ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
03.06.2015Справа № 34/263
За скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Тіволі»
на дії відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України при виконанні наказу Господарського суду міста Києва від 04.11.2011 у справі № 34/263
за позовом заступника прокурора Печерського району міста Києва в інтересах держави в особі Національного банку України, Товариства з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Тіволі»
за участю третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору Публічне акціонерне товариство «Дельта Банк»
про звернення стягнення на предмет іпотеки.
Суддя Сташків Р.Б.
Представники сторін:
від прокуратури - не з'явились;
від позивачів - не з'явились;
від відповідача - Макаренко Ю.О. (представник за довіреністю);
від третьої особи - Гутник В.П. (представник за довіреністю).
Від відділу ДВС - не з'явились.
Рішенням господарського суду міста Києва від 15.06.2011 у справі № 34/263, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 12.10.2011, у задоволенні позову заступника прокурора Печерського району міста Києва в інтересах держави в особі Національного банку України, Товариства з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк» було відмовлено, а позов Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» суд вирішив задовольнити частково.
04.11.2011 на виконання вищевказаного рішення господарським судом міста Києва було видано наказ про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Тіволі» на користь Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» заборгованості за кредитним договором на відкриття не відновлювальної кредитної лінії №355/КВ-06 від 08.12.2006, з урахуванням додаткових угод до нього, вставного в сумі 31604085 грн., шляхом звернення стягнення на предмети іпотеки за іпотечними договорами №355/Zквіп-06 від 11.12.2006 та №355/Zквіп-06-1 від 11.12.2006, шляхом проведення прилюдних торгів у межах процедури виконавчого провадження, з встановленням початкових цін на предмети іпотеки.
Ухвалою суду від 08.10.2014 судом було поновлено строк пред'явлення до виконання наказу від 04.11.2011 господарського суду міста Києва у справі № 34/263.
До Господарського суду міста Києва надійшла скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Тіволі» дії відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України при виконанні наказу Господарського суду міста Києва від 04.11.2011 у справі № 34/263.
Встановлений ст. 121-2 ГПК України строк звернення зі скаргою відповідачем пропущено не було, враховуючи отримання ним 18.11.2014 оскаржуваної постанови за результатами розгляду його скарги до начальника ДВС, тому подану до суду скаргу було прийнято до розгляду, як таку, строк на звернення з якою не пропущено.
Прокуратура, позивачі та ДВС своїх представників у судове засідання 03.06.2015 не направили, клопотань про відкладення розгляду скарги не надходило. Відповідно до ч. 2 ст. 121-2 ГПК України, неявка боржника, стягувача, прокурора чи представника органу Державної виконавчої служби в судове засідання не є перешкодою для розгляду скарги.
Розглянувши подану скаргу та дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволенні вимог скарги, з огляду на наступне.
У поданій скарзі Товариство з обмеженою відповідальністю «Тіволі» просить суд визнати недійсними постанову в.о. начальника відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Кузьменко О.С. від 07.11.2014 ВП №29936922, постанову головного державного виконавця відділу Державної виконавчої служби України Сіщука В.В. від 18.11.2017 ВП №29936922 та зупинити стягнення на підставі наказу Господарського суду міста Києва від 04.11.2011 у справі №34/263.
Підставами поданої скарги скаржник вказує те, що в.о. начальника відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Кузьменко О.С. було винесено постанову від 07.11.2014 ВП №29936922 по розгляду скарги на постанову від 31.05.2012 про повернення виконавчого документа стягувачеві, але вказану скаргу було подано через 2 роки і 5 місяців після прийняття постанови про повернення виконавчого документу стягувачеві, тоді як за приписами ч. 4 ст. 47 Закони України «Про виконавче провадження» постанова могла бути оскаржена в десятиденний строк.
Суд погоджується з доводами заявника, що про постанову від 31.05.2012 ВП №29936922 стягувачу було відомо набагато раніше, ніж було подано скаргу на неї до керівництва відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України.
