ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
27.05.2015Справа №910/11481/15
Суддя Господарського суду міста Києва Князьков В.В.
За участю секретаря судового засідання Коваленко О.М.
Розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу
за позовомПриватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Українська страхова група", м. Київ,
доПриватного акціонерного товариства "Українська охоронно-страхова компанія", м. Київ,
проВідшкодування шкоди в порядку регресу 3 925,81 грн.
за участю представників сторін:
від позивача:Чекалов А.В. (довіреність № 0114-209 від 29.12.2014р.)
від відповідача:не з'явився
Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Українська страхова група" (надалі - ПАТ "СК "УСГ", позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва із позовною заявою до Приватного акціонерного товариства "Українська охоронно-страхова компанія", (надалі - АТ «УОСК», відповідач) про відшкодування шкоди у порядку регресу в сумі 3 925,81 грн.
Позивач зазначає, що виконавши умови договору страхування майнових інтересів власника автомобіля і сплативши, у зв'язку з пошкодженням автомобіля при дорожньо- транспортній пригоді суму страхового відшкодування, отримав право вимоги до осіб, відповідальних за завдані збитки, якими є відповідач, як страховик, що застрахував цивільну відповідальність винної у пригоді особи.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.05.2015р. порушено провадження у справі №910/11481/15 та призначено її до розгляду на 27.05.2015р.
У судовому засіданні уповноважений представник позивача надав пояснення з приводу заявлених позовних вимог та просив задовольнити позов у повному обсязі. Відповідач у судове засідання не з'явився, приписи ухвали не виконав, зокрема, не надав відзив на позов у порядку статті 59 Господарського процесуального кодексу України, проте 22.05.2015р. через відділ діловодства та документообігу (канцелярія) суду передав на розгляд клопотання № 4665 про відкладення розгляду справи, у зв'язку із неможливістю забезпечення явки представника АТ "УОСК".
Ознайомившись з поданим клопотанням відповідача, суд не знаходить підстав для його задоволення з наступних підстав.
Згідно приписів частин 1 та 3 статті 28 Господарського процесуального кодексу України справи юридичних осіб в господарському суді ведуть їх органи, що діють у межах повноважень, наданих їм законодавством та установчими документами, через свого представника.
Представниками юридичних осіб можуть бути також інші особи, повноваження яких підтверджуються довіреністю від імені підприємства, організації. Довіреність видається за підписом керівника або іншої уповноваженої ним особи та посвідчується печаткою підприємства, організації (стаття 246 Цивільного кодексу України).
Відповідно до відмітки на рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення, відповідач отримав ухвалу про порушення провадження 12.05.2015р., тобто мав достатній час для підготовки мотивованого відзиву на позовну заяву та/або для забезпечення явки у судове засідання одного зі своїх представників.
У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
Господарський суд вважає за доцільне також зазначити, що відповідно до вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового розгляду оцінюється з огляду на обставини справи та в залежності від складності предмету спору такої справи, поведінки сторін та відповідних державних органів (Право Б 2-33 рішення Європейського суду з прав людини від 10.08.2006р. у справі "Кухарчук проти України"). Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 6669 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11,2005р. у справі "Смірнова проти України")
Критерії оцінювання "розумності" строку розгляду справи, такі як складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду), є спільними для всіх категорій справ та знаходять своє відображення, як у цивільному, адміністративному чи кримінальному процесах, так, зокрема, і в господарському процесі. Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.
Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини.
У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
Оцінюючи в сукупності вищевикладені обставини щодо розумності строку розгляду справи та обґрунтованості заявленого відповідачем клопотання за номером 4665, враховуючи те, що неявка представника відповідача не перешкоджає всебічному і повному з'ясуванню фактичних обставин, на яких ґрунтується позов, об'єктивному оцінюванню доказів, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.
За результатами дослідження доказів, наявних в матеріалах справи, суд у нарадчій кімнаті, у відповідності до ст. ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, ухвалив рішення по справі № 910/11481/15-г.
Розглянувши матеріали справи Господарський суд міста Києва
26.08.2014р. між ПАТ "СК "УСГ" (надалі - страховик), як страховиком, та Білоус Оленою Геннадіївною (надалі - страхувальник, вигодонабувач), як страхувальником, укладено договір № 28-0196-14-00045 добровільного страхування наземних транспортних засобів, за яким предметом страхування є майнові інтереси страхувальника, що не суперечать закону, пов'язані з володінням, користуванням і розпорядженням транспортним засобом марки/моделі Volkswagen Polo, державний реєстраційний номер АА4249ІК.
