ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
27.05.2015Справа №910/22620/14
За позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Страхування»
до Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Альфа-Гарант»
про відшкодування матеріальної шкоди, завданої в результаті ДТП, в порядку регресу в розмірі 11 734,12 грн.
Суддя Нечай О.В.
Представники сторін:
від позивача: не з'явився
від відповідача: Ліповуз Д.І., за довіреністю.
До господарського суду міста Києва надійшли позовні вимоги Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АХА Страхування" (далі - позивач) до Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Альфа-Гарант" (далі - відповідач) про відшкодування матеріальної шкоди, завданої в результаті ДТП, в порядку регресу в розмірі 46 635,28 грн.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 20.10.2014 р. було порушено провадження у справі № 910/22620/14, розгляд справи призначено на 19.11.2014 р.
18.11.2014 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва представником позивача було подано клопотання про долучення документів до матеріалів справи та про уточнення позовних вимог.
У судове засідання 19.11.2014 р. представник позивача з'явився. Вимоги ухвали господарського суду міста Києва від 20.10.2014 р. про порушення провадження у справі № 910/22620/14 позивач виконав.
У судове засідання 19.11.2014 р. представник відповідача з'явився, подав відзив на позовну заяву та клопотання про витребування нових доказів. Вимоги ухвали господарського суду міста Києва від 20.10.2014 р. про порушення провадження у справі № 910/22620/14 відповідач виконав.
Розглянувши у судовому засіданні клопотання представника відповідача про витребування нових доказів, суд задовольнив вищезазначене клопотання.
Враховуючи необхідність витребування нових доказів, розгляд справи було відкладено на 17.12.2014 р.
08.12.2014 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва представником відповідача була подана заява про ознайомлення з матеріалами справи.
16.12.2014 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва представником відповідача було подано клопотання про долучення документів до матеріалів справи.
У судове засідання 17.12.2014 р. представник позивача з'явився та подав письмові заперечення на відзив.
У судове засідання 17.12.2014 р. представник відповідача з'явився.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 17.12.2014 р. у даній справі було призначено судову автотоварознавчу експертизу.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 17.12.2014 р. провадження у справі № 910/22620/14 було зупинено до проведення експертизи та отримання висновку експерта.
12.02.2015 р. до відділу діловодства господарського суду міста Києва надійшов лист від заступника директора Київського НДІ судових експертиз з клопотанням судового експерта про надання додаткових матеріалів, необхідних для проведення експертизи, разом з матеріалами справи.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 14.02.2015 р. провадження у справі № 910/22620/14 було поновлено, задоволено клопотання судового експерта Київського НДІ судових експертиз, витребувано додаткові матеріали, необхідні для проведення експертизи.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 14.02.2015 р. провадження у справі було зупинено.
23.04.2015 р. до господарського суду міста Києва з Київського науково-дослідного інституту судових експертиз надійшли матеріали справи № 910/22620/14 без висновку експерта.
Ухвалою господарського суду міста Києва провадження у справі № 910/22620/14 було поновлено, розгляд справи призначено на 27.05.2015 р.
Дослідивши у судовому засіданні 27.05.2015 р. клопотання позивача про уточнення позовних вимог, суд встановив наступне.
Відповідно до п. 3.10 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» від 26 грудня 2011 року N 18 (далі - Постанова) передбачені частиною четвертою статті 22 ГПК права позивача збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову можуть бути реалізовані до прийняття рішення судом першої інстанції. Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві. Згідно з частиною третьою статті 55 ГПК ціну позову вказує позивач. Отже, у разі прийняття судом зміни (в бік збільшення або зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір, - з обов'язковим зазначенням про це як у вступній, так і в описовій частині рішення.
Згідно з п. 3.11 Постанови ГПК, зокрема статтею 22 цього Кодексу, не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про "доповнення" або "уточнення" позовних вимог, або заявлення "додаткових" позовних вимог і т.п. Тому в разі надходження до господарського суду однієї із зазначених заяв (клопотань) останній, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як, зокрема, збільшення або зменшення розміру позовних вимог.
Судом встановлено, що заява про уточнення позовних вимог фактично є заявою про зменшення розміру позовних вимог, не суперечить законодавству та не порушує чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси, а тому приймається судом до розгляду.
У судове засідання 27.02.2015 р. представник позивача не з'явився.
