ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
27.05.2015Справа №910/7492/15-г
За позовом Публічного акціонерного товариства "Укргазвидобування" в особі філії Газопромислового управління "Полтавагазвидобування"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Карпатигаз"
про стягнення 995 388,02 грн.
Суддя Нечай О.В.
Представники сторін:
від позивача: Єжова Н.О., за довіреністю
від відповідача: не з'явився.
На розгляд господарського суду міста Києва були передані позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Укргазвидобування" в особі філії Газопромислового управління "Полтавагазвидобування" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Карпатигаз" про стягнення 995 388,02 грн.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 30.03.2015 р. було порушено провадження у справі № 910/7492/15-г, розгляд справи призначено на 29.04.2015 р.
24.04.2015 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києве представником позивача було подано заяву про відсутність аналогічного спору.
28.04.2015 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва представником відповідача було подано відзив на позовну заяву.
У судове засідання 29.04.2015 р. представники сторін з'явились, представник позивача подав клопотання про долучення документів до матеріалів справи.
29.04.2015 р. у судовому засіданні судом було оголошено перерву до 27.05.2015 р.
19.05.2015 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва представником позивача було подано письмові пояснення на відзив відповідача та клопотання про витребування нових доказів.
У судове засідання 27.05.2015 р. представник позивача з'явився, надав свої пояснення по суті спору, позовні вимоги підтримав.
Представник відповідача у судове засідання 27.05.2015 р. не з'явився.
Розглянувши у судовому засіданні 27.05.2014 р. клопотання представника позивача про витребування нових доказів, суд відмовив у задоволенні вищезазначеного клопотання, у зв'язку з його необгрунтованістю.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва,
31.12.2013 р. між Публічним акціонерним товариством «Укргазвидобування» в особі філії - Газопромислового управління «Полтавагазвидобування» (далі - виконавець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Карпатигаз» (далі - замовник, відповідач) як оператор спільної діяльності між ДК «Укргазвидобування» НАК «Нафтогаз України», правонаступником якої є ПАТ «Укргавидобування», ТОВ «Карпатигаз» та компанією МісенЕнтерпрайзіс АБ за договором № 3 про спільну діяльність без утворення юридичної особи від 10.06.2002 р. було укладено Договір про надання послуг по подачі метанолу б/н (далі - Договір), відповідно до умов якого замовник доручає, а виконавець зобов'язується за плату надавати послуги по подачі метанолу виконавця або замовника на гирло свердловин замовника та установки низькотемпературної сепарації (надалі - НТС), котра належить виконавцю, де проходить підготовка природного газу замовника для забезпечення безгідратного режиму роботи та підготовки природного газу згідно з вимогами нормативних документів. Під кількістю використаного метанолу сторони погоджують кількість фактично поданого за звітній місяць метанолу виконавця або замовника на гирло свердловин та установки НТС згідно з обліковими даними виконавця у випадках, коли неможливо застосувати групову норму використання метанолу (зміни термобаричних умов та наявність пластової води) або згідно з груповою нормою використання метанолу (пункти 1.1.1 та 1.1.2 Договору).
Відповідно до п. 1.2 Договору кількість метанолу визначається щомісячно в двосторонньому акті, який складається та підписується уповноваженими представниками сторін п'ятого робочого дня місяця наступного за звітнім.
Згідно з п. 4.1 Договору виконавець та замовник не пізніше п'ятого робочого дня місяця наступного за звітнім складають двосторонній Акт про кількість метанолу при підготовці газу (додаток № 2), в якому, згідно з обліковими даними виконавця або по груповій нормі, вказується обсяг метанолу, використаного виконавцем для підготовки природного газу видобутого із свердловини замовника протягом звітного місяця.
На основі Акту про кількість метанолу при підготовці газу виконавець складає та разом із замовником підписує Акт наданих послуг по подачі виконавцем метанолу.
Відповідно до п. 4.3 та п. 4.4 Договору замовник зобов'язується щомісячно до 15 числа звітного місяця провести попередню оплату на підставі рахунку-фактури наданого виконавцем в розмірі 100 відсотків від вартості фактично наданих послуг за попередній місяць та вартості метанолу виконавця, що відображена в Аті про кількість метанолу при підготовці газу. Остаточний розрахунок за надані у звітному місяці послуги проводиться замовником до 15 числа місяця наступного за звітнім на підставі Акту наданих послуг підписаних виконавцем та рахунку фактури наданого виконавцем по факсу замовнику з урахуванням перерахованої попередньої оплати. Замовник зобов'язується щомісячно до 25 числа місяця, наступного за звітнім, провести звірку оплати за надані послуги виконавцем. Оплата послуг, передбачених даним Договором, здійснюється грошовими коштами, шляхом перерахування на поточний рахунок виконавця.
На виконання умов Договору, позивачем протягом січня - серпня 2014 р. включно було надано відповідачу послуги на загальну суму 13 717 967,78 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями актів надання послуг.
