ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
20.05.2015Справа №910/7015/15-г
За позовом Товариства з додатковою відповідальністю «СтілАрм»
доТовариства з обмеженою відповідальністю «Стокман Констракшн»
про стягнення 760 485,78 грн.
Суддя Яковенко А.В.
Представники сторін:
від позивача -Задорожна Д.Ю. дов. №24 від 06.02.2015р.
від відповідача -не з'явився
Товариство з додатковою відповідальністю «СтілАрм» звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Стокман Констракшн» про стягнення з останнього заборгованості за Договором про виконання субпідрядних робіт №СП-166 від 22.03.2012 у розмірі 760 485,78 грн., з яких 559 727,60 грн. - основного боргу, 43 168,03 грн. - пені, 18 217,98 грн. - 3% річних, 139 372,17 грн. - інфляційних втрат, крім того просив судові витрати у розмірі 15 209,72 грн. також покласти на відповідача.
Позовні вимоги мотивовані тим, що 22.03.2012 між сторонами укладено Договір про виконання субпідрядних робіт №СП-166, на підставі якого позивач зобов'язувався на свій ризик власними та (або) залученими силами та засобами у відповідності до проектної документації виконати роботу по улаштуванню виробів та передати виконані роботи відповідачу, проте, як указує позивач, відповідач свої зобов'язання за договором належним чином не виконав у результаті чого в останнього утворилася заборгованість у розмірі 559 727,60 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.03.2015 порушено провадження у справі №910/7015/15-г та призначено розгляд вказаної справи на 22.04.2015.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.04.2015 розгляд справи №910/7015/15-г відкладено на 20.05.2015 відповідно до вимог ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.
Представник позивача у судове засідання 20.05.2015 з'явився, надав пояснення по суті спору, відповідно до яких просив суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві.
Представники відповідача у судове засідання 20.05.2015, не з'явилися, про поважні причини неявки суд не повідомили, вимог ухвали суду не виконали, заяв та клопотань не подавали.
Відповідно до абзацу 3 п. 3.9.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.
Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач повідомлений про час та місце судового розгляду належним чином.
Оскільки про час та місце судового засідання відповідач був належним чином повідомлений, на підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.
За результатами дослідження доказів, наявних у матеріалах справи, суд у нарадчій кімнаті, відповідно до ст.ст. 82-85 ГПК України, ухвалив рішення у справі №910/7015/15-г.
Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 20.05.2015 судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -
22.03.2012 між Товариством з обмеженою відповідальністю «СтілАрм» (далі - Субпідрядник, Позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Стокман Констракшн» (далі - Генеральний підрядник, Відповідач) укладено Договір про виконання субпідрядних робіт №СП-166 (далі - Договір).
Відповідно до п. 2.1 Договору Субпідрядник зобов'язується на свій ризик власними та (або) залученими силами та засобами у відповідності до проектної документації стадії «Робоча документація», умов цього Договору, завдання Генерального підрядника і діючих державно-будівельних норм і правил в обумовлений Договором строк виконати роботи по улаштуванню виробів на об'єкті та передати виконані роботи Генеральному підряднику.
Положеннями п. 2.2. Договору встановлено, що Генеральний підрядник зобов'язується у відповідності до умов Договору надати Субпідряднику приміщення для зберігання інструменту та особистого майна, необхідного для виконання робіт, передати йому договірну документацію, прийняти належним чином виконані роботи по об'єкту від Субпідрядника за Актом приймання-передачі, що свідчить про закінчення всіх робіт за Договором, а також оплачувати роботи на умовах та у порядку, визначеному Договором.
Згідно з п.п. 4.1.-4.2. Договору договірна ціна робіт визначена на підставі кошторису на виконання робіт, що передбачені проектною документацією та відображена в Додатку №2 до цього Договору, який є невід'ємною частиною Договору та окремо від нього не розглядається. Договірна ціна робіт є твердою та складає: 1 306 537,38 грн., у тому числі ПДВ 20% - 217 756,23 грн.
Пунктом 5.2. Договору передбачено, що Субпідрядник приступає до виконання робіт, передбачених п. 2.1. Договору, після отримання авансу на розрахунковий рахунок та проектної документації стадії «Робоча документації від Генерального підрядника.
Генеральний підрядник приймає закінчені роботи щомісячно, шляхом підписання платіжного пакету, який є підставою для розрахунків за фактично виконані роботи (п. 5.4. Договору).
Відповідно до п. 5.9. Договору підписання Акту приймання-передачі виробів є свідченням того, що Субпідрядник належним чином виконав всі свої зобов'язання за Договором. Такий Акт є підставою для проведення остаточного розрахунку за Договором.
