Рішення
02.06.2015 року Справа № 907/447/15
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „КСК Капітал", м. Львів
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю „Елікорм", с. Завидово Мукачівського району
про стягнення 1 207 815 грн. 39 коп., в тому числі 794 000 грн. заборгованості за поставлений товар, 143 703 грн. 12 коп. пені, 262 020 грн. інфляційних нарахувань та 8 092 грн. 27 коп. три відсотки річних (з врахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог),
Суддя господарського суду - Пригара Л.І.
представники:
Позивача - Покров Л.Ю., довіреність б/н від 05.05.2015 року
Відповідача - не з'явився
СУТЬ СПОРУ: Товариством з обмеженою відповідальністю „КСК Капітал", м. Львів заявлено позов до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю „Елікорм", с. Завидово Мукачівського району про стягнення 677 000 грн. заборгованості за поставлений товар. Представником позивача в судовому засіданні 20.05.2015 року подано письмову заяву в порядку ст. 22 Господарського процесуального кодексу України № 02-19/05-2015 від 19.05.2015 (вх. № 02.5.1-14/6467/15 від 20.05.2015 року) про збільшення розміру позовних вимог, в якій просить суд стягнути з відповідача 1 302 271 грн. 20 коп. заборгованості за поставлений товар.
В судовому засіданні 02.06.2015 року представником позивача подано письмову заяву про зменшення розміру позовних вимог в порядку ст. 22 Господарського процесуального кодексу України б/н від 02.06.2015 року (вх. № 02.5.1-14/7147/15 від 02.06.2015 року), в якій просить суд стягнути з відповідача суму 1 207 815 грн. 39 коп., в тому числі 794 000 грн. заборгованості за поставлений товар, 143 703 грн. 12 коп. пені, 262 020 грн. інфляційних нарахувань та 8 092 грн. 27 коп. три відсотки річних, а також судовий збір у розмірі 24 156 грн. 31 коп., у зв'язку з перерахунком суми пені, інфляційних нарахувань та трьох процентів річних.
Заява представника Товариства з обмеженою відповідальністю „КСК Капітал" про зменшення розміру позовних вимог судом прийнята до розгляду та підлягає задоволенню, оскільки судом встановлено, що вказана заява подана позивачем до прийняття рішення судом з додержанням правил вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених Господарським процесуальним кодексом України.
Представник позивача просить суд задоволити позов в повному обсязі з врахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог, обґрунтовуючи позовні вимоги доданими до матеріалів справи документальними доказами, зокрема стверджує, що відповідач своєчасно не виконав умови договору поставки № 215 від 03.01.2014 року, а саме не оплатив своєчасно повну вартість поставленого йому товару, в зв'язку з чим у нього виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 794 000 грн. Крім того, за порушення термінів оплати за поставлений товар позивачем нараховано відповідачу пеню у розмірі 143 703 грн. 12 коп. (п. 7.2. договору), інфляційні нарахування у розмірі 262 020 грн. та три відсотки річних у розмірі 8 092 грн. 27 коп. (ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України).
Ухвалами суду від 07.05.2015 року та 20.05.2015 року зазначено, що клопотання позивача про забезпечення позову в порядку ст. ст. 66 - 67 Господарського процесуального кодексу України буде вирішено після подання письмового обґрунтування та документального підтвердження підстав вжиття заходів до забезпечення позову шляхом накладення арешту на розрахункові рахунки та майно відповідача. Ухвалою суду від 20.05.2015 року відкладено розгляд заяви про забезпечення позову. У судовому засіданні 02.06.2015 року представником позивача подано клопотання б/н від 02.06.2015 року (вх. № 02.5.1-14/7139/15 від 02.06.2015 року) згідно з яким просить суд залишити заяву про забезпечення позову без розгляду у зв'язку з неможливістю надати суду документальне підтвердження підстав вжиття заходів для забезпечення позову та просить суд повернути суму судового збору у розмірі 1 827 грн. за подання заяви про забезпечення позову.
