ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
26.05.2015Справа №910/7365/15-г
За позовом приватного акціонерного товариства «ПРОСТО-страхування»
до Державної організації «Автобаза державного управління справами»
про відшкодування шкоди 12 148,47 грн.
Суддя Головатюк Л.Д.
Представники :
Від позивача Крашеніннікова М.І.(дов. від 24.12.2014)
Від відповідача не з'явився
Приватне акціонерне товариство "ПРОСТО-страхування" звернулось до господарського суду м. Києва із позовом до Державної організації «Автобаза державного управління справами» про відшкодування шкоди в порядку регресу в сумі 12 148, 47 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач, виплативши страхове відшкодування власнику автомобіля, пошкодженого при дорожньо-транспортній пригоді, винним у якій визнано водія іншого автомобіля, отримав в силу приписів статті 27 Закону України "Про страхування" та статей 993, 1191 Цивільного кодексу України в межах виплаченого відшкодування право зворотної вимоги до відповідальної за збитки особи, якою є відповідач як роботодавець винної у ДТП особи. Спір виник внаслідок того, що позивачем виконано свій обов"язок щодо виплати страхового відшкодування, а відповідач ухиляється від виконання свого обов"язку здійснити регресну виплату.
Ухвалою господарського суду м. Києва від 30.03.2015 порушено провадження у справі №910/7365/15-г та призначено до розгляду на 16.04.2015.
Представники позивача та відповідача в судове засідання 16.04.2015 не з'явились, причин не явки суд не повідомили, хоча про час та місце розгляду справи були належним чином повідомлені.
Розгляд справи відкладено на 28.04.2015р.
28.04.2015р. через канцелярію суду представник позивача подав документи по справі: витяг з ЄДРПОУ на відповідача.
Представники позивача та відповідача в судове засідання 28.04.2015 не з'явились, причин не явки суд не повідомили, хоча про час та місце розгляду справи були належним чином повідомлені.
Розгляд справи відкладено на 26.05.2015.
26.05.2015 представником позивача через канцелярію суду подано документи на виконання вимог ухвали.
У судове засідання 26.05.2015 з'явився представник позивача, подав пояснення по справі, позовні вимоги підтримав у повному обсязі.
Представник відповідача у засідання суду не з'явився, письмового відзиву на позов не надав, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.
Ухвала суду про порушення провадження у справі від 30.03.2015 отримана відповідачем 17.04.2015, ухвали від 16.04.2015 та від 28.04.2015 отримані відповідачем 23.04.2015 та 07.05.2015 відповідно, що підтверджується відміткою на звороті ухвал та повідомленнями про вручення поштових відправлень (в матеріалах справи).
Відповідно до абзацу 3 п. 3.9.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації -адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.
Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач повідомлений про час та місце судового розгляду належним чином, а матеріали справи містять достатні докази для її розгляду по суті.
Оскільки про час та місце судового засідання відповідач був належним чином повідомлений, на підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглянута за наявними в ній матеріалами.
В судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частину рішення.
У судовому засіданні складено протокол згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва -
Між ПрАТ «ПРОСТО-страхування» (надалі-Страховик) та ДО «Автобаза державного управління справами» (надалі - Страхувальник) 07.11.2013 було оформлено поліс обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АА/0511100 (надалі - Договір страхування), згідно з яким позивач прийняв на себе обов'язок відшкодувати збитки, що може зазнати страхувальник у результаті пошкодження, знищення або втрати транспортного засобу марки «Фольксваген», ДНЗ АА0609АА (надалі - застрахований автомобіль).
Предметом договору є майнові інтереси страхувальника пов'язані з володінням, розпорядженням та користуванням вказаним транспортним засобом на випадок настання подій, перелік яких наведено у Договорі, а саме до страхових випадків відноситься: дорожньо-транспортні пригоди; незаконне заволодіння; протиправні дії третіх осіб; інші випадкові події (пожежа, вибух або самозаймання транспортного засобу, стихійне лихо чи природні явища і т.п.).
Відповідно до ст. 16 Закону України «Про страхування», договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.
30.11.2011 в м. Києві, на проспекті Г.Сталінграда мала місце дорожньо-транспортна пригода (далі ДТП), у якій, водій відповідача, громадянин Шахненко А.М., керуючи транспортним засобом «Фольксваген», ДНЗ АА0609АА порушив п.13.1 Правил дорожнього руху України, внаслідок чого вчинив зіткнення з автомобілем «Ніссан» реєстраційний номер АА 6987 КО, що призвело до механічних пошкоджень останнього.
Із первинної довідки ВДАІ Оболонського РУ про дорожньо-транспортну пригоду вбачається, що транспортний засіб - автомобіль «Ніссан», ДНЗ АА 6987 КО в результаті ДТП отримав механічні пошкодження: заднього бампера, кришки багажника, правого заднього ліхтаря.
Постановою Оболонського районного суду м. Києва від 23.12.2011 (справа № 3-10389/11) Шахненка А.М. за вчинення вказаного ДТП було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.
Відповідно до ст. 354 Господарського кодексу України за договором страхування страховик зобов'язується у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній страхувальником у договорі страхування, а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору. Тобто, за укладеним договором одна сторона за договором зобов'язалася за винагороду (страховий внесок), котра сплачується іншою стороною, відшкодувати їй збитки, завдані застрахованому транспортному засобові в результаті настання визначеного договором страхового випадку.
