Київської області
01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81
"25" травня 2015 р. Справа № 911/4598/14
За позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"
до Комунального підприємства "Києво-Святошинська тепломережа" Київської обласної ради
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Міністерства енергетики та вугільної промисловості України
про стягнення 656 454,69грн.
Суддя Щоткін О.В.
за участю представників сторін:
позивач -Іванкіна Ю.Б. предст. дов. №14-91 від 18.04.2015;
відповідач -не з'явився;
третя особа -не з'явився.
В провадженні господарського суду Київської області знаходиться справа №911/4598/14 за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" до Комунального підприємства "Києво-Святошинська тепломережа" Київської обласної ради за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Міністерства енергетики та вугільної промисловості України про стягнення 656 454,69грн.з яких: 500 000,01грн. основного боргу за переданий згідно договору купівлі-продажу природного газу № 13/3413-БО-41 від 28.12.2012р. природний газ, 70 888,88грн. пені, 68 196,05 грн. інфляційних втрат та 17 369,76грн. 3 % річних.
Рішенням господарського суду Київської області від 12 грудня 2014 року (суддя Горбасенко П.В.), яке залишено без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 11.02.2015 року, провадження у справі в частині вимоги про стягнення 499 999 грн. 99 коп. основного боргу припинено, стягнуто з Комунального підприємства "Києво-Святошинська тепломережа" Київської обласної ради на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" 68 160,67 грн. інфляційних втрат, 17 369, 76 грн. 3 % річних та 7 088,89 грн. пені, розмір, якої було зменшено судом на підставі положень ч.3 ст. 551 ЦК України, 233 ГК України та п. 3 ч.1 ст. 83 ГПК України. У задоволенні решти позову - відмовлено.
Постановою Вищого господарського суду України від 01.04.2015 постанову Київського апеляційного господарського суду від 11.02.2015 року та рішення господарського суду Київської області від 12.12.2014 року скасовано, а справу №911/4598/14 передано на новий розгляд до місцевого господарського суду в частині розгляду позовних вимог про стягнення 70 888,88 грн. пені.
Ухвалою господарського суду Київської області від 16.04.2015 справу було прийнято до провадження судді Щоткіна О.В., призначено до розгляду на 25.05.2015 та зобов'язано учасників провадження надати в наступне судове засідання пояснення з урахуванням вказівок, викладених в постанові Вищого господарського суду України від 01.04.2015.
В судове засідання 25.05.2015 року повноважні представники відповідача та третьої особи не з'явились, хоча про дату, час і місце проведення судового засідання були повідомлені належним чином, що підтверджується наявними у матеріалах справи повідомленнями про вручення поштового відправлення № 0815100427250 та № 0160118733336, витребувані документи, не надали, обґрунтованого клопотання про відкладення до суду не надсилали.
У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
Аналогічна правова позиція викладена в п. 3.9.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду від 26.12.2011 року №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції».
Враховуючи те, що неявка відповідача та третьої особи в судове засідання не перешкоджає розгляду спору по суті, суд вважає за можливе здійснити розгляд справи за наявними в ній матеріалами, відповідно до статті 75 ГПК України, за відсутності представників відповідача та третьої особи.
Згідно з вимогами ч. 2 ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення прийнято господарським судом у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.
Відповідно до ч. 1 статті 85 ГПК України, прийняте рішення оголошується господарським судом у судовому засіданні після закінчення розгляду справи.
В судовому засіданні 25.05.2015 року на підставі ст. 85 ГПК України було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши наявні докази в їх сукупності, господарський суд,-
встановив:
28.12.2012р. між Національною акціонерною компанією „Нафтогаз України" (Продавець) та Комунальним підприємством "Києво-Святошинська тепломережа" Київської обласної ради (Покупець) укладено договір № 13/3413-БО-41 купівлі-продажу природного газу, за умовами якого продавець зобов'язався передати у власність покупцю у 2013 році природний газ, ввезений на митну територію України ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, або/та природний газ, видобутий на території України підприємствами, які не підпадають під дію статті 10 Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу", а покупець - прийняти та оплатити природний газ на умовах договору.
У зв'язку з простроченням виконання відповідачем грошового зобов'язання за договором купівлі-продажу природного газу № 13/3413-БО-41 від 28.12.2012р., позивачем за період з 14.02.2013р. по 13.07.2014р. нарахована пеня в сумі 70 888,88 грн.
Направляючи справу на новий розгляд в частині розгляду позовних вимог про стягнення 70 888,88 грн. пені, суд касаційної інстанції зазначив, що суду першої інстанції необхідно надати правову оцінку доводам позивача щодо відсутності правових підстав для зменшення неустойки та щодо того, що нарахована неустойка не є надмірною та співвідноситься із наслідками порушення зобов'язань.
Частиною 1 статті 111-12 Господарського процесуального кодексу України, вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.
Суд, розглянувши докази наявні в матеріалах справи, а також враховуючи вказівки викладені в постанові Вищого господарського суду України від 01.04.2015 року, зазначає наступне.
Досліджуючи наявність обставин, зазначених у ч.3 ст. 551 ЦК України та 233 ГК України, які можуть бути підставою для зменшення судом розміру заявленої до стягнення пені, під час нового розгляду справи суд виходить з наступного.
Згідно з п. 3 частини 1 статті 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Відповідно до приписів статті 233 ГК України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу; якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Таке ж право господарського суду передбачено п. 3 ч.1 ст. 83 ГПК України, де зазначено, що господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.
У п. 3.17.4 постанови пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 року «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» роз'яснено, що вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.
З вищевикладеного вбачається, що зменшувати розмір штрафних санкцій є не обов'язком суду, а його правом і виключно у виняткових випадках.
В обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру пені відповідач посилається на те, що відповідач не може самостійно впливати на своєчасність розрахунків за природний газ, а вина Комунального підприємства "Києво-Святошинська тепломережа" Київської обласної ради у простроченні платежів за газ повністю відсутня, а отже відсутній і склад правопорушення, що згідно із ст. 218 Господарського кодексу України, ст. 617 Цивільного кодексу України позбавляє позивача права застосовувати до відповідача будь-які санкції;
Крім того, відповідач зазначає, що порушення ним зобов'язання не потягло за собою значні збитки для позивача, а отже суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Статтею 627 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 3 Цивільного кодексу України, загальними засадами цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність.
Укладений між сторонами договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань відповідно до ст. 175 Господарського кодексу України.
Правовідносини між сторонами склалися на підставі договору, який є двостороннім правочином, за змістом якого позивач взяв на себе зобов'язання поставити природній газ відповідачу, а останній взяв на себе обов'язок прийняти та сплатити отриманий природній газ на умовах та в строки встановлені договором. Даний правочин не розповсюджується на бюджетні відносини, а вчасність надходження коштів відповідачу для погашення йому різниці в тарифах не впливає на порядок та строки проведення розрахунків, оскільки дана обставина не обумовлена умовами договору.
Між сторонами підписано договір, у якому зазначено, що саме відповідач зобов'язаний здійснювати оплату поставленого позивачем товару і саме він відповідає за невчасне виконання взятих на себе за договором зобов'язань. В даному випадку мало місце прострочення виконання грошового зобов'язання по договору щодо оплати поставленого позивачем товару, що тягне за собою відповідальність у вигляді неустойки, стягнення якої передбачено п. 7.2 Договору.
Згідно із ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.
Відповідно до ст. 617 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.
Частиною 2 ст. 218 ГК України встановлено, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.
Як вбачається з матеріалів справи, розмір стягуваної пені - 70 888,88 грн. не є надмірно великим порівняно з основною сумою заборгованості - 500 000,01 грн.
Відповідачем належними та допустимими доказами не доведено існування підстав та винятковості випадку для реалізації судом права на зменшення розміру пені, факту неспіврозмірності пені, умови щодо нарахування якої обумовлено сторонами у п. 7.2 договору, а посилання на відсутність вини у простроченні оплати вартості поставленого газу як на підставу для зменшення розміру пені не заслуговують на увагу, з тих підстав що наведені судом вище.
Крім того, судом були досліджені, надані позивачем фінансові звіти, з яких вбачається, що Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" понесло значні збитки, у зв'язку з невиконанням чи неналежним виконанням зобов'язань з контрагентами позивача, в тому числі й відповідачем.
Як пояснив в судовому засіданні представник позивача, єдиним джерелом часткової компенсації понесених збитків є стягнення з боржників штрафних санкцій, у розмірах передбачених договором.
Враховуючи вищевикладене, а також майновий стан позивача та відповідача, суд дійшов висновку, що вимога про стягнення пені підлягає задоволенню в повному обсязі в сумі 70 888,88 грн. пені.
Стосовно розподілу судових витрат суд зазначає наступне.
Враховуючи те, що позов задоволено частково, судовий збір згідно із статтями 44, 49 Господарського процесуального кодексу України покладається на сторін пропорційно задоволених вимог.
Крім того, у випадках скасування рішення господарського суду і передачі справи на новий розгляд розподіл судового збору у справі, в тому числі й сплаченого за подання апеляційної та/або касаційної скарги або заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами, здійснює господарський суд, який приймає рішення за результатами нового розгляду справи, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.
Аналогічна правова позиція викладена в п. 4.4. Постанови Пленуму ВГСУ "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" від 21.02.13 № 7.
Враховуючи викладене з відповідача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 13 128,39 грн. за розгляд справи № 911/4598/14 у господарському суді Київської області та судовий збір сплачений позивачем за подання апеляційної та касаційної скарги.
Керуючись статтею 124 Конституції України, статтями 49, 82-85, Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
вирішив:
1. Позовну вимогу про стягнення з Комунального підприємства "Києво-Святошинська тепломережа" Київської обласної ради пені у розмірі 70 888,88 грн. задовольнити повністю.
2. Стягнути з Комунального підприємства "Києво-Святошинська тепломережа" Київської обласної ради (08150, Київська область, Києво-Святошинський р-н., м. Боярка, вул. 50 років Жовтня, буд. 9; ідентифікаційний код 23576122) на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01001, м. Київ, Шевченківський р-н., вул. Богдана Хмельницького, буд. 6; ідентифікаційний код 20077720) - 70 888 (сімдесят тисяч вісімсот вісімдесят вісім) грн. 88 коп. пені.
3. Стягнути з Комунального підприємства "Києво-Святошинська тепломережа" Київської обласної ради (08150, Київська область, Києво-Святошинський р-н., м. Боярка, вул. 50 років Жовтня, буд. 9; ідентифікаційний код 23576122) на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01001, м. Київ, Шевченківський р-н., вул. Богдана Хмельницького, буд. 6; ідентифікаційний код 20077720) - 13 128 (тринадцять тисяч сто двадцять вісім) грн. 39 коп. судового збору за розгляд справи у суді першої інстанції, 913 (дев'ятсот тринадцять) грн. 50 коп. судового збору за подання апеляційної скарги та 913 (дев'ятсот тринадцять) грн. 50 коп. судового збору за подання касаційної скарги.
4. Видати накази після набрання рішення законної сили.
Дата підписання повного тексту рішення: 09.06.2015р.
Суддя О.В. Щоткін