Відповідач належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи (ухвала суду про порушення провадження у справі від 24.04.2015 року, ухвали суду про відкладення розгляду справи від 07.05.2015 року та від 20.05.2015 року надіслані на адресу відповідачу, зазначену в позовній заяві, повідомлення про вручення ухвал від 24.04.2015 року та від 20.05.2015 року долучені до матеріалів справи), у судові засідання 07.05.2015 року, 20.05.2015 року та 02.06.2015 року явку уповноваженого представника не забезпечив, витребувані ухвалами суду документи не подав, доказів погашення заборгованості не надав. Із заявами, клопотаннями до суду не звертався.
Згідно п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 із наступними змінами та доповненнями, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.
Враховуючи вищевикладене у відповідності до приписів ст. 75 Господарського процесуального кодексу України та п. 3.9.2. Постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 (із змінами і доповненнями) у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї із сторін, справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню, а тому відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України та ст. 6 Конвенція про захист прав людини та основоположних свобод, суд вважає за можливе розглянути справу без участі представника відповідача за наявними у справі матеріалами, яких достатньо для встановлення обставин і вирішення спору по суті.
Вивчивши та дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача,
суд встановив:
3 січня 2014 року між Товариством з обмеженою відповідальністю „КСК Капітал" (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю „Елікорм" (покупець) був укладений договір поставки № 215. Згідно умов даного Договору постачальник (позивач) взяв на себе зобов'язання поставити у власність покупця (відповідача) товар, асортимент та ціна якого визначені у рахунку - фактурі, а покупець (відповідач) взяв на себе зобов'язання прийняти та оплатити замовлений товар (п. 1.1. договору).
Розділом 2 договору сторонами встановлено, що поставка товару здійснюється на умовах франко - склад покупця. Факт передачі товару покупцеві (відповідачу) оформляється шляхом підписання сторонами накладної на поставку товару, яка становить невід'ємну частину цього договору. Момент підписання сторонами накладної є моментом поставки відповідної партії товару. Перехід права власності на товар (як і ризики випадкового знищення/пошкодження товару) відбувається в момент передачі товару.
У момент фактичної передачі товару покупець (відповідач) зобов'язаний перевірити кількість та асортимент товару. У разі виявлення недоліків або інших невідповідностей умовам договору чи нормативним документам, покупець (відповідач) повинен повідомити про це постачальника (позивача) протягом 20-ти календарних днів з моменту здійснення поставки товару. У разі, якщо покупець (відповідач) у вказаний строк не зробить заяви про виявлені недоліки товару по асортименту та кількості покупець (відповідач) втрачає право посилатись на ці недоліки чи невідповідності у майбутньому а претензії щодо якості товару покупець (відповідач) може виставляти на протязі терміну придатності товару вказаного на упаковці при умовах правильного зберігання товару (п. п. 3.1., 3.2. договору). Згідно п. 3.4. договору уповноважені представники сторін складають відповідний акт, в якому відображається виявлене порушення, невідповідність (акт про недостачу, акт про фактичну якість тощо). Акт підписується уповноваженими представниками сторін.
Пунктом 5.1 договору передбачено, що вартість одиниці товару та всього товару, який постачається, вказані у попередньо виставленому рахунку - фактурі, який передається в письмовій формі на факс чи електронну пошту покупцю (відповідачу) та встановлюється в національній валюті України. Сторони узгоджують, що оплата вартості товару здійснюється шляхом:
- 100% передоплати вартості першої партії товару, що буде замовлена покупцем (відповідачем) (п. 5.3.1. договору);
- 100% після оплати протягом 14-ти календарних днів з моменту отримання кожної наступної партії товару (п. 5.3.2. договору).
Датою оплати вартості товару вважається дата надходження грошових коштів на банківський рахунок постачальника (позивача). Загальна сума договору сторонами не обмежується і визначається на підставі фактично поставленого товару та узгодженої на нього ціни відповідно до рахунків - фактур (п. п. 5.4., 5.6. договору).
