Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"02" червня 2015 р.Справа № 922/2355/15
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Хотенця П.В.
при секретарі судового засідання Гаврильєву О.В.
розглянувши справу
за позовом Публічного акціонерного товариства "БАНК НАЦІОНАЛЬНИЙ КРЕДИТ", м. Київ
до Товариства з обмеженою відповідальністю "РУНОВЩИНА", м. Харків
про стягнення 85270,10 грн.
за участю представників сторін:
позивача - Остащенко О.М., дов. № 176 від 25.12.2014 року
відповідача - не з*явився
Розглядається позовна вимога про стягнення з відповідача 25334,78 грн. заборгованості за процентами, 123,25 грн. 3% річних від простроченої суми процентів, 5152,11 грн. 3% річних від простроченої суми кредиту, 1065,16 грн. індексу інфляції за час прострочки по сплаті процентів та 53594,80 грн. індексу інфляції за час прострочки по кредиту за договором про надання відновлювальної кредитної лінії № 05.1-13ю/2013/2-1 від 06 березня 2013 року.
Представник відповідача у наданому клопотанні просить суд зупинити провадження у справі до розгляду Зачепилівським районним судом Харківської області цивільної справи № 620/292/14-ц. Також у наданому клопотання просить суд позов залишити без розгляду.
Згідно статті 79 Господарського процесуального кодексу України господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом, а також у разі звернення господарського суду із судовим дорученням про надання правової допомоги до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави. Господарський суд має право зупинити провадження у справі за клопотанням сторони, прокурора, який бере участь в судовому процесі, або за своєю ініціативою випадках: призначення господарським судом судової експертизи; надсилання господарським судом матеріалів до слідчих органів; заміни однієї з сторін її правонаступником внаслідок реорганізації підприємства, організації.
Відповідно до пункту 3.16 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18 "Про деякі питання застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов*язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом.
Зупинення провадження у справі - це тимчасове або повне припинення всіх процесуальних дій у справі, що викликане настанням зазначених у законі причин, що перешкоджають подальшому руху процесу і щодо яких невідомо, коли вони можуть бути усунені.
Враховуючи вимоги закону, для вирішення питання про зупинення провадження у справі господарський суд у кожному випадку з*ясовує, як пов*язана справа, яка розглядається даним судом, із справою, що розглядається іншим судом, а також чим обумовлюється неможливість розгляду даної справи.
При цьому ров*язаність справ полягає в тому, що рішення іншого суду, який розглядає справу, встановлює обставини, що впливають на зібрання та оцінку доказів у даній справі, і ці обставини повинні бути такими, що мають значення для даної справи.
Згідно пункту 2.8. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 24 листопада 2014 року № 1 "Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з кредитних договорів", визначено, що вирішуючи питання щодо зупинення провадження у справі на підставі частини 1 статті 79 Господарського процесуального кодексу України, господарським судам слід враховувати викладене в пункті 3.16 пункту 3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18 "Про деякі питання застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" та виходити з того, що порушення провадження у справі, предметом спору в якій є визнання недійсним кредитного договору, не перешкоджає з*ясуванню обставин у справі, в якій предметом спору є повернення кредиту та сплата відсотків за ним.
Суд, дослідивши матеріали справи, розглянувши доводи, викладені в клопотанні представника відповідача, та враховуючи пункт 2.8. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 24 листопада 2014 року № 1 "Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з кредитних договорів", пункт 3.16 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18 "Про деякі питання застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" вважає клопотання відповідача про зупинення провадження у справі необґрунтованим та відмовляє у його задоволенні. Також, суд відмовляє у задоволенні клопотання відповідача про залишення позову без розгляду.
Представник позивача у судовому засіданні просить суд прийняти до розгляду заяву про збільшення розміру позовних вимог, в якій просить стягнути з відповідача заборгованість за договором про надання відновлювальної кредитної лінії № 05.1-13ю/2013/2-1 від 06 березня 2013 року в розмірі 1189680,31 грн., з яких 391774,79 грн. заборгованості за кредитом, 36565,73 грн. заборгованість за процентами, 3636,12 грн. пеня за несвоєчасну сплату процентів, 82154,64 грн. пеня за несвоєчасне повернення кредиту, 2843,92 грн. 3% річних від простроченої суми процентів, згідно частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України, 32260,19 грн. 3% річних від простроченої суми кредиту, згідно частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України, 23219,56 грн. індексу інфляції за час прострочки по сплаті процентів, 317138,36 грн. індексу інфляції за час прострочки по сплаті та 300000,00 грн. штрафу за прострочку по сплаті процентів.
