ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
27.05.2015Справа №910/8112/15-г
Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Чинчин О.В., при секретарі судового засідання Бігмі Я.В., розглянув у відкритому судовому засіданні справу
за позовом 1 Спеціального центру швидкого реагування Державної служби України з надзвичайних ситуацій
до про Дочірнього підприємства «Управління баштових кранів» Товариства з обмеженою відповідальністю «УБК Будмеханізація» стягнення боргу в розмірі 11 621 грн. 81 коп.
Представники:
від Позивача: не з'явились;
від Відповідача: Онопрієнко О.П. (представник за Довіреністю);
1 Спеціальний центр швидкого реагування Державної служби України з надзвичайних ситуацій (надалі також - «Позивач») звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Дочірнього підприємства «Управління баштових кранів» Товариства з обмеженою відповідальністю «УБК Будмеханізація» (надалі також - «Відповідач») про стягнення боргу в розмірі 11 621 грн. 81 коп.
Позовні вимоги вмотивовано тим, що 15.05.2013 року між 1 Спеціальним центром швидкого реагування Державної служби України з надзвичайних ситуацій (Аварійно - рятувальна служба) та Дочірнім підприємством «Управління баштових кранів» Товариства з обмеженою відповідальністю «УБК Будмеханізація» (Об»єкт) було укладено Договір на постійне та обов»язкове обслуговування №53, відповідно до умов якого предметом Договору є організація та здійснення Аварійно-рятувальною службою аварійно-рятувального обслуговування Об»єкта з метою своєчасного реагування та виконання аварійно-рятувальних робіт при виникненні на Об'єкті надзвичайної ситуації, а також профілактичної роботи із запобігання (профілактики) виникненню надзвичайних ситуацій техногенного та природного характерів, спрямованої на поліпшення техногенної безпеки об'єктів (територій) та підвищення рівня підготовленості об'єкта до рятування людей та ліквідації надзвичайних ситуацій. Як зазначає Позивач, він належним чином виконав свої зобов»язання за цим Договором, проте Відповідач порушив зобов»язання щодо своєчасного здійснення оплати за надані послуги в повному обсязі за період червень 2014 року - грудень 2014 року. Таким чином, заборгованість Дочірнього підприємства «Управління баштових кранів» Товариства з обмеженою відповідальністю «УБК Будмеханізація» перед 1 Спеціальним центром швидкого реагування Державної служби України з надзвичайних ситуацій становить 9 675 грн. 33 коп. Крім того, враховуючи неналежне виконання Відповідачем умов договору, Позивач просить суд стягнути з Дочірнього підприємства «Управління баштових кранів» Товариства з обмеженою відповідальністю «УБК Будмеханізація» пеню у розмірі 845 грн. 28 коп., 3% річних у розмірі 96 грн. 91 коп. та інфляційні у розмірі 1004 грн. 29 коп.
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 03.04.2015 р. порушено провадження у справі № 910/8112/15-г, судове засідання призначено на 22.04.2015 р.
16.04.2015 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Відповідача надійшли документи на виконання вимог ухвали суду про порушення провадження по справі від 03.04.2015 року.
17.04.2015 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Позивача надійшли документи на виконання вимог ухвали суду про порушення провадження по справі від 03.04.2015 року.
22.04.2015 року в судове засідання з'явились представники сторін.
В судовому засіданні представник відповідача подав відзив на позовну заяву, в якому просив Суд відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Суд, ознайомившись з матеріалами справи, керуючись ст. 38 ГПКУ, з метою повного та всебічного розгляду спору, прийшов до висновку - зобов'язати Позивача:
1) надати належним чином засвідчені докази на підтвердження виконання умов Договору на постійне та обов'язкове обслуговування від 15.05.2013 року в період з червня 2014 року по грудень 2014 року;
2) надати письмові пояснення чи заперечення з посиланням на належні докази з урахуванням Відзиву Дочірнього підприємства "Управління баштових кранів" Товариства з обмеженою відповідальністю "УБК Будмеханізація".
