ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
18.05.2015Справа №910/9371/15
Господарський суд міста Києва у складі судді Чебикіної С.О., розглянувши справу за позовом Львівської територіальної організації Профспілки працівників вугільної промисловості України до Публічного акціонерного товариства "Укргазпромбанк" про стягнення 500 000,00 грн., за участю представників позивача - Коваленко Л.Є., довіреність №79 від 15.05.2015 року, відповідача - Левченко О.М., довіреність №30 від 14.04.2015 року,
У квітні 2015 року позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про стягнення 500 000,00 грн. банківського вкладу (депозиту) та всіх відсотків згідно вкладу за генеральною угодою №C-UAN-263 про порядок укладання договорів банківських вкладів з юридичною особою.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 15.04.2015 року порушено провадження у справі та призначено до розгляду на 18.05.2015 року.
В судовому засіданні представником відповідача надано відзив на позовну заяву, в якому він просив суд відмовити в позові з тих підстав, що 07.04.2015 року відповідача віднесено до категорії неплатоспроможних та введено тимчасову адміністрацію, а відповідно до п.1 ч.5 статті 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» під час тимчасової адміністрації не здійснюється задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку.
В судовому засіданні 18.05.2015 року представником позивача надано клопотання про залучення до участі в справі в якості третьої особи Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, в задоволенні якого судом відмовлено зважаючи на те, що представником позивача не доведено яким чином рішення у спорі про стягнення 500 000,00 грн. банківського вкладу (депозиту) та всіх відсотків згідно вкладу вплине на права та обов'язки останнього, з урахуванням того, що відповідачем у справі є ПАТ «Укргазпромбанк» від імені якого діє уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.
Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що 28.03.2014 року між Львівською територіальною організацією Профспілки працівників вугільної промисловості України (вкладник) та Публічним акціонерним товариством "Укргазпромбанк" (банк) було укладено генеральну угоду №C-UAN-263 про порядок укладання договорів банківських вкладів з юридичною особою, за умовами якої банк приймає від вкладника грошові кошти (вклади) в українських гривнях або іноземній валюті на строк від одного дня до одного року та зобов'язується виплатити вкладникові такі вклади та проценти на них на умовах, що визначені цією угодою та договорами (п.2.1. угоди).
01.04.2014 року між Львівською територіальною організацією Профспілки працівників вугільної промисловості України (вкладник) та Публічним акціонерним товариством "Укргазпромбанк" (банк) було укладено договір банківського вкладу №С- UAN-263 «Короткостроковий» -1, за умовами якого банк приймає від вкладника грошову суму (вклад) та зобов'язується виплатити вкладникові такий вклад та проценти на нього на умовах, що викладені у цій статті: розмір та валюта вкладу - 500 000,00 грн., процентна ставка 20%, термін повернення вкладу 02.03.2015 року (п.1 договору з урахуванням змін і доповнень внесених додатковим договором №2 до договору банківського вкладу №С- UAN-263 «Короткостроковий» -2 від 02.07.2014 року).
Як свідчать матеріали справи, позивач звертався до відповідача з листом-претензією №1 від 28.03.2015 року про повернення вкладу та сплати відсотків. Вимоги залишені банком без відповіді та задоволення.
Поясненнями позивача, відповідача наданими в судовому засіданні підтверджується, що на виконання умов договору, позивачем було перераховано 500 000,00 грн. на рахунок №26101083171 в ПАТ «Укргазпромбанк», проте у зазначений договором строк відповідач зазначеного вкладу позивачу в повному обсязі не повернув.
Положеннями частин 1, 3 статті 1058 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.
До відносин банку та вкладника за рахунком, на який внесений вклад, застосовуються положення про договір банківського рахунка (глава 72 цього Кодексу), якщо інше не встановлено цією главою або не випливає із суті договору банківського вкладу.
За загальним правилом, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні, окрім випадків і лише в порядку, встановлених законом (стаття 321 Цивільного кодексу України).
