ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
03.06.2015Справа №910/9752/15
Господарський суд міста Києва у складі судді Чебикіної С.О., розглянувши справу за позовом Харківського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності до ПАТ "КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК "НАДРА" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ "КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК "НАДРА" Стрюкової Ірини Олександрівни про зобов'язання вчинити дії, за участю представників позивача - Хрошилової О.В., довіреність №15 від 02.01.2015 року, Іванової Н.Ю., довіреність №47 від 23.01.2014 року, відповідача - не з'явився,
У квітні 2015 року позивач звернувся до суду з позовом про зобов'язання відповідача виконати умови договору банківського рахунку №02/2011/062097 від 27.10.2011 року, а саме здійснити розрахунково-касові операції (перерахування коштів) згідно платіжних документів Лозівської МРВД ХОВ ФССТ з ТВП: №№9414, 9412 від 29.01.2015 року; №№9418, 9417, 9420 від 02.02.2015 року, №№ 9421, 9422 від 03.02.2015 року, №9423 від 04.02.2015 року, №№7793, 7789, 7792, 7791, 7794, 7778, 7782 від 28.01.2015 року та меморіального ордеру №181496645 від 02.02.2015 року, на загальну суму 41 941,64 грн.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 17.04.2015 року порушено провадження у справі та призначено до розгляду на 20.05.2015 року.
20.05.2015 року представником відповідача через канцелярію суду надано відзив на позовну заяву, в якому він просив суд відмовити в позові з тих підстав, що 23.04.2015 року відповідача віднесено до категорії неплатоспроможних та введено тимчасову адміністрацію, а відповідно до п.1 ч.5 статті 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» під час тимчасової адміністрації не здійснюється задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку.
02.06.2015 року представником відповідача через канцелярію суду надано доповнення до відзиву на позовну заяву, в якому він просив суд відмовити в позові з тих підстав, що 23.04.2015 року відповідача віднесено до категорії неплатоспроможних та введено тимчасову адміністрацію, а відповідно до п.1 ч.5 статті 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» під час тимчасової адміністрації не здійснюється задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку та просив суд розглянути справу у його відсутності.
Представник відповідача у судове засідання 03.06.2015 року не з'явився, про час і місце судового засідання був повідомлений належним чином відповідно до вимог ст. 64 ГПК України.
Враховуючи те, що нез'явлення представника відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті, а матеріали справи є достатніми для вирішення спору в даному судовому засіданні, суд вважає за можливе розглянути позов за відсутності представника відповідача, за наявними у справі матеріалами згідно з вимогами статті 75 Господарського процесуального кодексу України.
Заслухавши пояснення представників позивача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що 27.10.2011 року між позивачем та відповідачем було укладено договір банківського рахунку № 02/2011/062097 (далі - договір), відповідно до умов якого банк відкрив клієнту поточні рахунки №25608062097010, №25607062097011, №25606062097012 у гривні для зберігання коштів та здійснення розрахунково-касових операцій за допомогою платіжних інструментів відповідно до умов договору та законодавства України, та зобов'язався приймати та зараховувати на рахунок грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунку та проведення інших операцій з рахунком, що передбачені чинним законодавством України (п.1.1. договору).
Підпунктом 2.2.1 договору передбачено, що позивач має право самостійно розпоряджатися коштами на своєму рахунку з дотриманням вимог чинного законодавства України, крім випадків обмеження прав розпорядження коштами на рахунку за рішенням суду у випадках, встановлених законом.
Згідно з п. 2.3.3 договору банк зобов'язаний своєчасно здійснювати розрахунково-касове обслуговування клієнта, у відповідності з чинним законодавством України. У разі відсутності або недостатності коштів на рахунку клієнта для здійснення операції та сплати відповідної комісії за РКО на момент подання розрахункових документів до банку, здійснювати списання коштів з рахунку в межах суми встановленого овердрафту, якщо це обумовлено окремо укладеним договором між клієнтом та банком, в іншому випадку повертати розрахункові документи без виконання не пізніше наступного робочого дня з відміткою про причини повернення.
Договір укладений на невизначений строк та набуває чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення печатками (п. 8.1 договору).
Додатково до договору банківського рахунку між позивачем та відповідачем було укладено договір № 03/2011/062097/КЛБ від 27.10.2011 року про встановлення та обслуговування системи дистанційного обслуговування "Клієнт-Банк".