Відповідно до відомостей № 9441906, сформованих АІПС ДТП станом на 06.10.2014р. про дорожньо-транспортну пригоду, 26.09.2014р. по вулиці Борщагівській, 195 міста Києва відбулась дорожньо-транспортна пригода (зіткнення) між транспортним засобом марки/моделі Mercedes-Benz Vito 220CDI, державний реєстраційний номер АА3783ВІ, під керуванням Коцеруба О.М., транспортним засобом марки/моделі Hyundai Accent, державний реєстраційний номер АА7222КЕ, під керуванням Лень С.О., транспортним засобом марки/моделі Daewoo Lanos TF69Y, державний реєстраційний номер АІ0878СА, під керуванням Місесіна О.А. та транспортним засобом марки/моделі Volkswagen Polo, державний реєстраційний номер АА4249ІК, під керуванням Білоус О.Г., в наслідок чого транспортний засіб останньої отримав механічні пошкодження задньої центральної частини.
Дорожньо-транспортна пригода відбулась внаслідок порушення водієм Місесіним О.А. Правил дорожнього руху України, якого постановою Солом'янського районного суду міста Києва від 02.10.2014р. у справі №760/21189/14-п визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП.
Відповідно до наявних в матеріалах справи доказів, 29.09.2014р. страхувальник звернувся до позивача з заявою про настання страхового випадку та виплату страхового відшкодування за договором № 28-0196-14-00045 від 26.08.2014р.
Згідно п. 11 страхового акту № ДККА-40132 від 07.10.2014р. підставою для визначення розміру вартості матеріального збитку, спричиненому транспортному засобу страхувальника є рахунок № 2310160794-1 від 29.09.2014р., а п. 14 встановлено, що до виплати страхового відшкодування підлягає сума 4 925,81 грн.
Позивач, на виконання умов договору № 28-0196-14-00045 від 26.08.2014р. перерахував на рахунок станції технічного обслуговування, а саме Товариства з обмеженою відповідальністю "Атлант-М Лепсе" суму страхового відшкодування у розмірі 4 925,81 грн., що підтверджується платіжним дорученням №24642 від 08.10.2014р.
Статтею 993 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та статтею 27 Закону України "Про страхування" визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Відповідно до наявної у матеріалах справи інформації з єдиної централізованої бази даних МТСБУ, цивільно-правова відповідальність власника забезпеченого транспортного засобу марки/моделі Daewoo Lanos TF69Y, державний реєстраційний номер АІ0878СА, згідно полісу № АІ0042349, на момент скоєння ДТП застрахована АТ «УОСК» - відповідачем у справі.
Зважаючи на вищевикладене, позивачеві перейшло право вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток, тому 23.01.2015р. ПАТ "СК "УСГ" звернулось до відповідача з претензією на регресне відшкодування. У відповіді № 2423 від 16.03.2015р. на претензію позивача АТ «УОСК» гарантувало сплату страхового відшкодування у розмірі 3 104,84 грн., однак оскільки відповідачем не була перерахована вищевказана сума - 29.04.2015р. позивач звернувся до Господарського суду міста Києва із позовною заявою до АТ "УОСК" про відшкодування майнової шкоди.
Проаналізувавши наявні у справі докази та надавши їм правову оцінку, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, виходячи з наступного:
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договір, який в силу вимог ч. 1 ст. 629 Цивільного України є обов'язковим для виконання сторонами.
Частиною другою статті 1187 ЦК України передбачено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою; за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується; за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення. (ст. 1188 ЦК України)
Цивільним кодексом України встановлено, що цивільно-правова відповідальність виникає лише за наявності вини особи. Пунктом 5 статті 11 ЦК України закріплено, що цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду.
Постановою Солом'янського районного суду міста Києва у справі 760/21189/14-п від 02.10.2014р. визнано винним Місесіна О.А. у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди під час керування транспортним засобом марки/моделі Daewoo Lanos TF69Y, державний реєстраційний номер АІ0878СА, та в діях останнього передбачено склад адміністративного правопорушення.