Розглянувши заяву позивача про збільшення розміру позовних вимог, суд зазначає наступне.
Згідно частини 4 статті 22 Господарського процесуального кодексу України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.
На підставі вказаного, суд приймає надану позивачем заяву про збільшення розміру позовних вимог та починає розгляд справи по суті з її урахуванням.
Представник позивача у судовому засіданні підтримує заявлені позовні вимоги та просить їх задовольнити у повному обсязі.
Представник відповідача у судове засідання не з*явився.
Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вислухавши пояснення повноважного представника позивача, судом встановлено наступне.
06 березня 2013 року між Публічним акціонерним товариством "БАНК НАЦІОНАЛЬНИЙ КРЕДИТ" (позивачем, кредитором) та Товариством з обмеженою відповідальністю "РУНОВЩИНА" (відповідачем, позичальником) було укладено договір про надання відновлювальної кредитної лінії № 05.1-13ю/2013/2-1 (Кредитний договір).
Відповідно до пункту 1.1.1 Кредитного договору, надання кредиту буде здійснюватися окремими частинами, зі сплатою 28,00 процентів річних та комісій, в розмірі та в порядку визначеному тарифами на послуги по наданню кредитів, які містяться в Додатку 1, що є невід*ємною частиною Кредитного договору, в межах максимального ліміту заборгованості до 1000000,00 грн., з графіком змін максимального ліміту заборгованості згідно підпункту 1.1.1.1. та кінцевим терміном повернення заборгованості за кредитом до 31 грудня 2013 року.
Відповідно до Договору про внесення змін № 1 до договору про надання відновлювальної кредитної лінії № 05.1-13ю/2013/2-1 від 06 березня 2013 року, який укладено 26 липня 2013 року, змінено розмір процентів на 24,00 проценти річних за користування кредитом.
Відповідно до пункту 2.6. Кредитного договору сплата процентів за користування кредитом здійснюється у валюті кредиту щомісячно до 5 числа місяця, наступного за місяцем, за який нараховані проценти, на рахунок Публічного акціонерного товариства "БАНК НАЦІОНАЛЬНИЙ КРЕДИТ", а також в день повернення заборгованості за кредитом в повній мірі.
З матеріалів справи вбачається, що позивач вчасно та у повному обсязі виконав свої зобов*язання за Кредитним договором, надав кредит, що підтверджується випискою по особовому рахунку.
Згідно пункту 4.2. Кредитного договору у разі прострочення позичальником строків сплати процентів та комісій, визначених цим договором та тарифами, а також прострочення строків повернення кредиту, визначених пунктами 1.1.1., 2.4., 2.14.3., 3.2.5., 4.4., 5.4. цього договору, позичальник сплачує кредитору пеню в розмірі 1% в національній валюті України, від несвоєчасно сплаченої суми за кожний день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період невиконання зобов*язань за цим договором.
Відповідно до пункту 3.3.5. Кредитного договору, позичальник зобов*язаний сплачувати кредитору проценти та комісії передбачені пунктом 1.1.1. цього договору, в порядку визначеному пунктами 2.6., 2.8., 2.9., 2.13. цього договору та тарифами.
З урахуванням вищевикладеного та враховуючи те, що Товариством з обмеженою відповідальністю "РУНОВЩИНА" не погашено основну суму заборгованості, позивачем нараховані проценти за користування кредитом, 3% річних від простроченої суми та індекс інфляції згідно статті 625 Цивільного кодексу України за період з 23 жовтня 2014 року по 31 квітня 2015 року (включно).
Згідно пункту 4.3. Кредитного договору у разі порушення позичальником вимог пунктів 3.3.2. - 3.3.17. цього договору позичальник зобов*язаний сплатити кредитору штраф у розмірі 5% від суми кредиту, визначеного пункту 1.1. цього договору за кожний випадок.
Таким чином, станом на 14 травня 2015 року загальна заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю "РУНОВЩИНА" перед позивачем за договором про надання відновлювальної кредитної лінії № 05.1-13ю/2013/2-1 від 06 березня 2013 року становить 1189680,31 грн., з яких 391774,79 грн. заборгованості за кредитом, 36565,73 грн. заборгованість за процентами, 3636,12 грн. пеня за несвоєчасну сплату процентів, 82154,64 грн. пеня за несвоєчасне повернення кредиту, 2843,92 грн. 3% річних від простроченої суми процентів, згідно частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України, 32260,19 грн. 3% річних від простроченої суми кредиту, згідно частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України, 23219,56 грн. індексу інфляції за час прострочки по сплаті процентів, 317138,36 грн. індексу інфляції за час прострочки по сплаті та 300000,00 грн. штрафу за прострочку по сплаті процентів.