Згідно з п. 6.1.1. Договору на протязі 10 (десяти) календарних днів з дати підписання Договору Генпідрядник перераховує Субпідряднику авансовий платіж в розмірі 50 (п'ятдесят) відсотків від вартості договору, що складає 653 268,69 грн. у тому числі ПДВ 20% - 108 878,12 грн.
Розрахунки за виконані роботи проводяться протягом 5 (п'яти) календарних днів з дати отримання від Субпідрядника платіжного пакету в порядку, визначеному Договором. Із сум проміжних платежів, що підлягають оплаті за фактично виконані роботи, утримується - 5% гарантійного фонду (п. 6.1.2. Договору).
Пунктом 12.3. Договору передбачено, що у випадку, якщо Генпідрядник не проводить платежі, як це визначено в ст. 6 Договору, Генпідрядник виплачує Субпідряднику пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України від суми простроченого платежу за кожний день прострочки.
У подальшому сторонами були укладені Додаткова угода №1 від 25.04.2013, Додаткова угода №2 від 25.06.2015 та Додаткова угода №3 від 16.09.2013, відповідно до яких збільшувався обсяг виконуваних робіт та їх вартість.
Судом встановлено, що укладений між сторонами Договір за своєю правовою природою є договором будівельного підряду, а відтак правовідносини сторін регулюються Главою 61 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).
Вказаний Договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України (далі - ГК України), ст.ст. 11, 202, 509 ЦК України, і згідно ст. 629 ЦК України є обов'язковим для виконання сторонами.
Частиною 1 ст. 173 ГК України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Згідно з ч. 1 ст. 875 ЦК України за договором будівельного підряду підрядник зобов'язується збудувати і здати у встановлений строк об'єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх.
Договір будівельного підряду укладається на проведення нового будівництва, капітального ремонту, реконструкції (технічного переоснащення) підприємств, будівель (зокрема житлових будинків), споруд, виконання монтажних, пусконалагоджувальних та інших робіт, нерозривно пов'язаних з місцезнаходженням об'єкта (ч. 2. ст. 875 ЦК України).
Відповідно до ч. 1ст. 838 ЦК України підрядник має право, якщо інше не встановлено договором, залучити до виконання роботи інших осіб (субпідрядників), залишаючись відповідальним перед замовником за результат їхньої роботи. У цьому разі підрядник виступає перед замовник як генеральний підрядник, а перед субпідрядником - як замовник.
Генеральний підрядник відповідає перед субпідрядником за невиконання або неналежне виконання замовником своїх обов'язків за договором підряду, а перед замовником - за порушення субпідрядником свого обов'язку (ч. 2 ст. 838 ЦК України).
Як вбачається з матеріалів справи, Позивачем виконані роботи на загальну суму 1 111 906,30 грн., що підтверджується підписаними Актами про приймання виконаних підрядних робіт (форма КБ-2в) та довідками про вартість виконаних робіт (форма КБ-3), а саме:
- №1 від 30.11.2012 на суму 113 994,85 грн.;
- №2 від 30.11.2012 на суму 82 707,61 грн.;
- №б/н від 28.02.2013 на суму 181 142,87 грн.;
- №б/н від 29.03.2013 на суму 67 095,31 грн.;
- №б/н від 31.05.2013 на суму 32 803,79 грн.;
- №б/н від 27.06.2013 на суму 39 714,36 грн.;
- №б/н від 29.11.2013 на суму 457 253,78 грн.;
- №б/н від 08.12.2013 на суму 30 920,51 грн.;
- №б/н від 25.12.2013 на суму 106 273,22 грн.
Як стверджує Позивач, станом на дату звернення до суду Відповідач свої зобов'язання стосовно оплати за виконані підрядні роботи виконав частково в сумі 552 178,70 грн., у результаті чого утворилася непогашена заборгованість у розмірі 559 727,60 грн.
Відповідно до ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Згідно із ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Суд перевірив законність заявленої Позивачем суми основної заборгованості за Договором про виконання субпідрядних робіт №СП-166 від 22.03.2012 у розмірі 559 727,60 грн. та прийшов до висновку про її правомірність та обґрунтованість.
Факт невиконання Відповідачем зобов'язання за Договором належним чином доведений, документально обґрунтований, Відповідачем не спростований.
Таким чином, суд вважає, що вимога Позивача про стягнення з Відповідача суми основної заборгованості у розмірі 559 727,60 грн. є законною, обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.
