ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
27.05.2015Справа №910/12493/14
За позовом ОСОБА_1
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська агрохімічна компанія»
Третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_2
про визнання недійсним рішення загальних зборів учасників ТОВ «Українська агрохімічна компанія» від 02.10.2009 р., оформленого протоколом № 02/10-01
Та за позовом третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору - ОСОБА_3
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська агрохімічна компанія»
Третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_2
про визнання недійсним рішення загальних зборів учасників ТОВ «Українська агрохімічна компанія» від 02.10.2009р., оформленого протоколом № 02/10-01
Суддя Трофименко Т.Ю.
Представники учасників судового процесу:
від ОСОБА_1: ОСОБА_1, ОСОБА_4 - довіреність № б/н від 17.09.2014 р.
від ТОВ «Українська Агрохамачна Комапнія»: Ставицький Б.О. - директор
Від ОСОБА_2: ОСОБА_6 - довіреність № 205 від 15.05.2015 р.
Від ОСОБА_3: ОСОБА_4 - довіреність № б/н від 17.09.2014 р.
Обставини справи:
Рішенням Господарського суду міста Києва від 03.11.2014 р. у справі № 910/12493/14, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 03.02.2015 р., в задоволенні позовів ОСОБА_1 та третьої особи з самостійними вимогами на предмет спору ОСОБА_3 відмовлено.
Постановою Вищого господарського суду України від 02.04.2015 р., рішення Господарського суду міста Києва від 03.11.2014 р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 03.02.2015 р. у справі № 910/12493/14 скасовано з передачею справу на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.
Автоматизованою системою документообігу Господарського суду міста Києва справу № 910/12493/14 передано на новий розгляд судді Трофименко Т.Ю., яка ухвалою від 14.04.2015 р. прийняла дану справу до свого провадження та призначила її розгляд у судовому засіданні за участю представників сторін на 12.05.2015 р.; зобов'язала сторін та третіх осіб надати суду нормативно-правове обґрунтування позовних вимог з урахуванням постанови Вищого господарського суду України від 02.04.2015 р. у справі № 910/12493/14.
12.05.2015 р. через відділ діловодства господарського суду від ТОВ «Українська агрохімічна компанія» надійшла заява про фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
12.05.2015 р. через відділ діловодства господарського суду від представників ТОВ «Українська агрохімічна компанія», ОСОБА_3 та ОСОБА_1 надійшло клопотання про затвердження мирової угоди в справі № 910/12493/14.
Мирова угода - це договір, який укладається сторонами з метою припинення спору та на умовах, погоджених сторонами. Мирова угода не призводить до вирішення спору по суті. Сторони не вирішують спір, не здійснюють правосуддя, що є прерогативою судової влади, а, досягнувши угоди між собою, припиняють спір. Тобто, відмовившись від судового захисту, сторони ліквідують наявний правовий конфлікт через самостійне (без державного втручання) врегулювання розбіжностей на погоджених умовах.
Мирова угода може бути укладена лише у справах позовного провадження. Виняток становлять справи про банкрутство, в яких інститут мирової угоди спеціально передбачений як судова процедура.
Угода в арбітражному процесі характеризується добровільним волевиявленням сторін у спорі, встановленням визначеності у відносинах не за законом і відповідно до обґрунтованості розбіжностей, а на підставі взаємних поступок. Якщо судове рішення як владний акт містить елемент державного примусу, то мирова угода цього позбавлена, оскільки укладається за взаємною згодою сторін і призводить до бажаного для сторін результату - розв'язання конфлікту.
Тому укладання мирової угоди є неможливим у справах про визнання недійсними актів. Визнання акта недійсним можливе лише за рішенням суду, сторони своєю волею не можуть дійти згоди щодо визнання акта недійсним і викласти це в угоді, тому затвердження судом угоди в такій справі недвозначно суперечило б вимогам закону.
Розглянувши клопотання про затвердження мирової угоди в справі № 910/12493/14 та дослідивши матеріали справи, Господарський суд м. Києва відмовляє у задоволенні даного клопотання, оскільки дана угода не погоджена з третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - ОСОБА_2 у справі № 910,12493/14 та впливає на його права та інтереси.
