ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
03.06.2015№910/9973/15
За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Фоззі"
до третя особаПублічного акціонерного товариства "Всеукраїнський акціонерний банк" Товариство з обмеженою відповідальністю "Фоззі-Фуд"
провизнання недійсним договору поруки №113/131/140-П від 31.07.2013
Суддя Літвінова М.Є.
Представники сторін:
від позивача: Божук Ю.К. - представник за дов.;
від відповідача: Гаврилюк О.О. - представник за дов.
від третьої особи: не зєявились
На розгляд господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Фоззі" до Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський Акціонерний Банк" за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору Товариства з обмеженою відповідальністю "ФОЗЗІ-ФУД" про визнання недійсним договору поруки №113/131/140-П від 31.07.2013 року.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 20.04.2015 порушено провадження у справі №910/9973/15, розгляд справи призначений на 18.05.2015.
Ухвалою від 18.05.2015 відкладено розгляд справи на 03.06.2015.
У відзиві на позов відповідач заперечив проти позовних вимог з тих підстав, що рішенням загальних зборів учасників ТОВ "Фоззі" оформлене протоколом №07/13 від 30.07.2013 вирішено надати повноваження директору товариства Бондаревій Н.І. та/або іншій уповноваженій на підставі довіреності особі на укладення та підписання договору поруки та договорів про розірвання договору поруки.
Представники третьої особи не з»явились в судові засідання, про дату та час розгляду справи повідомлені належним чином.
У судовому засіданні 03.06.2015, на підставі ч. 2 ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників учасників судового процесу, господарський суд міста Києва,-
31.07.2013 між ПАТ "Всеукраїнський акціонерний банк" (кредитор за договором) та ТОВ "Фоззі" (поручитель за договором) і ТОВ "Фоззі-Фуд" (боржник за договором) укладений договір поруки №113/131/140-П (далі - договір), за умовами якого поручитель солідарно відповідає перед кредитором за виконання боржником зобов'язань у повному обсязі за кредитними договорами переліченими в п. 1.1 договору.
Спірний договір підписаний від імені ТОВ "Фоззі" Власенко З.С. на підставі довіреності посвідченої 19.07.2013 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Синицею Т.В., зареєстрованої в реєстрі за №7945.
Спір у справі виник у зв'язку із оспорювання позивачем дійсності поруки №113/131/140-П від 31.07.2013.
Відповідно до ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.
Підставою для недійсності Договору позивачем визначається при укладенні договору представник позивача не одержав згоди на його укладання Загальних зборів товариства.
Відповідач заперечив проти позовних вимог з тих підстав, що рішенням Загальних зборів товариства надано повноваження директору товариства на укладання та підписання договору поруки.
Дослідивши матеріали справи суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог з огляду на наступне.
Для визнання договору недійсним на позивача покладається, у відповідності до статті 33 ГПК України, обов'язок довести ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог.
З твердженням позивача щодо недійсності договору, суд не погоджується з огляду на наступне.
Відповідно до ч.1 статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно з ч.1 статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права або інтересу.
Цією статтею визначено перелік способів судового захисту, одним із яких є визнання правочину недійсним.
Статтею 203 Цивільного кодексу України передбачені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину.
Відповідно до статті 215 Цивільного кодексу України, що кореспондуються з положеннями ст. 207 Господарського кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Отже, вирішуючи спір про визнання правочину недійсним, господарському суду належить встановити наявність саме тих обставин, з якими закон пов'язує недійсність правочинів, зокрема, відповідність змісту правочину вимогам Цивільного кодексу України, іншим актам цивільного законодавства.
Відповідно до статті 6 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 Цивільного кодексу України).
Спірний договір підписаний від імені ТОВ "Фоззі" Власенко Зінаїда Сергіївна на підставі довіреності від 19.07.2013 посвідченої 19.07.2013 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Синицею Т.В. зареєстрованої в реєстрі за №7945, за змістом якої вбачається надання повноважень на укладення, зокрема, договору поруки.
Зазначена довіреність підписана директором ТОВ "Фоззі" Бондаревою Н.І. та видана строком на один рік і дійсна до 19.07.2014.
Відповідно до п. 7.7 статуту ТОВ "Фоззі" затвердженого загальними зборами учасників товариства оформленого протоколом №36/12 від 27.08.2012, до виключної компетенції Загальних зборів учасників належить: прийняття рішення про відчуження нерухомого майна, передачу (отримання) нерухомого майна в найом (оренду), будь-яке інше користування, відмову від користування (пп. 13 п. 7.7); надання згоди на укладення будь-яких угод (договорів), сума яких перевищує 50 000,00 грн. (пп.14 п. 7.7); відчуження майна товариства на суму, що становить п'ятдесят і більше відсотків майна товариства (пп.15 п. 7.7); прийняття рішення про обрання уповноваженої особи учасників для представлення інтересів учасників у випадках передбачених законом (пп.16 п. 7.7).
Відповідно до п. 7.21 статуту, дії директора щодо відчуження нерухомого майна, передачу нерухомого майна в найм (оренду), будь-яке інше користування, відмова від користування, укладення будь-яких угод (договорів) на суму, що перевищує 50 000,00 грн. не схвалені рішенням загальних зборів учасників товариства , вважаються неправомочними та недійсними.
Пунктом 7.20 статуту визначено, що директор має право представляти товариство та виконувати дії від імені товариства, укладати угоди (договори) з урахуванням обмежень, що передбачені цим статутом.
30.07.2013 проведені Загальні збори учасників товариства оформлені, на яких прийнято рішення надати повноваження директору ТОВ "Фоззі" Бондаревій Надії Іванівні та/або іншій уповноваженій на підставі довіреності особі на укладання та підписання договору поруки та договорів про розірвання договорів поруки від імені ТОВ "Фоззі" на умовах, викладених в проекті договору поруки та договорів про розірвання договорів поруки, що є невід»ємними частинами цього протоколу з можливістю редагування текстів договорів без зміни істотних умов.
Дослідивши подані документи та врахувавши вищенаведене, суд дійшов висновку про існування у Власенко З.С. належним чином оформлених повноважень (довіреність від 19.07.2013) для укладення спірного договору, тому підстави для визнання його недійсним відсутні.
Відповідно до ч. 1 ст. 237 ЦК України, представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов'язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє.
Правочин, вчинений представником, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє (ст.239 ЦК України).
Представництво, яке грунтується на договорі, може здійснюватися за довіреністю. Представництво за довіреністю може грунтуватися на акті органу юридичної особи. Довіреністю є письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами. Довіреність на вчинення правочину представником може бути надана особою, яку представляють (довірителем), безпосередньо третій особі.
Відповідно до абз. 4 п. 2.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними» № 11 від 29.05.2013 року, вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.
Таким чином, в матеріалах справи відсутні докази, які б підтверджували відсутність чи обмеження Власенко З.С. повноважень на підписання спірного договору. Інших підстав, що свідчать про недійсність договору поруки №113/131/140-П від 31.07.2013, позивач суду не представив.
Відповідно до ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Згідно із ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.
Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
З урахуванням викладеного, проаналізувавши надані до матеріалів справи документи, відсутні підстави для задоволення вимоги про визнання недійсним договору поруки №113/131/140-П від 31.07.2013.
У зв'язку з відмовою у задоволенні позову, згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на позивача.
Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 32, 33, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, -
У задоволенні позовних вимог відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Дата підписання
повного тексту рішення: 08.06.2015.
Суддя М.Є. Літвінова