Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"02" червня 2015 р.Справа № 922/1534/15
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Лавренюк Т.А.
при секретарі судового засідання Вознюк С.В.
розглянувши справу
за позовом Приватного підприємства "Окко-Бізнес", м. Львів
до Державного підприємства "Південна залізниця", м. Харків 3-я особа , яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю "Міжнародна страхова компанія", м. Харків
про стягнення 1 162 768,64грн.
за участю представників сторін:
позивача - Слоневського М.М., дов. № 3-82/14 від 04.09.2014р.;
відповідача - Прядки В.О., дов. № 240 від 16.02.2015р.;
3-ої особи - Коваленко А.О., дов. № 599 від 14.05.2014р.
Позивач звернувся до суду із заявою, в якій просить суд стягнути з відповідача суму збитків у розмірі 1162768,64 грн. за неналежне виконання відповідачем зобов'язань за договором про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення та надані залізницею послуги № 022435 від 11.06.2013р., а також покласти на відповідача витрати зі сплати судового збору.
Представник позивача позовні вимоги підтримує повністю, просить суд позов задовольнити в повному обсязі.
Представник відповідача у відзиві на позов та в судовому засіданні проти позовних вимог заперечує, просить в задоволенні позову відмовити, посилаючись на відсутність у позивача права на пред'явлення позову щодо відшкодування вартості недостачі вантажу, оскільки статус одержання вантажу і, як наслідок, право пред'явлення позову до залізниці має виключно військова частина НОМЕР_1 як вантажоодержувач. Також відповідач зазначив, що залізниця не несе відповідальності за нестачу вантажу оскільки він перевозився у супроводі провідника відправника. Крім того, в своїх запереченнях відповідач посилається на наявність обставин непереборної сили (форс-мажору), що призвели до втрати вантажу.
Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача у своїх письмових поясненнях та в судовому засіданні зазначив про відсутність вини з боку відповідача, посилаючись на те, що втрата сталася не з його вини, а внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало. Просить в задоволенні позову відмовити.
З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, заслухавши пояснення представників сторін, третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, суд встановив наступне.
11.06.2013р. між Державним підприємством "Південна залізниця" (відповідач) та Приватним підприємством "ОККО-Бізнес" (позивач) було укладено договір про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення та надані залізницею послуги № 022435 (далі договір), відповідно до умов якого відповідач зобов'язався надавати позивачу послуги, пов'язані з перевезенням вантажів, а позивач здійснювати попередню оплату за перевезення вантажів та додаткові послуги.
За умовами п.2.6 договору сторони домовилися проводити оформлення перевізних документів у електронному вигляді із застосуванням цифрового підпису.
Залізниця та вантажовласник несуть відповідальність за невиконання плану перевезень згідно із Статутом залізниць України (п.4.1 договору).
Згідно п.7.4 договору договір набирає сили з моменту підписання і діє до 31.12.2013р. Якщо жодна із сторін не звернеться письмово за один місяць до закінчення дії договору з пропозицією до іншої сторони про припинення його дії цей договір діє до надходження такої пропозиції і здійснення всіх розрахунків за виконані перевезення та надані послуги.
На виконання умов даного договору, 09.09.2014р. зі станції відправлення Коростень Південно-Західної залізниці до станції призначення Чугуїв Державного підприємства "Південна залізниця" за накладною № 34632497 від 09.09.2014р. відбув вантаж - паливо для реактивних двигунів Jet А-1 в складі 4-х вагоно-цистерн №№ 74970476, 74960410, 74970641, 74970716 загальною масою 255 985 кг, що належить позивачу. Одержувачем вантажу зазначена військова частина НОМЕР_1 м. Чугуїв.
12.09.2014р. о 19:40 під час знаходження вантажу на станції "Основа" Південної залізниці (південний парк відправлення, 10 колія) вантаж був охоплений пожежею, за наслідками якої цистерни зазнали пошкоджень: вантаж з вагоно-цистерни № 74970716 було втрачено повністю; вагоно-цистерни №№ 74970476, 74960410, 74970641 стали технічно непридатними для транспортування наявного в них вантажу. Вантаж з даних вагоно-цистерн було перевантажено засобами залізниці в вагоно-цистерни №№ 74956566, 74925827, 74926601. За фактом пожежі складено Акт про пожежу від 12.09.2015р. (а.с.51).
За результатами пожежі, втрати та перевантаження вантажу для подальшого транспортування було складено комерційні акти серії АА № 059549/30 від 13.09.2015р., №№ 059550/31, 064371/32, 064372/33 від 16.09.2015р. (а.с. 22-25).
Оскільки перевірку якості вантажу було не можливо здійснити до прибуття на кінцеву станцію призначення (ст. "Чугуїв"), як зазначив позивач, за його ініціативою в порядку, визначеному ст.ст.43-44 Статуту Залізниць, було змінено зазначеного у накладній вантажоодержувача з військової частини НОМЕР_1 на Приватне підприємство "ОККО-Бізнес" та станцію призначення зі ст. "Чугуїв" на ст. "Основа", що відображено в накладній № 34632497 (а.с.21).
18.09.2014р. разом з комерційними актами серії АА № 059549/30 від 13.09.2015р., №№ 059550/31, 064371/32, 064372/33 від 16.09.2015р. та залізничною накладною № 34632497 вантаж в кількості 186 188,00кг було видано Приватному підприємству "ОККО-Бізнес" як вантажоодержувачу.