В судовому засіданні 12.05.2015 р. Господарський суд м. Києва оголосив перерву до 20.05.2015 р. о 12:40 год. для дослідження доказів у справі.
15.05.2015 р. через відділ діловодства господарського суду від представника ОСОБА_2 надійшло письмове пояснення щодо клопотання про затвердження мирової угоди, в якому він просить відмовити у задоволені клопотання про затвердження мирової угоди в справі № 910/12493/14.
19.05.2015 р. через відділ діловодства господарського суду від ТОВ «Українська агрохімічна компанія» надійшли додаткові докази, які залучено до матеріалів справи.
20.05.2015 р. через відділ діловодства господарського суду від ОСОБА_1 надійшла копія запиту до СБУ, яку залучено до матеріалів справи.
В судовому засіданні 20.05.2015 р. Господарський суд м. Києва оголосив перерву до 27.05.2015 р. о 09:30 год. для дослідження доказів у справі.
26.05.2015 р. через відділ діловодства господарського суду від ТОВ «Українська агрохімічна компанія» надійшли документи та відзив на позовну заяву, які суд залучив до матеріалів справи.
26.05.2015 р. через відділ діловодства господарського суду ОСОБА_1 подав докази у справі, які залучено до матеріалів справи.
В судовому засіданні 27.05.2015 р. ОСОБА_1 підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити.
Представник ОСОБА_2 в судовому засіданні 27.05.2015 р. надав суду додаткові письмові пояснення щодо позову ОСОБА_1; проти позову заперечив.
Представник ТОВ «Українська агрохімічна компанія» проти позову ОСОБА_1 не заперечував.
В судовому засіданні 27.07.2015 р. представник третьої особи з самостійними вимогами на предмет спору підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити.
ОСОБА_1 та представники ТОВ «Українська агрохімічна компанія» і ОСОБА_2 проти позову третьої особи з самосійними вимогами на предмет спору не заперечували.
У судовому засіданні 27.05.2015 р. відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників учасників судового процесу, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -
17.01.2005 р. Печерською районною у місті Києві державною адміністрацією проведено державну реєстрацію Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська агрохімічна компанія» та видано Свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи.
Загальними зборами учасників відповідача затверджено Статут Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська агрохімічна компанія» в новій редакції (протокол № 19/12/2008 від 19.12.2008 р.), а державна реєстрація змін до Статуту проведена 23.12.2008 р. Статут у наведеній редакції діяв на момент проведення загальних зборів учасників 02.10.2009 р. (надалі Статут Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська агрохімічна компанія» в редакції від 19.12.2008 р. - Статут).
У відповідності до наявної в матеріалах справи копії Протоколу № 02/10-01 Загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська агрохімічна компанія» 02.10.2009 р. відбулись загальні збори учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська агрохімічна компанія» (далі - загальні збори).
На зборах вирішено надати згоду на укладання та підписання угод та договорів, що стосуються відчуження (продаж) та передачу у заставу (іпотеку) основних засобів, в тому числі не обмежуючись, нерухомого майна, земельних ділянок, що належать товариству, а також на укладання договорів поруки на користь третіх осіб на період з 03 жовтня 2009 року по 01 березня 2012 року включно, а також надати уповноваженому представнику право ціну та умови таких угод і договорів визначати на власний розсуд. Продаж основних засобів, в тому числі, але не обмежуючись, нерухомого майна, земельних ділянок, що належать товариству, вчинити не нижче їх балансової вартості. Надано директору ОСОБА_7 повноваження на укладення та підписання від імені товариства угод та договорів, що стосуються відчуження (продаж) та передачу у заставу (іпотеку) основних засобів, в тому числі не обмежуючись, нерухомого майна, земельних ділянок, що належать товариству, а також на укладання договорів поруки на користь третіх осіб на період з 03 жовтня 2009 року по 01 березня 2012 року включно, а також надати йому право ціну та умови таких угод і договорів визначати на власний розсуд. Продаж основних засобів, в тому числі, але не обмежуючись, нерухомого майна, земельних ділянок, що належать товариству, вчинити не нижче їх балансової вартості.