Відповідно до наявної у матеріалах справи інформації з централізованої бази даних МТСБУ щодо полісу №АІ0042349, цивільно-правова відповідальність Місесіна О.А. на момент скоєння ДТП, , як водія забезпеченого транспортного засобу марки/моделі Daewoo Lanos TF69Y, державний реєстраційний номер АІ0878СА,, застрахована відповідачем у справі - АТ "УОСК" (діючий поліс на дату скоєння ДТП)
Таким чином відповідач - АТ "УОСК" є відповідальною особою за завдані збитки власнику транспортного засобу марки/моделі Volkswagen Polo, державний реєстраційний номер АА4249ІК.
Згідно до положень Закону України "Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів" в межах, передбачених договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності, до позивача - ПАТ «УСГ» - як страховика, який виплатив страхове відшкодування по договору добровільного страхування наземного транспортного засобу № 28-0196-14-00045 від 26.08.2014р., перейшло право вимоги, яке потерпіла особа мала до Місесіна О.А. як до особи, відповідальної за завдані збитки.
Як визначено пунктом 22.1 статті 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Положеннями статті 9 Закону України "Про страхування" визначено, що страхова сума - це грошова сума, в межах якої страховик відповідно до умов страхування зобов'язаний провести виплату при настанні страхового випадку, а страхова виплата - грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку, розмір страхової суми та (або) розміри страхових виплат визначаються за домовленістю між страховиком та страхувальником під час укладання договору страхування або внесення змін до договору страхування, або у випадках, передбачених чинним законодавством.
Наведеною статтею також визначено, що при страхуванні майна страхова сума встановлюється в межах вартості майна за цінами і тарифами, що діють на момент укладання договору, якщо інше не передбачено договором страхування.
При цьому, страхове відшкодування - це страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку. Також зазначена стаття визначає, що страхове відшкодування не може перевищувати розміру прямого збитку, якого зазнав страхувальник. Непрямі збитки вважаються застрахованими, якщо це передбачено договором страхування.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого Господарського суду України від 11.04.2013р. у справі №5011-23/10750-2012.
Відповідно до наявних в матеріалах справи доказів, позивач здійснив виплату суми страхового відшкодування у розмірі 4 925,81 грн., що підтверджується платіжним дорученням №24622 від 08.10.2014р. В свою чергу, підставою визначення розміру збитку відповідно до страхового акту № ДККА-40132 від 07.10.2014р. є рахунок № 2310160794-1 від 29.09.2014р.
Оскільки в матеріалах справи відсутній висновок суб'єкта оціночної діяльності стосовно розміру заподіяної транспортному засобу страхувальника шкоди, господарський суд міста Києва вважає за необхідне зазначити наступне.
Чинним законодавством України не встановлено, що лише звіт про оцінку є доказом, який визначає розмір завданого збитку власнику пошкодженого автомобіля.
Звіт про оцінку транспортного засобу є лише попереднім оціночним документом, в якому зазначається про можливу, але не кінцеву суму, що витрачена на відновлення транспортного засобу. Крім того суд вважає, що дані, зазначені в ремонтній калькуляції № 2310160794 від 29.09.2014р. відповідають встановленим в п. 4.4. Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України від 24.11.2003 року. Зміст ремонтної калькуляції № 2310160794 від 29.09.2014р. не суперечить умовам чинного законодавства про оціночну діяльність та відображає суму завданих збитків, оскільки калькуляція складалась на основі комп'ютерної програми "Audatex", яка рекомендована п. 59 додатку 8 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів.
Реальним підтвердженням виплати страховиком суми страхового відшкодування страхувальнику, є саме платіжне доручення з зазначенням призначення платежу та інших відповідних реквізитів.
Аналогічна позиція викладена у постановах Вищого господарського суду України від 23.08.2011 у справі № 42/92, від 14.05.2013 у справі № 5011-7/16471-2012.
Верховним Судом України у Листі "Судова практика розгляду цивільних справ, що виникають з договорів страхування" від 19.07.2011 роз'яснено, що визначаючи розмір заподіяної шкоди при страхуванні наземного транспорту, суди, у разі виникнення спору щодо визначення розміру шкоди, повинні виходити з фактичної (реальної) суми, встановленої висновком автотоварознавчої експертизи або відповідними документами станції технічного обслуговування, на якій проводився ремонт автомобіля.
Враховуючи вищевикладене, господарський суд міста Києва вважає рахунок № 2310160794-1 від 29.09.2014р. належним і допустимим доказом визначення розміру збитку транспортного засобу страхувальника, в розумінні ст. 34 ГПК України.