За період з 28.01.2015 року по 04.02.2015 року позивач передав до виконання відповідачу через систему "Клієнт-Банк" платіжні доручення та меморіальний ордер на загальну суму 41 941,64 грн., що підтверджується платіжними дорученнями №№9414, 9412 від 29.01.2015 року; №№9418, 9417, 9420 від 02.02.2015 року, №№ 9421, 9422 від 03.02.2015 року, №9423 від 04.02.2015 року, №№7793, 7789, 7792, 7791, 7794, 7778, 7782 від 28.01.2015 року та меморіальним ордером №181496645 від 02.02.2015 року, які містяться в матеріалах справи та не спростовується відповідачем.
Судом встановлено, що станом на час звернення до суду з позовною заявою подані позивачем розрахункові документи на загальну суму 41 941,64 грн. залишилися невиконаними відповідачем.
Згідно з ч. 3 ст. 1068 Цивільного кодексу України банк зобов'язаний за розпорядженням клієнта видати або перерахувати з його рахунка грошові кошти в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не передбачений договором банківського рахунка або законом.
Відповідно до п. 8.1 ст. 8 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в розрахунковому документі, який надійшов протягом операційного часу банку, в день його надходження. У разі надходження розрахункового документа клієнта до обслуговуючого банку після закінчення операційного часу банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в цьому розрахунковому документі, не пізніше наступного робочого дня.
Переказ вважається завершеним з моменту зарахування суми переказу на рахунок отримувача або її видачі йому в готівковій формі (п. 30.1 ст. 30 зазначеного Закону).
Як вбачається із виписки з банківського рахунку за 06.02.2015 року, спірні платіжні доручення та меморіальний ордер були повернуті відповідачем позивачу з відміткою "Сторно" як помилково списані.
На підставі постанови Правління Національного банку України від 05.02.2015 № 83 "Про віднесення Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк "Надра" до категорії неплатоспроможних", Виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб 05.02.2015 року прийнято рішення № 26 про запровадження з 06.02.2015 року по 06.05.2015 року тимчасової адміністрації та призначення уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації.
У відповідності до ч.4 ст. 34 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" виконавча дирекція Фонду прийняла рішення № 85 від 23 квітня 2015 року про продовження строків здійснення тимчасової адміністрації у Публічному акціонерному товаристві Комерційний Банк "Надра" до 05 червня 2015 року включно та продовження повноважень уповноваженої особи Фонду на здійснення тимчасової адміністрації.
Тобто станом на момент звернення позивача з позовом до суду у відповідача запроваджена тимчасова адміністрація.
За загальним правилом право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні, окрім випадків і лише в порядку, встановлених законом (ст. 321 Цивільного кодексу України).
Згідно з ч. 1, 2 ст. 1066 Цивільного кодексу України за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком. Банк має право використовувати грошові кошти на рахунку клієнта, гарантуючи його право безперешкодно розпоряджатися цими коштами.
Судом враховано, що всупереч вказаної норми банк не зміг забезпечити право позивача на безперешкодне розпорядження його коштами, що знаходяться на поточних рахунках, відкритих в банку на підставі договору банківського рахунку № 02/2011/062097 від 27.10.2011 року.
Відповідно до ч. 1 ст. 1074 Цивільного кодексу України обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду або в інших випадках, встановлених законом, а також у разі зупинення фінансових операцій, які можуть бути пов'язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму, передбачених законом.
Процедура щодо виведення неплатоспроможного банку з ринку та питання запровадження і здійснення тимчасової адміністрації регулюються спеціальними нормами Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", який є спеціальним щодо інших законодавчих актів України у цих правовідносинах.
Так, п. 16 ст. 2 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" встановлено, що тимчасова адміністрація - це процедура виведення банку з ринку, що запроваджується Фондом стосовно неплатоспроможного банку в порядку, встановленому цим Законом.
Відповідно до ч. 5 ст. 36 Закону під час тимчасової адміністрації не здійснюється задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку, зокрема щодо майнових зобов'язань, які здійснюються виключно у межах процедури ліквідації банку.
Згідно з п. 1.24 ст. 1 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" переказ коштів - рух певної суми коштів з метою її зарахування на рахунок отримувача або видачі йому у готівковій формі. Ініціатор та отримувач можуть бути однією і тією ж особою.
Отже, враховуючи вищезазначене, та, зокрема, положення статей 177, 190, 509 Цивільного кодексу України, зобов'язання щодо переказу коштів з рахунку позивача, відкритому у відповідача, на його рахунок в іншому банку чи на рахунок контрагента позивача є майновим зобов'язанням.