Автомобіль «Ніссан» реєстраційний номер АА 6987 КО, якому було нанесено майнової шкоди в наслідок ДТП, станом на 25.09.2011 належав Присяжнюку Юрію Віталійовичу.
05.12.2011 власник пошкодженого автомобіля (потерпіла особа) звернувся із повідомлення до ПрАТ «ПРОСТО-страхування» про настання страхового випадку за полісом № АА/0511100.
30.03.2012 позивач на підставі заяви Присяжнюка Ю.В., страхового акту від 28.08.2012, Звіту ФОП Кацари Ю.В. № 714/6638 з оцінки транспортного засобу, складеного 08.12.2012р., у відповідності до розрахунку суми страхового відшкодування здійснив виплату страхувальнику коштів у сумі 12 148,47 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 943 від 30.03.2012.
Відповідно до ст. 354 Господарського кодексу України за договором страхування страховик зобов'язується у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній страхувальником у договорі страхування, а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору. Тобто, за укладеним договором одна сторона за договором зобов'язалася за винагороду (страховий внесок), котра сплачується іншою стороною, відшкодувати їй збитки, завдані застрахованому транспортному засобові в результаті настання визначеного договором страхового випадку.
Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Статтею 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів"(в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.
Застрахованим майном за полісом № АА/0511100 є автомобіль «Фольксваген», ДНЗ АА0609АА.
Таким чином, між Шахненком А.М. на підставі пункту 3 частини 2 статті 11, 22, 386, частини 1 статті 1166, частини 2 статті 1187, пункту 1 частини 1 статті 1188 ЦК України, між ПрАТ "ПРОСТО-страхування" та ДО «Автобаза державного управління справами» виникли цивільні правовідносини у сфері зобов'язального права.
Згідно з п. 1 ст. 1191 Цивільного кодексу України особа,яка відшкодувала шкоду,завдану іншою особою,має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування,якщо інший розмір не встановлено законом.
Крім того, відповідно до ст. 27 Закону України «Про страхування» до страховика, який виплатив страхове відшкодування,в межах фактичних витрат переходить право вимоги,яке страхувальник або інша особа,що одержала страхове відшкодування,має до особи відповідальної за заподіяний збиток.
Таким чином, в зв'язку з виплатою страхового відшкодування потерпілій особі ПрАТ "ПРОСТО-страхування" набуває право регресу до винної особи у ДТП що відбулася 30.11.2011.
Разом з тим, відповідно до п.1 ст.38 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив ДТП, якщо він не повідомив страховика у строки і за умов, визначених цим Законом. Зокрема, Законом передбачено, що страхувальник зобов'язаний вжити заходів для невідкладного, але не пізніше 3-х днів, повідомлення страховика, з яким укладено договір, про настання ДТП.
Статтею 989 Цивільного колексу України також передбачено, що страхувальник зобов'язаний повідомити страховика про настання страхового випадку у строк, встановлений договором.
За змістом наведених норм у разі неповідомлення у встановлений строк страховика про настання ДТП в останнього виникає право на пред'явлення регресного позову до страхувальника або водія транспортного засобу, який спричинив ДТП.
Позивач вказує, що ні винна в ДТП особа - громадянин Шахненко А.М., ні відповідач (страхувальник), станом на день подачі позову, не повідомив позивача про ДТП від 30.11.2011.
Таким чином, до позивача, на думку останнього, перейшло в межах вказаної суми 12 148,47 грн. право вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Відповідно до п. 1 ст. 1172 Цивільного кодексу України передбачено,що юридична або фізична особа відшкодовує шкоду,завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.
Враховуючи той факт, що винний у вчиненні ДТП гр. Шахненко А.М. перебував з ДО «Автобаза державного управління справами» у трудових відносинах,та під час ДТП виконував трудові обов'язки - ДО «Автобаза державного управління справами» зобов'язана відшкодувати шкоду,завдану своїм працівником у розмірі 12 148,47 грн.
Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Відповідачем доказів виконання зобов'язання не надано, як не надано доказів звільнення його від виконання свого обов'язку.
Відповідно до ст. ст. 43, 33, 34 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги щодо стягнення з відповідача заборгованості є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю.
Відповідно до ст. 49 ГПК України, з відповідача на користь позивача стягуються понесені позивачем витрати по сплаті судового збору пропорційно задоволеним позовним вимогам.
Виходячи з викладеного та керуючись статтями 32-34, 43, 44, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд -
1. Позов приватного акціонерного товариства «ПРОСТО-страхування» задовольнити повністю.
2. Стягнути з Державної організації «Автобаза державного управління справами» (04071, м.Київ, вул.Петрівська, 12-28, код ЄДРПОУ 19134105) на користь приватного акціонерного товариства «ПРОСТО-страхування» (04050, м.Київ, вул.Герцена, 10, код ЄДРПОУ 24745673) 12 148 (дванадцять тисяч сто сорок вісім) грн. 47 коп., а також 1827(одну тисячу вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп. судового збору.
3. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
5. Копію рішення надіслати сторонам.
Суддя Головатюк Л. Д.
Дата підписання повного тексту рішення 08.06.2015