Згідно зі Статутом Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська агрохімічна компанія», в редакції, яка діяла на час проведення спірних загальних зборів, учасниками товариства були ОСОБА_1 із часткою 12,37 % статутного капіталу товариства; ОСОБА_2 із часткою 12,36 % статутного капіталу товариства; ОСОБА_3 із часткою 50,31 % статутного капіталу товариства; ОСОБА_8 із часткою 12,36 % статутного капіталу товариства; ОСОБА_9 із часткою 12,57 % статутного капіталу товариства.
У відповідності до ч. 1 ст. 60 Закону України «Про господарські товариства» та п. 9.3 Статуту Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська агрохімічна компанія», загальні збори учасників вважаються повноважними, якщо на них присутні учасники (представники учасників), що володіють у сукупності більш як 60 відсотками голосів.
З наявної в матеріалах справи копії протоколу № 02/10-01 від 02.10.2009 р. вбачається, що участь у загальних зборах товариства брали учасники товариства (їх представники), які на дату проведення зборів володіли 87,62 % у статутному капіталі товариства, зокрема:
1. ОСОБА_2, що володіє 12,36 % статутного капіталу товариства;
2. ОСОБА_8, що володіє 12,36 % статутного капіталу товариства;
3. ОСОБА_10, який на підставі довіреності, посвідченої державним нотаріусом Одинадцятої київської нотаріальної контори Кузьменко Ю.В. 31.10.2008 р., зареєстрованої у реєстрі за № 7-2352, представляв ОСОБА_3, що володіє 40 % статутного капіталу товариства;
на підставі довіреності, посвідченої нотаріусом м. Ліберец (Чехія) Марцелою Фіановою 13.11.2008 р. у книзі завірень: О-9373/2008, діяв від імені ОСОБА_9, яка володіла 10 % статутного капіталу товариства.
На загальних зборах учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська агрохімічна компанія», які відбулись 02.10.2009 р., було вирішено:
1. Надати згоду на укладення та підписання угод та договорів, що стосуються відчуження (продажу) та передачу у заставу (іпотеку) основних засобів, в тому числі, але не обмежуючись, нерухомого майна, земельних ділянок, що належать товариству, а також на укладення договорів поруки на користь третіх осіб на період з 03.10.2009 р. по 01.03.2012 р. включно, а також надати уповноваженому представнику право ціну та умови таких угод і договорів визначати на власний розсуд. Продаж основних засобів, в тому числі, але не обмежуючись, нерухомого майна, земельних ділянок, що належать товариству, вчинити не нижче їх балансової вартості.
2. Надати директору товариства, ОСОБА_7, повноваження на укладення та підписання від імені товариства угод та договорів, що стосуються відчуження (продажу) та передачу у заставу (іпотеку) основних засобів, у тому числі, але не обмежуючись, нерухомого майна, земельних ділянок, що належать товариству, а також на укладення договорів поруки на користь третіх осіб на період з 03.10.2009 р. по 01.03.2012 р. включно, а також надати йому право ціну та умови таких угод і договорів визначати на власний розсуд. Продаж основних засобів, в тому числі, але не обмежуючись, нерухомого майна, земельних ділянок, що належать товариству, вчинити не нижче їх балансової вартості.
Спір у даній справі виник у зв'язку з наявністю підстав, за твердженням позивача та третьої особи з самостійними вимогами на предмет спору, для визнання недійсним наведеного рішення загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська агрохімічна компанія».
Постановою пленуму Верховного Суду України від 24.10.2008 р. № 13 «Про практику розгляду судами корпоративних спорів» (п.п. 17, 18) визначено, що підставами для визнання недійсними рішень загальних зборів акціонерів (учасників) господарського товариства можуть бути порушення вимог закону та/або установчих документів під час скликання та проведення загальних зборів товариства; позбавлення акціонера (учасника) товариства можливості взяти участь у загальних зборах; порушення прав чи законних інтересів акціонера (учасника) товариства рішенням загальних зборів. Безумовною підставою для визнання недійсними рішень загальних зборів у зв'язку з прямою вказівкою закону є: прийняття загальними зборами рішення за відсутності кворуму для проведення загальних зборів чи прийняття рішення (статті 41, 42, 59, 60 Закону про господарські товариства); прийняття загальними зборами рішень з питань, не включених до порядку денного загальних зборів товариства (частина четверта статті 43 Закону про господарські товариства); прийняття загальними зборами рішення про зміну статутного капіталу товариства, якщо не дотримано процедури надання акціонерам (учасникам) відповідної інформації (статті 40, 45 Закону про господарські товариства). При вирішенні спорів про визнання недійсними рішень загальних зборів господарського товариства з підстав недопущення до участі в них акціонерів (учасників) товариства судам необхідно з'ясувати, чи могла їх відсутність (або наявність) істотно вплинути на прийняття рішення, яке оскаржується.