Проте суд не погоджується з доводами скаржника, що встановлений приписами ч. 4 ст. 47 Закони України «Про виконавче провадження» десятиденний строк на оскарження граничним або присічним, оскільки наступною нормою Закону - статтею 82, яка регулює питання оскарження рішень, дій або бездіяльності посадових осіб державної виконавчої служби, вказано, що рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби можуть бути оскаржені стягувачем до начальника відділу, і за приписами ч. 8 згаданої статті скарга, подана у виконавчому провадженні начальнику відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, розглядається у десятиденний строк з дня її надходження. При цьому, скарга, подана без додержання вимог, викладених у частині шостій цієї статті, розглядається начальником відділу в порядку, встановленому Законом України «Про звернення громадян».
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 83 Закону України «Про виконавче провадження» контроль за своєчасністю, правильністю і повнотою виконання рішень державним виконавцем здійснюють начальник відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, а також керівник вищестоящого органу державної виконавчої служби. Начальник відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, при здійсненні контролю за рішеннями, діями державного виконавця під час виконання рішень має право у разі, якщо вони суперечать вимогам закону, своєю постановою скасувати постанову або інший процесуальний документ (або їх частину), винесені у виконавчому провадженні державним виконавцем, визнати недійсним складений державним виконавцем акт, зобов'язати державного виконавця провести виконавчі дії в порядку, встановленому цим Законом.
Отже, за умови невиконаного рішення суду Закон надає право оскаржити стягувачу винесену державним виконавцем постанову (зокрема - про привернення виконавчого документу стягувачу), як у межах 10ти денного строку, так, із урахуванням всіх обставин, поза цим строком до начальника відділу, якій, врахувавши стан виконання рішення та обставини скарги, приймає її до розгляду, і навіть скаргу подану без додержання вимог, викладених у частині шостій цієї статті, все одно розглядає, хоча вже й у іншому порядку (за Законом України «Про звернення громадян»).
Також суд вважає, що в.о. начальника відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Кузьменко О.С. при винесенні оскаржуваної постанови було обгрунтвоано прийнято такі обставини, як наявність не скасованої на той час постанови від 17.10.2014 Окружного адміністративного суду міста Києва, та реєстрації на той час прав на нерухоме майно - житловий будинок та земельну ділянку, що розташовані за адресою: м. Київ, вул. Польова, 61-А, як належних на праві власності ТОВ «Тіволі», а отже - наявність можливості виконання судового рішення (було визнано недійсним документ, що став підставою для зарахування коштів в рахунок погашення боргу, визнано недійсним акт державного виконавця № 187/9 про реалізацію предмета іпотеки і визнано недійсним свідоцтво про придбання майна з прилюдних торгів від 01.06.2012).
З огляду на вищенаведене суд приходить до висновку, що в.о. начальника відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Кузьменко О.С. було обґрунтовано прийнято до уваги вищеописані обставини та факт невиконання рішення суду, тому правомірно прийнято скаргу до розгляду, встановлено, що постанова про повернення виконавчого документа стягувачеві у ВП №29936922 від 31.05.2012 було є передчасною та скасовано її.
Отже, суд не вбачає у діях в.о. начальника відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Кузьменко О.С. порушень Закону України «Про виконавче провадження», визнає правомірною винесену ним оскаржувану постанову та винесену на її підставі постанову головного державного виконавця відділу Державної виконавчої служби України Сіщука В.В. від 18.11.2017 ВП №29936922, тому підстав для задоволення скарги з наведених скаржником обґрунтувань суд не вбачає.
Вимоги скарги в частині клопотання про зупинення стягнення на підставі наказу судом відхилено, оскільки відповідно до ст. 121-1 ГПК України право зупиняти виконання судового рішення має виключно суд касаційної інстанції.
Керуючись ст. ст. 86, 121-2 ГПК України, суд
У задоволенні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Тіволі» на дії відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України при виконанні наказу Господарського суду міста Києва від 04.11.2011 у справі № 34/263 (виконавче провадження №29936922), відмовити.
Дана ухвала набирає законної сили з моменту прийняття та може бути оскаржена в установленому законом порядку.
Суддя Сташків Р.Б.