Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"04" червня 2015 р.Справа № 922/2470/15
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Макаренко О.В.
при секретарі судового засідання Цірук О.М.
розглянувши справу
за позовом Прокурора Дзержинського району м. Харкова
до 1. Харківської міської ради, м. Харків , 2. Обслуговуючого кооперативу "Житлово-будівельний кооператив "Батумський", м. Харків
про скасування рішення, визнання недійсним державного акту та зобов'язання вчинити певні дії
за участю представників:
прокурора (позивача) - Хряк О.О., посвідчення №028256 від 15.08.2014 р.
1-го відповідача - Буряковська О.Ю., довіреність №8 від 27.04.2015 р.
2-го відповідача - Фомін Р.Б., довіреність №8 від 27.04.2015 р.
Прокурор Дзержинського району м. Харкова (позивач) звернувся до господарського суду з позовною заявою до Харківської міської ради (1-го відповідача) та до Обслуговуючого кооперативу "Житлово-будівельний кооператив "Батумський" (2-го відповідача), в якій просить суд:
1. Визнати незаконним та скасувати п. 41 додатку 2 до рішення 41 сесії Харківської міської ради 5 скликання "Про надання юридичним та фізичним особам земельних ділянок для експлуатації та обслуговування будівель і споруд" від 24.02.2010 р. №20/10.
2. Визнати недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЛ №761948, який зареєстрований в книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №63101002000012 від 20.09.2011 р.
3. Зобов'язати Обслуговуючий кооператив "Житлово-будівельний кооператив "Батумський" передати територіальній громаді міста Харкова в особі Харківської міської ради, а Харківську міську раду прийняти земельну ділянку площею 6 4388 га, розташовану у м. Харкові по вул. Батумський, 2, з кадастровим номером 6310136300:16:010:0001 за актом прийому-передачі.
Прокурор у позовній заяві також просить суд вжити заходи до забезпечення позову шляхом накладення арешту на земельну ділянку площею 6 4388 га, розташовану у м. Харкові по вул. Батумський, 2, з кадастровим номером 6310136300:16:010:0001 та стягнути з відповідачів судовий збір.
Ухвалами суду від 04.06.2015 р. відмовлено у клопотанні прокурора про забезпечення позову та у клопотанні 1-го відповідача (Харківської міської ради) про залишення позову без розгляду.
Прокурор у судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просить позов задовольнити. Подав до суду письмові пояснення (вх.№22854 від 04.06.2015 р.), в яких проти заяв відповідачів про застосування строків позовної давності заперечує, наполягаючи на тому, що строк позовної давності прокурором не пропущено.
Представники відповідачів у судовому засіданні та у відзивах на позовну заяву (вх.№№20714, 20751 від 21.05.2015 р.) просять суд в позові відмовити повністю, наполягаючи на тому, що позовні вимоги прокурора є необґрунтованими та безпідставними, оскільки рішення 41 сесії Харківської міської ради 5 скликання "Про надання юридичним та фізичним особам земельних ділянок для розміщення об'єктів містобудування" від 24.02.2010 р. №20/10 є законним.
Крім того відповідачі подали до суду заяви (вх.№№20714, 20751 від 21.05.2015 р.) про застосування наслідків звернення до суду після спливу позовної давності.
З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, вивчивши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, всебічно та повно дослідивши надані позивачем докази в їх сукупності, суд встановив наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, 24.02.2010 року прийнято рішення 41 сесії 5 скликання Харківської міської ради Харківської області "Про надання юридичним та фізичним особам у користування земельних ділянок для експлуатації та обслуговування будівель і споруд" №20/10 (а. с. 16).
Відповідно до п. 41.1. додатку 1 до рішення "Про надання юридичним та фізичним особам у користування земельних ділянок для експлуатації та обслуговування будівель і споруд" №20/10 від 24.02.2010 р. Обслуговуючому кооперативу "ЖБК "Батумський" надано у власність земельну ділянку, яка належала територіальній громаді міста Харкова, за рахунок земель житлової та громадської забудови, площею 6,4388 га для експлуатації та обслуговування житлової забудови по вул. Батумській, 2, кадастровим номером 6310136300:16:010:0001.
Вказане рішення було направлено 1-м відповідачем на адресу прокурора міста Харкова листом № 08-4/700/2-10 від 26.03.2010 р. (а. с. 59).
На підставі вказаного рішення Харківської міської ради Управлінням Державного земельного агентства у місті Харкові ОК "ЖБК "Батумський" видано державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЛ №761948, який зареєстрований в книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №63101002000012 від 20.09.2011 р.
За результатами вивчення правомірності передачі у приватну власність земельних ділянок, розташованих на території міста Харкова, прокуратурою району було встановлено, що рішення 41 сесії Харківської міської ради 5 скликання "Про надання юридичним та фізичним особам земельних ділянок для розміщення об'єктів містобудування" від 24.02.2010 р. №20/10 прийнято всупереч вимогам ст. 41 Земельного кодексу України, ст. ст. 133, 135, 137 Житлового кодексу УРСР та Примірного статуту житлово-будівельного кооперативу, затвердженого постановою Ради Міністрів УРСР від 30.04.1985 р. № 186, що і стало підставою для звернення до суду з даним позовом.