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 22.04.2015 р. відкладено розгляд справи на 27.05.2015 р., у зв'язку з витребуванням додаткових доказів по справі.
20.05.2015 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Відповідача надійшли додаткові письмові пояснення.
22.05.2015 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Позивача надійшли документи на виконання вимог ухвали суду від 22.04.2015 року.
В судовому засіданні 27 травня 2015 року представник Відповідача заперечив проти позову з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву, просив Суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. В судове засідання представник Позивача не з'явився, про поважні причини неявки суд не повідомив, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується розпискою про відкладення справи в судовому засіданні.
Таким чином, Суд приходить до висновку, Позивач про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.
Приймаючи до уваги, що Позивач був належним чином повідомлений про дату та час судового засідання, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи по суті, Суд вважає, що неявка в судове засідання представника Позивача не є перешкодою для прийняття Рішення у даній справі.
Відповідно до статті 82 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.
В судовому засіданні 27 травня 2015 року, на підставі статті 85 Господарського процесуального кодексу України, оголошено вступну та резолютивну частини Рішення.
Відповідно до статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України, в судовому засіданні складено протокол.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -
15.05.2013 року між 1 Спеціальним центром швидкого реагування Державної служби України з надзвичайних ситуацій (Аварійно - рятувальна служба) та Дочірнім підприємством «Управління баштових кранів» Товариства з обмеженою відповідальністю «УБК Будмеханізація» (Об»єкт) було укладено Договір на постійне та обов»язкове обслуговування №53, відповідно до умов якого предметом Договору є організація та здійснення Аварійно-рятувальною службою аварійно-рятувального обслуговування Об»єкта з метою своєчасного реагування та виконання аварійно-рятувальних робіт при виникненні на Об'єкті надзвичайної ситуації, а також профілактичної роботи із запобігання (профілактики) виникненню надзвичайних ситуацій техногенного та природного характерів, спрямованої на поліпшення техногенної безпеки об'єктів (територій) та підвищення рівня підготовленості об'єкта до рятування людей та ліквідації надзвичайних ситуацій.
Відповідно до пункту 4.1 Договору вартість функціонування структурних підрозділів Аварійно-рятувальної служби у режимі постійної готовності до виконання необхідного комплексу аварійно-рятувальних робіт в умовах надзвичайної ситуації або загрози її виникнення у кількості 1 оперативної одиниці складає за місяць 1 382 грн. 19 коп. в тому числі ПДВ 20%, за годину 394 грн. 91 коп. в тому числі ПДВ 20%.
Пунктом 4.3 Договору встановлено, що оплата за аварійно-рятувальне обслуговування проводиться на підставі рахунків та актів виконаних робіт (наданих послуг), що надаються Аварійно-рятувальною службою шляхом пересилання Укрпоштою або будь-яким іншим способом.
Згідно з пунктом 4.4 Договору за умови неповернення Об'єктом та неотримання Аварійно-рятувальною службою підписаного акта приймання виконаних робіт (наданих послуг) чи ненадання об'єктом обґрунтованих письмових заперечень щодо виконання умов Договору у звітньому місяці, до 05 числа наступного місяця за попередній місяць, вважаються, що роботи (послуги) у такому місяці виконані Аварійно-рятувальною службою в повному обсязі і прийняті Об'єктом без будь-яких зауважень, а акт приймання виконаних робіт (наданих послуг) таким, що підписаний сторонами.
Відповідно до пункту 4.5 Договору плата за обслуговування здійснюється Об'єктом щомісячно, до 10 числа наступного місяця за попередній місяць, шляхом перерахування коштів на поточний рахунок аварійно-рятувальної служби.
Пунктом 6.3 Договору передбачено, що за порушення терміну оплати Об»єкт оплачує Аварійно - рятувальній службі пеню у розмірі подвійної ставки НБУ від суми нарахування щомісячного, за кожен день прострочення відповідно до вимог чинного законодавства. Сплата пені не звільняє винну сторону від виконання обов»язиків за даним Договором в цілому.