Позивач зазначає суду про те, що відповідачем, в порушення п. 4.3 Договору, було сплачено кошти за Договором та вищезазначеними актами з простроченням, внаслідок чого позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь індекс інфляції в розмірі 452 130,47 грн., пеню в розмірі 485 051,38 грн. та 3% річних в розмірі 58 206,17 грн.
Судом встановлено, що на виконання умов Договору, кошти в сумі 1 695 057,30 грн. були сплачені відповідачем позивачу 04.07.2014 р., кошти в сумі 1 304 137,82 грн. були сплачені відповідачем позивачу 18.09.2014 р., кошти в сумі 1 813 666,14 грн. були сплачені відповідачем позивачу 15.10.2014 р., кошти в сумі 1 706 899,97 грн. були сплачені відповідачем позивачу 15.10.2014 р., кошти в сумі 1 715 015,90 грн. були сплачені відповідачем позивачу 15.10.2014 р., кошти в сумі 1 196 341,69 грн. були сплачені відповідачем позивачу 21.10.2014 р., кошти в сумі 1 688 970,25 грн. були сплачені відповідачем позивачу 21.10.2014 р., кошти в сумі 1 817 897,48 грн. були сплачені відповідачем позивачу 21.10.2014 р., що підтверджується наявними у матеріалах справи копіями банківських виписок по особовим рахункам позивача.
Відповідно до Узагальнюючої податкової консультації щодо використання банківських виписок як первинних документів, затвердженої Наказом Державної податкової служби України 05.07.2012 N 583, первинним документом вважається документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
В свою чергу господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.
Виписки з особових рахунків клієнтів, що є регістрами аналітичного обліку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту. Порядок, періодичність друкування та форма надання виписок (у паперовій чи електронній формі) із особових рахунків клієнтів обумовлюються договором банківського рахунку, що укладається між банком і клієнтом під час відкриття рахунку.
З огляду на вищенаведене, додана позивачем до позовної заяви банківська виписка по особовому рахунку відповідача є первинним документом, а відповідно і належним та допустимим доказом в розумінні ст. 34 ГПК України, тому приймаються до уваги судом.
Відповідач, заперечуючи проти позову, зазначає у своєму письмовому відзиві про те, що Договір було укладено між ДК «Укргазвидобування» НАК «Нафтогаз України» (правонаступником якої є ПАТ «Укргазвидобування») в особі філії ГПУ «Полтавагазвидобування» та ТОВ «Карпатигаз» як Оператором Спільної діяльності між ПАТ «Укргазвидобування», ТОВ «Карпатигаз» та компанією Місен Ентерпрайзіс АБ за договором № 3 про спільну діяльність без утворення юридичної особи від 10.06.2002 р.
За вказаних обставин, на думку відповідача, стягнення будь-якої заборгованості з юридичної особи як оператора спільної діяльності має відбуватись з всіх учасників Договору про спільну діяльність, як спільних витрат.
Суд не погоджується з даною позицією відповідача, з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 1130 Цивільного кодексу України за договором про спільну діяльність сторони (учасники) зобов'язуються спільно діяти без створення юридичної особи для досягнення певної мети, що не суперечить законові.
Таким чином, при укладенні між позивачем та відповідачем договору про спільну діяльність не відбулось створення нової юридичної особи.
Відповідно до ч. 2 ст. 1135 Цивільного кодексу України у відносинах із третіми особами повноваження учасника вчиняти правочини від імені всіх учасників посвідчується довіреністю, виданою йому іншими учасниками, або договором простого товариства.
Таким чином, відповідач виступає стороною та представником інших сторін в договорі про спільну діяльність, а в Договорі замовником, який у випадку невиконання своїх договірних зобов'язань, несе відповідальність згідно з чинним законодавством України.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Частиною 1 ст. 610 Цивільного кодексу України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно з ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Судом встановлено, що відповідачем було оплачено послуги, надані позивачем за Договором, з простроченням, що підтверджується наявними у матеріалах справи доказами.
Відповідно до частин 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно з ч. 1 ст. 550 Цивільного кодексу України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.
Частиною 2 ст. 551 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Суб'єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.
Згідно з ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Як вбачається з ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Відповідно до п. 6.3 Договору за порушення строків оплати замовник сплачує на користь виконавця пеню в розмірі 0.5 % від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення платежу, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період за який сплачується пеня.
Згідно з ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Судом здійснено перерахунок заявлених позивачем до стягнення з відповідача сум 3% річних та інфляційних втрат, та встановлено, що позивачем вірно розраховані зазначені суми.
Відповідач просить суд зменшити розмір пені.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право, зокрема, зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.
Згідно з п. 3.17.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» від 26 грудня 2011 року N 18 (далі - Постанова) вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.
У зазначеній нормі ГПК йдеться про можливість зменшення розміру саме неустойки (штрафу, пені), а тому вона не може застосовуватися у вирішенні спорів, пов'язаних з відшкодуванням сум збитків та шкоди (стаття 22, глава 82 Цивільного кодексу України).