Відповідачі проти позову заперечують, наполягаючи на тому, що рішення 41 сесії Харківської міської ради 5 скликання "Про надання юридичним та фізичним особам земельних ділянок для розміщення об'єктів містобудування" від 24.02.2010 р. №20/10 є законним. Крім того, відповідачі подали заяви (вх.№№20714, 20751 від 21.05.2015 р.) про застосування наслідків звернення до суду після спливу позовної давності, наполягаючи на тому, що даний позов подано прокурором до суду поза межами трирічного строку позовної давності.
Дослідивши матеріали справи та надані сторонами докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд дійшов висновку про наявність підстав для відмови у задоволенні позову в повному обсязі, виходячи з наступного.
Так, статтею 256 ЦК України передбачено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Згідно з ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
У п. 1.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України, від 29.05.2013 р. № 10 "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" роз'яснено, що позовна давність, за визначенням статті 256 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Отже, позовна давність є інститутом цивільного права і може застосовуватися виключно до вимог зі спорів, що виникають у цивільних відносинах, визначених у частині першій статті 1 ЦК України, та у господарських відносинах (стаття 3 Господарського кодексу України, далі - ГК України). Водночас необхідно мати на увазі, що, оскільки закон (пункт 10 частини другої статті 16, стаття 21 ЦК України, абзац третій частини другої статті 20 ГК України) визначає визнання недійсними актів державних та інших органів, що суперечать законодавству і порушують права та законні інтереси осіб, як спосіб захисту цивільних прав, то до позовних заяв юридичних осіб і зазначених громадян про визнання недійсними таких актів застосовується загальна позовна давність.
Таким чином, до спірних взаємовідносин встановлюється загальна позовна давність, яка згідно зі ст. 257 ЦК України становить три роки.
Крім того, у п. 4.1. вказаної Постанови роз'яснено, що початок перебігу позовної давності визначається за правилами статті 261 ЦК України. У разі коли згідно із законом позивачем у справі виступає прокурор (частина друга статті 29 ГПК), позовна давність обчислюється від дня, коли про порушення або про особу, яка його допустила, довідався або мав довідатися відповідний прокурор.
Відповідно до п. 10 Наказу Генеральної прокуратури України від 18.10.2010 р. № 3гн "Про організацію прокурорського нагляду за додержанням і застосуванням законів" з метою підвищення ефективності наглядової діяльності за додержанням і застосуванням законів, керуючись статтями 1,15, 19-24 Закону України "Про прокуратуру", було наказано, зокрема: періодично, але не рідше одного разу на місяць, перевіряти законність правових актів Кабінету Міністрів України, місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування. Використовувати право участі у засіданнях цих органів.
Відповідним суб'єктом здійснення державою своїх цивільних прав в даному випадку є прокурор, який згідно із ст. 1 Закону України "Про прокуратуру" здійснює прокурорський нагляд за додержанням і правильним застосуванням законів місцевими Радами, їх виконавчими органами, з відповідними наслідками прокурорського нагляду, в тому числі і шляхом звернення до суду з позовом в інтересах держави.
Нездійснення своєчасного прокурорського нагляду за прийнятими рішеннями органів місцевого самоврядування, що є обов'язком органів прокуратури відповідно до ст. 1 ЗУ "Про прокуратуру", призводить до наслідків визначених ч. 2 ст. 12, ч. 4 ст. 267 ЦК України, оскільки держава здійснює свої права через органи державної влади.
Як вбачається зі змісту п. 20 протоколу пленарного засідання сесії Харківської міської ради від 24.02.2010 р. (вірною датою даного протоколу є 24.02.2010 р., а не 24.09.2009 р., про що зазначено представником 1-го відповідача у судовому засіданні), на якому було прийнято спірне рішення "Про надання юридичним та фізичним особам земельних ділянок для розміщення об'єктів містобудування", був присутній заступник прокурора міста Харкова Петрова О.І. (а.с. 46-48).
У постанові Судової палати у цивільних та господарських справах Верховного Суду України від 29.10.2014 р. № 6-152цс14 зазначено, що норма частини першої статті 261 ЦК України містить презумпцію обізнаності особи про стан своїх суб'єктивних прав, відтак, обов'язок доведення терміну, з якого особі стало (могло стати) відомо про порушення права, покладається на позивача. Оскільки позивач, як юридична особа, набуває та здійснює свої права і обов'язки через свої органи, то його обізнаність про порушення його прав або можливість такої обізнаності слід розглядати через призму обізнаності його органів та інших осіб, до повноважень яких належав контроль у сфері земельних відносин.
Відповідно до ст. 111-28 ГПК України рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність із рішеннями Верховного Суду України. Невиконання судових рішень Верховного Суду України тягне за собою відповідальність, установлену законом.