Враховуючи наведене, підставами для визнання недійсними рішень загальних зборів акціонерів (учасників) господарського товариства можуть бути: порушення вимог закону та/або установчих документів під час скликання та проведення загальних зборів товариства; позбавлення акціонера (учасника) товариства можливості взяти участь у загальних зборах; порушення прав чи законних інтересів акціонера (учасника) товариства рішенням загальних зборів.
В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 вказує, що він як учасник товариства про скликання загальних зборів повідомлений не був, у зв'язку з чим його було позбавлено можливості взяти участь загальних зборах. Крім того, позивач вказує, що спірне рішення загальних зборів порушує права позивача як учасника товариства, оскільки внаслідок прийняття оспорюваного рішення він незаконно позбувся своєї частки в майні товариства та можливості одержувати належну йому частину прибутку (дивіденди) від продажу агрохімії, а також порушено його право брати участь в управлінні товариством.
Також, третя особа з самостійними вимогами на предмет спору - ОСОБА_3 зазначає, що ним було відмінено довіреність від 31.10.2008 р., якою уповноважувався ОСОБА_7 бути представником та голосувати на загальних зборах учасників ТОВ «Українська агрохімічна компанія».
За таких обставин, за твердженням третьої особи з самостійними вимогами на предмет спору - ОСОБА_3, спірне рішення загальних зборів було прийнято за відсутності кворуму для проведення загальних зборів учасників товариства.
Відповідно до статті 58 Закону України «Про господарські товариства» (в редакції, чинній на момент проведення Загальних зборів) визначено, що вищим органом товариства з обмеженою відповідальністю є загальні збори учасників. Вони складаються з учасників товариства або призначених ними представників. Представники учасників можуть бути постійними або призначеними на певний строк. Учасник вправі в будь-який час замінити свого представника у загальних зборах учасників, сповістивши про це інших учасників. Учасник товариства з обмеженою відповідальністю вправі передати свої повноваження на зборах іншому учаснику або представникові іншого учасника товариства. Учасники мають кількість голосів, пропорційну розміру їх часток у статутному (складеному) капіталі.
За приписами ч. ч. 2, 3 Закону України «Про господарські товариства» (в редакції, чинній на момент проведення спірних загальних зборів), представники учасників можуть бути постійними або призначеними на певний строк. Учасник вправі в будь-який час замінити свого представника у загальних зборах учасників, сповістивши про це інших учасників. Учасник товариства з обмеженою відповідальністю вправі передати свої повноваження на зборах іншому учаснику або представникові іншого учасника товариства.
Пунктом 9.2 Статуту ТОВ «Українська Агрохімічна Компанія» передбачено, що учасники мають право призначити для роботи в зборах учасників своїх представників. Представники можуть бути постійними, або призначеними на певний термін. Учасник має право у будь-який час замінити свого представника, повідомивши про це решту учасників товариства. Учасник має право передати свої повноваження в зборах іншому учаснику чи його уповноваженому представнику.
Статтею 61 Закону України «Про господарські товариства» встановлено, що про проведення загальних зборів товариства учасники повідомляються передбаченим статутом способом із зазначенням часу і місця проведення зборів та порядку денного.
У пунктах 9.5, 9.6 Статуту Товариства зазначено, що про проведення зборів учасники повідомляються усно чи письмово із зазначенням часу і місця проведення зборів та порядку денного. Повідомлення повинно бути зроблене не менш як за 30 днів до скликання загальних зборів. Учасник товариства зобов'язаний повідомити директора про спосіб отримання інформації щодо скликання загальних зборів учасників Товариства.
