку газу Позивача.
У Додатку 2 до Договору (т. 3 а.с. 64-65) № 12РГП-357 наведено перелік комерційних вузлів обліку газу та газоспоживаючого обладнання: ОЕ-22ДМ, заводський № 1543 (пункт призначення - ТЕЦ Позивача); G-10 - дві штуки, заводські номери 4156044 і 4156055 (пункт призначення - топочна гуртожитку Позивача); G-10 - дві штуки, заводські номери 4156050 і 4156056 (пункт призначення - топочна адміністративного корпусу Позивача).
Таким чином, облік природного газу, який надходив до ТЕЦ позивача, здійснювався за допомогою комерційного вузлу обліку газу - комплексу вимірювального на базі обчислювача ОЕ-22ДМ, заводський № 1543.
21.08.2012 року позивачем від ДП "Харківстандартметрологія" одержано свідоцтво про повірку робочого засобу вимірювальної техніки № 0730Р/001, яким підтверджено придатність комплексу вимірювального на базі обчислювача ОЕ-22 ДМ до застосування.
На підтвердження виконання вищевказаного Договору позивачем надано звіт про виконання робіт по розподілу природного газу від 30.11.2012 року, актами надання послуг з розподілу природного газу (т. 1 а.с. 67-70).
Крім того, на виконання умов Договору № 12РГП-357 позивачем щодоби за формою ОГ-04 роздруковувалися та у телефонному режимі погоджувалися з ПАТ "Харківгаз" погодинні покази ОЕ-22ДМ, заводський № 1543.
Природний газ, що обліковувався за допомогою ОЕ-22ДМ, надходив до ТЕЦ позивача, яка забезпечує роботу цукрового виробництва.
Незначна частина газу, одержаного позивачем від ТОВ "Українська нафто-газова компанія", надходила до топочної гуртожитку, право власності позивача на який підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності. Реєстраційний номер об'єкта нерухомості - 399052563232 (т. 3 а.с. 148-150).
Оплата за вищевказаним договором здійснена у повному обсязі, що підтверджується виписками банку (т. 3 а.с. 71-81).
Придбаний у ТОВ "Українська нафто-газова компанія" природний газ використаний позивачем при здійсненні своєї фінансово-господарської діяльності. Основний об'єм придбаного газу використовувався безпосередньо для виробництва цукру.
Наявність у позивача виробничих потужностей підтверджується витягами з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності (т. 3 а.с. 148-150).
Вищевказані договори укладались позивачем із ТОВ "Українська нафто-газова компанія", ПАТ "Харківгаз", ДК "Укртрансгаз" НАК "Нафтогаз Україна" для можливості здійснення господарської діяльності з виробництва цукру, що підтверджується: актами прийому-передачі природного газу, податковими накладними, виписками банку, актами надання послуг з розподілу природного газу, звітами про виконання робіт.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з приводу необґрунтованості стверджень відповідача, викладених в акті перевірки від 10.09.2014 року №682/20-20-0-22-08/00373178 про відсутність у позивача права на формування податкового кредиту, з підстав встановлення в акті про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "УКРАЇНСЬКА НАФТОГАЗОВА КОМПАНІЯ" від 12.08.2014 року №1137/20-38-23-01-04/37764888 (т. 3 а.с. 168-204) факту нереальності здійснення господарської діяльності контрагентом позивача, виходячи з наступного.
Пунктом 1 порядку №1232 від 27.12.2010 року про проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок передбачено, що зустрічна звірка полягає у зіставленні даних первинних бухгалтерських та інших документів суб'єкта господарювання, що здійснюється органами державної податкової служби, з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, а також підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій і розрахунків, що здійснювалися між ними, для з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків.
Таким чином, колегія суддів підтверджує висновки суду першої інстанції про відсутність у податкового органу законних підстав для висновку про нереальність здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентом лише на підставі акту "Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ "УКРАЇНСЬКА НАФТОГАЗОВА КОМПАНІЯ" (податковий номер 37764888), щодо документального підтвердження господарських відносин із платниками податків їх реальності та повноти відображення в обліку за період 01.01.2012 року по 16.01.2014 року, оскільки контрагент позивача фактично не перевірявся, документи первинного та бухгалтерського обліку ТОВ "УКРАЇНСЬКА НАФТОГАЗОВА КОМПАНІЯ" досліджені не були.
Отже, позивачем природний газ використано виключно на потреби, пов'язаної з забезпеченням виробництва цукру, а тому у позивача були законні підстави для формування податкового кредиту у спірний період.
З огляду на викладене, рішення суду першої інстанції про часткове задоволення позову ґрунтуються на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні усіх обставин справи в їх сукупності. Судом вірно встановлено характер спірних взаємовідносин та обґрунтовано застосовано норми матеріального права до їх вирішення. Порушень норм процесуального закону, які б могли призвести до прийняття невірного рішення, не встановлено.
Доводи апеляційної скарги зазначений висновок суду не спростовують.
Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Нововодолазької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів України у Харківській області залишити без задоволення.
Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 03.04.2015р. по справі № 820/1488/15 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя Катунов В.В.
Судді Бершов Г.Є. Ральченко І.М.