Договір вступає в силу з 01 червня 2013 року. Дія Договору може бути припинена у разі виключення об'єкта з переліку об'єктів, які підлягають постійному та обов'язковому обслуговуванню державними аварійно-рятувальними службами, а також зникнення причин, які зумовлюють небезпеку виникнення надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру (пункти 7.1, 7.2 Договору).
Додатком №1 до Договору на постійне та обов»язкове обслуговування №53 від 15.05.2013 р. Сторони узгодили вартість обслуговування в розмірі 1 382 грн. 19 коп.
Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, Позивач зазначає, що він належним чином виконав свої зобов»язання за цим Договором, проте Відповідач порушив зобов»язання щодо своєчасного здійснення оплати за надані послуги в повному обсязі за період з 01.06.2014 року по 31.12.2014 року. Таким чином, заборгованість Дочірнього підприємства «Управління баштових кранів» Товариства з обмеженою відповідальністю «УБК Будмеханізація» перед 1 Спеціальним центром швидкого реагування Державної служби України з надзвичайних ситуацій становить 9 675 грн. 33 коп. Крім того, враховуючи неналежне виконання Відповідачем умов договору, Позивач просить суд стягнути з Дочірнього підприємства «Управління баштових кранів» Товариства з обмеженою відповідальністю «УБК Будмеханізація» пеню у розмірі 845 грн. 28 коп., 3% річних у розмірі 96 грн. 91 коп. та інфляційні у розмірі 1004 грн. 29 коп.
04.09.2014 року Позивачем за вих. №1283 була надіслана на адресу Відповідача претензія з вимогою сплатити заборгованість за Договором в розмірі 4 126 грн. 59 коп., яка листом від 01.10.2014 року відхилена Відповідачем у зв»язку з тим, що за період з 27.06.2013 р. по 26.05.2014 р. Відповідачем були отримані послуги на загальну суму в розмірі 16 586 грн. 28 коп., які були повністю сплачені Відповідачем шляхом перерахування грошових коштів на рахунок Позивача.
06.10.2014 р. Позивачем на вих. №1541 направлений лист на адресу Відповідача, в якому Позивач зазначає, що надіслана претензія №1283 від 04.09.2014 р. стосується періоду надання послуг з 01.06.2014 р. по 31.08.2014 р. та станом на 06.10.2014 р. розмір заборгованості складає 5 528 грн. 76 коп.
Відповідач листом від 22.10.2014 р. за вих. №568 повідомив Позивача про ненадання відповідних послуг за період з 01.06.2014 р., а також не направлення документів на підтвердження надання послуг Аварійно-рятувальною службою, при цьому акти й інші документи за вересень 2014 р. були повернуті без підписання, а тому направив на адресу Позивача 2 примірники угоди від 22.10.2014 р. про розірвання (припинення) договору від 21.05.2013 р. №53.
1 Спеціальним центром швидкого реагування Державної служби України з надзвичайних ситуацій був надісланий лист за вих. №1727 від 31.10.2014 р. Відповідачу з відмовою у розірванні договору №53 та повторно були надіслані акти здачі - приймання робіт (надання послуг) №113 від 23.06.2014 р., №132 від 31.07.2014 р., №154 від 29.08.2014 р., №174 від 30.09.2014 р., №211 від 31.10.2014 р., рахунки №90 від 23.06.2014 р., №107 від 31.07.2014 р., №125 від 29.08.2014 р., №142 від 30.09.2014 р., №161 від 31.10.2014 р. та податкові накладні, що підтверджується описом вкладення у цінний лист від 03.11.2014 р., фіскальним чеком від 03.11.2014 р., рекомендованим повідомленням про вручення 13.11.2014 р. уповноваженій особі підприємства Відповідача вказаних документів.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Суд вважає, що позовні вимоги 1 Спеціального центру швидкого реагування Державної служби України з надзвичайних ситуацій підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Внаслідок укладення Договору на постійне та обов»язкове обслуговування №53 від 15.05.2013 року між сторонами згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України, виникли цивільні права та обов'язки.
Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.
Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.
Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 Цивільного кодексу України).
Частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства
Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).
Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).
Відповідно до статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Згідно зі статтями 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Як зазначає Позивач, на виконання умов Договору на постійне та обов»язкове обслуговування №53 від 15.05.2013 року ним були надані послуги з організації та здійснення Аварійно-рятувальною службою аварійно-рятувального обслуговування Об»єкта з метою своєчасного реагування та виконання аварійно-рятувальних робіт при виникненні на Об'єкті надзвичайної ситуації, а також профілактичної роботи із запобігання (профілактики) виникненню надзвичайних ситуацій техногенного та природного характерів, спрямованої на поліпшення техногенної безпеки об'єктів (територій) та підвищення рівня підготовленості об'єкта до рятування людей та ліквідації надзвичайних ситуацій у період з 01.06.2014 р. по 31.12.2014 р. на загальну суму в розмірі 9 675 грн. 33 коп., проте Відповідачем надані послуги не були оплачені в повному обсязі.
На виконання п. 4.4 Договору Позивачем були надіслані на адресу Відповідача акти здачі - приймання робіт (надання послуг) №113 від 23.06.2014 р., №132 від 31.07.2014 р., №154 від 29.08.2014 р., №174 від 30.09.2014 р., №211 від 31.10.2014 р., рахунки №90 від 23.06.2014 р., №107 від 31.07.2014 р., №125 від 29.08.2014 р., №142 від 30.09.2014 р., №161 від 31.10.2014 р. та податкові накладні, що підтверджується описом вкладення у цінний лист від 03.11.2014 р., фіскальним чеком від 03.11.2014 р., рекомендованим повідомленням про вручення 13.11.2014 р. уповноваженій особі підприємства Відповідача вказаних документів. Крім того, 17.12.2014 р. на адресу Відповідача були надіслані рахунок №181 від 28.11.2014 р., Акт №217 здачі - приймання робіт, податкова накладна від 28.11.2014 р., документи для оплати та 12.01.2015 р. на адресу Відповідача були надіслані рахунок №201 від 29.12.2014 р., Акт №239 здачі - приймання робіт, податкова накладна від 31.12.2014 р., документи для оплати, що підтверджується реєстрами поштових відправлень №60 від 17.12.2014 р., №1 від 12.01.2015 р., що затверджені підписом уповноваженої особи підприємства та відбитком його печатки.
Так, статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Відповідно до статті 9 вказаного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Також, згідно з Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1994, господарські операції господарюючих суб'єктів фіксуються та підтверджуються первинними документами, складеними та оформленими відповідно до вимог зазначеного Положення; первинні документи для надання їм юридичної сили та доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, від імені якого складено документ, назва документа, дата та місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному та вартісному виразі), посади, підписи та прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції та складання первинного документу; первинні документи підлягають обов'язковій перевірці працівниками, які ведуть бухгалтерський облік.
Саме таким вимогам і відповідають Договір на постійне та обов»язкове обслуговування №53 від 15.05.2013 року, акти здачі - приймання робіт (надання послуг) №113 від 23.06.2014 р., №132 від 31.07.2014 р., №154 від 29.08.2014 р., №174 від 30.09.2014 р., №211 від 31.10.2014 р., рахунки №90 від 23.06.2014 р., №107 від 31.07.2014 р., №125 від 29.08.2014 р., №142 від 30.09.2014 р., №161 від 31.10.2014 р., що засвідчують факт здійснення господарської операції та договірних відносин.
Листом від 16.01.2015 року Відповідач повідомив Позивача про повернення без підписання оригіналів документів за грудень 2014 року у зв»язку з тим, що в період з 01.06.2014 р. 1 Спеціальним центром швидкого реагування Державної служби України з надзвичайних ситуацій жодних послуг надано не було та 22.10.2014 р. на адресу Позивача була надіслана угода про розірвання (припинення) договору.