Тому, виходячи з аналізу вищенаведених положень, позивач є кредитором банку, на якого поширюються обмеження, встановлені п. 1 ч. 5 ст. 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", і тому не можуть бути задоволені його вимоги (у т.ч. спірні) до відповідача від часу запровадження у останньому тимчасової адміністрації.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду України від 01.04.2015 року у справі №910/5560/14, та від 25.03.2015 року у справі №910/9232/14.
Судом також враховано, що відповідно до пункту третього частини 2 статті 37 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» уповноважена особа Фонду має право продовжувати, обмежувати або припиняти здійснення банком будь-яких операцій.
У матеріалах справі відсутні докази про те, що уповноважена особа Фонду дала дозвіл на повернення відповідачем спірного вкладу та процентів за ним.
Отже, на час вирішення спору, у Банку відсутні підстави для перерахування грошових коштів.
Окрім того, як вбачається із банківських виписок по рахункам №25608062097010, №25607062097011 та №25606062097012 у спірних платіжних дорученнях та меморіальному ордері, призначення платежів було: "відшкодування витрат згідно заяв-розрахунків", «перерахування залишку коштів», «розрахунково-касове обслуговування за безготівкове отримання коштів», «виплата підзвітних коштів», "відрахування членських внесків за 01.15", "за охорону приміщень за січень 2015 року " та «повернення невикористаного фінансування за січень 2015 рік», а відповідно до положень п. 4 ч. 6 ст. 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" обмеження щодо здійснення банком відповідних операцій не поширюється саме на виплати аліментів, пенсій, стипендій, інших соціальних, державних виплат, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, ушкодженням здоров'я або смертю, тощо.
Таким чином, позивачем не доведено суду та не надано доказів того, що спірні платіжні доручення та меморіальний ордер підпадають під ознаки вимог, передбачених саме п. 4 ч. 6 ст. 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" та здійсненні на його виконання.
Виходячи зі змісту ст.ст. 39, 40, 49, 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" під час тимчасової адміністрації складається план врегулювання (рішення Фонду, що визначає спосіб, економічне обґрунтування, строки та умови виведення неплатоспроможного банку з ринку), у якому визначаються заходи щодо виведення неплатоспроможного банку з ринку в один із способів, передбачених у ч. 2 ст. 39 даного Закону. Фонд складає реєстр активів і зобов'язань, які підлягають відчуженню. Під час відчуження зобов'язань Фонд має забезпечити неупереджене ставлення до всіх кредиторів неплатоспроможного банку, дотримуючись черговості, передбаченої ст. 52 цього Закону, при цьому зобов'язання банку за вкладами фізичних осіб, гарантованими Фондом, мають найвищий пріоритет і не можуть бути відчужені частково. Під час ліквідації банку уповноважена особа Фонду не має права здійснювати задоволення вимог кредиторів до затвердження реєстру акцептованих вимог кредиторів, за виключенням погашення за погодженням з виконавчою дирекцією Фонду вимог за правочинами, що забезпечують проведення ліквідаційної процедури. Кошти, одержані в результаті ліквідації та реалізації майна банку, спрямовуються уповноваженою особою Фонду на задоволення вимог кредиторів у черговості, передбаченій ст. 52 даного Закону. Вимоги кожної наступної черги задовольняються в міру надходження коштів від реалізації майна банку після повного задоволення вимог попередньої черги.
Таким чином, після запровадження у банку тимчасової адміністрації (з метою виведення цього банку з ринку) та переходу до процедури ліквідації банку, задоволення вимог кредиторів відбувається у особливому, передбаченому зазначеним спеціальним Законом порядку, з дотриманням принципів черговості, передбаченої ст. 52 цього Закону, та виходячи з того, що найвищий пріоритет мають зобов'язання банку за вкладами фізичних осіб, гарантованими Фондом.
Враховуючи вищезазначене, вимоги позивача щодо зобов'язання відповідача перерахувати грошові кошти на загальну суму 41 941,64 грн. не підлягають задоволенню.
Разом з тим, позивач може захистити свої порушені майнові права в порядку передбаченому Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».
Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 33, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
В позові відмовити.
Рішення набирає законної сили відповідно до вимог ст. 85 ГПК України.
Повне рішення складено 05.06.2015р.
Суддя С.О. Чебикіна