Отже, у зв'язку із обізнаністю з 24.02.2010 р. прокурора м. Харкова про прийняття оскаржуваного рішення Харківської міської ради, беручи до уваги припис постанови Верховного Суду України від 29.10.2014 р. № 6-152цс14, суд приходить до висновку, що всі інші органи прокуратури були обізнаними про прийняття оскаржуваного рішення, оскільки вони становлять єдину централізовану систему відповідно до ст. 6 Закону України "Про прокуратуру".
Таким чином, прокурором не була реалізована об'єктивна можливість знати про підстави прийняття оскаржуваного рішення Харківської міської ради у місячний строк з моменту його ухвалення, шляхом здійснення заходів прокурорського нагляду, яка між тим збігається із обов'язками прокурора згідно із п. 7 ст. 15 Закону України "Про прокуратуру".
Крім того, як вже було зазначено, спірне рішення було направлено 1-м відповідачем на адресу прокурора міста Харкова листом № 08-04/700/2-10 від 26.03.2010 р. (а. с. 74).
У постанові Верховного Суду України № 3-23гс14 від 27.05.2014 р. зазначено, що перебування прокурора під час пленарного засідання, на якому було прийняте оскаржуване рішення, є початком перебігу строку позовної давності згідно із ч. 1 ст. 261 ЦК, норми якої також розповсюджуються і на звернення прокурора до суду. А початок перебігу строку позовної давності починає свій перебіг не з дати здійснення прокурором перевірки оскаржуваного рішення, а з дати коли прокурору було відомо про існування оскаржуваного рішення (ст. 253 ЦК України).
Таким чином, початок перебігу позовної давності щодо оскарження спірного рішення Харківської міської ради від 24.02.2010 р., починається саме з дати прийняття зазначеного рішення. Оскільки його прийняття відбувалось безпосередньо за участю заступника прокурора міста Харкова, який перебував на пленарному засіданні, беручи до уваги приписи ст. ст. 253, 257 ЦК України, строк позовної давності за вимогами щодо оскарження спірного рішення сплинув 25.02.2013 року.
Крім того, згідно із п. 10 наказу Генеральної прокуратури України від 18.10.2010 р. "Про організацію прокурорського нагляду за додержанням і застосуванням законів" з метою підвищення ефективності наглядової діяльності за додержанням і застосуванням законів, керуючись статтями 1, 15, 19-24 Закону України "Про прокуратуру", було наказано, зокрема: періодично, але не рідше одного разу на місяць, перевіряти законність правових актів Кабінету Міністрів України, місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування. Використовувати право участі у засіданнях цих органів.
Відповідним суб'єктом здійснення державою своїх цивільних прав в даному випадку є прокурор, який відповідно до ст. 1 Закону України "Про прокуратуру" здійснює прокурорський нагляд за додержанням і правильним застосуванням законів місцевими Радами, їх виконавчими органами, з відповідними наслідками прокурорського нагляду, в тому числі і шляхом звернення до суду з позовом в інтересах держави.
Ч. 4 ст. 267 ЦК України визначено, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Отже, нездійснення своєчасного прокурорського нагляду за прийнятим спірним рішенням Харківської міської ради, що є обов'язком органів прокуратури відповідно до ст. 1 ЗУ "Про прокуратуру", призводить до наслідків визначених ч. 4 ст. 267 ЦК України.
Таким чином, твердження прокурора про те, що він довідався про незаконний продаж земельної ділянки під час проведення перевірки лише у березні 2015 році в ході вивчення даних офіційного веб-сайту Харківської міської ради щодо розміщених рішень сесій упродовж 2008-2015 років та ознайомлення з правовстановлюючими документами ОК "ЖБК "Батумський" у відділі державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції, тому початок перебігу позовної давності слід обраховувати з моменту коли органи прокуратури дізнались про факт порушення вимог земельного законодавства, є помилковими і такими, що суперечать наявним матеріалам справи.
Причини пропуску строку позовної давності суду пояснені не були, клопотання про його поновлення прокурором в порядку ч. 5 ст. 267 ЦК України не заявлялось.
Враховуючи той факт, що позовну заяву було подано прокурором до господарського суду Харківської області після спливу трирічного строку позовної давності (ст. 257 ЦК України), а відповідачами заявлено про застосування наслідків пропуску строку позовної давності (ч. 2 ст. 258 ЦК України), суд вважає за необхідне відмовити прокурору у задоволенні позовних вимог повністю.
Вирішуючи питання розподілу судового збору суд керується ст. 49 ГПК України.
Відповідно до ч. 5 ст. 49 ГПК України при відмові в позові судовий збір покладається на позивача.
Враховуючи те, що позивачем у справі є прокурор, який звільнений від сплати судового збору згідно п. 11 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір", судовий збір у даному випадку стягненню не підлягає.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст. 1 Закону України "Про прокуратуру", ст. ст. 15, 16, 203, 256, 257, 258, 261, 267 Цивільного кодексу України, ст. ст. 1-3, 4-2-4-4, 12, 29, 33, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, п. 11 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір", суд -
У позові відмовлено повністю.
Повне рішення складено 09.06.2015 р.
Суддя О.В. Макаренко