Згідно статті 1 Господарського кодексу України, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених ГПК України заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
За загальним положенням цивільного законодавства, зобов'язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов'язку, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України та частини 1 статті 526 Цивільного кодексу України суб*єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов*язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов*язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Згідно частини 2 статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов*язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальнодержавного інтересу.
Відповідно до статті 173 Господарського кодексу України та статті 509 Цивільного кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Згідно частини 7 статті 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.
Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Частиною 1 статті 16 Цивільного кодексу України, частиною 2 статті 20 Господарського кодексу України, одним із способів захисту права є примусове виконання обов'язку в натурі (присудження до виконання обов'язку в натурі)
Відповідно до статті 598 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом та припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених законом або договором, а згідно статті 599 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Згідно частини 1 статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до частини 1 статті 548 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено законом або договором.
Згідно статті 1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Відповідно до пункту 1 статті 1048 Цивільного кодексу України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
Пунктом 1 частини 1 статті 1049 Цивільного кодексу України, передбачено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Згідно частини 1 статті 1050 Цивільного кодексу України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов'язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549-552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Частиною 1 статті 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарську-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбаченим кодексом, іншими законами та договором.
За змістом статті 217 Господарського кодексу України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції та адміністративно-господарські санкції.
Згідно частини 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визначаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до статтей 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Відповідно до статті 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.
Статтею 549 Цивільного кодексу України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Згідно частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Згідно статей 55 Конституції України, статей 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до статті 32 Господарського процесуального кодексу України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Згідно статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до частини 1 статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
З огляду на викладене, суд вважає, що позовні вимоги позивача про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "РУНОВЩИНА" за договором про надання відновлювальної кредитної лінії № 05.1-13ю/2013/2-1 від 06 березня 2013 року 1189680,31 грн., з яких 391774,79 грн. заборгованості за кредитом, 36565,73 грн. заборгованість за процентами, 3636,12 грн. пеня за несвоєчасну сплату процентів, 82154,64 грн. пеня за несвоєчасне повернення кредиту, 2843,92 грн. 3% річних від простроченої суми процентів, згідно частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України, 32260,19 грн. 3% річних від простроченої суми кредиту, згідно частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України, 23219,56 грн. індексу інфляції за час прострочки по сплаті процентів, 317138,36 грн. індексу інфляції за час прострочки по сплаті та 300000,00 грн. штрафу за прострочку по сплаті процентів є обґрунтованими, законними, підтвердженими матеріалами справи і такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до статті 44 та статті 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору, у разі задоволення позовних вимог, покладаються на відповідача.
На підставі викладеного та керуючись статтями 6, 8, 124, 129 Конституції України, статтями 525, 526, 530, 546, 610, 611, 625, 1050, 1054 Цивільного кодексу України, статтями 173, 174, 175, 179, 193, 198, 216, 217, 218, 230, 232 Господарського кодексу України, статтями 1, 4, 4-3, 12, 22, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, -
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "РУНОВЩИНА" (61082, м. Харків, пр-т. Московський, буд. 96-а, кв. 188, код ЄДРПОУ 30385932) на користь Публічного акціонерного товариства "БАНК НАЦІОНАЛЬНИЙ КРЕДИТ" (04053, м. Київ, вул. Тургенівська, 52/58, розрахунковий рахунок 290959131 у ПАТ "БАНК НАЦІОНАЛЬНИЙ КРЕДИТ", МФО 320702, код ЄДРПОУ 20057663) заборгованість за договором про надання відновлювальної кредитної лінії № 05.1-13ю/2013/2-1 від 06 березня 2013 року в розмірі 1189680,31 грн., з яких 391774,79 грн. заборгованості за кредитом, 36565,73 грн. заборгованість за процентами, 3636,12 грн. пеня за несвоєчасну сплату процентів, 82154,64 грн. пеня за несвоєчасне повернення кредиту, 2843,92 грн. 3% річних від простроченої суми процентів, згідно частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України, 32260,19 грн. 3% річних від простроченої суми кредиту, згідно частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України, 23219,56 грн. індексу інфляції за час прострочки по сплаті процентів, 317138,36 грн. індексу інфляції за час прострочки по сплаті, 300000,00 грн. штрафу за прострочку по сплаті процентів та 23793,61 грн. судового збору.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Повне рішення складено 08.06.2015 р.
Суддя П.В. Хотенець