Відповідно до ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України майново - господарськими визнаються цивільно - правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності та регулюються Цивільним кодексом України з врахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
Таким чином, на день розгляду спору в суді, обставини спору оцінюються судом з огляду на правила Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України.
Статтею 265 Господарського кодексу України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Крім того, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в
інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму ( ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України).
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю - продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Статтею 655 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором купівлі - продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
На виконання умов договору поставки № 215 від 03.01.2014 року позивач здійснив поставку товару відповідачу на загальну суму 2 479 537 грн. 22 коп., що підтверджується видатковими накладними (копії містяться в матеріалах справи), підписаними позивачем та відповідачем, скріпленими їх печатками. Однак, покупець (відповідач) провів лише часткову оплату за отриманий товар на суму 1 567 738 грн. 83 коп., що підтверджується банківськими виписками, які містяться в матеріалах справи, та повернув позивачу товар на суму 117 798 грн. 39 коп., що підтверджується видатковими накладними № ВН-0000006 від 11.08.2014 року та № ВН-0000005 від 11.08.2014 року.
Відповідно до ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 року № 996-ХІУ (з наступними змінами та доповненнями) підтвердження здійснення господарської операції відбувається на підставі первинних документів, які містять у собі відомості про господарську операцію.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідач неналежно виконав взяті на себе зобов'язання, не оплатив повну вартість поставленого товару, в зв'язку з чим за ним рахується заборгованість в розмірі 794 000 грн. Позовні вимоги в частині стягнення суми заборгованості за поставлений товар в розмірі 794 000 грн. доведені доданими до матеріалів справи документальними доказами, відповідачем не спростовані.
Статтею 627 Цивільного кодексу України встановлено вільне укладення договору сторонами, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Статтею 204 Цивільного кодексу України зазначено, що договори укладені між сторонами по справі, як цивільно - правові правочини є правомірними на час розгляду справи, оскільки їх недійсність прямо не встановлено законом, та вони не визнані судом недійсними, тому зобов'язання за цими договорами мають виконуватися належним чином.
Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
У відповідності до ст. 193 Господарського кодексу України від 16.01.2003 року № 436 - IV, ст. 526 Цивільного кодексу України від 16.01.2003 року № 435 -IV, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства. Порушене право позивача підлягає захисту шляхом стягнення на його користь суми 794 000 грн. заборгованості за поставлений товар.
Позивач звернувся з вимогою про стягнення з відповідача пені у розмірі 143 703 грн. 12 коп.
Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
На підставі ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Згідно ст. ст. 230 - 232 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. У разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому в договорі.
Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Пунктом 7.2. договору сторонами встановлено, що у випадку порушення порушення строків оплати вартості товару, покупець (відповідач) сплачує постачальнику (позивачу) пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ (що діяла у період нарахування пені) від простроченої суми заборгованості за кожний день прострочення.
Таким чином, позивачем за несвоєчасне виконання відповідачем грошового зобов'язання нарахована пеня, яка визначена з врахуванням обмеження її розміру подвійною обліковою ставкою НБУ відповідно до Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22 листопада 1996 року N 543/96-ВР та ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, складає 143 703 грн. 12 коп. (розгорнутий розрахунок пені міститься у матеріалах справи), підлягає стягненню з відповідача.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з врахуванням індексу інфляції за весь період прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми. Сума інфляційних нарахувань складає 262 020 грн. та сума трьох процентів річних за період прострочки складає 8 092 грн. 27 коп. (розгорнуті розрахунки інфляційних нарахувань та трьох процентів річних містяться у матеріалах справи), підлягають стягненню з відповідача.
З огляду на вищенаведене, суд вважає вимоги позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості за поставлений товар, пені, інфляційних нарахувань та три проценти річних, документально доведеними та обґрунтованими, відповідачем не спростовані. Таким чином, позов підлягає задоволенню у повному обсязі.
Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог чи заперечень.
Відповідач доказів на спростування обставин, викладених позивачем, не надав.