Крім того, у зв'язку із простроченням виконання грошового зобов'язання з оплати робіт, виконаних Субпідрядником, Позивачем нараховано Відповідачу пеню у розмірі 43 168,03 грн. 3% річних у розмірі 18 217,98 грн., інфляційних втрат у розмірі 139 372,17 грн.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Приписами ст. 611 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Згідно з частинами 1, 3 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Статтею 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Як зазначалось вище, пунктом 12.3. Договору сторони передбачили, що у випадку, якщо Генпідрядник не проводить платежі, як це визначено в ст. 6 Договору, Генпідрядник виплачує Субпідряднику пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України від суми простроченого платежу за кожний день прострочки
В силу приписів п. 18 Інформаційного листа Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2004 році» №01-8/344 від 11.04.2005 з огляду на вимоги частини 1 статті 47 ГПК України щодо прийняття судового рішення за результатами обговорення усіх обставин справи та частини 1 статті 43 ГПК України стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд повинен перевірити обґрунтованість і правильність здійсненого нарахування сум штрафних санкцій, річних, збитків від інфляції, і в разі, якщо їх обчислення помилкове - зобов'язати позивача здійснити перерахунок відповідно до закону чи договору або зробити це самостійно.
Судом встановлено, що Відповідач у встановлений Договором строк свого обов'язку з перерахування коштів не виконав, допустивши прострочення виконання зобов'язання, тому дії Відповідача є порушенням договірних зобов'язань (ст. 610 ЦК України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 ЦК України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.
Судом враховано положення п. 2.5. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» від 17.12.2013 за №14, відповідно до якого щодо пені за порушення грошових зобов'язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов'язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.
Відповідно до статті 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати розміру подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
З розрахунку пені за несвоєчасне виконання зобов'язань за Договором та Додатковими угодами до нього вбачається, що її нарахування здійснено в межах шестимісячного строку із розрахунку фактичної кількості прострочених днів, що не суперечить вимогам статті 232 ГК України.
Враховуючи наведене, вимоги Позивача про стягнення з Відповідача пені у розмірі 43 168,03 грн. за період з 01.01.2014 по 30.06.2014 є законними, обґрунтованими, такими, що підлягають задоволенню судом у повному обсязі.
Судом розглянуто вимоги про стягнення з Відповідача 18 217,98 грн. - 3% річних та 139 372,17 грн. - інфляційних втрат, у зв'язку із простроченням Відповідачем виконання грошового зобов'язання на підставі Договору.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Згідно з положеннями пунктів 3.1. та 3.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» від 17.12.2013 №14 інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.
Згідно з пунктом 4.1. вищенаведеної Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 №14, сплата трьох процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.
Як встановлено судом, дії Відповідача, який прострочив виконання спірного грошового зобов'язання, є порушенням умов Договору та Додаткових угод, що є підставою для захисту майнових прав та інтересів Позивача відповідно до норм статті 625 ЦК України.
Здійснивши перевірку наданого Позивачем розрахунку 3% річних та інфляційних втрат, суд приходить до висновку про правильність їх нарахування, а тому указані вимоги є законними, доведеними, та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.
Таким чином, вимоги Товариства з додатковою відповідальністю «СтілАрм» стосовно стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Стокман Констракшн» пені у розмірі 43 168,03 грн., 18 217,98 грн. - 3% річних та 139 372,17 грн. - інфляційних втрат є законними, обґрунтованими, доведеними Позивачем належними та допустимими доказами, а тому є такими, що підлягають задоволенню судом у повному обсязі.
Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно частини 2 статті 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідач правом надання відзиву на позовну заяву не скористався, заявлені до нього вимоги не спростував, доказів погашення заборгованості за належним чином виконані роботи та/або наявності об'єктивних причин неможливості виконання договірних зобов'язань суду не надав.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги Позивача про стягнення заборгованості з Відповідача за Договором про виконання субпідрядних робіт №СП-166 від 22.03.2012 є законними, обґрунтованими та такими, що задовольняються судом стосовно стягнення 559 727,60 грн. - основного боргу, 43 168,03 грн. - пені, 18 217,98 грн. - 3% річних та 139 372,17 грн. - інфляційних втрат.
Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №6 від 23.03.2012 "Про судове рішення" рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.
Відповідно до вимог ст. 49 ГПК України, при задоволенні позову стягнення судового збору покладається на Відповідача.
За таких обставин, на підставі викладеного, керуючись ст.ст. 33, 34, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд м. Києва, -
1. Позов задовольнити у повному обсязі.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Стокман Констракшн» (01135, м. Київ, вул. Дмитрівська, буд. 92-94; код ЄДРПОУ 37200214) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду, на користь Товариства з додатковою відповідальністю «СтілАрм» (03150, м. Київ, вул. Ямська, буд. 72; код ЄДРПОУ 30264554) заборгованість у розмірі 760 485,78 грн., з яких 559 727,60 грн. - основного боргу, 43 168,03 грн. - пені, 18 217,98 грн. - 3% річних, 139 372,17 грн. - інфляційних втрат - за Договором про виконання субпідрядних робіт №СП-166 від 22.03.2012 та витрати по сплаті судового збору у розмірі 15 209,72 грн.
3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
5. Дата складення повного рішення 05.06.2015.
Суддя А.В.Яковенко