Загальні збори учасників вважаються повноважними, якщо на них присутні учасники (представники учасників), що володіють у сукупності більш як 60 відсотками голосів (ч. 1 ст. 60 Закону України «Про господарські товариства»).
Згідно з пунктом 9.3 Статуту ТОВ «Українська Агрохімічна Компанія», збори учасників вважаються правомочними, якщо на них присутні учасники, що володіють у сукупності більше як 60% голосів.
У спірному рішенні загальних зборів учасників ТОВ «Українська агрохімічна компанія» зазначено, що у зборах брали участь учасники товариства, які на дату проведення зборів володіють 87,62% у статутному капіталі. При цьому, в рішенні зазначено, що в загальних зборах учасників товариства брав участь ОСОБА_7, який представляв ОСОБА_3, що володіє 50,31 % статутного капіталу товариства.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги ОСОБА_1 та ОСОБА_3 не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Згідно зі статті 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно з ч. 2 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 р. «Про судове рішення», рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.
ОСОБА_12 на підтвердження того, що ОСОБА_3 відмінив свою довіреність, якою уповноважував ОСОБА_7 бути представником та голосувати на загальних зборах учасників ТОВ «Українська агрохімічна компанія», надано копію заяви ОСОБА_3, справжність підпису на якій засвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Сергієнко С.С. 20.11.2008 р. Відповідно до цієї заяви, ОСОБА_3 повідомив загальні збори учасників ТОВ «Українська агрохімічна компанія» про, те що ним скасовано довіреність на представництво його інтересів як учасника Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська агрохімічна компанія», видану на ім'я ОСОБА_7
Господарський суд не приймає вищевказану заяву в якості доказу факту скасування довіреності від 31.10.2008 р., виданої ОСОБА_3 ОСОБА_7, з огляду на наступне.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 1008 Цивільного кодексу України, договір доручення припиняється в разі відмови довірителя або повіреного від договору. Ця підстава припинення договору доручення є безумовною, оскільки згідно з частиною 2 статті 1008 Цивільного кодексу України, довіритель або повірений мають право відмовитися від договору доручення в будь-який час, а відмова від права на відмову від договору доручення є нікчемною.
Згідно зі ст. 249 Цивільного кодексу України, особа, яка видала довіреність, за винятком безвідкличної довіреності, може в будь-який час скасувати довіреність або передоручення.
Відмова від цього права є нікчемною. Особа, яка видала довіреність і згодом скасувала її, повинна негайно повідомити про це представника, а також відомих їй третіх осіб, для представництва перед якими була видана довіреність.
Приписами ч. 3 ст. 249 Цивільного кодексу України встановлено, що права та обов'язки щодо третіх осіб, що виникли внаслідок вчинення правочину представником до того, як він довідався або міг довідатися про скасування довіреності, зберігають чинність для особи, яка видала довіреність, та її правонаступників. Це правило не застосовується, якщо третя особа знала або могла знати, що дія довіреності припинилася.
У відповідності до п. п. 154, 155 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 3.03.2004 р. № 20/5, особа, яка видала довіреність, за винятком безвідкличної, може у будь-який час скасувати довіреність або передоручення. Нотаріус, завідувач державним нотаріальним архівом при одержанні заяви про скасування довіреності або передоручення робить про це відмітку на примірнику довіреності, що зберігається у справах нотаріуса, у державному нотаріальному архіві та відмітку в реєстрі для реєстрації нотаріальних дій. Якщо особа, яка видала довіреність, подасть примірник довіреності, що є у неї, то напис про скасування довіреності або передоручення робиться і на цьому примірнику, після чого він разом із заявою додається до примірника, що зберігається у справах нотаріуса, в державному нотаріальному архіві.
Посвідчені нотаріусами довіреності, а також довіреності, видані в порядку передоручення, припинення їх дії, підлягають обов'язковій реєстрації в Єдиному реєстрі довіреностей у порядку, установленому Положенням про Єдиний реєстр довіреностей.
Згідно з п. 1.2 Положення про Єдиний реєстр довіреностей, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 28.12.2006 №111/5, обов'язковій реєстрації у Єдиному реєстрі підлягають довіреності (у тому числі їх дублікати), посвідчені в нотаріальному порядку, та довіреності на право розпорядження майном, посвідчені посадовими особами виконавчих комітетів сільських, селищних, міських Рад народних депутатів, а також відомості про припинення їх дії.