Відповідно до статті 1074 Цивільного кодексу України обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду або в інших випадках, встановлених законом, а також у разі зупинення фінансових операцій, які можуть бути пов'язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму, передбачених законом.
Проте, на підставі постанови Правління Національного банку України від 07.04.2015 №217 «Про віднесення Публічного акціонерного товариства «Укргазпромбанк» до категорії неплатоспроможних» виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб 07.04.2015 прийнято рішення № 70 «Про запровадження тимчасової адміністрації у Публічному акціонерному товаристві «Укргазпромбанк» щодо запровадження тимчасової адміністрації та призначення уповноваженої особи Фонду на тимчасову адміністрацію в Банку. Тимчасову адміністрацію в Банку запроваджено строком на три місяця з 08.04.2015 по 07.07.2015 включно.
За загальним правилом, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні, окрім випадків і лише в порядку, встановлених законом (стаття 321 ЦК України).
Процедура щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків врегульована Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», який є спеціальним законом у даних правовідносинах.
Пунктом 16 статті 2 зазначеного Закону встановлено, що тимчасова адміністрація - процедура виведення банку з ринку, що запроваджується Фондом стосовно неплатоспроможного банку в порядку, встановленому цим Законом.
Відтак, у спорах пов'язаних з виконанням банком, у якому введена тимчасова адміністрація чи почата процедура його ліквідації, своїх зобов'язань перед його кредиторами, норми Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» є спеціальними, а даний Закон є пріоритетним відносно інших законодавчих актів України у цих правовідносинах.
Виходячи зі суті (змісту) та згідно з частиною 2 статті 1 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» метою цього Закону є захист прав і законних інтересів вкладників банків, зміцнення довіри до банківської системи України, стимулювання залучення коштів у банківську систему України, забезпечення ефективної процедури виведення неплатоспроможних банків з ринку та ліквідації банків.
Статтею 36 даного Закону врегульовані наслідки запровадження тимчасової адміністрації.
Так, відповідно до пункту 1 частини 5 статті 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» під час тимчасової адміністрації не здійснюється задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку.
Даний Закон не дає визначення поняття «кредитор банку». Визначення терміну «кредитор банку» міститься у статті 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність», та під яким розуміється - юридична або фізична особа, яка має документально підтверджені вимоги до боржника щодо його майнових зобов'язань.
За змістом пункту 1.24 статті 1 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» переказ коштів - рух певної суми коштів з метою її зарахування на рахунок отримувача або видачі йому у готівковій формі. Ініціатор та отримувач можуть бути однією і тією ж особою.
Отже, зобов'язання відповідача щодо повернення вкладу є майновим зобов'язанням.
Відтак, виходячи з аналізу вищенаведених положень, позивач є кредитором банку на якого поширюються обмеження встановлені пунктом 1 частини 5 статті 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», і тому не можуть бути задоволені його вимоги (у т.ч. спірні) до відповідача під час запровадження у останньому тимчасової адміністрації.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду України від 01.04.2015 року у справі №910/5560/14, та від 25.03.2015 року у справі №910/9232/14.
Судом також враховано, що відповідно до пункту третього частини 2 статті 37 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» уповноважена особа Фонду має право продовжувати, обмежувати або припиняти здійснення банком будь-яких операцій.
У матеріалах справі відсутні докази про те, що уповноважена особа Фонду дала дозвіл на повернення відповідачем спірного вкладу та процентів за ним.
Отже, на час вирішення спору, у Банку відсутні підстави для повернення позивачу вкладу та процентів за ним.
Разом з тим, позивач може захистити свої порушені майнові права в порядку передбаченому Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».
Судовий збір відповідно до статті 49 ГПК України покладається на позивача.
Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 33, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
В позові відмовити.
Рішення набирає законної сили відповідно до вимог ст. 85 ГПК України.
Повне рішення складено 25.05.2015р.
Суддя С.О. Чебикіна