ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
02.06.2015№ 910/9108/15
Господарський суд міста Києва у складі судді Марченко О.В., при секретарі судового засідання Грабовській А.С.,
розглядаючи у відкритому судовому засіданні
справу № 910/9108/15
за позовом державного підприємства «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України, м. Київ,
до товариства з обмеженою відповідальністю «3 - Т», м. Київ,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Міністерство юстиції України, м. Київ,
про визнання договору від 26.12.2012 №А-12/26.12.12 недійсним,
за участю представників:
позивача - Штогрина П.А. (довіреність від 20.04.2015 №б/н);
відповідача - Бородкіна Д.І. (довіреність від 23.04.2015 №02-01/23.04.15);
третьої особи - Гришиної Н.В. (довіреність від 03.04.2015 №9-22/425),
Державне підприємство «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України (далі - ДП «Інформаційний центр») звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю « 3 - Т» (далі - ТОВ « 3 - Т») про визнання авторського (ліцензійного) договору від 26.12.2012 №А-12/26.12.12 про надання виключного права на використання комп'ютерної програми (далі - Договір).
Ухвалою господарського суду міста Києва від 14.04.2015 порушено провадження у справі; залучено до участі у справі Міністерство юстиції України (далі - МЮУ) як тертю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача.
ТОВ « 3 - Т» 07.05.2015 подало суду відзив на позов, в якому зазначило таке: позивач, стверджуючи про неможливість здійснення цивільних прав і виконання обов'язків самостійно і на власний розсуд, свідомо та навмисно, всупереч законодавству применшує обсяг своєї цивільно-правової дієздатності; жодним нормативно-правовим актом, що регулює порядок утворення та діяльності ДП «Інформаційний центр», не встановлено подібних обмежень, натомість статутом ДП «Інформаційний центр» прямо закріплена самостійність позивача у здійсненні цивільних прав і виконанні обов'язків;фінансовий план позивача за 2012 рік, а також пояснювальні записки до нього не мають жодного впливу на відносини між позивачем та відповідачем з приводу укладення та виконання Договору і не мають значення для вирішення спору; на момент укладення Договору у фінансовому плані позивача на 2012 рік були заплановані витрати на роялті, тобто витрати на виплату авторської винагороди, що підтверджується як самим фінансовим планом, так і актом Державної фінансової інспекції України, складеним за результатами позапланової виїзної ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності ДП «Інформаційний центр» за період з 01.01.2012 по 30.06.2013; за Договором позивачу надавалось виключне право використання комп'ютерної програми, тобто користування, яке неможливо повернути як одержане за Договором, у зв'язку з чим Договір за умови існування підстав для визнання його недійсним, міг би бути визнаним таким на майбутнє.
МЮУ 12.05.2015 подало суду пояснення, в яких зазначило, що: згідно з пунктом 1.4 Порядку ведення Єдиного реєстру спеціальних бланків нотаріальних документів, затвердженого наказом МЮУ від 04.11.2009 №2053/5 (далі - Порядок), держателем Єдиного реєстру є МЮУ; пунктом 1.5 Порядку встановлено, що адміністратором Єдиного реєстру є позивач; при цьому зазначено, що саме позивач здійснює заходи з технічного й технологічного створення та супроводження програмного забезпечення Єдиного реєстру, надання доступу до Єдиного реєстру, забезпечує збереження та захист даних, що містяться в Єдиному реєстрі, вносить до Єдиного реєстру відомості, а також виконує інші функції, передбачені цим Порядком; що відповідно до пункту 1.3 Порядку Єдиний реєстр є електронною базою даних; разом з тим, згідно з абзацом 3 преамбули Договору суб'єктом авторського права, якому належать майнові права інтелектуальної власності на комп'ютерну програму «Єдиний реєстр спеціальних бланків нотаріальних документів», є відповідач; на момент вчинення правочину актами цивільного законодавства було визначено єдиного суб'єкта створення та ведення Єдиного реєстру, яким є позивач; за таких обставин на момент вчинення правочину зміст Договору суперечив актам цивільного законодавства, а також інтересам держави; крім того, при здійсненні позивачем технічного, технологічного та програмного забезпечення Єдиного реєстру вказані у позовній заяві негативні наслідки унеможливлюють збереження та захист даних, які містяться у Єдиному реєстрі.
Відповідач 28.05.2015 подав суду пояснення, в яких зазначив таке: твердження про те, що єдиним суб'єктом створення та ведення Реєстру є позивач, жодним чином не впливає на чинність Договору; так, за Договором відповідач передав позивачу виключні майнові права на користування комп'ютерною програмою, отже, предметом Договору є комп'ютерна програма, а не Реєстр; відповідач у своєму відзиві вже зазначав, і третьою особою не заперечується, що згідно з пунктом 1.3 Порядку Реєстр - це електронна база даних; база даних та комп'ютерна програма за своєю природою є абсолютно різними об'єктами, а отже Реєстр та комп'ютерна програма, передана за Договором, також є різними об'єктами і обов'язок позивача щодо створення та ведення Реєстру не відноситься до права відповідача на створення комп'ютерної програми та не суперечать один одному.
У судовому засіданні 02.06.2015 представники позивача та третьої особи надали пояснення по суті спору, позовні вимоги підтримали у повному обсязі.
Представник відповідача підтримав доводи, викладені у поясненнях, поданих суду 28.05.2015 у письмовому вигляді, проти задоволення позовних вимог заперечив.
Разом з тим, представники сторін подали суду клопотання про продовження строку розгляду справи.
Відповідно до частини першої статті 69 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) спір має бути вирішено господарським судом у строк не більше двох місяців від дня одержання позовної заяви, проте частиною третьою вказаної статті передбачено, що у виняткових випадках за клопотанням сторони, з урахуванням особливостей розгляду спору, господарський суд ухвалою може продовжити строк розгляду спору, але не більш як на п'ятнадцять днів.
Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку про можливість задоволення клопотання представників сторін про продовження строку розгляду справи.
Частиною третьою статті 77 ГПК України встановлено, що суддя має право оголосити перерву в засіданні в межах встановленого строку вирішення спору з наступною вказівкою про це в рішенні або ухвалі. Судом в розгляді даної справи оголошено перерву до 22.06.2015 об 09 год. 40 хв.
Враховуючи викладене та керуючись статтями 69, 77, 86 ГПК України, господарський суд міста Києва
1. Задовольнити клопотання представників сторін про продовження строку розгляду спору.
2. Продовжити строк розгляду спору до 24.06.2015 включно.
Суддя О. Марченко