Згідно з пунктом 2.6.12 вказаного Положення, реєстратором до Єдиного реєстру вносяться відомості про припинення дії довіреності назва, номер та дата видачі документа, що є підставою для припинення дії довіреності; найменування юридичної або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, яка видала документ-підставу; відомості про нотаріуса або іншу посадову, службову особу, яка отримала документ-підставу.
Відповідальність за невнесення відомостей про припинення довіреності несе реєстратор.
За приписами статті 249 Цивільного кодексу України особа, яка видала довіреність, за винятком безвідкличної довіреності, може в будь-який час скасувати довіреність або передоручення. Відмова від цього права є нікчемною. Особа, яка видала довіреність і згодом скасувала її, повинна негайно повідомити про це представника, а також відомих їй третіх осіб, для представництва перед якими була видана довіреність. Права та обов'язки щодо третіх осіб, що виникли внаслідок вчинення правочину представником до того, як він довідався або міг довідатися про скасування довіреності, зберігають чинність для особи, яка видала довіреність, та її правонаступників. Це правило не застосовується, якщо третя особа знала або могла знати, що дія довіреності припинилася.
Чинним законодавством не передбачено спосіб повідомлення фізичною особою представника, а також третіх осіб, для представництва перед якими була видана довіреність, про скасування довіреності.
Положеннями статті 249 Цивільного кодексу України обумовлено, що момент скасування довіреності та момент втрати нею чинності для представника та третіх осіб, для представництва перед якими була видана довіреність, не збігаються. Так, нотаріально посвідчена довіреність є скасованою з моменту подання особою нотаріусу відповідної заяви та вчинення нотаріусом на її підставі дій передбачених Інструкцією та Положенням про Єдиний реєстр довіреностей.
При цьому відповідно до частини 4 статті 249 Цивільного кодексу України, права та обов'язки щодо третіх осіб, що виникли внаслідок вчинення правочину представником до того, як він довідався або міг довідатися про скасування довіреності, зберігають чинність для особи, яка видала довіреність. Це правило не застосовується, якщо третя особа знала або могла знати, що дія довіреності припинилася.
Таким чином, для реалізації свого права на скасування довіреності особа, яка її видала, має вчинити передбачені законодавством дії, зокрема, звернутись із відповідною заявою до нотаріуса (державного нотаріального архіву), а відомості про скасування довіреності підлягають обов'язковій реєстрації у Єдиному реєстрі довіреностей.
При цьому, саме по собі волевиявлення особи (без дотримання наведеної вище процедури) не свідчить про скасування відповідної довіреності.
Господарський суд зазначає, що подана ОСОБА_3 заява не направлена на скасування довіреності, а є лише повідомленням про скасування.
Крім того, суд звертає увагу на те, що ОСОБА_1. не довів, а вказана заява не підтверджує того, що ТОВ «Українська агрохімічна компанія» та ОСОБА_7 були повідомлені про скасування довіреності від 31.10.2008 р., як це передбачено ст. 249 Цивільного кодексу України.
Твердження третьої особи з самостійними вимогами на предмет спору - ОСОБА_3 про скасування довіреності від 31.10.2008 р. також спростовуються доказами, наданими ОСОБА_2, зокрема, повним витягом з Єдиного реєстру довіреностей № 9056124 від 28.11.2008 р., який свідчить про відсутність факту припинення дії довіреності від 28.11.2008 р. станом на день проведення загальних зборів.
За таких обставин, загальні збори учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська агрохімічна компанія», які відбулись 02.12.2008 р., були повноважними, оскільки участь в них приймали учасники, що володіють у сукупності більше 60 відсотками голосів, що спростовує доводи третьої особи з самостійними вимогами на предмет спору - ОСОБА_3 про відсутність кворуму на спірних загальних зборах учасників товариства.
Що стосується доводів ОСОБА_1, то господарський суд відзначає наступне.
