Справа № 314/2317/15-к
Провадження № 1-кп/314/179/2015
09 червня 2015 року м. Вільнянськ
Вільнянський районний суд Запорізької області у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участю прокурора ОСОБА_2 ,
потерпілої ОСОБА_3 ,
обвинуваченого ОСОБА_4 ,
секретаря ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду в
м. Вільнянськ обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12015080210000669 від 28 квітня 2015 року, відносно ОСОБА_4 за ч. 1, ч. 2 ст. 185 КК України,
25 травня 2015 року до Вільнянського районного суду Запорізької області від прокурора надійшов обвинувальний акт з додатками у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12015080210000669 від 28 квітня 2015 року, відносно ОСОБА_4 за ч. 1, ч. 2 ст. 185 КК України.
Ухвалою суду від 27 травня 2015 року у вказаному провадженні було призначене підготовче судове засідання.
Прокурор у підготовчому судовому засіданні просить постановити ухвалу про призначення судового розгляду на підставі обвинувального акту вважаючи, що кримінальне провадження підсудне Вільнянському районному суду Запорізької області, під час досудового розслідування були дотримані всі вимоги КПК України, підстави для закриття провадження чи повернення обвинувального акту відсутні.
Потерпіла ОСОБА_3 та обвинувачений ОСОБА_4 у підготовчому судовому засіданні не заперечували проти призначення судового розгляду.
Вислухавши прокурора, потерпілу та обвинуваченого, вивчивши обвинувальний акт, суд приходить до висновку, що обвинувальний акт підлягає поверненню прокурору з таких підстав.
Частиною 4 статті 110 КПК України встановлено, що обвинувальний акт є процесуальним рішенням, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування. Обвинувальний акт повинен відповідати вимогам, передбаченим у ст. 291 КПК України.
Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України, обвинувальний акт має містити виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення.
У наданому суду обвинувальному акті обвинувачення сформульовано наступним чином: 31 березня 2015 року приблизно о 23 годині 00 хвилин ОСОБА_4 , маючи умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна, направився на частково огороджену територію двору домоволодіння АДРЕСА_1 , яке належить ОСОБА_3 , звідки умисно, таємно, з корисливих мотивів вчинив крадіжку велосипеду «Україна» зеленого кольору, вартістю 600 гривень, чим заподіяв потерпілій ОСОБА_3 майнову шкоду на вказану суму.
Крім того, 14 квітня 2015 року приблизно о 22 годині 30 хвилин ОСОБА_4 , маючи умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна, діючи повторно, направився на частково огороджену територію двору домоволодіння
АДРЕСА_1 , яке належить ОСОБА_3 , звідки умисно, таємно, повторно, з корисливих мотивів вчинив крадіжку металевих виробів, а саме:
· металевого листа розміром 1 х 1 м, товщиною металу 2 мм, вартістю 200 гривень;
· 2 металевих труб довжиною 1,5 м, діаметром 5 см, вартістю 100 гривень за 1 м, на загальну суму 300 гривень,
чим заподіяв потерпілій ОСОБА_3 майнову шкоду на загальну суму 500 гривень.
Дії ОСОБА_4 кваліфіковані за ч. 1 ст. 185 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), а також за ч. 2 ст. 185 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена повторно.
Відповідно до ст. 91 КПК України, у кримінальному провадженні підлягають доказуванню: у тому числі подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення); винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення.
З обвинувального акту вбачається, що ОСОБА_4 направився на частково огороджену територію двору домоволодіння, належного ОСОБА_3 , звідки вчинив крадіжки велосипеду та металевих виробів. Разом з тим, на думку суду, в обвинувальному акті не викладено в повній мірі фактичні обставини кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, а дане формулювання обвинувачення є не конкретним, що позбавляє суд вважати правильною правову кваліфікацію кримінальних правопорушень, оскільки обвинувачення не містить конкретного місця вчинення кримінального правопорушення. Зазначення у сформульованому обвинуваченні конкретного місця вчинення кримінального правопорушення має важливе значення для визначення правової кваліфікації дій обвинуваченого ОСОБА_4 , оскільки якщо останній вчинив крадіжку шляхом проникнення на територію двору домоволодіння, належного потерпілій ОСОБА_3 , то його дії слід кваліфікувати за ч. 3 ст. 185 КК України.
Відповідно до ч. 3 ст. 337 КПК України, при ухваленні справедливого судового рішення та захисту прав людини і її основоположних свобод, суд не має права вийти за межі висунутого обвинувачення, зазначеного в обвинувальному акті, лише в частині зміни правової кваліфікації кримінального правопорушення, якщо це покращує становище особи, стосовно якої здійснюється кримінальне провадження.
Крім того, відповідно до п. 7 ч. 2 ст. 291 КПК України, обвинувальний акт має містити розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням.
Згідно з п. 6 ч. 2 ст. 242 КПК України, слідчий або прокурор зобов'язаний звернутися до експерта для проведення експертизи щодо визначення розміру матеріальних збитків.
У даному кримінальному провадженні ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні двох крадіжок майна потерпілої ОСОБА_3 , внаслідок яких останній спричинена матеріальна шкода на загальну суму 1100 гривень. Проте обвинувальний акт не містить відомостей про проведення відповідної експертизи на підтвердження зазначеного розміру матеріального збитку, що суперечить вищезазначеним положенням КПК України. Фактично розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, під час досудового розслідування не встановлений.
Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 291 КПК України, обвинувальний акт складається слідчим, після чого затверджується прокурором.
Відповідно до п. 9.5.1 «Інструкції з діловодства в органах прокуратури України», затвердженої наказом Генерального прокурора України від 15 січня 2013 року, засвідчення документів здійснюється шляхом їх підписання, затвердження та проставленням печатки.
Проте, обвинувальний акт належним чином не затверджений прокурором, а саме підпис прокурора не завірений печаткою.
Вищенаведені обставини свідчать про невідповідність обвинувального акту вимогам ст. 291 КПК України, а тому матеріали кримінального провадження підлягають поверненню.
Згідно з п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК України, у підготовчому судовому засіданні суд має право повернути обвинувальний акт, якщо він не відповідає вимогам цього Кодексу.
На підставі викладеного, керуючись ст. 314 КПК України,
Обвинувальний акт з додатками у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12015080210000669 від 28 квітня 2015 року, відносно ОСОБА_4 за ч. 1, ч. 2 ст. 185 КК України, повернути прокурору прокуратури Вільнянського району ОСОБА_2 .
Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала суду, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Ухвала може бути оскаржена до апеляційного суду Запорізької області через Вільнянський районний суд протягом семи днів з дня її оголошення.
Суддя ОСОБА_1
09.06.2015