Судові витрати підлягають віднесенню на відповідача у відповідності до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України у розмірі 24 156 грн. 31 коп. на відшкодування витрат по сплаті судового збору.
Частинами 1, 2 ст. 4 Закону України „Про судовий збір", визначено, що за подання позову до господарського суду із позовних заяв майнового характеру сплачується судовий збір в розмірі 2% ціни позову, але не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат, встановлено законом на 1 січня календарного року.
Ціна заявлених позовних вимог з врахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог складала 1 302 271 грн. 20 коп., відповідно судовий збір становить 26 045 грн. 46 коп.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем за подання позовної заяви до суду при ціні позову 677 000 грн. та заяви про збільшення розміру позовних вимог до 1 302 271 грн. 20 коп., згідно платіжного доручення № 1250 від 26.03.2015 року було сплачено 13 540 грн. судового збору та згідно платіжного доручення № 1340 від 20.05.2015 року було сплачено 12 505 грн. 46 коп. судового збору.
Пунктом 1 ч. 1 ст. 7 Закону України „Про судовий збір" передбачено, що сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду, у разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.
Відповідно до Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 21.02.2013 року „Про деякі питання практики застосування Закону України „Про судовий збір" згідно з частиною першою статті 7 Закону сплачена сума судового збору повертається у передбачених в цій частині випадках за ухвалою суду. Зазначене питання має вирішуватися господарським судом за результатами розгляду відповідних матеріалів, у тому числі й за відсутності заяви (клопотання) сторони чи іншого учасника судового процесу про повернення сплаченої суми судового збору. Зміст пов'язаної з цим ухвали може бути наведено в резолютивній частині судового рішення, прийнятого по суті справи.
Приймаючи до уваги, що позивачем у судовому засіданні 02.06.2015 року подано заяву про зменшення розміру позовних вимог в порядку ст. 22 ГПК України, якою зменшено позовні вимоги до 1 207 815 грн. 39 коп., відповідно до ч. 2 ст. 7 Закону України „Про судовий збір", позивачу - Товариству з обмеженою відповідальністю „КСК Капітал", м. Львів, вул. Ковельська, 108/5 (код ЄДРПОУ 37362639) підлягає поверненню різниця між сплаченим судовим збором за подання позову та судовим збором за суму до якої зменшено позовні вимоги, а саме: 26 045 грн. 46 коп. - 24 156 грн. 31 коп. = 1 889 грн. 15 коп. про що виноситься відповідна ухвала суду.
Відповідно позивачу підлягає поверненню сума судового збору в розмірі 1 889 грн. 15 коп.
Керуючись ст. ст. 32, 33, 34, 43, 44, 49, п. 5 ч. 1 ст. 81, ст. ст. 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України,
1. Позов задоволити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Елікорм", Мукачівський район, с. Завидово, вул. Миру, 62 (код ЄДРПОУ 36732108) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „КСК Капітал", м. Львів, вул. Ковельська, 108/5 (код ЄДРПОУ 37362639) суму 1 207 815 (Один мільйон двісті сім тисяч вісімсот п'ятнадцять гривень) грн. 39 коп., в тому числі 794 000 (Сімсот дев'яносто чотири тисячі гривень) грн. заборгованості за поставлений товар, 143 703 (Сто сорок три тисячі сімсот три гривень) грн. 12 коп. пені, 262 020 (Двісті шістдесят дві тисячі двадцять гривень) грн. інфляційних нарахувань та 8 092 (Вісім тисяч дев'яносто дві гривні) грн. 27 коп. три проценти річних, а також суму 24 156 (Двадцять чотири тисячі сто п'ятдесят шість гривень) грн. 31 коп. на відшкодування витрат по сплаті судового збору.
3. Заяву позивача про забезпечення позову в порядку ст. ст. 66, 67 ГПК України залишити без розгляду.
4. Рішення набирає законної сили в порядку ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.
Повне рішення складено 08.06.2015 року
Головуючий суддя Пригара Л.І.