У відповідності до ст. 61 Закону України «Про господарські товариства» (в редакції, чинній на момент проведення спірних загальних зборів), про проведення загальних зборів товариства учасники повідомляються передбаченим статутом способом із зазначенням часу і місця проведення зборів та порядку денного. Повідомлення повинно бути зроблено не менш як за 30 днів до скликання загальних зборів. Будь-хто з учасників товариства вправі вимагати розгляду питання на загальних зборах учасників товариства за умови, що воно було ним поставлено не пізніш як за 25 днів до початку зборів. Не пізніш як за 7 днів до скликання загальних зборів учасникам товариства повинна бути надана можливість ознайомитися з документами, внесеними до порядку денного зборів. З питань, не включених до порядку денного, рішення можуть прийматися тільки за згодою всіх учасників, присутніх на зборах.
Таким чином, за змістом ст. 61 Закону України «Про господарські товариства», про проведення загальних зборів учасники товариства повідомляються у спосіб, який передбачено Статутом.
Пунктом 9.5 Статуту Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська агрохімічна компанія» встановлено, що про проведення загальних зборів учасники повідомляються усно чи письмово із зазначенням часу і місця проведення загальних зборів та порядку денного.
Тобто, положеннями Статуту передбачена можливість повідомляти учасника товариства про скликання загальних зборів усно, а направлення учаснику письмового повідомлення положеннями Статуту не вимагається. Тому відсутність такого повідомлення у позивача не може бути належним доказом порушення його права.
ОСОБА_8, ОСОБА_2 та ОСОБА_7 пояснили суду, що про скликання загальних зборів повідомляли ОСОБА_1 в телефонному режимі.
Зазначеної обставини позивач не спростував.
У відповідності до п. 21 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2008 р. № 13 «Про практику розгляду судами корпоративних спорів», при вирішенні спорів про визнання недійсними рішень загальних зборів господарського товариства з підстав недопущення до участі в них акціонерів (учасників) товариства судам необхідно з'ясувати, чи могла їх відсутність (або наявність) істотно вплинути на прийняття рішення, яке оскаржується.
З копії протоколу № 02/10-01 від 02.10.2009 р. (яким оформлено спірне рішення) вбачається, що спірне рішення загальних зборів учасників товариства було прийнято 87,62 % голосів учасників.
При цьому, позивач - ОСОБА_1 станом на момент проведення спірних загальних зборів володів часткою 12,37 % статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська агрохімічна компанія», тому відсутність або присутність позивача на загальних зборах істотно вплинути на прийняття оскаржуваного рішення не могла.
Господарський суд зазначає, що дослідивши всі докази та пояснення в їх сукупності, факт належного повідомлення учасника ТОВ «Українська агрохімічна компанія» - ОСОБА_1 про проведення загальних зборів учасників товариства не підтверджується.
Крім того, суд враховує те, що протягом тривалого періоду з 2009 року до 2014 року учасникам ТОВ «Українська агрохімічна компанія» ОСОБА_1 та ОСОБА_3 було відомо про проведення загальних зборів учасників товариства та відчуження майна, однак вони не вчиняли дій щодо врегулювання спірних відносин в позасудовому порядку та не звертались за захистом своїх прав та інтересів, як учасників товариства, в судовому порядку.
Враховуючи наведене, позовні вимоги ОСОБА_1 та позовні вимоги третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору - ОСОБА_3 задоволенню не підлягають.
Також Господарський суд м. Києва зауважує, що заява ОСОБА_2 про застосування наслідків спливу строку позовної давності задоволенню не підлягає, оскільки заява про сплив позовної давності, здійснена особою, яка не є стороною у справі, а відтак не може бути підставою для застосування судом позовної давності. Також судом враховується, що в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 та ОСОБА_3 відмовлено по суті, у зв'язку з чим відсутня необхідність у розгляді заяв про поновлення такого строку.
Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача. Витрати по сплаті судового збору за розгляд позову третьої особи з самостійними вимогами на предмет спору в зв'язку з відмовою в задоволенні позову покладаються на третю особу з самостійними вимогами на предмет спору.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд
У задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити повністю.
У задоволенні позову третьої особи з самостійними вимогами на предмет спору - ОСОБА_3 відмовити повністю.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повне рішення складено 05.06.2015 р.
Суддя Т.Ю. Трофименко