Такими чином, як зазначає позивач, нестача палива для реактивних двигунів склала 69 797,00кг.
Позивачем здійснено розрахунок вартості втраченого вантажу, у зв'язку з чим загальний розмір збитків, понесених позивачем внаслідок втрати (нестачі) вантажу склав 1 162 768,64грн.
15.12.2014р. позивач звернувся до відповідача з претензією (вих. № 1354-01) щодо відшкодування збитків в розмірі 1 162 768,64грн. за недостачу вантажу (а.с. 45-46).
У відповіді на претензію позивача, відповідач повідомив останнього (лист № НЗТ-06/69 від 12.02.2015р.) про відсутність підстав для задоволення претензії № 1354-01 (а.с.48-50).
Після чого позивач звернувся до суду з позовом за захистом своїх порушених прав, в якому просить суд стягнути з відповідача 1 162 768,64грн. збитків, понесених позивачем внаслідок втрати (нестачі) вантажу, перевезення якого здійснювалось відповідачем.
Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам суд встановив наступне.
Предметом позову у даній справі є матеріально-правова вимога Приватного підприємства “ОККО-Бізнес” про стягнення з Державного підприємства “Південна залізниця” збитків, спричинених внаслідок втрати (нестачі) вантажу.
Відповідно до ст.224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Враховуючи викладене, суд вважає за необхідне зазначити, що обов'язковими умовами для стягнення з зобов'язаної сторони збитків є: наявність цих збитків, протиправність дій цієї особи, причинного зв'язку між діями особи та збитками, а також вина особи, внаслідок дій якої спричинено ці збитки.
При цьому для стягнення збитків необхідна одночасна наявність всіх цих чотирьох елементів складу правопорушення.
Дослідивши матеріали справи судом встановлено, що спірний вантаж, відповідно до відмітки, що міститься в графі 7 накладної № 34632497, перевозився у супроводі провідника відправника Куцеконь Ю.Г., який знаходився у вагоні № 24458978 (а.с. 20).
Відповідно до п.5 ст.307 Господарського кодексу України умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.
Стаття 110 Статуту залізниць України обов'язки збереження, супроводження та охорони цінних та небезпечних вантажів покладає на відправника.
Залізниця звільняється від відповідальності за втрачу (недостачу) вантажу у разі, коли вантаж перевозився у супроводі провідника відправника чи одержувача (п. «в» ст.111 Статуту залізниць України).
Таким чином, відповідач не несе відповідальності за втрачу (недостачу) вантажу, що перевозився за накладною № 34632497 від 09.09.2014р. у зв'язку з тим, що вантаж перевозився у супроводі провідника позивача.
Враховуючи викладене, посилання позивача на те, що саме відповідач повинен був забезпечити охорону ватажу та відповідати за його збереження суд вважає безпідставними, оскільки п. «в» ст.111 Статуту залізниць України чітко передбачена пряма норма про звільнення залізниці від відповідальності за втрачу (недостачу) вантажу у разі перевезення його у супроводі провідника відправника чи одержувача та будь - яких виключень з цього правила діюче законодавство не містить.
Згідно зі ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до ст.43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
На підставі викладеного, суд дійшов висновку про відсутність вини відповідача за втрачу (недостачу) вантажу, що перевозився за накладною № 34632497 від 09.09.2014р., у зв'язку з чим суд не вбачає підстав для задоволення позову.
Оскільки суд дійшов висновку про відсутність вини відповідача за втрачу (недостачу) вантажу, то питання наявності або відсутності форс - мажорних обставин, як підстави для звільнення відповідача від відповідальності, суд не досліджує та вважає його таким, що не входить до предмету доказування у даній справі.
Посилання відповідача на те, що у позивача відсутнє право звернення з відповідним позовом до суду, оскільки він не є одержувачем вантажу, суд вважає безпідставним виходячи з наступного.
Як вже було встановлено судом, вантаж перевозився у складі чотирьох вагоно-цистерн №№ 74970476, 74960410, 74970641, 74970716, з яких вантаж, що знаходився у вагоно-цистерні № 74970716 було втрачено повністю. Вантаж, що знаходився у вагоно-цистернах №№ 74970476, 74960410, 74970641 був переоформлений на позивача як на вантажоодержувача.
Враховуючи зазначене, посилання відповідача на те, що не був переадресований на позивача вантаж, який знаходився в вагоно-цистерні № 74970716 суд не приймає, оскільки цей вантаж був повністю втрачений внаслідок пожежі і саме з цих підстав він не був переоформлений на позивача, як на вантажоодержувача, поряд із іншими вагоно-цистернами, які перевозилися за накладною № 34632497 від 09.09.2014р.
Таким чином, суд дійшов висновку про наявність у позивача правових підстав для звернення з відповідним позовом до суду, однак, як вже було встановлено судом, відсутні правові підстави для задоволення цього позову.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується ст.49 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої при відмові в позові судовий збір покладається на позивача.
Керуючись статтями 224, 307 Господарського кодексу України, статтями 110, 111 Статуту залізниць України, статтями 1, 4, 12, 22, 32, 33, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
В позові відмовити повністю.
Повне рішення складено 08.06.2015 р.
Суддя Т.А. Лавренюк