Крім того, ця процесуальна норма може застосовуватись виключно у взаємозв'язку (сукупності) з нормою права матеріального, яка передбачає можливість зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), а саме частиною третьою статті 551 Цивільного кодексу України і статтею 233 Господарського кодексу України. Якщо відповідні санкції застосовуються не у зв'язку з порушенням зобов'язання, а з інших передбачених законом підстав (наприклад, за порушення вимог конкурентного законодавства), їх розмір не може бути зменшено судом.
Згідно з ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Відповідач зазначає суду, що «Основним джерелом доходів відповідача є виручка від реалізації видобутих вуглеводнів. В період з вересня 2013 року по серпень 2014 року Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» не включала природний газ, видобутий спільною діяльністю за договором № 3 від 10.06.2002, оператором якої є Відповідач, до планового (розрахункового) балансу надходження та розподілу природного газу, у зв'язку з чим Відповідач не міг реалізувати видобутий природний газ та оплатити послуги Позивача (копії Місячних балансів газу додаються). Виключенням були лише березень та червень 2014 року, коли були включені обмежений обсяг газу, з метою надання можливості Відповідачу виплатити заробітну плату працівникам та частково сплатити податковий борг, щоб не допустити примусовий продаж майна учасників спільної діяльності податковими органами. При цьому норми Податкового кодексу України зобов'язують платників податків в першу чергу направляти кошти на погашення саме податкового боргу та заробітної плати.
Враховуючи те, що в спірний період податкове навантаження становило близько 80 млн. грн. щомісячно, фонд заробітної плати становив близько 3 млн. грн. на місяць, надходження від реалізації нафти та конденсату не перевищували 30 млн. грн. на місяць, а реалізація природного газу була унеможливлена внаслідок не включення видобутого природного газу в планові (розрахункові) баланси надходження та розподілу природного газу, у Відповідача як оператора спільної діяльності, що є відповідальним за сплату податків, виник не лише борг перед Позивачем й іншими контрагентами, а й податковий борг, що в свою чергу призвело до того, що податкові органи розпочати передбачені законодавством України процедури арешту майна спільної діяльності та примусового стягнення коштів, яких фактично не було (копії позовів та подань податкових органів до судів додаються).
У зв'язку із зазначеним також вимушені були укладати з податковими органами договори про розстрочення (відстрочення) грошових зобов'язань (податкового боргу) (копії додаються).
Згідно з п. 6.3.11 ДСД № 3 Позивач зобов'язався сприяти включенню та обліку видобутого природного газу в «Розрахунковий баланс Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» надходження та розподілу природного газу, видобутого за цим договором, по Україні.
Не зважаючи на численні усні та письмові звернення Відповідача як до Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України», так і до Позивача: перша не включала в період з вересня 2013 р. по серпень 2014 р. весь обсяг видобутого спільною діяльністю за договором № 3 від 10.06.2002 природного газу до Місячних балансів газу, не повідомивши при цьому Відповідачу про причини відмови, що є порушенням ч. 8 ст. 7 Закону України «Про засади функціонування ринку природного газу»; а Позивач не виконав свої зобов'язання, передбачені п. 6.3.11 ДСД № 3, та не сприяв Відповідачу у включенні та обліку видобутого в межах спільної діяльності природного газу до Місячних балансів газу.»
З огляду на вищезазначене, відповідач вважає, що зазначені вище обставини вказують на те, що ситуація, за якої виникла заборгованість відповідача перед позивачем, є цілком винятковою, викликана тяжким фінансовим станом відповідача з незалежних від нього причин, а також зумовлена, зокрема, бездіяльністю самого позивача в порушення умов ДСД № 3, в зв'язку з чим відповідач просить суд зменшити розмір пені.
Проте, суд не вбачає в даному випадку винятковості обставин, які призвели до невчасного виконання відповідачем свого зобов'язання за Договором.
Судом здійснено перерахунок пені та встановлено, що позивачем вірно розраховано розмір пені. Отже, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню пеня в розмірі 485 051,38 грн.
Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про те, що заявлені позивачем вимоги про стягнення з відповідача 995 388,02 грн. підлягають задоволенню.
Відповідно до ч. 1 ст. 49 ГПК України судовий збір покладається на відповідача.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 4, 49, 82 ГПК України, суд,
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Карпатигаз» (04053, м. Київ, вул. Кудрявська, будинок 13-19; ідентифікаційний код: 30162340) на користь Публічного акціонерного товариства «Укргазвидобування» (04053, м. Київ, вул. Кудрявська, будинок 26/28; ідентифікаційний код: 30019775) інфляційні втрати в розмірі 452 130 (чотириста п'ятдесят дві тисячі сто тридцять) грн. 47 коп., пеню в розмірі 485 051 (чотириста вісімдесят п'ять тисяч п'ятдесят одна) грн. 38 коп., 3 % річних в розмірі 58 206 (п'ятдесят вісім тисяч двісті шість) грн. 17 коп. та судовий збір в розмірі 19 907 (дев'ятнадцять тисяч дев'ятсот сім) грн. 76 коп.
Повне рішення складено 02.06.2015 р.
Суддя О.В. Нечай