Представник відповідача у судове засідання 27.05.2015 р. з'явився та надав суду свої пояснення по суті спору, проти задоволення позову заперечував.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника відповідача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва,
22.08.2013 р. між Подлозною Іриною Михайлівною (далі - страхувальник) та Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «АХА Страхування» (далі - позивач) було укладено Договір добровільного страхування наземного транспорту № 222579Га/13с (далі - Договір), відповідно до якого позивачем були застраховані майнові інтереси страхувальника, пов'язані з експлуатацією наземного транспортного засобу, а саме: автомобіля «Renault», державний номерний знак ВМ 1500 АМ.
13.12.2013 р. о 15 год. 50 хв., в м. Суми на перехресті вул. Федько з вул. Шишкарівська, Приходько Д.В. керуючи автомобілем марки «ВАЗ 21093», державний номерний знак ВМ 6957 АТ, не стежив за дорожньою обстановкою під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху, внаслідок чого допустив зіткнення з автомобілем марки «Renault», державний номерний знак ВМ 1500 АМ, в результаті чого автомобілі отримали механічні пошкодження.
Постановою Зарічного районного суду м. Суми від 09.01.2014 р. Приходька Д.М. було визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340,00 грн.
Вартість відновлювального ремонту автомобіля марки Renault», державний номерний знак ВМ 1500 АМ, визначена за допомогою розрахунку електронної системи «Аудатекс» та складає 47 145,28 грн.
Відповідно до п. 8.1 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24 листопада 2003 року N 142/5/2092 (далі - Методика), для визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику КТЗ, застосовуються витратний підхід і метод калькуляції вартості відновлювального ремонту.
Згідно з п. 8.5 Методики калькуляція вартості відновлювального ремонту складається за результатами технічного огляду КТЗ.
Електронний розрахунок вартості матеріального збитку, завданого власнику пошкодженого автомобіля, складений за системою «Аудатекс», рекомендований переліком рекомендованих нормативних актів, методичної, довідкової літератури та комп'ютерних баз даних з програмним забезпеченням, який прописаний у Методиці.
Позивачем був складений та підписаний страховий акт № 1.001.13.19063/VESKO1119 від 14.01.2014 р., згідно з яким пошкодження автомобіля марки «Renault», державний номерний знак ВМ 1500 АМ, внаслідок вищезазначеної ДТП, визнано позивачем страховим випадком та призначено до виплати страхове відшкодування в розмірі 47 145,28 грн.
На підставі сформованого страхового акту № 1.001.13.19063/VESKO1119 від 14.01.2014 р. позивачем було здійснено виплату страхового відшкодування в розмірі 47 145,28 грн., що підтверджується копією платіжного доручення № 83 615 від 15.01.2014 р.
Згідно зі ст. 993 Цивільного кодексу України та ст. 27 Закону України "Про страхування" до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат (затрат) переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
Позивач, здійснивши виплату страхового відшкодування, набув право вимоги до відповідальної за заподіяні збитки особи.
Відповідно до ч. 1 ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Згідно з ч. 1 ст. 1187 Цивільного кодексу України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.
Частиною другою статті 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
З матеріалів справи вбачається, що цивільно-правова відповідальність власника автомобіля «ВАЗ 21093», державний номерний знак ВМ 6957 АТ, на момент скоєння вищезазначеної ДТП була застрахована у Товаристві з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Альфа-Гарант» (далі - відповідач), згідно з Полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АС/871544.
Пунктом 22.1 ст. 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Відповідно до ст. 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.
Таким чином, на підставі вищезазначених норм та у зв'язку з укладенням Полісу № АС/871544 відповідач прийняв на себе обов'язок відшкодовувати шкоду, заподіяну страхувальником майну третіх осіб внаслідок експлуатації автомобіля «ВАЗ 21093», державний номерний знак ВМ 6957 АТ.
Враховуючи те, що цивільно-правову відповідальність власника автомобіля марки «ВАЗ 21093», державний номерний знак ВМ 6957 АТ, на момент скоєння вищезазначеної ДТП було застраховано відповідачем, що підтверджується Полісом № АС/871544, відповідач згідно з статтею 993 Цивільного кодексу України та статтею 27 Закону України "Про страхування" зобов'язаний в межах ліміту відповідальності виплатити страхове відшкодування позивачу.
Позивач звернувся до відповідача з претензією про відшкодування у порядку регресу шкоди, заподіяної в результаті ДТП вих. № ЛВ 3220 від 13.05.2014 р.
У відповідь на вказану претензію, а саме листом № 12/1743 від 04.08.2014 р. відповідач визначив розмір страхового відшкодування за вищезазначеним страховим випадком, який підлягає виплаті позивачу, в розмірі 34 901,16 грн.