Судом розглянуті та відхилені доводи Відповідача щодо ненадання 1 Спеціальним центром швидкого реагування Державної служби України з надзвичайних ситуацій жодних послуг за Договором на постійне та обов»язкове обслуговування №53 від 15.05.2013 року з огляду на наступне.
Згідно з пунктом 4.4 Договору за умови неповернення Об'єктом та неотримання Аварійно-рятувальною службою підписаного акта приймання виконаних робіт (наданих послуг) чи ненадання об'єктом обґрунтованих письмових заперечень щодо виконання умов Договору у звітньому місяці, до 05 числа наступного місяця за попередній місяць, вважаються, що роботи (послуги) у такому місяці виконані Аварійно-рятувальною службою в повному обсязі і прийняті Об'єктом без будь-яких зауважень, а акт приймання виконаних робіт (наданих послуг) таким, що підписаний сторонами.
Суд зазначає, що Відповідачем не надано жодних обґрунтованих заперечень з посиланням на належні докази щодо невиконання або неналежного виконання Позивачем умов Договору на постійне та обов»язкове обслуговування №53 від 15.05.2013 року за період з 01.06.2014 р. по 31.12.2014 р., оскільки саме лише зазначення в листах Відповідача про ненадання таких послуг не є обґрунтованою відмовою.
Крім того, в матеріалах справи наявний реєстр наказів (з основної діяльності) 1 Спеціального центру швидкого реагування Державної служби України з надзвичайних ситуацій «Про призначення чергового (добового) наряду» за період з 30.05.2014 р. по 31.12.2014 р. на підтвердження належного надання Позивачем послуг за спірним Договором у спірний період.
Крім того, оскільки згідно зі ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства, то визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.
На підтвердження своїх вимог, Позивачем були надані до матеріалів справи копії податкових накладних, що складені ним на спірні господарські операції за Договором.
Відповідно до статті 15 Податкового кодексу України, платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.
Згідно зі статтею 16 Податкового кодексу України, платник податків зобов'язаний, зокрема, сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Підпунктом 14.1.178. пункту 14.1. статті 14 Податкового кодексу України визначено, що податок на додану вартість - це непрямий податок, який нараховується та сплачується відповідно до норм розділу V Податкового кодексу України.
Відповідно до статті 185 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування є, зокрема, операції платників податку з постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 Податкового кодексу України.
Згідно зі статтею 201 Податкового кодексу України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну складену за вибором покупця (отримувача) у паперовому вигляді або в електронній формі. Податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця. Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс). Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Відповідно до частин 198.1, 198.2 статті 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення послуг. Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Враховуючи вищенаведене, Судом встановлено, що зі спірних господарських операцій Позивачем виписано Відповідачу податкові накладні та сплачено податок на додану вартість в доход Державного бюджету України, а Відповідачем сформовано податковий кредит. Копії податкових накладних з розшифровками податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів наявні в матеріалах справи і так само засвідчують факт надання позивачем визначених умовами договору послуг.
Також Судом розглянуті заперечення Відповідача щодо припинення дії Договору на постійне та обов»язкове обслуговування №53 від 15.05.2013 року у зв»язку з надсиланням на адресу Позивача листа від 22.10.2014 року разом з угодою від 22.10.2014 року про розірвання (припинення) договору від 21.05.2013 року №53. При цьому Суд зазначає, що спірний Договір, що є предметом позову, був укладений Сторонами 15.05.2013 року, а не 21.05.2013 року, як помилково зазначив Відповідач і про розірвання якого повідомив Позивача.
Відповідно до п.7.2 Договору на постійне та обов»язкове обслуговування №53 від 15.05.2013 року дія Договору може бути припинена у разі виключення об'єкта з переліку об'єктів, які підлягають постійному та обов'язковому обслуговуванню державними аварійно-рятувальними службами, а також зникнення причин, які зумовлюють небезпеку виникнення надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.
Згідно з п.7.3 Договору зміни та доповнення до Договору вносяться лише письмовою згодою сторін, шляхом підписання Додаткової угоди.