Відповідно до приписів статті 9 Закону України "Про страхування" франшиза - це частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування.
Статтею 12 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.
Полісом №АІ0042349 передбачено франшизу розміром 1 000 грн., у зв'язку з чим сума страхового відшкодування правильно зменшена позивачем. Остаточною позовною вимогою заявленою до відповідача є відшкодування шкоди в порядку регресу у сумі 3 925,81 грн. ( 4 925,81 грн. - 1 000 грн. франшизи)
Відповідно до п. 1.6. Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України від 24.11.2003р. № 142/5/2092, відновлювальний ремонт (або ремонт) - комплекс операцій щодо відновлення справності або роботоздатності КТЗ чи його складника(ів) та відновлення їхніх ресурсів. Ремонт здійснюється методами відновлення чи заміни складових частин тому проведення операцій, що не впливають на поновлення справності та роботоздатності автомобіля та не можуть здійснюватися шляхом відновлення чи заміни частин таких як мийка, полірування тощо, не повинне відшкодовуватись за обов'язковим страхуванням цивільної відповідальності власників транспортних засобів.
Згідно розрахунку суми страхового відшкодування до страхового акту № ДККА-40132 від 07.10.2014р. підставою для визначення розміру вартості матеріального збитку, спричиненому транспортному засобу страхувальника є рахунок № 2310160794-1 від 29.09.2014р., а п. 14 страхового акту, встановлено, що до виплати страхового відшкодування підлягає сума 4 925,81 грн.
Під час детального дослідження ремонтної калькуляції № 2310160794 від 29.09.2014р. судом встановлено, що до загальної суми вартості ремонту включена вартість технологічної мийки у розмірі 127,50 грн. (в т.ч. ПДВ).
Підсумовуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, про зменшення суми страхового відшкодування на вартість мийки, враховуючи що позивачем не надано доказів на підтвердження виключення даної складової із розміру страхового відшкодування, заявленого до стягнення у межах даного позову, а отже, загальна сума, що підлягає стягненню з відповідача має становити 3 798,31 грн. (3 925,81 грн. - 127,5 грн. = 3 798,31 грн.)
Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України укладення договору передбачає відповідність останнього встановленим законодавством вимогам, і його умови не суперечать положенням нормативно-правових актів. Отже, належним чином укладений договір є обов'язковим для сторін і повинен добросовісно виконуватись.
Положеннями статті 509 ЦК України, визначено, що зобов'язання за своєю правовою природою є правовідношенням, зміст якого розкривається, як через активну поведінку боржника - здійснення ним певної дії (передачі майна, виконання роботи, надання послуги, сплати грошей тощо), так і пасивну - утримання від певної дії. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених у статті 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Статтею 526 ЦК України встановлено загальне правило виконання зобов'язання, а саме - зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Саме належне виконання зобов'язання означає досягнення тієї мети, яку сторони ставили перед собою, вступаючи у зобов'язання. Належне виконання тягне за собою припинення зобов'язання (ст. 599 ЦК).
Зазначені вище норми ЦК України кореспондуються з положеннями статті 193 Господарського кодексу України.
Суд приходить до висновку, що відповідачем - АТ «УОСК» не доведено відсутності у нього зобов'язань перед позивачем по виплаті страхового відшкодування у порядку регресу.
За таких обставин, позовні вимоги ПАТ "СК "УСГ" до АТ "УОСК" про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної вимоги є правомірними та обґрунтованими, а тому підлягають частковому задоволенню.
Витрати по сплаті судового збору, з урахуванням приписів ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
На підставі викладеного, керуючись, ст.ст. 34, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва. -
1. Позовні вимоги Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Українська страхова група" задовольнити частково.
2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Українська охоронно-страхова компанія" (03056, місто Київ, вулиця Борщагівська, будинок 145, код ЄДРПОУ 23734213) на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Українська страхова група" (03038, місто Київ, вулиця Федорова Івана, будинок 32 літ. А, код ЄДРПОУ 30859524) сплачене страхове відшкодування у розмірі 3 798 (три тисячі сімсот дев'яносто вісім) грн. 31 коп. та судовий збір у розмірі 1 767 (одна тисяча сімсот шістдесят сім) грн. 66 коп.
3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повне рішення складено - 02.06.2015 року.
Суддя В.В. Князьков