31.10.2014 р. відповідачем було перераховано позивачу страхове відшкодування в розмірі 34 901,16 грн.
Враховуючи вищенаведене, позивач зазначає, що відповідачем було безпідставно зменшено розмір страхового відшкодування на суму 11 734,12 грн., а тому, з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог, просить суд стягнути з відповідача на свою користь несплачену частину страхового відшкодування у вказаному розмірі.
Відповідач, заперечуючи проти позову, зазначає, про те, що в матеріалах справи відсутні будь-які докази того, що матеріальна шкода, заподіяна власнику автомобіля марки «Renault», державний номерний знак ВМ 1500 АМ, внаслідок вищезазначеної ДТП, оцінена належним чином, відповідно до вимог Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", та надано суду свій розрахунок страхового відшкодування.
Суд не погоджується з даною позицією відповідача, з огляду на наступне.
Згідно з ч. 4 ст. 3 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" процедури оцінки майна встановлюються нормативно-правовими актами з оцінки майна. У випадках проведення незалежної оцінки майна складається звіт про оцінку майна. У випадках самостійного проведення оцінки майна органом державної влади або органом місцевого самоврядування складається акт оцінки майна. Вимоги до звітів про оцінку майна та актів оцінки майна встановлюються відповідно до статті 12 цього Закону.
Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" оцінка майна проводиться у випадках, встановлених законодавством України, міжнародними угодами, на підставі договору, а також на вимогу однієї з сторін угоди та за згодою сторін.
Згідно приписів п. 9 ч. 2 ст. 7 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" проведення оцінки майна є обов'язковим у випадках необхідності визначення збитків або розміру відшкодування у випадках, встановлених законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" звіт про оцінку майна є документом, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання відповідно до договору. Звіт підписується оцінювачами, які безпосередньо проводили оцінку майна, і скріплюється печаткою та підписом керівника суб'єкта оціночної діяльності.
В якості доказів вартості відновлювального ремонту автомобіля страхувальника за Договором, позивачем було долучено до позовної заяви належним чином засвідчену копію звіту - Звіт про незалежну експертну оцінку ринкової вартості колісного транспортного засобу і розміру матеріального збитку, заподіяного його власнику в результаті пошкодження автомобіля «Renault Koleos» державний реєстраційний номер ВМ 1500 АМ, випуску 2008 року № 413 від 30.01.2014 р., складений уповноваженою на проведення оцінки особою.
Проте, Верховним Судом України у листі "Судова практика розгляду цивільних справ, що виникають з договорів страхування" від 19.07.2011 року було роз'яснено, що, визначаючи розмір заподіяної шкоди при страхуванні наземного транспорту, суди, у разі виникнення спору щодо визначення розміру шкоди, повинні виходити з фактичної (реальної) суми, встановленої, в тому числі, відповідними документами станції технічного обслуговування, на якій проводився ремонт автомобіля.
В матеріалах справи наявна копія рахунку-фактури № АП-0000047 від 08.01.2014 р., на підставі якого у відповідності до платіжного доручення № 83615 від 15.01.2015 р. позивачем було перераховано страхове відшкодування в сумі 47 145,28 грн.
Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
За таких обставин, суд дійшов висновку про те, що позивачем було доведено суду належними та допустимими доказами розмір матеріального збитку, завданого власнику автомобіля марки «Renault», державний номерний знак ВМ 1500 АМ.
У відповідності до абз. 2 п. 12.1 ст. 12 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи.
Полісом № АС/871544 встановлено франшизу в розмірі 510,00 грн.
Позивачем враховано франшизу, встановлену Полісом № АС/871544, при визначенні розміру позовних вимог.
Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про те, що заявлені позивачем вимоги про стягнення з відповідача страхового відшкодування в розмірі 11 734,12 грн. підлягають задоволенню.
Відповідно до ч. 1 ст. 49 ГПК України судовий збір покладається на відповідача.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 4, 49, 82 ГПК України, суд,
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Альфа-Гарант» (01033, м. Київ, бульвар Лесі Українки, 26; ідентифікаційний код: 32382598) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Страхування» (04070, м. Київ, вул. Іллінська, будинок 8; ідентифікаційний код: 20474912) страхове відшкодування в розмірі 11 734 (одинадцять тисяч сімсот тридцять чотири) грн. 12 коп. та судовий збір в розмірі 1 827 (одна тисяча вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп.
Повне рішення складено 02.06.2015 р.
Суддя О.В. Нечай