За таких підстав, Суд приходить до висновку, що умовами Договору на постійне та обов»язкове обслуговування №53 від 15.05.2013 року не передбачено право на розірвання договору в односторонньому порядку, оскільки всі зміни та доповнення до Договору вносяться лише письмовою згодою сторін, шляхом підписання Додаткової угоди, а дія Договору може бути припинена у разі виключення об'єкта з переліку об'єктів, які підлягають постійному та обов'язковому обслуговуванню державними аварійно-рятувальними службами, а також зникнення причин, які зумовлюють небезпеку виникнення надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.
Відповідачем не надано Суду жодних належних та допустимих доказів відповідно до норм ст.ст. 33, 34, 36 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження виключення об'єкта з переліку об'єктів, які підлягають постійному та обов'язковому обслуговуванню державними аварійно-рятувальними службами, а також зникнення причин, які зумовлюють небезпеку виникнення надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.
При цьому Суд зазначає, що лист Відповідача від 22.10.2014 р. за №568 не може бути належним доказом припинення дії Договору, оскільки є лише пропозицією однієї сторони припинити дію договору, з чим не погодився Позивач, а тому в цій частині доводи Відповідача також не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні.
Крім того, доводи Відповідача щодо невиконання Позивачем взятих на себе зобов»язань у зв»язку з чим ним були укладені Договір на проведення заходів по підготовці, перепідготовці та підвищенню кваліфікації кадрів, а також Договір про надання платних послуг підрозділами ГУ ДСНС України у м. Києві з іншими суб»єктами господарювання не можуть слугувати належними доказами на підтвердження факту невиконання Позивачем взятих на себе зобов»язань, оскільки підприємства вільні в укладенні договорів з будь - якими іншими суб»єктами.
За таких підстав, Суд приходить до висновку, що на виконання умов Договору на постійне та обов»язкове обслуговування №53 від 15.05.2013 року Позивачем у період з 01.06.2014 р. по 31.12.2014 р. були надані належним чином послуги, а Відповідачем в свою чергу прийняті вказані послуги відповідно до п.4.4 Договору без заперечень і зауважень, у зв»язку з чим у Дочірнього підприємства «Управління баштових кранів» Товариства з обмеженою відповідальністю «УБК Будмеханізація» виник обов»язок по оплаті за надані й прийняті послуги на загальну суму в розмірі 9675 грн. 33 коп.
Проте, Суд зазначає, що матеріали справи не містять жодних належних та допустимих доказів відповідно до статей 33, 34, 36 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження сплати Відповідачем грошових коштів 1 Спеціальному центру швидкого реагування Державної служби України з надзвичайних ситуацій в розмірі 9 675 грн. 33 коп.
Отже, Суд зазначає, що Відповідач, в порушення вищезазначених норм Цивільного кодексу України та умов Договору, не здійснив оплату наданих та прийнятих послуг в повному обсязі, тобто не виконав свої зобов'язання належним чином, а тому позовні вимоги щодо стягнення 9 675 грн. 33 коп. - суми основної заборгованості є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
При зверненні до суду Позивач просив стягнути з Відповідача на його користь 3% річних за загальний період прострочки з 11.07.2014 р. по 09.02.2015 р. у розмірі 96 грн. 91 коп. та інфляційні за період липень 2014 р. - січень 2015 року у розмірі 1 004 грн. 29 коп.
Пунктом 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитору зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові. (п.4.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» №14 від 17.12.2013 року).
Суд, перевіривши розрахунок 3% річних, як плати за користування чужими грошовими коштами за період прострочки Відповідачем сплати за надані й прийняті послуги за Договором на постійне та обов»язкове обслуговування №53 від 15.05.2013 року за загальний період прострочки з 11.07.2014 р. по 09.02.2015 р. вважає, що ця частина позовних вимог підлягає та до стягнення з Відповідача на користь Позивача підлягає 3% річних у розмірі 96 грн. 91 коп., як плати за користування чужими грошовими коштами в період прострочки виконання Відповідачем його грошового зобов'язання за загальний період з 11.07.2014 року по 09.02.2015 року.
Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов»язання. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція) (п.п. 3.1, 3.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» №14 від 17.12.2013 року)
Суд, перевіривши розрахунок інфляційних, як збільшення суми основного боргу в період прострочки виконання боржником його грошового зобов'язання в зв'язку з девальвацією грошової одиниці України, наданий Позивачем, вважає, що позовні вимоги Позивача про стягнення з Відповідача інфляційних за період липень 2014 року - січень 2015 року в розмірі 1 004 грн. 29 коп. підлягають задоволенню у повному обсязі.
При зверненні до суду Позивач також просив стягнути з Відповідача на його користь пеню за загальний період прострочки з 11.07.2014 р. по 09.02.2015 р. у розмірі 845 грн. 28 коп.
Згідно з приписами ст. ст. 216 - 218 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.
Відповідно до ч.6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Статтями 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» від 22.11.96 р. № 543-96-ВР (з змінами), платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
При цьому, щодо пені за порушення грошових зобов'язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. (п.2.5 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов»язань» №14 від 17.12.2013 року)
Пунктом 6.3 Договору передбачено, що за порушення терміну оплати Об»єкт оплачує Аварійно - рятувальній службі пеню у розмірі подвійної ставки НБУ від суми нарахування щомісячного, за кожен день прострочення відповідно до вимог чинного законодавства. Сплата пені не звільняє винну сторону від виконання обов»язиків за даним Договором в цілому.
Суд, перевіривши розрахунок пені, у зв»язку з неналежним виконанням умов Договору, за загальний період прострочки виконання Відповідачем його договірного грошового зобов'язання з 11.07.2014 року по 09.02.2015 року вважає, що ця частина позовних вимог підлягає частковому задоволенню та до стягнення з Відповідача на користь Позивача підлягає пеня в розмірі 845 грн. 27 коп. за загальний період прострочки виконання Відповідачем його договірного грошового зобов'язання з 11.07.2014 року по 09.02.2015 року.
Таким чином, з Дочірнього підприємства «Управління баштових кранів» Товариства з обмеженою відповідальністю «УБК Будмеханізація» на користь 1 Спеціального центру швидкого реагування Державної служби України з надзвичайних ситуацій підлягає стягненню заборгованість у розмірі 9 675 грн. 33 коп., 3% річних у розмірі 96 грн. 91 коп., інфляційні у розмірі 1 004 грн. 29 коп. та пеня у розмірі 845 грн. 27 коп.
Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на Відповідача.
На підставі викладеного, керуючись статтями 32, 33,36, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
1. Позов 1 Спеціального центру швидкого реагування Державної служби України з надзвичайних ситуацій - задовольнити частково.
2. Стягнути з Дочірнього підприємства «Управління баштових кранів» Товариства з обмеженою відповідальністю «УБК Будмеханізація» (04209, м.Київ, ВУЛИЦЯ ЛЕБЕДИНСЬКА, будинок 2, Ідентифікаційний код юридичної особи 04012856) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДОЗОР СЕРВІС» (04114, м.Київ, ВУЛИЦЯ ВИШГОРОДСЬКА, будинок 150, Ідентифікаційний код юридичної особи 33945453) заборгованість у розмірі 9 675 (дев'ять тисяч шістсот сімдесят п'ять) грн. 33 (тридцять три) коп., 3% річних у розмірі 96 (дев'яносто шість) грн. 91 (дев'яносто одну) коп., інфляційні у розмірі 1004 (одна тисяча чотири) грн. 29 (двадцять дев'ять) коп., пеню у розмірі 845 (вісімсот сорок п'ять) грн. 27 (двадцять сім) коп. та судовий збір у розмірі 1 827 (одна тисяча вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп.
3. В іншій частині позову відмовити.
4. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.
5. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Дата складання та підписання повного тексту рішення: 29 травня 2015 року.
Суддя О.В. Чинчин